ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Гупало / Проза

 Історичний момент

бувальщина)

Якось торік ми з Каролем Радзивіллом, якого я небезпідставно називаю олицьким князем, домовилися зустрітися й погомоніти про життя-буття, історію і власні проблеми. І ось ми у центрі Варшави. У кав’ярні. І я – польський лісівник - чекаю, коли до мене підійде сам князь… Фантастика?
Десь там князь вишукує каву, а тут мені реально телефонує дружина:
- Ну, що поробляєш?
Знає, що я не на роботі, цікавиться, чим я переймаюся, коли лісом не займаюся…
- Як що? – вимучую паузу. – У мене історичний момент!
- Що трапилося?
- Та ось сам князь Радзивілл мені каву несе, в одній з найкращих варшавських кав’ярень.
- Та хто тобі повірить! – штрикає дружина. – Хіба що, може, тільки я. А у наших Ківерцях – ніхто!
- Звичайно, погоджуюся – скажуть, що з дуба впав!
- Чому з дуба?
- Бо я постійно тут в лісах… Маю справу з дубами, з соснами…
Бачу, що вже до мене прямує, усміхаючись, князь Радзивілл. На елегантній таці смачно парує кава… Я у слухавку кидаю для дружини польське «па!»….
… І ось нещодавно, коли я повідомив у «Фейсбуці», що Януш Радзивілл за документами був мешканцем Цуманя, оличанин Маркевич мене штрикнув коментарем:
- З якого ви дуба впали?
Ох, ці дуби!.. Справдилося моє «пророцтво»! Скажи, щось важливе – і тебе одразу хочуть принизити, обізвати. Але я вже давненько, коли щось вартісне, цікаве, дотичне до історії Оличчини знаходжу, то про себе іронізую: «історичний момент»! Так я сам себе підтримую. Бо від інших чогось втішного( як кажуть у Верховній Раді - конструктивного) не дочекаєшся. Ну й не треба! Ми - не аристократи!




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-05-03 19:56:45
Переглядів сторінки твору 1928
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.238 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.175 / 5.71)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.784
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.02.23 18:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2020-05-03 22:23:35 ]
З приємністю прочитав і готовий був би читати ще щось цікаве. Благословляю Вас на це!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2020-05-05 07:44:20 ]
Дякую за позитив! Я вже думаю, яку ще бувальщину написати!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Пекун Олексій (Л.П./Л.П.) [ 2025-05-17 12:38:20 ]
А моя прапрабаба була прийомною дочкою в одного з князів Радзивілів. Їхав він якось селом Великий Житин, а була тоді епідемія віспи. Увійшов він до однієї хати і бачить там лежить на печі мертва жінка, а поруч в колисці жива дитина. Слуги його побоялися брати на руки ту дитину, бо може вона теж хвора. Тоді князь сам забрав дівчинку і виховав її як свою дочку. А коли вона заміж виходила, то ще й багате придане за неї дав.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Пекун Олексій (Л.П./Л.П.) [ 2025-05-17 12:40:13 ]
А моя прапрабаба була прийомною дочкою в одного з князів Радзивілів. Їхав він якось селом Великий Житин на Волині, а була тоді епідемія віспи. Увійшов він до однієї хати і бачить там лежить на печі мертва жінка, а поруч в колисці жива дитина. Слуги його побоялися брати на руки ту дитину, бо може вона теж хвора. Тоді князь сам забрав дівчинку і виховав її як свою дочку. А коли вона заміж виходила, то ще й багате придане за неї дав.