Ламаний гріш вам, філософи
вічного життя після смерті...
Ламаний гріш вам за ваші зморшки.

А я обираю плоть, що страждає
в ім’я нігтя пальця мойого,
що такий звичний мені й симпатичний.

А я обираю насолоду просту й білу:
на омите водою, свіже тіло
зодягти білу сорочку – не хочу
бути космосом і лежати в поросі.

Ламаний гріш вам за речі прекраснодушні.

Я знаю: таїна всіх наших печалей
і всіх наших діянь неслухняних –
в тім, що життя приречене на смерть.