Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро
До моря плину.
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,
Що, реквізити курні?
Хто з вас ще вірить в людину,
Хто ляже поруч в труні?-
-Ми і смерекові голки,
-Ми і молюски глибин,
Як марципанові вовки
З досвітнім заспівом півнів,
Бо потім більше негаразди
Повсюди бачаться мені.
Бо далі - швидкості шалені
Та люди радісні й сумні, -
І щире прагнення щоденне
Земного щастя не у сні.
Та непомітно крутить карамболь.
У серце заповзає, мов зміюка,
Вичікуючи, вправно грає роль.
Маскується у тиші та у криках,
Постійно грає світло й позитив.
Нещирість - різна та багатолика,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.
Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.
Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,
Усихає літечко
І радіти ніколи
Дітворі канікулам, -
Літа вічна кривдниця
Осінь швидко близиться.
13.08.26
і гаряча, як вогонь.
Падала довго, а впавши,
лишила по собі пляму згарища.
Згодом ця пляма ще більше почорніла
і поглибилася.
А потім наповнилася водою.
на нім лежать рядки
обіцяють щось
чи спонукають
ось вікно
за ним висять зірки
час піднятись
ще долити чаю
Щоб до неї колись підійти,
Подолавши непевність, погорду,
Перешкоди до тої мети.
Він чекав дорогу нагороду,
А одержав плоди пустоти.
Слушний час забарився, спізнився.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Когда прилетят снегири…
гроздь алой рябины сорви.
Попробуй разлуку на вкус.
Как горько!.. Но я не вернусь.
Не сладко обиду любить,
достаточно взять и забыть.
Попробуй разлуку на вкус.
Не сладко… – холодная грусть.
Я буду стоять у двери,
когда прилетят снегири…
~ 2007 г.
"Я буду стоять у двери, когда прилетят снегири…"
Сергей Губерначук
Памяти поэта Сергея Губерначука
Ещё не прилетели снегири,
хотя декабрь чуть-чуть посыпал снегом…
И нас поэт не встретит у двери…
улыбкою не встретит, или смехом…
Мы ощутим рябины горький вкус…
Два года нет уж на земле Сергея.
Он нам не говорил: "В стихах вернусь". –
Но до сих пор его стихи цветут и зреют.
Стихам Господь остаться с нами дал.
Стихи поэты людям оставляют.
А душу высоко Сергей поднял –
его душа у Бога пребывает…
Два года пролетели без него…
И снова День Святой Екатерины…
Не изменилось в мире ничего –
горчит всё также красная рябина.
Не изменилось? Изменился мир!
Поэт ушёл, стихи нам оставляя...
И память обо всём, что он любил,
его строка по-прежнему вбирает.
Его строка мелодией звучит…
Она в настольных книжках прочно стала…
Ушёл поэт. Но сердце не молчит…
Строка звучит, как ранее звучала.
Ольга Диденко-Шипкова,
7 декабря 2019 г., Киев
Контекст : "Мозаика", с. 35
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Аби в твої вуста – та й правда…"
