Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.25
18:41
ХОР ВОЇНІВ СВІТЛА:
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
2026.02.25
18:23
Дратує душу тліюче багаття,
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
2026.02.25
17:32
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, коли почули
що згадувати їх ще є кому.
І є кому журитися так само
за митями щасливої доби
і червоніти темними ночами,
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, коли почули
що згадувати їх ще є кому.
І є кому журитися так само
за митями щасливої доби
і червоніти темними ночами,
2026.02.25
15:56
Не німіли в тужному мовчанні,
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
2026.02.25
13:05
Непомітно літо підійшло,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
2026.02.25
10:23
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Отже, у мене народилася ідея - дарувати тим читачам, які стежать за тим, що я пропоную їхній увазі, свої емоції від тих поетичних чи прозових творів, що залишають слід у душі. Йтиметься про художні перлини українських творців - і тих,
2026.02.25
08:15
То ніж у серце, то плювок у спину!
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
2026.02.24
22:40
Цей місяць лютий, він такий важкий.
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
2026.02.24
21:49
Зачепилось сонце за верхівку клена,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
2026.02.24
19:33
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
2026.02.24
18:35
Розквітла троянда красива,
І сонечко світить палке!
Не треба нам тут негативу,
Тож геть все мінорне й гірке!
Цю темряву, сум і химери
Готові здолати? Авжеж!
Скасуймо сонети Бодлера
І сонечко світить палке!
Не треба нам тут негативу,
Тож геть все мінорне й гірке!
Цю темряву, сум і химери
Готові здолати? Авжеж!
Скасуймо сонети Бодлера
2026.02.24
14:08
Хоч топить ніч квапливо
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.
2026.02.24
13:53
Одного разу кілька раз
Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…
Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…
2026.02.24
13:09
Я одинокий менестрель
край річки, поля, лісу, неба
і більшого уже й не треба,
окрім дороги до осель,
куди навідуватись мушу,
щоб оплатити вічний борг
за те, що маю тіло й душу
хоча б одну з небагатьох,
край річки, поля, лісу, неба
і більшого уже й не треба,
окрім дороги до осель,
куди навідуватись мушу,
щоб оплатити вічний борг
за те, що маю тіло й душу
хоча б одну з небагатьох,
2026.02.24
12:50
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до благородства і милосердя.
Неси, мій Червоний, всупереч болю
сивого серця…
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до віри, надії, до Бога.
Неси, мій Червоний ВогнЯний, до волі,
до благородства і милосердя.
Неси, мій Червоний, всупереч болю
сивого серця…
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до віри, надії, до Бога.
Неси, мій Червоний ВогнЯний, до волі,
2026.02.24
12:13
На узліссі часу, де весна цілує холодні шрами землі,
Стоїть хата -- ковчег, обвітрений бурями, але міцний, як віра.
За вікном Марена ще розкидає пригоршні мокрого снігу,
Намагаючись забинтувати льодом те, що болить і ятриться,
Але під корінням саду вж
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Стоїть хата -- ковчег, обвітрений бурями, але міцний, як віра.
За вікном Марена ще розкидає пригоршні мокрого снігу,
Намагаючись забинтувати льодом те, що болить і ятриться,
Але під корінням саду вж
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тарас Ніхто (2019) /
Критика | Аналітика
Новорічні Резолюції
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Новорічні Резолюції
У світі є свята й різне до них ставлення. Чомусь особливо популярно стало ганити свята типу Нового Року чи Дня Жіноцтва, оскільки існує мода бути абсолютно незалежним циніком. І, глибоко всередині брешучи самому собі, згадуєш як за дитячих літ чекав і вірив у Миколайка та героїчно не спав до курантів і дитячого шампанського.
Живеш із цими відчуттями і хочеться кожного року дорослішання запитатися те саме: що зі мною стало? What have I become (як у тій самій пісні)? Прийшла насправді пліснява і невміння розділяти загальне щастя.
Так, Новий Рік то кумедно і стидно, перша п'янка у 14 років, перші поцілунки й еротика та перший доторк єства до депресії та усвідомлення, що життя котиться коту під лапку. На противагу це й те тепле задоволення собою та світом, хвилини хай якогось єднання з масою інших людей і особлива, притаманна державам-вихідцям із СРСР надія на краще, що все буде добре й у нашій хаті викуряться чорти!
Також унікальним досвідом буде провести рефлексію над старим роком, собою в ньому, зв'язками зі світом, людьми та діяльністю. Що хочеться забути й чому, які спогади продовжуватимуть гріти душу до самої смерті, чи світ такий несправедливий чи ти сам мудак(-иня), як справи із друзями та партнерами, чи горда й болюча самотність пантери, чи повне злиття з деструктивними компаніями вибір твій, що роблю-зробив-робитиму й чому воно просто "Ах!" у нічному небі й без сну..
Попередньо якогось списку чи плану немає, та й добре, якщо аналіз і обсмоктування всіх речей стануться природнім шляхом, бо щось усередині чи зовні до цього підштовхнуло й узагалі прийшов час для ридання, сміху та відкриття внутрішніх горизонтів (або їх відсутності).
Великий сенс Новий Рік несе і для невротиків, бо якщо вже не насолоджуєшся життям уповні і продовжуєш сублімувати у віртуальні БДСМ-практики із "мадам" по 30 років, то хоча би з того ж дня, того ж числа й того ж року (знак торгової марки) ти такий класний і сильний точно почнеш спочатку. З початку одного неврозу до симптомів іншого, агась.
Проведення свята по стилю має орієнтуватися тільки на відчуття та обриси благодаті, і в бажанні зробити щось дике чи напитися до остатньої ключки є.. Людина як така :) У пошуках відчайдушного новорічного щастя та синонімів до цих двох слів (НР то синонім?:)) єдине, що варто пам'ятати: це про інстинкт самозбереження, хоча.. До біса, іду відпочину нарешті.
2019
Живеш із цими відчуттями і хочеться кожного року дорослішання запитатися те саме: що зі мною стало? What have I become (як у тій самій пісні)? Прийшла насправді пліснява і невміння розділяти загальне щастя.
Так, Новий Рік то кумедно і стидно, перша п'янка у 14 років, перші поцілунки й еротика та перший доторк єства до депресії та усвідомлення, що життя котиться коту під лапку. На противагу це й те тепле задоволення собою та світом, хвилини хай якогось єднання з масою інших людей і особлива, притаманна державам-вихідцям із СРСР надія на краще, що все буде добре й у нашій хаті викуряться чорти!
Також унікальним досвідом буде провести рефлексію над старим роком, собою в ньому, зв'язками зі світом, людьми та діяльністю. Що хочеться забути й чому, які спогади продовжуватимуть гріти душу до самої смерті, чи світ такий несправедливий чи ти сам мудак(-иня), як справи із друзями та партнерами, чи горда й болюча самотність пантери, чи повне злиття з деструктивними компаніями вибір твій, що роблю-зробив-робитиму й чому воно просто "Ах!" у нічному небі й без сну..
Попередньо якогось списку чи плану немає, та й добре, якщо аналіз і обсмоктування всіх речей стануться природнім шляхом, бо щось усередині чи зовні до цього підштовхнуло й узагалі прийшов час для ридання, сміху та відкриття внутрішніх горизонтів (або їх відсутності).
Великий сенс Новий Рік несе і для невротиків, бо якщо вже не насолоджуєшся життям уповні і продовжуєш сублімувати у віртуальні БДСМ-практики із "мадам" по 30 років, то хоча би з того ж дня, того ж числа й того ж року (знак торгової марки) ти такий класний і сильний точно почнеш спочатку. З початку одного неврозу до симптомів іншого, агась.
Проведення свята по стилю має орієнтуватися тільки на відчуття та обриси благодаті, і в бажанні зробити щось дике чи напитися до остатньої ключки є.. Людина як така :) У пошуках відчайдушного новорічного щастя та синонімів до цих двох слів (НР то синонім?:)) єдине, що варто пам'ятати: це про інстинкт самозбереження, хоча.. До біса, іду відпочину нарешті.
2019
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
