
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.05
19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
2025.07.05
10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
2025.07.05
06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
2025.07.04
17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
2025.07.04
16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
2025.07.04
12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
2025.07.04
06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
2025.07.03
21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
2025.07.03
21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
2025.07.03
10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
2025.07.03
08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
2025.07.03
05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
2025.07.02
21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
2025.07.02
17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
2025.07.02
05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
2025.07.02
03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Радіймо!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Радіймо!
От і підняли голову недобитки Януковича, галасують на всіх телеканалах як навіжені. Відчувають, що на хвилі народного невдоволення нинішнім очільником держави, вони скоро знову прийдуть до влади. А люди вуха розпустили, очі вилупили в екрани і вірять всьому, що каже Медведчук.
А як він цілується та обнімається з Путіним! Які дружні стосунки має з російськими гестапівцями, які насилають на Україну орди озброєних до зубів зарізяк. Забувають люди погане, оскільки пам’ятати про те, як з Росії велися обстріли України зенітними комплексами, як вирізали у наших синів на грудях тризуби так звані козаки, як гвалтували наших дочок та грабували наші домівки — дуже важко.
- Россия для меня — дружественная страна,- одказує кум. - Я служил в советской армии, еще при ней стал прапорщиком. Жена у меня россиянка. И теща, стало быть, тоже. И хоть служу я в украйонской армии, но считаю ее хреновой.
- Раз вона тобі не подобається, то чому в ній 35 років вештаєшся? Звільняйся і їдь до Росії працювати і жити. Нащо себе мучити?
- Куда я поеду? На пустое место? А тут у меня дети, трехкомнатная квартира в Киеве, жена.
- Ну так звільнися в запас. Не варто служити країні, яку ти ненавидиш.Ти ж уже пенсіонер.
- Мне зарплату платят неплохую — 12 тисяч гривен. Где на гражданке пенсионеру дают такие деньги? Нигде. Поэтому буду работать, пока не выгонят.
- А як тобі наш Президент Зеленський? Продобається?
- Нормальный мужик, на русском разговаривает, бизнес в России имеет, в армии никогда не служил. Именно такой Главнокомандующий и нужен этой армии. Рано или поздно Украина станет частью России, это неизбежно. И тогда война прекратиться. Возможно, еще доживу до того времени, когда буду служить верой и правдой матушке-России.
Поїхав до села на вихідні, там у мене шматок городу є і садок. Аж тут трах-бабах — коронавірусна блокада: транспорт зупинився, на роботу ходити ніззя, марширувати дозволено тільки по прямій — крамниця-домівка. Крок ліворуч, крок праворуч - 17 тисяч штрафу. І тупцяти обов’язково в наморднику (тобто в пов’язці на носі). А як у тих намордника на землі поратися, я вас питаю? Спробуйте натягнути той памперс і подовбатися день у землі заступом. Єдина користь — пилюка в носа так не набивається. А увечері ліг відпочити, ввімкнув телевізора - а там як не Медведчук гавкає, то Рабінович. І все їм погано, все українці не так роблять. А в кінці обов’язкове резюме: в усьому винні націонал-радикали. Тобто такі як я скотиняки, які насмілилися взяти до рук зброю і пішли вбивати російських окупантів на Донбасі.
- Етот президент служит Международному валютному фонду, а не народу Украины! - кричить Рабінович.
Я тед переконаний, що тільки ворог українського народу у важкий час може так чинити — торгувати рідною землею задля того, аби отримати капшук з грошима від МВФ. Це те ж саме, якби я з товаришами кинув бойову позицію і пішов у тил, бо в окопах стало надто жарко. А якби кожен солдат так чинив? Тільки почув стрілянину — тікав би куди очі бачать, а хірурги кидали своїх пацієнтів в операційних, як тільки уздріють кров.
Грошей у державі не вистачає. Не буде чим платити зарплати поліцаям та фіскалам. От проблема з проблем! Силовий блок повинен бути завжди нагодований свіжим сирим м’ясом власних громадян, інакше вірності від нього чекати годі. От і годують. Навіть нині, коли стало сутужно усім — силовикам зарплату не урізають. Урізають вчителям. І про це теж каже Рабінович з Медведчуком. І додають, що саме їхня політична сила здатна вивести Україну з економічної кризи та забезпечити все населення необхідними пенсіями та зарплатами.
Свого часу той Рабінович обікрав свою країну так, що сів у тюрму на 12 років. Гроші, які він поцупив у держави не знайшли і досі. А нині — Народний депутат! Говоряща собачка власної партії. Організовує проплачені мітинги в місцях де гроші лежать — біля банків, кредитних спілок, Фонду держмайна. Медведчук-юрист, працюючи колись адвокатом у свого клієнта — Василя Стуса, просив у для нього у судді більший термін ув’язнення, аніж прокурор. В профілактичних цілях, так би мовити. Та хто нині про таке пам’ятає?
А я пам“ятаю. І ще дещо. Якщо розкажу, то похапаєте до рук вила та сокири, і не дивлячись ні на який коронавірус - рвонете вчиняти правосуддя в маєток вищеназваного пана. Та, боюся, його не стратять, а підсадять в президентське крісло усі ті, хто слухає представників ОПЗЖ. Винна в усьому хохляцька забудькуватість. Або байдужість. Це вже у кого що.
Ех, дарма зранку про сумне загомонів. Погляньте яка чудова ясна днина, сонечко світить, тепло, бджілки літають, пахне прілими кізяками, які розкидують на полях працьовиті селяни. Радіти треба, людоньки, дихати свіжим весіннім повітрям і ні про що не журитися. Тому закінчую писати оцей опус і сідаю строчити про кохання або про любов. І про природу, звісно. Бо ці дві теми завжди приносять людям радість та утіху. Згодні?
09.04.2020р.
А як він цілується та обнімається з Путіним! Які дружні стосунки має з російськими гестапівцями, які насилають на Україну орди озброєних до зубів зарізяк. Забувають люди погане, оскільки пам’ятати про те, як з Росії велися обстріли України зенітними комплексами, як вирізали у наших синів на грудях тризуби так звані козаки, як гвалтували наших дочок та грабували наші домівки — дуже важко.
- Россия для меня — дружественная страна,- одказує кум. - Я служил в советской армии, еще при ней стал прапорщиком. Жена у меня россиянка. И теща, стало быть, тоже. И хоть служу я в украйонской армии, но считаю ее хреновой.
- Раз вона тобі не подобається, то чому в ній 35 років вештаєшся? Звільняйся і їдь до Росії працювати і жити. Нащо себе мучити?
- Куда я поеду? На пустое место? А тут у меня дети, трехкомнатная квартира в Киеве, жена.
- Ну так звільнися в запас. Не варто служити країні, яку ти ненавидиш.Ти ж уже пенсіонер.
- Мне зарплату платят неплохую — 12 тисяч гривен. Где на гражданке пенсионеру дают такие деньги? Нигде. Поэтому буду работать, пока не выгонят.
- А як тобі наш Президент Зеленський? Продобається?
- Нормальный мужик, на русском разговаривает, бизнес в России имеет, в армии никогда не служил. Именно такой Главнокомандующий и нужен этой армии. Рано или поздно Украина станет частью России, это неизбежно. И тогда война прекратиться. Возможно, еще доживу до того времени, когда буду служить верой и правдой матушке-России.
Поїхав до села на вихідні, там у мене шматок городу є і садок. Аж тут трах-бабах — коронавірусна блокада: транспорт зупинився, на роботу ходити ніззя, марширувати дозволено тільки по прямій — крамниця-домівка. Крок ліворуч, крок праворуч - 17 тисяч штрафу. І тупцяти обов’язково в наморднику (тобто в пов’язці на носі). А як у тих намордника на землі поратися, я вас питаю? Спробуйте натягнути той памперс і подовбатися день у землі заступом. Єдина користь — пилюка в носа так не набивається. А увечері ліг відпочити, ввімкнув телевізора - а там як не Медведчук гавкає, то Рабінович. І все їм погано, все українці не так роблять. А в кінці обов’язкове резюме: в усьому винні націонал-радикали. Тобто такі як я скотиняки, які насмілилися взяти до рук зброю і пішли вбивати російських окупантів на Донбасі.
- Етот президент служит Международному валютному фонду, а не народу Украины! - кричить Рабінович.
Я тед переконаний, що тільки ворог українського народу у важкий час може так чинити — торгувати рідною землею задля того, аби отримати капшук з грошима від МВФ. Це те ж саме, якби я з товаришами кинув бойову позицію і пішов у тил, бо в окопах стало надто жарко. А якби кожен солдат так чинив? Тільки почув стрілянину — тікав би куди очі бачать, а хірурги кидали своїх пацієнтів в операційних, як тільки уздріють кров.
Грошей у державі не вистачає. Не буде чим платити зарплати поліцаям та фіскалам. От проблема з проблем! Силовий блок повинен бути завжди нагодований свіжим сирим м’ясом власних громадян, інакше вірності від нього чекати годі. От і годують. Навіть нині, коли стало сутужно усім — силовикам зарплату не урізають. Урізають вчителям. І про це теж каже Рабінович з Медведчуком. І додають, що саме їхня політична сила здатна вивести Україну з економічної кризи та забезпечити все населення необхідними пенсіями та зарплатами.
Свого часу той Рабінович обікрав свою країну так, що сів у тюрму на 12 років. Гроші, які він поцупив у держави не знайшли і досі. А нині — Народний депутат! Говоряща собачка власної партії. Організовує проплачені мітинги в місцях де гроші лежать — біля банків, кредитних спілок, Фонду держмайна. Медведчук-юрист, працюючи колись адвокатом у свого клієнта — Василя Стуса, просив у для нього у судді більший термін ув’язнення, аніж прокурор. В профілактичних цілях, так би мовити. Та хто нині про таке пам’ятає?
А я пам“ятаю. І ще дещо. Якщо розкажу, то похапаєте до рук вила та сокири, і не дивлячись ні на який коронавірус - рвонете вчиняти правосуддя в маєток вищеназваного пана. Та, боюся, його не стратять, а підсадять в президентське крісло усі ті, хто слухає представників ОПЗЖ. Винна в усьому хохляцька забудькуватість. Або байдужість. Це вже у кого що.
Ех, дарма зранку про сумне загомонів. Погляньте яка чудова ясна днина, сонечко світить, тепло, бджілки літають, пахне прілими кізяками, які розкидують на полях працьовиті селяни. Радіти треба, людоньки, дихати свіжим весіннім повітрям і ні про що не журитися. Тому закінчую писати оцей опус і сідаю строчити про кохання або про любов. І про природу, звісно. Бо ці дві теми завжди приносять людям радість та утіху. Згодні?
09.04.2020р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію