ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Панін
2020.05.26 23:01
Миниатюры


"Наколка"

У бродяги,
у Серого Волка,
Криминальная где-то

Олександр Сушко
2020.05.26 21:23
На 74-му році життя помер український письменник і перекладач, член Українського ПЕН та Національної спілки письменників України Мойсей Фішбейн. Джерело: Facebook-сторінка голови спілки письменників України Михайла Сидоржевського Пряма мова Сидоржев

Євген Федчук
2020.05.26 20:05
Проводжає парубок дівчину додому.
Йдуть повільно стежкою. Літо, а, проте,
Їй, напевно, холодно в платтячку легкому,
Тож до нього тулиться, а він аж цвіте.
Соловей старається пісні їм співати.
Зорі з неба дивляться, блимають здаля.
І вже геть забулос

Ігор Деркач
2020.05.26 18:13
           І
Всі, кому я винен – у Союзі.
Не вертаю на свої круги,
та і досі віддаю борги...
У минуле еміґрують друзі,
що не хочу, маю по заслузі,
що бажаю, додає снаги.

Марія Дем'янюк
2020.05.26 16:35
Сонце ходить в піднебессі
В жовтих черевичках,
Опустило рудий промінь
Марічці на щічки.
Усміхалася привітно,
В небеса гляділа,
Доки хмара не сховала
Сонечка вудила.

Дума Козак
2020.05.26 16:13
В ресторані Ян до танку дівку запросив
і мов кицю ту коханку на руках носив.
Пишногруду, струнконогу, у очах огонь,
не пускав і до порогу зі своїх долонь!

Почало згасати світло, грає марш оркестр –
оплатив козак рахунок і її реєстр.
Тачку визвав і

Маріанна Алетея
2020.05.26 14:57
Троянди пелюстки і сойки спів
І мрії знову ляжуть на пороги
Веселки арки, джерела розлив
Усі скарби покинуто під ноги

Солодкий сон і відгомін зірок
Не здатне серце бачити заграву
Цвітіння пишнота і тихий крок

Тетяна Левицька
2020.05.26 12:23
Коли Тамара прокинулася, то почула, що на вулиці стугонить осінній дощ. Великі, шумні краплини торохкотіли, ляскали по підвіконню лоджії, тарабанили дробом. Не хотілося розплющувати очі. Вона любила дощ. Лежала б і слухала б мелодію дощу безкінечно, вишу

Олександр Сушко
2020.05.26 11:46
Невірці, православні чи погани -
Яка різниця? Всі - моя сім'я.
І первісток не мій, і не останній,
Але для всіх добрезний вітчим я.

Паплюжити своїх богів негоже,
Тому вони й потрапили в біду.
Ви ж - чужаки, Дажбоже і Свароже,

Олена Лоза
2020.05.26 11:06
Макового шовку хитавиця,

Полум'ям на тлі бетонних стін

Спалахне її легка спідниця,

Що прикрила гостроту колін,

Сергій Губерначук
2020.05.26 09:17
Люди псуються. Годинники – теж.
Стрілка мінливо погрожує.
Гинуть легенди, стрибаючи з веж
в прірвища новопороджені.

Тільки Тебе я несу крізь думки,
вірю у Тебе єдиного,
Дух відмикає старезні замки

Олександр Сушко
2020.05.26 06:56
Знову прийшла поліція, цього разу з двірником. Питали жінку де чоловік, аби вручити повістку в воєнкомат. Сказала, що поїхав на заробітки десь під три чорти, а як повернеться – неодмінно до них навідається. От розумниця! А я що? Після праці їду не до ха

Микола Соболь
2020.05.26 06:13
Ось мій Батько, подивись росіє,
Ти мені у вічі подивись!
Бо якщо козак зерна не сіє,
То його душа злетіла ввись.
Я не плачу. Козаки не плачуть…
Та настане божий день коли
Самопала я заб’ю на вдачу
Бо ми є Вкраїнські соколи…

Іван Потьомкін
2020.05.25 22:05
– Никогда не думал, – догнал меня во время вечерней прогулки один из знакомых, – чтобы стихи так быстро становились действительностью во сне... Не прекращая ходьбы, мы начали подниматься по крутой лестнице, преодолев последнюю ступеньку, отдышались немно

Ігор Деркач
2020.05.25 21:19
Оспівую і волю, і свободу,
і не рахую лайки за сонет,
але мені за це немає оди,
що у сучліті є такий поет.

Нечесана поезія у моді,
тому богема має пієтет.
Що не папуга – то із уст народу

Євген Федчук
2020.05.25 19:05
В одному українському селі
Жила козачка на ім’я Горпина.
Багато літ, як чоловік загинув,
Синочки залишилися малі.
Росли вони, як із води, немов.
Із кожним роком все гарніш ставали
І мужності та сили набирали.
Адже у них текла козацька кров.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Сергій СергоЗар
2020.01.30

Влад Дяден
2020.01.20

Рома РічардГрейсон
2020.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Печаль
Неня не відрізнялася відмінним здоров’ям. Та й і хто його мав з наших батьків, яким довелося пережити війну, Голодомор, повоєнну розруху, каторжну працю в колгоспах та на числених ударних будівництвах. Частина нашого суспільства сиділа за гратами як вороги народу, частину вислали на каторгу. І поверталися вони звідтіля з цілим букетом хвороб та знесиленими.
Вони були позбавлені дитинства, достатку, а часто - і шматка хліба, але знаходили сили створювати сім’ї, народжувати дітей, дбати про них як належить.
- Сину! Господарю треба мати свій шматок землі, свій город, свій садок. А ти тільки книжки пишеш та пісні співаєш. Збери грошенят і купи хату. Я в ній хочу жити, а не в хрущовці. В ній мені недобре. Ти мене чуєш? - казала неня.
Почухав макітру і вирішив не тринькати гроші на чергові опуси про мусі-пусі, і таки придбав хатинку в мальовничому Поліссі. Але таку забур’янену та зарослу диким вишняком, що півроку довелося корчувати старі пні та розлогі кореневища., а потім приводити до ладу і саму хату.
Інколи неня ні з того, ні з сього лягала на ліжко, казала, що їй зле. І з віком таких випадків ставало більше. А от на дачі їй було набагато краще. Це й не дивно, оскільки за сто метрів від будинку стіною стояв сосновий ліс, який тягнувся вглиб на кілометрів тридцять, а з протилежного боку знаходилася річка Тетерів із заливними луками, в які впирався наш город. Повітря чисте, напоєне хвоєю, тиша, спокій і дзвінкі пташині голоси — що ще потрібно людині, аби зустріти свою старість.
Але на зиму мамця поверталася до київської хрущовки, хай вона сказиться. І весною, перед самим від’їздом на свою улюблену дачу з нею стався приступ. І серйозний.
Негайно викликав швидку.
- Нікуди я не поїду, може все минеться? - впиралася матір.
- Мамо, нині я командую. Їдемо до лікарні, робимо аналізи, якщо потрібно — проколемося, отримаємо вердикт лікарів і тоді будемо вирішувати: що робити далі. Гаразд?
Таки умовили її разом з дружиною, зібрали необхідні речі та поїхали до лікарні.
Всі палати були під зав’язку забиті людьми.
- Доведеться покласти Вас на коридорі,- сказала чергова лікарка. - Зараз прикотять ліжко, поставлять тумбочку і зроблять аналізи крові. Потерпіть, будь-ласка до ранку, люди випишуться і ми вас одразу туди покладемо.
До самої пізньої пори гомоніли з мамою про життя-буття, заспокоювали її, слухали напучування що і як треба зробити. Купили необхідних продуктів та ліків. Сиділи б до ранку, так черговий лікар нагримав, що вночі у лікарні членам сімей робити нічого. Що ж - прийдемо уранці.
А уранці засмучений лікар повів нас одразу до реанімації. Чекали години три, доки звідтіля не вийшов реаніматолог і повідомив, що у матері вночі стався інсульт і її розбив параліч. Нині вона впала в кому.
- Як таке могло трапитися? Вона ж у лікарні?
- Не знаю, я не її палатний лікар. Сходіть, спитайте в нього.
А палатного лікаря не було, а черговий лікар вже пішов додому, як і чергова сестра.
Сів на ліжко, в якому лежала матір і обхопив голову руками. Підійшла старенька бабуся, поклала руку мені на голову і сказала:
- Синку, уночі я не сплю, ходжу коридорами, і бачила, що сталося з вашою мамою. Уночі вона ходила до вбиральні, впала на підлогу. Спробувала її підняти, але марно. Сил уже немає. Кликала на допомогу, шукала сестру. Але в нашому відділенні нікого з лікарів не було. Вони роблять увечері необхідні уколи та процедури пацієнтам, а потім зачиняються в кімнаті поверхом нижче і сплять.
Аж тільки уранці медсестра підійшла до вашої матері.
Аж на четвертий день неню, повністю паралізовану, вивезли з реанімації. Ні говорити, ні рухатися вона вже не могла. Це сталося тому, що поруч не було медпрацівника, який би зробив всього лишень один укол і зняв гіпертонічний криз. І це в лікарні!
За півроку неня навчилася їсти лівою рукою та говорити слово “сину”. І увесь час хотіла мене поцілувати. Ночами куняв біля матері, робив їй масаж, давав потрібні ліки, читав щось заспокійливе і веселе, робили дихальну гімнастику, міняв памперси. А вдень бігав на роботу, готував їсти, купував ліки тощо. Кожен, у кого на руках лежачий інсультник, знає про що йде мова. Я втратив сон, а руки почали тремтіти як у затятого алкоголіка. А в серпні місяці стався другий інсульт і матері не стало.
Ціна лікарської помилки або нехлюйства — людське життя. І як правило такі помилки виправити неможливо. Так за що ми тоді платимо в лікарнях? Нащо віддаємо своїх рідних і близьких в руки ескулапам, якщо невідомо — чи повернуться вони додому живими та здоровими?


30.03.2020р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-03-30 09:37:33
Переглядів сторінки твору 119
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.974 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.976 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.799
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.05.26 11:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2020-03-30 11:41:08 ]
Напевно, для газети.
Добірка штампів (самі, мабуть, бачите), мова ("звідтіля" двічі - як приклад). Формалізовано-протокольно якось так, але водночас не без лірики. Читацький резонанс можливий - причому, скоріше за все, саме тому + кон'юктура сьогоднішнього ринку надання медичних послуг.
Дякую без критики.
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2020-03-30 11:47:35 ]
Так, друже, згоден. Для газети. Для книжки доведеться тему поглибити, наплести чогось художньо-романтичного. Що я і зроблю з великим задоволенням.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2020-03-30 17:04:59 ]
Вітаю, пана Сергія Гупала з виходом нової книжки. Правда привітати Вас на Вашій сторінці не вдається, бо заблокований.