ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2020.10.29 21:58
Кримінальна влада дуже пильна –
знає що, куди й кому несуть.
І уже не виглядає дивно,
що юрбою обрана дитина,
має свій конституційний суд.

Мали візи і свої, і наші...
На заваді не стояв ковід...

Оксана Логоша
2020.10.29 20:08
Перед холодом цим-безпорадна-
Я свої зачиняю крила.
Осінь вішає мокрі рядна,
Набундючує хмари-брили,
Котить, гонить мою надію
(Не відчуєш життя без болю).
Паперовим яскравим змієм
Відборю у мотуззя волю.

Євген Федчук
2020.10.29 19:29
Козача вдова Марія хутір в степу тримала,
Який король козакові надав за пролиту кров.
Вдова козача Марія три сина-сокола мала,
Схожих, як три краплини – Андрій, Микола й Петро.
Була вона жінка гарна і добра, і працьовита,
А що молода вдовою, так то н

Микола Дудар
2020.10.29 13:17
Війна за душі. Все горить
На тіло знижки
А очі… очі до гори
З моєї книжки
Замоклий трепіт солов’я
Гуляє вітер
Можливо ти, можливо я
Ну майже діти…

Борис Костиря
2020.10.29 12:36
Зледеніння в душах і в’язкий вогонь
Непомітно стане драмою сердець,
Пронесеться стрімко попелом долонь
І покличе небо на нещадний герць.

Крига покриває вигаслі думки,
А сніги сховались в далях неземних.
І впадуть незграбно згаяні роки

Тетяна Левицька
2020.10.29 10:08
Сам Бог водив його пером барвистим,
чудові перла сипались з небес до ніг
парчевою габою падолиста,
аби природою він надихатись зміг.

Й поет вкладав у кожне слово щирість,
перемежовуючи з крапками й тире.
То птахою злітав в безмежний вирій,

Дума Козак
2020.10.29 08:59
Не відпускай мене ніколи
і хай там що… Не відпускай!
Нехай метелики чи бджоли,
емоцій вибух через край…

Не відпускай мене нізащо,
горни до щирої душі
і не давай вернути в хащу…

Дума Козак
2020.10.29 07:16
А ти пиши мені листи,
я їх на відстані читаю,
тебе душею відчуваю,
хоча і спалено мости…

А ти пиши мені вірші
щодня, вночі, надвечір, зрання…
Вони відроджують кохання

Сергій Губерначук
2020.10.29 06:19
Не горюй, що загубив багато,
та й не бідкай, що те раптом сталося.
Трудитимешся – то й більше заробиш,
а як виграєш так само раптом –
цінуй надалі
і подаруй більшість добра свого
тим, хто губив разом з тобою.

Микола Соболь
2020.10.29 06:12
Умитися росою на світанку
та випити парного молока,
мене будила у селі щоранку
тихенько бабця з кухвою* в руках.
Спивав до дна солодкий смак дитинства,
у поле йшов купатися в росі,
а крапельки сріблястого намиста
являли ранок у його ясі…

Ніна Виноградська
2020.10.28 20:36
Як націю з населення створити,
Коли повсюду розбрат і війна?
У небесах летять метеорити,
І час біжить, але ж іде вона.

На зболенім обкраденім Донбасі,
Де радість жити всім нам до снаги
Була колись. А нині, бачиш, в рясі

Тетяна Левицька
2020.10.28 18:20
На відстані не страшно, навіть, масно
торкатись виразок чужих насущних.
А ми з тобою розіп'яли душі,
образи келих випили завчасно.

Один без одного не можем жити,
нездатні дихати, не те що бути.
Де б не ходили, а усі маршрути

Ярослав Чорногуз
2020.10.28 17:16
Якщо алеєю ми далі підем,
То п`єдестал побачимо за мить.
І статую величну Еврипіда –
Поет і трагік грецький то стоїть.

Скульптурі цій вже понад два століття,
Вона ще при Потоцькому була,
А творам – понад два тисячоліття,

Сергій Губерначук
2020.10.28 10:14
Змирає листя –
завмирає місто.
Жовтнева ніч, мов гад на зиму, пре.
Залізне вістря
злого футуриста
пером поріже гробове каре
змирання листя –
завмирання міста –

Віктор Кучерук
2020.10.28 10:11
Іще далеко до зими,
Хоч знову подихом морозу
Калюжі скуто на дорозі
Та іній ліг під ворітьми.
Іще неблизько до пори
Кружлянь легких і шумних віхол
На урожай і щиру втіху
Непосидющій дітворі.

Ніна Виноградська
2020.10.28 08:17
Нема жалю віднині ні до кого,
Бо цей народ - незмінний раб століть.
І як би не звертався він до Бога,
Але завжди навколішки стоїть.

Без голови, бо краще безголовим -
Поїсти, спати, множитися теж.
В дітей стріляють, повні ріки крови,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Зозулько Зузулько
2020.10.11

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Буколик / Проза

 Володимир Стасов. Вирізки в «Борисі Годунові»

Переклав Василь Білоцерківський

Скажіть, чи не однаково – роман, драма або опера? Якщо не можна спотворювати драми або роману, то не можна спотворювати й опери. І коли мова йде про творчість і будівництво, не можемо відчувати менше обурення і злоби, бачачи, як у нас досі ще розправляються з найліпшими творіннями нашого музичного таланту. Наші опери – щось на подобу безборонних курчат перед усемогутнім кухарем. Який-небудь Терентій або Пахом має все право, будь-якої днини або години, зловити якнайталановитішу російську оперу за крило, відрубати їй лапи чи хвоста, перерізати горло і потім готувати з неї, яке тільки йому заманеться, фрикасе. Пам’ятаю, коли ще мова йшла про постановку «Бориса» Мусоргського, різні глибокі дойди з дуже поважним виглядом і чималим апломбом говорили про те, що увесь п’ятий акт опери – зайвий, непотрібний, що його належить попросту вирізати геть, а в крайньому разі – пересунути, поставити раніше від четвертого. О Боже, точнісінько як на кухні! Там точно так само треба готувати пупок під крило, пташиний ніс під ногу, ногу під хвіст, щось та «пересунути», як належить, як годиться, як учить їх «досвідченість». Та хай би нечиста взяла всю цю «досвідченість», якій ми й віримо ж погано, бо в ній ні ладу ні складу немає, і якої нам зовсім не треба! Бідний Глинка гірко платив усе життя за славетну «досвідченість» осіб, які його оточували. «Граф Вієльгорський [1], – каже він у своїх „Записках”, – нещадно викроював „Руслана” (після перших вистав), і часто найкращі місця, примовляючи з самовдоволеним виглядом: „Чи не правда, що я майстер робити купюри”». І самовдоволений вигляд, і безжальне варварство тривають досі; ще й досі найгеніальніші місця цієї великої опери сховані під спудом, ніхто їх ніколи не чує – так велів цілих 35 років тому сам великий знавець і майстер якийсь, ще б не виконувати його шалених капризів, – але ця сама система триває й тепер. Днями увесь Петербург міг бачити, з подивом, як в опери «Борис» узяли та викинули цілий п’ятий акт, нікого не спитавши, нікого не попередивши. Але ж кожен іде слухати оперу, як її задумав і створив автор, а не так, як це надумається якимось розпорядникам! Мені, мабуть, заперечать: «Таж ми маємо згоду самого автора, він сам апробував вирізку». Ах, не кажіть мені про «згоду»! Що нам у згоді автора! Кожен автор у вас у лещатах, у вашій владі, він, мабуть, на що хочете погодиться, він не має ані захисту, ані протесту, і мимоволі погодишся, коли можуть просто викреслити геть усю твою оперу, з усіма її виставами. Не кожен здатний бути мужнім, як Бетговен, як Франц Шуберт, хто радше візьме своє творіння назад, аніж погодиться на спотворення свого твору. Але подумайте тільки, яке це варварство, яке це неприпустиме свавілля – раптом викинути геть, ні сіло ні впало, ЦІЛИЙ АКТ із п’яти!! Після цього редактор часопису візьме та викине розділів 6–7 із проданого йому роману на 30 розділів, якщо вони не заслужать його прихильності, не вдостояться апробації його високого смаку? Після цього Академія мистецтв візьме та відріже аршинів два з картини, яка, за її премудрістю і «досвідченістю», видасться їй не вся добра від низу і до гори? І зауважте собі, вирізання майже ніколи не розпускає своєї потворної лапи над речами поганими, посередніми. О ні! Вирізальникові подавай усе тільки найбільші, найталановитіші, найоригінальніші шматки – тільки над ними йому любо наситити свою кастраторську лють. Йому треба здорове, чудесне, животрепетне м'ясо, повне сили й жвавої крові! У «Руслані», наприклад, вирізали першу картину, інтродукцію з Баяном, лезгинку, квартет, хор «Загине», фінал – тобто все, що тільки є найгеніальніше не лише в самого Глинки, але й у музиці взагалі. А щодо частин слабких, блідих, невдалих – о, ті застраховані проти вирізок, їх ніхто не торкнеться, вони навіки вільні гуляти по сцені й у наших вухах, нарівні з усім, що тільки створила італійська нездарність або антимузикальність. «Лючія», «Сила долі», «Сомнамбула» [2] та інші дурниці – ті ніхто ніколи не думав вирізати. Отак і нині: у Мусоргського п’ятий акт у його опері був вінець усього творіння, найвищий і найглибший за концепцією, за національністю, за оригінальною творчістю, за силою думки – то якнайшвидше геть його, цей ненависний акт, якого ми, мовляв, не розуміємо через наші кухонні звички, який настільки виходить, через свою самобутність і новизну, поза театральні звички! Яке їм діло, що тут виражено, з дивовижним талантом, усю «Русь піддонну», котра звелася на ноги з усією могуттю, зі своїм суворим, диким, але чудовим запалом у хвилину всілякого гніту, що навалився на неї; яке їм діло, що тут із чудесною наснагою і майстерністю представлено різнорідні історичні елементи тогочасної Русі, яка, скопана до самого серця, видає стогін жаху і сили, що прокидається; яке їм діло до всього, що Мусоргському вдалося тут представити, – геть його, геть його, цей п’ятий акт, він занадто талановитий!
У своїх розправах над художніми творами п. Катков [3], бувало, не лише вирізає, але ще багато і свого додає: так, мовляв, буде ліпше! Ну от, тепер ми повинні кланятися і дякувати, що пп. музичні дойди нічого СВОГО не додають при «своїх майстерних купюрах», які перевершили навіть самого графа Вієльгорського. І то – виграш, слава Богу!


Першодрук – «Новое время», 1876, 27 жовтня, № 239.

Коментар (автор – Марія Блінова)
«Вирізки в „Борисі Годунові” Мусоргського» – одна з найсміливіших статей Стасова, яка має значення не лише протесту художнього, але і політичного.
Виступаючи проти вилучення V акту «Бориса Годунова (точніше: другої картини ІV дії – сцени під Кромами), Стасов тим самим обстоював можливість існування тієї частини опери, у якій найсильніше виявлявся її гострий політичний характер.
Відомо, що ще Пушкін, у своїй трагедії «Борис Годунов» (1825) порушивши проблему взаємовідносин влади й народу, показав, що правитель зазнáє краху, якщо його не підтримає «думка народу». Тому в атмосфері післягрудневих настроїв [4] його твір вважався в офіційних колах вельми небезпечним. Первинна заборона видання пушкінського «Бориса», яка виходила особисто від Миколи І («Бориса» опублікували лише 1831 року), ще в ті роки наперед визначила сценічну долю не лише трагедії, але й опери.
Боротьба за постановку «Бориса» Мусоргського на сцені імп. театрів виявилася від самого початку вкрай напруженою. Першу редакцію опери відкинула театральна дирекція. Мусоргський мусив піти на поступки, усунувши сцену народного протесту і зробивши, окрім того, низку інших істотних змін. Знадобився дальший натиск від ряду осіб, зокрема провідної солістки театру Ю. Ф. Платонової, яка погодилася підписати свій контракт лише за умови постановки «Бориса» в її бенефіс, аби опера, нарешті, побачила світло рампи (див. про це статтю «Пам’яті Мусоргського»).
Але і після постановки «Бориса Годунова», який захоплено привітала радикально налаштована молодь, гоніння на «Бориса» не припинилися. Подейкували, що опера не подобалася царській фамілії, що до неї вкрай насторожено ставилася цензура. Унаслідок цього театральні дирекція, не маючи змоги відразу зняти «Бориса» з репертуару через його винятковий успіх, пішла по лінії «охоронних» заходів, які виразилися у вилученні найбільш політично гострих місць опери, що водночас були й найдосконалішими. Під приводом буцімто незв’язності сцени під Кромами з попередніми діями опери й того, що буцімто після сцени смерті Бориса опера логічно закінчена, другу картину IV акту було вилучено.
Щодо Мусоргського, то, змучений театрально-цензурними переслідуваннями, він не протестував, боячись остаточного зняття «Бориса» з репертуару. Але не міг не протестувати Стасов. Він не побоявся того, що в умовах політично напруженої ситуації протест проти купюр у «Борисі» розглядатимуть як захист революційного твору, котрий до того ж затаврував двір, – а сміливо виступив на його захист у пресі. Він захищав «Бориса» не лише тому, що винятково високо оцінював цю оперу, у якій з граничною образністю і силою було дано всю «Русь піддонну»; він уступався і за авторські права російських композиторів, які постійно утискала дирекція. Вважаючи неприпустимими всілякі зміни й купюри, що їх вносить стороння рука в будь-чиї твори, він неодноразово виступав з палким протестом супроти чинних неподобств. Ще у статті «Мучениця нашого часу», 1859 року, говорячи про «Руслана і Людмилу» Глинки, Стасов писав: «У побудові музичного твору панують свої закони, точно так само, як у побудові взагалі будь-якого художнього твору; відривати або обрізати частини цього організму – те саме, що, наприклад, у живої людини відрізати руку, або від руки пальці».
Стасовський захист «Бориса Годунова» Мусоргського, одначе, не досягнув бажаних результатів. У Маріїнському театрі оперу продовжували ставити без сцени під Кромами, зберігши заразом і раніше внесені купюри: вийняли сцену в келії, заборонену духовною цензурою, фрагмент «з курантами», сцену з папугою та ін. Лише в постановці 1904 року сцену під Кромами було поновлено.

1. Михайло Вієльгорський (1788–1856) – російський музичний діяч і композитор-любитель польського походження.
2. Стасов, у запалі захисту російської реалістичної опери, суб’єктивно намагається «затаврувати» визначні взірці італійської романтико-реалістичної традиції. – Прим. перекл.
3. Михайло Катков (1818–1887) – російський публіцист, видавець, літературний критик, який сповідував консервативно-ретроградні погляди. – Прим. перекл.
4. Тобто в суспільно-політичній атмосфері, яка утворилася після повстання декабристів. – Прим. перекл.




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-07-27 13:01:11
Переглядів сторінки твору 75
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми КЛАСИКА
ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2020.10.12 20:39
Автор у цю хвилину відсутній