Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.
І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів
А вони гризуться між собою.
Робиш зауваження слинявим,
Що не все вимірюється тьмою…
В пам’яті одне, що призабуте
Силоміць витягуєш з кишені
А воно запрошує у бутель
Оселився на полях.
Сива-сива вся земля.
Сивини вже океан.
Потонули ліс і сад.
І будинки в пелені.
Сумно стало і мені.
Зажурився листопад.
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
о так добре разом
нам було би добре разом
та було би і ми могли би
ще дурня
збочена дурня
ще дурня
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.
І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.
Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Когда прилетят снегири…
гроздь алой рябины сорви.
Попробуй разлуку на вкус.
Как горько!.. Но я не вернусь.
Не сладко обиду любить,
достаточно взять и забыть.
Попробуй разлуку на вкус.
Не сладко… – холодная грусть.
Я буду стоять у двери,
когда прилетят снегири…
~ 2007 г.
"Я буду стоять у двери, когда прилетят снегири…"
Сергей Губерначук
Памяти поэта Сергея Губерначука
Ещё не прилетели снегири,
хотя декабрь чуть-чуть посыпал снегом…
И нас поэт не встретит у двери…
улыбкою не встретит, или смехом…
Мы ощутим рябины горький вкус…
Два года нет уж на земле Сергея.
Он нам не говорил: "В стихах вернусь". –
Но до сих пор его стихи цветут и зреют.
Стихам Господь остаться с нами дал.
Стихи поэты людям оставляют.
А душу высоко Сергей поднял –
его душа у Бога пребывает…
Два года пролетели без него…
И снова День Святой Екатерины…
Не изменилось в мире ничего –
горчит всё также красная рябина.
Не изменилось? Изменился мир!
Поэт ушёл, стихи нам оставляя...
И память обо всём, что он любил,
его строка по-прежнему вбирает.
Его строка мелодией звучит…
Она в настольных книжках прочно стала…
Ушёл поэт. Но сердце не молчит…
Строка звучит, как ранее звучала.
Ольга Диденко-Шипкова,
7 декабря 2019 г., Киев
Контекст : "Мозаика", с. 35
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Аби в твої вуста – та й правда…"
