ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Охмуд Песецький
2026.05.10 00:00
Дошкуляє запах димового нікотину, який осів на шторах ще не твоєї квартири, але ти знаєш, що багато чого є тимчасовим, і кинеш палити, як тільки отримаєш запрошення – ні, не до пульмонолога, а до берега зустрічей і прогулянок - ні, не там, де тусуєть

Кока Черкаський
2026.05.09 21:45
Атман танцює в TikTokсамсарі,
Карма лайкає пост про Шиву,
Брахман сміється в WiFiмарані,
Йога в сторіз — без альтернативи.

Крішна з кавою — mood на ранок,
Прана бурлить, як Red Bull, у венах,
Мантра звучить крізь Bluetoothекрани,

Іван Потьомкін
2026.05.09 19:11
Як захочеться дізнатись,
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.

Роксолана Вірлан
2026.05.09 17:42
Не я то чую - Незвід чує мною:
крадливі кроки здовженої тіні,
розхвиль осінніх огняні прибої,
гілок врізання гостре в небо синє,

Він бачить мною - я його зіниця -
як в ятір часу наловилось листя.
В'юнкий лебедик озеру божиться,

Ігор Терен
2026.05.09 17:35
Коли війні немає краю
і цим завідує балбес,
стає на вуха світ увесь...
«побєдобєсіє» триває,
але як іноді буває –
у супостата збита «спєсь».
Та це, напевне, не поможе
урятувати білий світ,

Борис Костиря
2026.05.09 13:33
Я чекаю фатальних листів,
Громових, як стальні урагани,
Як послання прийдешніх віків,
Неспростовних, ясних, бездоганних.

Хай цей лист розірве суєту,
Хай затопить болото печальне,
Подолає навік пустоту

хома дідим
2026.05.09 09:46
себе обожнюємо ще
комусь реально смішно
не причаститися води
із тих господніх діж нам
плекаючи залежну мить
вичавлюючи прищик
оскільки завтра інший щем
не глибший просто інший

Вячеслав Руденко
2026.05.09 09:25
Айвенго! Будь коханим! Будь живучим!
Ба більше – як потужний вовк-вольфрам.
Життя відтворюється у пляшках комбучі,
Співає газом , суне з телеграм.
Але щасливе сховане в Парижі -
Біжить вперед алюром юний Вакх
До лісу за вікном, де ті хто став на л

Тетяна Левицька
2026.05.09 09:13
— Я прийшла до вас не за цим,
Що у голову вбили, друже?
На столі — сигаретний дим,
Самогон і зів'ялі ружі.
Я прошу, не торкайтесь пліч,
Ваші пальці такі холодні.
Наче ця кришталева ніч
Снігопадом зійшла з безодні.

Кока Черкаський
2026.05.08 23:03
Я і Red Bull - друзі,
Як то кажуть - нерозлийвода,
Я люблю Red Bull пити,
Red Bull любить вливатись в мої уста.

Когось наша дружба харить,
І ми з редбулом - як серед акул,
Та нам начхати, що хто там каже,

Олена Побийголод
2026.05.08 21:05
Марія Вега (1898-1980)

Не дивіться ви так крізь прозурку очей,
джентельмени, піжони та денді!
За п’ятнадцять хвилин не сп’янить мене цей
перший келих духмяного бренді.

    Бо я – інститутка, дочка камергера,

Охмуд Песецький
2026.05.08 20:33
За обрієм шукань, уже не перших,
І скільки би їх не нарахував,
Ти знахідкою пошук не завершиш,
Бо це ілюзія і зоровий обман.

Тремке повітря оптику збиває –
Водночас ти і наче на землі,
А виднієшся перед небокраєм,

Володимир Невесенко
2026.05.08 18:10
Місто зморене – в облозі,
тліють школи і будинки,
люди маються в тривозі –
ні м’якушки, ні скоринки.

Дике ревище сирени,
гул гарматний із-за яру...
І забутий, і смиренний

Костянтин Ватульов
2026.05.08 17:03
Останній вірш, то все тому віддам.
Нехай із крапкою, готовий.
Звіряюся написаним листкам,
Кому не зміг сказати слова.

Шкодую, що невчасно загубив,
Коли на полі звівся серпень.
Невже напередодні довгих злив

Артур Курдіновський
2026.05.08 13:30
За цю реальність і гроша не дам я!
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.

Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,

Борис Костиря
2026.05.08 13:02
Сильний вітер історії дише
У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.

Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Гупало / Проза

 Історичний момент

бувальщина)

Якось торік ми з Каролем Радзивіллом, якого я небезпідставно називаю олицьким князем, домовилися зустрітися й погомоніти про життя-буття, історію і власні проблеми. І ось ми у центрі Варшави. У кав’ярні. І я – польський лісівник - чекаю, коли до мене підійде сам князь… Фантастика?
Десь там князь вишукує каву, а тут мені реально телефонує дружина:
- Ну, що поробляєш?
Знає, що я не на роботі, цікавиться, чим я переймаюся, коли лісом не займаюся…
- Як що? – вимучую паузу. – У мене історичний момент!
- Що трапилося?
- Та ось сам князь Радзивілл мені каву несе, в одній з найкращих варшавських кав’ярень.
- Та хто тобі повірить! – штрикає дружина. – Хіба що, може, тільки я. А у наших Ківерцях – ніхто!
- Звичайно, погоджуюся – скажуть, що з дуба впав!
- Чому з дуба?
- Бо я постійно тут в лісах… Маю справу з дубами, з соснами…
Бачу, що вже до мене прямує, усміхаючись, князь Радзивілл. На елегантній таці смачно парує кава… Я у слухавку кидаю для дружини польське «па!»….
… І ось нещодавно, коли я повідомив у «Фейсбуці», що Януш Радзивілл за документами був мешканцем Цуманя, оличанин Маркевич мене штрикнув коментарем:
- З якого ви дуба впали?
Ох, ці дуби!.. Справдилося моє «пророцтво»! Скажи, щось важливе – і тебе одразу хочуть принизити, обізвати. Але я вже давненько, коли щось вартісне, цікаве, дотичне до історії Оличчини знаходжу, то про себе іронізую: «історичний момент»! Так я сам себе підтримую. Бо від інших чогось втішного( як кажуть у Верховній Раді - конструктивного) не дочекаєшся. Ну й не треба! Ми - не аристократи!




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-05-03 19:56:45
Переглядів сторінки твору 1548
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.238 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.175 / 5.71)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.784
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.02.23 18:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2020-05-03 22:23:35 ]
З приємністю прочитав і готовий був би читати ще щось цікаве. Благословляю Вас на це!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2020-05-05 07:44:20 ]
Дякую за позитив! Я вже думаю, яку ще бувальщину написати!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Пекун Олексій (Л.П./Л.П.) [ 2025-05-17 12:38:20 ]
А моя прапрабаба була прийомною дочкою в одного з князів Радзивілів. Їхав він якось селом Великий Житин, а була тоді епідемія віспи. Увійшов він до однієї хати і бачить там лежить на печі мертва жінка, а поруч в колисці жива дитина. Слуги його побоялися брати на руки ту дитину, бо може вона теж хвора. Тоді князь сам забрав дівчинку і виховав її як свою дочку. А коли вона заміж виходила, то ще й багате придане за неї дав.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Пекун Олексій (Л.П./Л.П.) [ 2025-05-17 12:40:13 ]
А моя прапрабаба була прийомною дочкою в одного з князів Радзивілів. Їхав він якось селом Великий Житин на Волині, а була тоді епідемія віспи. Увійшов він до однієї хати і бачить там лежить на печі мертва жінка, а поруч в колисці жива дитина. Слуги його побоялися брати на руки ту дитину, бо може вона теж хвора. Тоді князь сам забрав дівчинку і виховав її як свою дочку. А коли вона заміж виходила, то ще й багате придане за неї дав.