Ось такі мої думки нині:
пробач , Володарю мій, але вас з усіма хто поруч, прийшов час раком ставити. Ви усі причетні до всіх українських бід… ви підєлдикуєте, коли вам щось дістається… ви змовчуєте, коли попереду очікується невизначеність… ви продаєтесь за гривню в очікувані підсунутись до корита… ви тягнете на дно, коли пахне смаженим… ви видумуєте нові гасла і граєте на спокусах людської низості, забуваючи, що саме ви і є джерелом ( шторхачем до) цієї низості… Ви і є те саме Велике Зло у білій краватці з дорогим парфумом без імені і лиця, що давно розповлось у часі і просторі… Кращі з кращих… вчорашні загиблі… майбутні… при різних обставинах… Вони бажали змін. З кожним днем вам все важче і важче нам мовити неправду, гратись з нами… щось коїться поза межами нашої свідомості. Видно Творець замислився, мабуть відволікся чимось раніше… Не грайтесь з народом. Я своє правильне життя прожив, але дивлячись на це блятство вами вготоване моїм дітям, і не тільки моїм, готовий взяти в руки по мачеті і зустріти кожного корбаловича, вілкушльофича, шуфрийобича -- (добра сотня набереться) Ви замордували країну роботяг, вчителів, селян... І це не жарти. Так думає кожна нормальна людина. Мій Володарю, роби свою справу чесно, не озирайся в минуле, не переливай з пустого в порожнє. Не конає, паря…
03.11.2015.