ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2020.10.01 12:51
Звичайний цей жовтень. Не кращий, не гірший.
Штовхає дощами у спину нас грішних.

Змиваючи листя опале з дороги
і вітер сьогодні такий клишоногий…

Малює нам осінь і настрій, і вечір,
Як будемо вдома то пледа на плечі

Ярослав Чорногуз
2020.10.01 12:39
Укрилось небо пеленою,
Важких свинцево-сірих товщ.
А серце плаче за тобою,
Неначе той осінній дощ.

А серце туги напилося -
Йому немов стекли віки,
Як пасма ніжного волосся

Тетяна Левицька
2020.10.01 11:16
Прожити вік, не поле перейти.
На ниві: лопухи і маки в житі.
А ти, зорею, ніжністю цвіти,
виблискуй людям сонцем у блакиті.
Твори добро з благословенних слів,
аби душі не проковтнула прірва.
Від божевілля, зла, усіх гріхів -
рятує віра! Нас

Іван Потьомкін
2020.10.01 11:01
Двадцять літ зі сходу на захід, з півночі на південь ходив імператор Діоклетіан, усмиряючи різномовних бунтівників. Час його названо «поверненням золотого століття». Заглянув імператор на якусь часину в Рим.І не сподобалось йому тут жити, а закортіло

Сергій Губерначук
2020.10.01 10:17
Я залишився не тим, ким був.
Я залишився цим.
Мене обминають скандали й бум,
повалені Крим і Рим.

Я торжествую від почуттів
і демонструю екстаз.
Бачте – досяг я, чого хотів,

Ігор Шоха
2020.10.01 09:30
Фантазія вигадує Наяду
у піняві ігристого вина...
Персея... Оріона... Аріадну...
А що, коли у пам'яті війна
нагадує Іспанію... Гренаду?

ІІ
Осіння Мойра усікає дні

Микола Соболь
2020.10.01 06:19
Не гримай дверима, нічого назад не вернути.
Парадом планети минуле проводять у путь.
А нам час, братове, зірвати імперії пута,
бо вільна людина по новому відає суть.

Ми згодом зречемося клятої мови і церкви.
Чи вольному духу потрібні ікони рабів?

Олександр Панін
2020.10.01 02:26
Чудернацька Кицюня,
Симпатична і дивна,
Це - лукава манюня
З еластичним сумлінням!

Праве око - червоне,
Ліве око - жовтеньке,
Ледь скуйовджені скроні,

Ярослав Чорногуз
2020.09.30 18:44
Величний і прекрасний символ парку
Ось перед нами – Флори павільйон.
Немов обличчя саду – аватарка,
Або на шиї – цінний медальйон.

Та не завжди всім сяяло це диво.
Був павільйон сільський спочатку тут,
Коли царя російського маршрут

Дума Козак
2020.09.30 18:07
Бешкетниця, пустунка рання осінь
калину заколола в русі коси,
із глоду на грудях її намисто
і усмішка грайливо-золотиста.

До ніг барвистий килим постелила,
діброви і гаї багрянцем вкрила.
Сплела вінок з рудого листу клена,

Олександр Сушко
2020.09.30 12:59
Звично стиснув перо у руці,
Маю час, божий дар і натхнення.
Для корони потрібні зубці,
А для генія - слава-варення.

Я ж об стелю її поламав,
Скреготіло - аж чули і в пеклі.
Кажуть, що і таланту нема -

Петро Скоропис
2020.09.30 11:26
На батьківщину вернешся. Еге ж.
Дивись округ, питай себе на черзі,
до кого тепер в друзі попадеш?
Кому ти ще потрібен? До вечері

купи собі солодкого вина,
дивись в вікно, оговтуйся потроху:
у всім твоя, одна твоя вина,

Тетяна Левицька
2020.09.30 11:08
На білому аркуші рими довільно
малюю... стираю...малюю...стираю...
І скрапують коми із пензля повільно,
рядки відпускаю у простір, як зграю.
Ніч порухом денним лягає на плечі,
туманні кужелі пряде із безсоння.
Збираю докупи слова, наче речі
розкида

Дума Козак
2020.09.30 09:55
Осіння злива за вікном
змиває бруд сумного літа
і у омитім, чистім світі
кохання уп‘ємось вином!

Сергій Губерначук
2020.09.30 08:37
Відоме лише одне місце позбавлення волі.
Серце, і тільки серце.
Оволодіти собою неможливо,
а воно так і підштовхує
своїми імпульсивними вдарами до прірви.
Лишається хоча б приховати те,
яким серце є насправді.
Може, тоді воно хоча б на недовго

Ігор Деркач
2020.09.30 07:06
Коли в минулому житті
були ми козаками,
напевне ангели святі
орудували нами.
Бо лупцювали татарву
і турка-яничара,
ішли походом на Москву,
на ляха у Варшаву.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Лютий
Лютий

Як же дружина хотіла цю дитину! Як мріяла про неї! Скільки сил було витрачено на те, аби виносити довгоочікуване щастя. Тричі вагітність закінчувалася викиднем. Ми моталися від клініки до клініки, витрушуючи останні копійки на те, аби отримати бодай один шанс на втілення мрії. І коли десять років зусиль, здавалося, так і закінчаться нічим — сталося диво: вагітність пройшла нормально.

Дружина захотіла, аби на пологах був присутнім я. Родичі порадили аби пологи проходили в одній з приватних клінік Києва, яка знаходиться одразу за кафедральним собором. Сказали, що там чудове обслуговування, стовідсоткова гарантія безпеки.

Заплатили двісті доларів в перерахунку на українські гривні, отримали чек і почали готуватися до щасливої події. Коли надійшов час - жінка терміново виїхала до клініки, Я ж приїхав туди увечері, після роботи. Заходжу в фойє, а дружина все ще сидить в приймальному відділенні.

- Чому жінка досі не в в палаті? - питаю адміністратора.

- Ви розумієте,- потрібно підготувати палату, прибрати за пацієнткою, що виписалася.

- Три години метете віником павуків на стелі? А чи не задовго? А ну показуйте палату, до якої хочете покласти мою дружину,- кажу персоналу і взувши бахіли та вдягнувши на ходу медхалат прямую до ліфта.

- Не маєте права! Це — режимний об’єкт! - кричить адміністратор.

- Маю право,- одказую. - Ось чек про сплату грошей, а ось моє посвідчення депутата Верховної ради, - кажу ошелешеній медпрацівниці і тицяю під носа посвідченням. Вона не вчитувалася, що то не депутатське, а помічника-консультанта. Але повірила на слово, заметушилася.

- Одну хвилинку, зараз все зробимо, - злякано прошепотіла жінка і побігла вирішувати це питання.

За п’ять хвилин були вже в палаті. Прийшов черговий лікар, галопом оглянув дружину, буркнув щось обнадійливе і пішов у своїх справах.

О дев’ятій вечора почалися перейми. Прибігла санітарка і відкликала мене з палати в коридор.

- Я людина віруюча, буду молитися за вас. Але для стимуляції хорошого результату пологів потрібно доплатити лікарям. Небагато, доларів 50 вистачить.

- Гаразд, кажу,- ось вам 50 доларів але дивіться аби все було нормально.

Сестра зникла у глибинах медзакладу, а я повернувся до дружини. Перейми були настільки болісними, що дружина почала стогнати. А потім і плакати.

Робив їй масаж, шепотів заспокійливі слова, співав лагідних пісень. Це допомагало, але ненадовго. До самого ранку ми удвох пробували пережити цей важкий час, але біль став зовсім нестерпним.

- Чоловіче, а чи не можна якось притлумити цей біль, сходи до лікаря, попитай.

Вийшов у коридор і озирнувся.

- Є тут хтось? - гукаю у лікарняну тишу. - Аго-о-о-в!!!

Нікого немає, лише чути як клацає секундна стрілка настінного годинника. Бігав хвилин двадцять, допоки не надокучило і я спустився у фойє до адміністратора та роздратовано запитав:

- Де поділися лікарі? Чому нікого немає у відділенні?

- Лікар пішов до моргу, зараз повернеться.

- Якого біса поночі черговий лікар ходить до моргу? Що йому там робити? І де медсестра? Теж до моргу побігла? Чи вечеряє?

Лікар прийшов хвилин за десять, заспаний і у пом’ятому халаті.

- Можемо зробити епідуральну анестезію. Але це не зовсім безпечно для дитини. Краще вколоти заспокійливе і трохи зняти напругу м’язів. Але потрібні гроші — уколи не безкоштовні.

- Гаразд, робіть що потрібно, жінка мучається,- кажу лікареві та суну в його вогку долоню сотенну купюру.

Жінка знемагала. Мокра, виснажена, вона вже навіть стогнати не могла, а якось моторошно скавучала. Знову пішов до лікаря. Відкрив двері його кабінету, а той хропе на дивані.

- Вставайте, робіть ще один укол, жінці зле. Але краще готувати її до кесаревого розтину. Самотужки вона навряд чи народить.

- Ви що, - лікар, аби давати такі рекомендації? Під час перших пологів перейми можуть іти до дванадцяти годин.

- Ви мене пробачте, шановний, але навіть я бачу, що жінка народити сама не може.

- Зроблю ще один укол, а далі побачимо. І давайте гроші одразу. Сподіваюся, що вони у вас є.

- Є, не хвилюйтеся. Ось, беріть, - простягую йому сотенну купюру.

Другий укол допоміг, але ненадовго. Знову біжу до лікаря.

- Йде чотирнадцята година переймів. Може дитина вже плаває в міконії, отруюється потроху, а ви тут чекаєте, коли прийде нова зміна? - ледь не кричучи звертаюся до нього.

Почався ранковий огляд в палаті, прийшов професор, оглянув дружину і кинув черговому лікарю:

- Негайно робити кесарів розтин!

Дружину повезли в операційну, а я став під її дверима і заплющив очі.

- Підійшла санітарка і каже:

- Чоловіче, аби все пройшло як слід — потрібно лікарям трішки заплатити.

- П’ятдесят доларів? - з іронічною посмішкою запитав я.

-Так! А звідки ви знаєте?

- Я ж учора вам вже давав гроші. Невже забули?

- Сьогодні теж треба, бачте — термінова операція? Лікарі працюють як каторжні. А я за вас молитимуся.

- Ось, шановна, беріть, - і даю їй ще 50 доларів.

Санітарка подякувала і хутко зникла у нутрощах клініки.

А я чекаю коли закінчаться муки моєї дружини та почую голос новонародженої дитини. Але як не дослухаюся — глухо.

Через годину вийшов професор і тихо мовив:

- Ваша дитина народилася неживою. Ми її одкачали і повезли в інтенсивну терапію. Зараз вона лежить під “ковпаком”.

- А яка причина таких невдалих пологів? Затрималися з “кесаревим” розтином чи якась вроджена вада?

Лікар опустив погляд і буркнув:

- Ще не розібралися. Причину знайдемо з часом. А ви можете побачити дитину тільки увечері. Зараз ще не можна. Тому йдіть на роботу.

- А з дружиною поговорити можна?

- Пізніше. Вона теж після операції надто втомлена, їй дали заспокійливе.

Тієї днини відбувалася конференція блоку “Наша Україна” з висунення кандидатів у народні депутати, на якій я був секретарем. Претенденти на папаху по черзі виходили до трибуни, бубоніли свої програми, обіцяли, переконували делегатів у тому, що саме вони є тими обранцями, які потрібні нашій державі, але думками я був не тут, а біля дружини та дитини. А тут була лише тілесна оболонка. Мовчки вів протокол засідання, записував туди необхідну інформацію, слухав упіввуха галасливі репліки делегатів.

Після засідання мусів сформувати пакет необхідних документів на кожного висунутого кандидата, для подальшої передачі в ЦВК та штаб блоку “Наша Україна”, поставити необхідні підписи та прошльопати печаткою. І аж тоді рвонув до клініки.

Спочатку пішов до дитини. Схилився над герметичним боксом і пильно оглянув тільце доньки. З правого боку, там де знаходиться печінка, вип“ячувалося якесь незрозуміле утворення, розміром з яблуко. Питаю в акушерки:

- Що це?

- Ваша дитина наковталася меконію та довколоплідних вод. Лікарі спізнилися з кесаревим розтином. І печінка почала відмовляти.

- Чи виживе донечка?

Нічого не сказала лікарка, промовчала. А мені захотілося заплакати. Від безсилля та розпачу.

- Йдіть, чоловіче до дружини. Тут вам робити нічого.

А з дружиною розмови не вийшло. Як тільки вона побачила вираз мого обличчя — одвернулася до стіни і завила. Стояв біля ліжка навколішках,, мовчки тримаючи її руку.

Через три доби донька відмучилася і померла. Десь з’явилася пронирлива санітарка, тицьнула мені в руку двісті гривень і вибачливо буркнула:

- Я людина віруюча, тому грошей за невдалі пологи не візьму. Буду за вас молитися. І ви моліться — Бог вам ще пошле дитину. Перехрестилися і подалася циганити гроші в наступної жертви.

Дружина лежала в лікарні, а я, отримавши урну з прахом доньки в клініці та довідку, в якій причиною смерті була вказана пневмонія, подався на Лісовий цвинтар. Розкидав глибокий сніг, роздовбав мерзлу землю праворуч від місця, де був похований батько, і синіми від холоду руками опустив у яму те, що лишилося від моєї любові.

29.03.2020р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-03-29 10:21:49
Переглядів сторінки твору 237
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.263 / 5.5  (4.968 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.262 / 5.5  (4.970 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.808
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.09.16 19:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2020-03-29 19:24:24 ]
Дуже щемне оповідання, Олександре! Недбалість лікаря коштувало життя дитини і зраненої долі батьків, як це жахливо залежати від таких черствих, бездушних людей і нічого не вдіяти. Ми безсилі проти таких випадків, дай Боже, щоб їх ніколи не було, щоб народжувалися дітки і раділи батьки. Сашо, я дуже тобі співчуваю, це дуже страшно втрачати рідну дитину.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2020-03-30 07:36:03 ]
Дякую за хороші слова. Людям часто саме це і потрібно аби пережити лиху годину. Бо співпереживання - це і є справжнє милосердя. Тримаймося, Таню.