
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.19
02:25
Сумний полон смарагдової тиші
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.
Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.
Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,
2025.07.18
22:16
Ця жінка погубить мене.
В подвір'я забуте й сумне
Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.
Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить
В подвір'я забуте й сумне
Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.
Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить
2025.07.18
21:34
Встала думка українця
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.
Нести смерть йому не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.
Нести смерть йому не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,
2025.07.18
17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?
2025.07.18
16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –
2025.07.18
13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник.
Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент
2025.07.18
10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.
***
А косолапе рижого не чує.
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.
***
А косолапе рижого не чує.
2025.07.18
05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.
2025.07.17
22:21
Моя спокуса і мої вериги.
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.
З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.
З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,
2025.07.17
21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.
Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.
Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу
2025.07.17
20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги
2025.07.17
18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.
Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.
Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки
2025.07.17
11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,
2025.07.17
06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.
2025.07.16
23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.
Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.
Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас
2025.07.16
23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.
Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.
Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Сонце Місяць /
Проза
проз
Поет спав би, але не спиться йому. Тьмяно зелений злотий надвечір. Серпокрили в серпанку позлітковому хаотично гасають за власним вереском. Те саме й на землі, дітлахи розпущені й маніпулятори, хаотично гасають etc. Ще не зовсім призахідне сонце плавить дахи поверхівок на сусіднім районі. Сієста, що переходить у посиденьки, etc. Але ми ж про поета, якій уміє в недосипання. Поруч із ним, обабіч, розляглися дві середнього віку кішки, кличуть їх по-різному залежно від натхнень, підчас навіть для себе несподівано метафізично. Наразі вони ігнорують кликання на Малюка й Товстуна. Але втім звичайні домашні притерті кицьки розпущені й маніпулятори егеж. У власних фахових термінах, сам поет наразі океанічна палеозойська мушля контуром лабіринту метафоричного в уявному осередді містичної троянди протягів, оказіональніших рефлексій & панданів зненацька. Позираючи все тісніші закапелки в собі, ще давезніші за палеозойські. Медитація бува чим завгодно, а насамперед—випадковості, в хаотичному безладі вольових подразнень—у гіпертекстові. Виструнчення гіпербол. Відмотана низка мовчань оніксові кімнати вигасаючому злотисто. Іронічно й без наркозу препаруючи метонімії сортові. Tu est minotaurus. Дух лабіринту від плоті єси. Тигрові лови. Фейк ай-ді. In excelsis. Індукція, Двері Знаття, Рай & Пекло. Проз сподівання, на базі матричних даних, слів у ній на сонет.
Дітлахи ужеж проминають, за ними приходять випасти молоді люди при смартфоні, за ними нарисуються собачники, за ними бомжі потягнуться по пляшки. День соціяльної допомоги, що Монпарнас, завжди із тобою. Пальмами понад магнолії в кипарисовім мариві рив’єри ґардійської. Будапешта досвіту, чи не Буенос-Айреса другої світової, помережана тінями хрестоматія кінофільмів сепійних. Нормальний такий чоткий Тіроль. Прошвендявши будинковими брамами площею Ринок. Переповнені електрички на Ельбрус & потлілі мамонтів бивні у верхоянськім краєзнавчім притулку, не більше квартири собі. Дощовий тиждень у серпні з Елвісом Ароновичем, коли він іще не король, але дуже навіть танцює. Природа розмита й вогка, у повітря свіжість із нотками згару, часом оцей розслабитися, чого ж не варт. Проз літературу із літературщиками, філософію з платонізмом & блищаки моментів музичних хай би. Світобудова повертає в осінь, sad but true, але можна ще встигнути скільки того життя, а там сезон оксамитових декадансів, книжки до кави, комусь жнива, а кому й погрітися ненав’язливо десь-небудь, фініта й від’ємність не зглянутись як, або все тільки мить, ось була—тай нема
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
проз
Поет спав би, але не спиться йому. Тьмяно зелений злотий надвечір. Серпокрили в серпанку позлітковому хаотично гасають за власним вереском. Те саме й на землі, дітлахи розпущені й маніпулятори, хаотично гасають etc. Ще не зовсім призахідне сонце плавить дахи поверхівок на сусіднім районі. Сієста, що переходить у посиденьки, etc. Але ми ж про поета, якій уміє в недосипання. Поруч із ним, обабіч, розляглися дві середнього віку кішки, кличуть їх по-різному залежно від натхнень, підчас навіть для себе несподівано метафізично. Наразі вони ігнорують кликання на Малюка й Товстуна. Але втім звичайні домашні притерті кицьки розпущені й маніпулятори егеж. У власних фахових термінах, сам поет наразі океанічна палеозойська мушля контуром лабіринту метафоричного в уявному осередді містичної троянди протягів, оказіональніших рефлексій & панданів зненацька. Позираючи все тісніші закапелки в собі, ще давезніші за палеозойські. Медитація бува чим завгодно, а насамперед—випадковості, в хаотичному безладі вольових подразнень—у гіпертекстові. Виструнчення гіпербол. Відмотана низка мовчань оніксові кімнати вигасаючому злотисто. Іронічно й без наркозу препаруючи метонімії сортові. Tu est minotaurus. Дух лабіринту від плоті єси. Тигрові лови. Фейк ай-ді. In excelsis. Індукція, Двері Знаття, Рай & Пекло. Проз сподівання, на базі матричних даних, слів у ній на сонет.
Дітлахи ужеж проминають, за ними приходять випасти молоді люди при смартфоні, за ними нарисуються собачники, за ними бомжі потягнуться по пляшки. День соціяльної допомоги, що Монпарнас, завжди із тобою. Пальмами понад магнолії в кипарисовім мариві рив’єри ґардійської. Будапешта досвіту, чи не Буенос-Айреса другої світової, помережана тінями хрестоматія кінофільмів сепійних. Нормальний такий чоткий Тіроль. Прошвендявши будинковими брамами площею Ринок. Переповнені електрички на Ельбрус & потлілі мамонтів бивні у верхоянськім краєзнавчім притулку, не більше квартири собі. Дощовий тиждень у серпні з Елвісом Ароновичем, коли він іще не король, але дуже навіть танцює. Природа розмита й вогка, у повітря свіжість із нотками згару, часом оцей розслабитися, чого ж не варт. Проз літературу із літературщиками, філософію з платонізмом & блищаки моментів музичних хай би. Світобудова повертає в осінь, sad but true, але можна ще встигнути скільки того життя, а там сезон оксамитових декадансів, книжки до кави, комусь жнива, а кому й погрітися ненав’язливо десь-небудь, фініта й від’ємність не зглянутись як, або все тільки мить, ось була—тай нема
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію