ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.05.30 05:18
Я екперД віршованого слова,
Курдіновський, все, тобі хана,
написав, Артуре, ти полову.
А навіщо? Дідько лисий зна.
Ти учись у мене, Я – маестро,
прима слова, майстер куражу,
це тобі кажу, Артуре, чесно,
тільки ти нікому не жу-жу.

Віктор Кучерук
2024.05.30 05:00
Хоч мав безліч інших справ, –
Лікувальний душ прийняв,
Адже мав надію,
Що волосся відросте
Кучеряве та густе,
Й чорне, як на віях.
Потім дощик – кап-кап-кап
На відкритий мій пікап

Ілахім Поет
2024.05.30 02:13
Моє терпіння стегнами її,
Здається, спокушає сам диявол.
Спокійна зовні, хоч веде бої
З собою без пощади та без правил.

Де битий шлях в нікуди з усіма,
Їй ближче одиноке бездоріжжя.
Яскраве світло, затишна пітьма…

Артур Курдіновський
2024.05.30 00:37
Зелений оксамит... Він міг би стати
Обкладинкою, сутністю та змістом,
Настільки неспаплюженим та чистим,
Що налякав би злодія чи ката.
Нав'язливий, оманливий туман
Перемогла б нечувана прозорість,
Коханням міг завершитись роман.

Борис Костиря
2024.05.29 22:05
Вічне повернення, вічне повернення.
Бог покладе на ті ж самі місця
Атоми гніву і атоми ствердження.
Атоми серця в долонях митця.

Вічне повернення в обрії вічності,
Де розпадається вся марнота.
І на полях первозданної вірності

Юрій Гундарєв
2024.05.29 21:53
Редакціє! З огляду на вашу підтримку тих авторів ПМ, які протягом тривалого часу дозволяють собі вкрай некоректні вислови на мою адресу (на превеликий жаль, не тільки мою, а й інших колег, зокрема жінок), прошу вас: - більше не розміщувати моїх творів

Ігор Шоха
2024.05.29 21:48
                        І
Ідуть одні за одними роки
і плентаються у майбутнє люди,
якого і немає, і не буде
у течії усохлої ріки,
де ми ще доживаємо, таки,
до перемоги і бодай – до суду.
                        ІІ

Галина Кучеренко
2024.05.29 21:27
Я не знаю, де ночує день,
Чи проводить ніч яскраві дні.
Ниций кат винищує людей…
Хтось шукає в цьому праведність…

Може сонце сходить уночі?
Чи щасливе в темряві життя?
До причастя черга покручів,

Роксолана Вірлан
2024.05.29 14:18
Навчи мене, моє Крислате Древо,
висотувати з прірви цятку тверді,
як ти черпаєш зо земського чрева -
глибокі сили – тайності одверті,

як тягнешся коріннями цупкими
до втаєного в надрах водочару,
хай і мені – поміж сухої рими –

Світлана Пирогова
2024.05.29 09:06
Розлітався білястий пух тополиний -
Повівав літній вітер-пустун.
Серед квітів бджолине чулось гудіння,
Джміль мохнатий над ними чаклун.

І світилась душа від літньої днини.
Ти "кохаю" сказав уперше.
Незабутнього дня щаслива хвилина,

Леся Горова
2024.05.29 07:32
А знаєш, де вітер гніздиться? У вОсковім листі
Старих осокорів, що хмарам почухують боки,
Коли ті, буває, затягують небо імлисто.
А він просинається, і вилітає зі свистом,
І падає з тріскотом долу гніздів'я високе -
Обламане глянцеве гілля, що люля

Микола Соболь
2024.05.29 07:13
Нехай сьогодні пахне миром
війною зранена земля
і сонечко орієнтиром
з небес ясних слугує для
натомлених сердець звитяжців,
які рятують білий світ
наразі труд бійців найтяжчий
і найпотрібніший з усіх.

Віктор Кучерук
2024.05.29 04:52
Я люблю береги придніпрові
І дніпрові глибини люблю
За натхнення оце загадкове,
Що підкорює волю мою.
Вздовж ріки ідучи обережно,
Й позіхаючи ледь після сну, -
Я вслухаюся в шум прибережний
Та вглядаюся в далеч ясну.

Артур Курдіновський
2024.05.29 00:44
Прагматики романтика ховали.
У тьмяній тиші мовчазного залу
Стояла грубо зроблена труна.
В труні лежало тіло чоловіка,
В якого не було, принаймні, віку...
Зима і літо, осінь і весна -

Однакового сірого відтінку.

Ілахім Поет
2024.05.29 00:01
Коли про нас напишуть книжку,
Нехай це буде пан Ремарк.
Та чи покаже він, як нишком
Встромляли в спини жаннам д'Арк
Ножі весільні генерали
Чи поховальні тамади?
Як землю бомбами орали,
Щоб жати урожай біди

Володимир Каразуб
2024.05.28 18:32
Це для тебе усе зрозуміло і тхне банальністю,

Та для неї — світ заходиться радістю...

Ти збиваєш рядки мов у термометрі ртутні градуси
Спускаючи до тридцяти п’яти...

Це тобі набридли поети та романтизм...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія Набок-Бабенко (1985) / Вірші

 ***




Найвища оцінка Мирослава Меленчук 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Редактор Майстерень 5 Майстер-клас / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-09-24 15:58:07
Переглядів сторінки твору 2936
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.400 / 5.25  (4.722 / 5.36)
* Рейтинг "Майстерень" 4.106 / 5  (4.581 / 5.31)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.704
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2013.06.11 15:27
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-09-24 16:31:11 ]
Дуже гарні образи...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Моргун (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-24 17:02:02 ]
"на сьомому небі, застрявши у ліфті" - гарно... "самість" - я також полюбляю це слово :-)))... Насичений, глибокий вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2007-09-24 17:28:51 ]
Гарно, але хіба "шкіри" і "ліфті" - це рима?...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Набок-Бабенко (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-24 17:40:24 ]
Дякую, колеги. Так, бідна рима. Ще подумаю над нею. Але для мене набагато важливішим є зміст і та гама почувань, сконденсована в цій поезії


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редактор Майстерень (М.К./Л.П.) [ 2007-09-29 19:47:38 ]

Гарний вірш. Ось тільки дещо псують його цілковиту гармонію рядки
"Сховай свою голість під витканий дах
на сьомому небі, застрявши у ліфті": наче і з інтонаційно-настроєвого контексту не випадає, але що значить в плані метафоричному перший рядок? Ваше тіло гризуть мурахи - прекрасно. Голість - в сенсі оголеність чи самотність? Подумайте докладніше над цими рядками: що хотіли повідати, на чому наголосити, що саме приховати від алиментарного зору читача.
Далі.
"То самість. То зимність поголених тиш
стискає твої необійняті груди."
Що означає реалістичність (чи "життєвість") образу "поголена тиша"? Виникає бажання поради замінити його. Трохи штучне, філологічне нашарування художніх ознак. Поміркуйте над словом "тиша", яке ідейно-тематичне чи сакральне насичення воно уособлює - у контексті вашого вірша, у загальному своєму вжитку. Може, варто епітет "поголена" замінити на якійсь інакший, більш точний.
І на останнє, коли знайомишся - рядок за рядком - із цим вашим віршем, створюється враження проникнення до багатовимірного простору, сакрального світу окремої ситуації і часу. Ви, наприклад, згадуєте про Божого Сина (що неодмінно влучно у вас вийшло). А у фіналі - йдеться про звичайно застуду. Ця застуда - теж насичена метафоричним звучанням і значенням чи ви відверто глузуєте читача, котрий виявляється наприкінці розгубленим і дещо розчарованим?
(Бачите, яку багатопланову штуку ви витворили? Вдосконалюйтесь у такий спосіб і далі - маєте досить непогані шанси у поетичній метафоризації життя).