ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2021.10.18
12:53
ціхутко ціхутко ціхутко
сміється дитиняче-весело-весело
так ніби лоскочуть ребра і п'яти
ціхутко хлопчику мій каже
а то ти завше метушливо і хутко
ніби крадеш ніби брешеш ніби зловили і зараз знехотя битимуть
світ ловить тебе ніби кіт паперову мишу
сміється дитиняче-весело-весело
так ніби лоскочуть ребра і п'яти
ціхутко хлопчику мій каже
а то ти завше метушливо і хутко
ніби крадеш ніби брешеш ніби зловили і зараз знехотя битимуть
світ ловить тебе ніби кіт паперову мишу
2021.10.18
11:38
Таж і хочу лиш це:
Позабуть гірку мить,
Серця крик, заблукалий в пустині,
Повернутись і жить,
Як жилося колись,-
Ой, дубочку ти мій...
Ой, озерце моє ти синє...
Позабуть гірку мить,
Серця крик, заблукалий в пустині,
Повернутись і жить,
Як жилося колись,-
Ой, дубочку ти мій...
Ой, озерце моє ти синє...
2021.10.18
10:10
Нависла ненависна сіра хмара,
похмура і жахлива, як мара.
Та думка буйнобарвна, наче ара:
«Вам, – закричала, – допоможе Ра!»
«Нам, – заспівала, – допоможе Ра!» –
Надія гарнобарвна, наче ара.
Загинула, розтанула мара,
і стала білоайстровою хмара.
похмура і жахлива, як мара.
Та думка буйнобарвна, наче ара:
«Вам, – закричала, – допоможе Ра!»
«Нам, – заспівала, – допоможе Ра!» –
Надія гарнобарвна, наче ара.
Загинула, розтанула мара,
і стала білоайстровою хмара.
2021.10.18
09:30
Я поспішаю на урок.
Не буду ранити словами,
якщо найбільше помилок
ми наробили між рядками.
Почую не один дзвінок,
побачу декого між нами
і не поставлю у куток,
Не буду ранити словами,
якщо найбільше помилок
ми наробили між рядками.
Почую не один дзвінок,
побачу декого між нами
і не поставлю у куток,
2021.10.18
09:25
Ніхто не знає достеменно,
якій кебеті завдяки
пересікаються таємно
непересічні диваки.
І чують їх у ночі темні
далекі душі крізь віки,
коли у небі ойкумени
якій кебеті завдяки
пересікаються таємно
непересічні диваки.
І чують їх у ночі темні
далекі душі крізь віки,
коли у небі ойкумени
2021.10.18
09:24
Місяць — дозрілою скибкою дині,
вікна — очицями в чорну пітьму.
Боже Всевишній, у чому ж ми винні?
Я не збагну, все ніяк, не збагну.
Листя на вітрі тремтить від застуди,
Хмара плахтиною світ поглина —
все оповила туманом полуди.
вікна — очицями в чорну пітьму.
Боже Всевишній, у чому ж ми винні?
Я не збагну, все ніяк, не збагну.
Листя на вітрі тремтить від застуди,
Хмара плахтиною світ поглина —
все оповила туманом полуди.
2021.10.18
05:40
Не дає мені заснути
Суміш споминів і мрій, –
І донині незабутий
Неповторний образ твій.
Та і як не пригадати,
Наодинці уночі, –
Дівки коси вогкуваті
На юначому плечі.
Суміш споминів і мрій, –
І донині незабутий
Неповторний образ твій.
Та і як не пригадати,
Наодинці уночі, –
Дівки коси вогкуваті
На юначому плечі.
2021.10.17
21:23
Багрянцем укрилися осені щоки,
І тішить природи прощальна краса.
І смуток проймає справдешній, глибокий,
Що день відлітає кудись в небеса.
Посидь-бо зі мною, отут ще, на лавці.
Чарівнощі ніжні, як мед, розливай.
Невидимі -- вітру — пориви-ласкавці
І тішить природи прощальна краса.
І смуток проймає справдешній, глибокий,
Що день відлітає кудись в небеса.
Посидь-бо зі мною, отут ще, на лавці.
Чарівнощі ніжні, як мед, розливай.
Невидимі -- вітру — пориви-ласкавці
2021.10.17
18:42
У цім падлючім світі все не так,
але на той, сучаснику, не квапся.
Щотижня все дорожче білі капці;
й не втиснешся
у транспорт
за п’ятак.
Від тих, що ТАМ,– ні слова… Хто б сказа
але на той, сучаснику, не квапся.
Щотижня все дорожче білі капці;
й не втиснешся
у транспорт
за п’ятак.
Від тих, що ТАМ,– ні слова… Хто б сказа
2021.10.17
18:02
Відтепер, відтепер
Світ поважчав на центнер
Ну а я, ну а я…
В тілі знову бугая
І не мав і нема
Ліків "звиду" зокрема
Запалю, запалю
Відпочину і звалю…
Світ поважчав на центнер
Ну а я, ну а я…
В тілі знову бугая
І не мав і нема
Ліків "звиду" зокрема
Запалю, запалю
Відпочину і звалю…
2021.10.17
17:47
Наші білі і пухнасті,
Їхні чорні і гидкі,
Їхніх конче візьме трясця
І трафлятимуть шляки.
Отакі резони грізні
Побутують далебі.
Править логіка залізна
Їхні чорні і гидкі,
Їхніх конче візьме трясця
І трафлятимуть шляки.
Отакі резони грізні
Побутують далебі.
Править логіка залізна
2021.10.17
15:03
Помагаю осені як можу,
устеляю всі її путі –
гори, доли, урвища круті,
може, і зігрітися поможу.
Поспішаю на дороги ті,
де й вона готує тепле ложе
до зими... і це на неї схоже –
устеляю всі її путі –
гори, доли, урвища круті,
може, і зігрітися поможу.
Поспішаю на дороги ті,
де й вона готує тепле ложе
до зими... і це на неї схоже –
2021.10.17
14:58
І до мого саду залітає
фея коронована щодня
і щодня на себе приміряє
шати золотого убрання.
Іноді на подіумі плаю
одягає у руно ягня,
то у синє-вирі біля гаю
фея коронована щодня
і щодня на себе приміряє
шати золотого убрання.
Іноді на подіумі плаю
одягає у руно ягня,
то у синє-вирі біля гаю
2021.10.17
13:37
Перше ніж сказати своє заповітне,
Запросила козаченька шклянку вина випить.
Випив першу – стрепенувся,
Випив другу – похитнувся.
Ноги, руки мліють.
«Чи не вічної отрути ти в вино підлила?...»
«Та невже ж дурна така я чи несамовита,
Щоб своєму коха
Запросила козаченька шклянку вина випить.
Випив першу – стрепенувся,
Випив другу – похитнувся.
Ноги, руки мліють.
«Чи не вічної отрути ти в вино підлила?...»
«Та невже ж дурна така я чи несамовита,
Щоб своєму коха
2021.10.17
13:08
Прощальная нежность октябрьских речных вечеров
Подарит на память перо придорожных павлинов.
Золой заметает следы от недавних костров.
А Буг не готов к холодам, от заката малинов.
А Буг хорошеет при осени – старый коньяк.
И выдержки точно ему занимат
Подарит на память перо придорожных павлинов.
Золой заметает следы от недавних костров.
А Буг не готов к холодам, от заката малинов.
А Буг хорошеет при осени – старый коньяк.
И выдержки точно ему занимат
2021.10.17
11:06
Висоцький. «Стріли Робін Гуда»
Між вечірніх заклять та оплавлених свіч,
між уявних пригод та віршованих строф
жили діти книжкові, не знаючи січ,
нудячись від дитячих своїх катастроф.
Дітям завжди досадна
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Між вечірніх заклять та оплавлених свіч,
між уявних пригод та віршованих строф
жили діти книжкові, не знаючи січ,
нудячись від дитячих своїх катастроф.
Дітям завжди досадна
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
2016.03.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Рецензії
"Я буду стоять у двери, когда прилетят снегири…"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Я буду стоять у двери, когда прилетят снегири…"
"Я буду стоять у двери, когда прилетят снегири…"
Сергей Губерначук
Памяти поэта Сергея Губерначука
Ещё не прилетели снегири,
хотя декабрь чуть-чуть посыпал снегом…
И нас поэт не встретит у двери…
улыбкою не встретит, или смехом…
Мы ощутим рябины горький вкус…
Два года нет уж на земле Сергея.
Он нам не говорил: "В стихах вернусь". –
Но до сих пор его стихи цветут и зреют.
Стихам Господь остаться с нами дал.
Стихи поэты людям оставляют.
А душу высоко Сергей поднял –
его душа у Бога пребывает…
Два года пролетели без него…
И снова День Святой Екатерины…
Не изменилось в мире ничего –
горчит всё также красная рябина.
Не изменилось? Изменился мир!
Поэт ушёл, стихи нам оставляя...
И память обо всём, что он любил,
его строка по-прежнему вбирает.
Его строка мелодией звучит…
Она в настольных книжках прочно стала…
Ушёл поэт. Но сердце не молчит…
Строка звучит, как ранее звучала.
Ольга Диденко-Шипкова,
7 декабря 2019 г., Киев
Сергей Губерначук
Памяти поэта Сергея Губерначука
Ещё не прилетели снегири,
хотя декабрь чуть-чуть посыпал снегом…
И нас поэт не встретит у двери…
улыбкою не встретит, или смехом…
Мы ощутим рябины горький вкус…
Два года нет уж на земле Сергея.
Он нам не говорил: "В стихах вернусь". –
Но до сих пор его стихи цветут и зреют.
Стихам Господь остаться с нами дал.
Стихи поэты людям оставляют.
А душу высоко Сергей поднял –
его душа у Бога пребывает…
Два года пролетели без него…
И снова День Святой Екатерины…
Не изменилось в мире ничего –
горчит всё также красная рябина.
Не изменилось? Изменился мир!
Поэт ушёл, стихи нам оставляя...
И память обо всём, что он любил,
его строка по-прежнему вбирает.
Его строка мелодией звучит…
Она в настольных книжках прочно стала…
Ушёл поэт. Но сердце не молчит…
Строка звучит, как ранее звучала.
Ольга Диденко-Шипкова,
7 декабря 2019 г., Киев
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1714 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1714 seconds