
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.03
21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
2025.07.03
21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
2025.07.03
10:35
сковзнеш оце в безпам’ятство
іще цілунка одного
блаженства невимовного
ще одного ще одного
у день ясний і болю повний
мене твій ніжний дощ огорне
цей безум ~ утікати годі
іще цілунка одного
блаженства невимовного
ще одного ще одного
у день ясний і болю повний
мене твій ніжний дощ огорне
цей безум ~ утікати годі
2025.07.03
08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
2025.07.03
05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
2025.07.02
21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
2025.07.02
17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
2025.07.02
05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
2025.07.02
03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
2025.07.01
23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
2025.07.01
22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
2025.07.01
21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
2025.07.01
21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це - вперед.
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
2025.07.01
13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
2025.07.01
12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
2025.07.01
10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2024.05.20
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Подвишенний (1993) /
Рецензії
Україна - авангард сил великого Переходу
17 березня 2014 року Миколу Карпюка з ще кількома активістами було затримано на межі російсько-українського кордону й заарештовано за сфабрикованою справою про участь у чеченіській кампанії на боці військ Джохара Дудаєва. Певний період часу про політв’язня не було нічого відомо, до нього було застосовано тортури, також чинився психологічний тиск. Тодішня українська влада не приймала активних реальних кроків по звільненню українських громадян з полону, тому надії на повернення навіть у близьких людей майже не було. Однак, коли розум перебирає усі можливі варіянти й засвічується сигнал error — саме тоді настає примат містицизму та віри у вищі сили, які здатні змінити хід подій.
Перебуваючи в ув’язненні, Микола Карпюк, вочевидь, мав чимало екзистенційних межових ситуацій, а також часу розміркувати над своєю Долею та тим, що варто понести у кращі світи в разі наглої смерти. Віра й молитва зробили неможливе — восени 2019 року Миколу Карпюка разом з іншими в'язнями було звільнено з полону. Перше, на що він звернув увагу, то це відчуття Свободи та тої життєдайної енергії, епіцентром якої і стала Україна протягом останнього десятиліття. Філософські міркування на цю тему Микола Карпюк виклав у брошурі “Початок нового еволюційного циклу” (2020).
У своїй праці автор активно апелює до стародавніх мітів, Святого Письма, а також розпрацьовує власну психологічну концепцію сприйняття мікро- та макрокосмосу, в якому водночас перебуває людська істота. Методологія, якою активно послуговується пан Карпюк, перебуває на межі теології, філософії, психології та (ба!) квантової фізики. На прикладі атома, дослідник зображує природу дуальності людини, де в постійній опозиції перебуває енергія та матерія. Чим більша частота коливань енергії людини, тим більший духовний розвиток вона має і навпаки. Бог за цією концепцією не є матеріальним божеством, кумиром, який потребує гігантських веж та пам'ятників, натомість Він постає в образі джерела світла та любові, яке насичує життям та добром усе живе на Землі. Твориться таке буття за допомогою слова, яке виводить з темряви на Світ Божий ту дійсність, яку ми маємо можливість споглядати.
Важливо розуміти, що опираючись на свобідну волю, згадка про яку міститься вже у Книзі Буття, люди є співтворцями всього, що відбувається в нашому житті не лише у фізичному, а й духовному сенсі. Як зазначає Микола Карпюк, “наші колективні думки, почуття здатні формувати відповідні енергоінформаційні поля (свого роду банки енергій), котрі ще називають — егрегори. Багато з них мають особливе значення для формування свідомості людини, її культури, світогляду, ведуть по життєвому шляху у нашому світі. Зокрема, дуже важливими є національні, церковні, релігійні егрегори”. Мова йде про те, що психологія кожної окремої людини формує національний менталітет на основі взаємозв’язаних кодів, програм та полів енергії, в яких перебувають елементи системи світобудови. Це “Єдине Поле Свідомості” зберігає всі відомі знання, здобутки, що робить їх єдиним національним надбанням. Пригадаймо “і мертвим, і живим, і ненародженим” Тараса Шевченка.
Микола Карпюк стверджує, що наш Всесвіт є тринадцятимірним. Зараз людство перебуває в четвертому вимірі, але наприкінці 2012 року розпочався новий еволюційний цикл, а саме перехід у п’ятивимірність. Автор не роз’яснює, чому саме в цей час відбуваються такі фундаментальні зміни, однак зазначає що свідомість людини має перекодуватися на той лад, де пануватиме безумовна любов та гармонія, а людина з homo sapiens має еволюціювати в homo spiritualis, породивши нові духовні практики відчуття навколишньої дійсності. Цікаво, чи має на увазі автор під “безумовною любов’ю” розуміння утворення нового типу надлюдини, бога в кожній окремій людській подобі, адже якщо “На початку було слово, а слово було у Бога”, то безумовна-безмовна любов а пріорі передбачає її побутування з моменту народження нових поколінь людей без участі у цьому Божого проведіння. Зрештою це відповідає тій загальноприйнятої ідеї добра та зла, що відображено у християнстві.
У цій праці чималу увагу зосереджено на перетіканні людської енергії з одного виміру в інший, які, своєю чергою, містять чимало світів. Автор говорить про те, що “після завершення втілення у нашому світі більшість людей переходять у котрийсь із світів п'ятого виміру”, тобто на рівень вищого духовного розвитку. Та чи можливий рух не лише вгору, а й униз? Можливість реінкарнації, що суголосна з практичним досвідом минулого людського життя на землі, гарно виписана в орієнтальній філософії, зокрема індуїзмі. Крім більшості світів, що перебувають у гармонії та любові, існують також дисгармонійні світи, де проживають злі духи, так звані демони. Межі таких світів доволі розмиті й чіткі водночас, саме тому свобідна воля відіграє тут ключове значення. Людська психіка має дуальну трирівневу структуру. Вона поділяється на свідоме (панування Еґо) та позасвідоме (надсвідоме та підсвідоме). Мікрокосмос людини є моделлю побудови Макрокосмосу, відтак Еґо, наділене волею вибору, самостійно визначає: спускатися йому в темінь гріха і тваринного існування, чи прагнути духовного просвітлення й пошуку Істини. Тим самим нерідко психіатричні розлади так схожі на одержимість демонами, адже людське Еґо, відірване від світла, від кермування власним життям, легко втрапляє в тенета хаосу і страху, а страх — це перший крок до сходження у прірву. Саме тому в античній мітології героями (з давньогрецької “напівбогами”) були ті, хто долали різні страхи й первісний страх темряви та йшли до світла. Згадаймо хоча б Прометея, якого можна ідентифікувати з класичним фройдистським розумінням “Я” у структурній моделі психіки, яке опинилося між Ідом та Супер-Еґо.
Головний меседж, який автор нам шле, - це те, що “часи патернілізму завершуються. Настає ера усвідомленої відповідальності”. Останні події не лише у світі, а й зокрема в Україні свідчать про те, що світоустрій змінюється. Настає доба тотальної любові, вільної праці та творчості, відмови від зла й негативу, який породжує різного роду катаклізми та біди. Людина повинна віднайти у собі гармонію, пізнати в собі Бога, а тоді спроєктувати це світло на навколишніх. Лише знання, яке зашифроване на різних рівнях, зокрема у Святому Письмі, фольклорі захистить нас і виведе на новий рівень думки й почуття, що, своєю чергою, відкриє людству ворота до Нового Життя.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Україна - авангард сил великого Переходу
Відгук на брошуру М. А. Карпюка “Початок нового еволюційного шляху”. Рівне. 2020
Для багатьох українців ім'я автора асоціюється з перебуванням у російському полоні, в якому він провів фактично п'ять років. Далеко до тих подій Микола Андронович був знаним українцям націоналістом, опозиційним політиком, бо у владі він ніколи не знаходився, а також учасником війни у Придністров’ї на початку 90-х рр. ХХ століття. Взимку 2013-2014 років Микола Карпюк був одним із лідерів революційного руху на Майдані, разом із побратимами він утворив і дав поштовх розвитку “Правого сектору”, за що зрештою й опинився в ув’язненні...
17 березня 2014 року Миколу Карпюка з ще кількома активістами було затримано на межі російсько-українського кордону й заарештовано за сфабрикованою справою про участь у чеченіській кампанії на боці військ Джохара Дудаєва. Певний період часу про політв’язня не було нічого відомо, до нього було застосовано тортури, також чинився психологічний тиск. Тодішня українська влада не приймала активних реальних кроків по звільненню українських громадян з полону, тому надії на повернення навіть у близьких людей майже не було. Однак, коли розум перебирає усі можливі варіянти й засвічується сигнал error — саме тоді настає примат містицизму та віри у вищі сили, які здатні змінити хід подій.
Перебуваючи в ув’язненні, Микола Карпюк, вочевидь, мав чимало екзистенційних межових ситуацій, а також часу розміркувати над своєю Долею та тим, що варто понести у кращі світи в разі наглої смерти. Віра й молитва зробили неможливе — восени 2019 року Миколу Карпюка разом з іншими в'язнями було звільнено з полону. Перше, на що він звернув увагу, то це відчуття Свободи та тої життєдайної енергії, епіцентром якої і стала Україна протягом останнього десятиліття. Філософські міркування на цю тему Микола Карпюк виклав у брошурі “Початок нового еволюційного циклу” (2020).
У своїй праці автор активно апелює до стародавніх мітів, Святого Письма, а також розпрацьовує власну психологічну концепцію сприйняття мікро- та макрокосмосу, в якому водночас перебуває людська істота. Методологія, якою активно послуговується пан Карпюк, перебуває на межі теології, філософії, психології та (ба!) квантової фізики. На прикладі атома, дослідник зображує природу дуальності людини, де в постійній опозиції перебуває енергія та матерія. Чим більша частота коливань енергії людини, тим більший духовний розвиток вона має і навпаки. Бог за цією концепцією не є матеріальним божеством, кумиром, який потребує гігантських веж та пам'ятників, натомість Він постає в образі джерела світла та любові, яке насичує життям та добром усе живе на Землі. Твориться таке буття за допомогою слова, яке виводить з темряви на Світ Божий ту дійсність, яку ми маємо можливість споглядати.
Важливо розуміти, що опираючись на свобідну волю, згадка про яку міститься вже у Книзі Буття, люди є співтворцями всього, що відбувається в нашому житті не лише у фізичному, а й духовному сенсі. Як зазначає Микола Карпюк, “наші колективні думки, почуття здатні формувати відповідні енергоінформаційні поля (свого роду банки енергій), котрі ще називають — егрегори. Багато з них мають особливе значення для формування свідомості людини, її культури, світогляду, ведуть по життєвому шляху у нашому світі. Зокрема, дуже важливими є національні, церковні, релігійні егрегори”. Мова йде про те, що психологія кожної окремої людини формує національний менталітет на основі взаємозв’язаних кодів, програм та полів енергії, в яких перебувають елементи системи світобудови. Це “Єдине Поле Свідомості” зберігає всі відомі знання, здобутки, що робить їх єдиним національним надбанням. Пригадаймо “і мертвим, і живим, і ненародженим” Тараса Шевченка.
Микола Карпюк стверджує, що наш Всесвіт є тринадцятимірним. Зараз людство перебуває в четвертому вимірі, але наприкінці 2012 року розпочався новий еволюційний цикл, а саме перехід у п’ятивимірність. Автор не роз’яснює, чому саме в цей час відбуваються такі фундаментальні зміни, однак зазначає що свідомість людини має перекодуватися на той лад, де пануватиме безумовна любов та гармонія, а людина з homo sapiens має еволюціювати в homo spiritualis, породивши нові духовні практики відчуття навколишньої дійсності. Цікаво, чи має на увазі автор під “безумовною любов’ю” розуміння утворення нового типу надлюдини, бога в кожній окремій людській подобі, адже якщо “На початку було слово, а слово було у Бога”, то безумовна-безмовна любов а пріорі передбачає її побутування з моменту народження нових поколінь людей без участі у цьому Божого проведіння. Зрештою це відповідає тій загальноприйнятої ідеї добра та зла, що відображено у християнстві.
У цій праці чималу увагу зосереджено на перетіканні людської енергії з одного виміру в інший, які, своєю чергою, містять чимало світів. Автор говорить про те, що “після завершення втілення у нашому світі більшість людей переходять у котрийсь із світів п'ятого виміру”, тобто на рівень вищого духовного розвитку. Та чи можливий рух не лише вгору, а й униз? Можливість реінкарнації, що суголосна з практичним досвідом минулого людського життя на землі, гарно виписана в орієнтальній філософії, зокрема індуїзмі. Крім більшості світів, що перебувають у гармонії та любові, існують також дисгармонійні світи, де проживають злі духи, так звані демони. Межі таких світів доволі розмиті й чіткі водночас, саме тому свобідна воля відіграє тут ключове значення. Людська психіка має дуальну трирівневу структуру. Вона поділяється на свідоме (панування Еґо) та позасвідоме (надсвідоме та підсвідоме). Мікрокосмос людини є моделлю побудови Макрокосмосу, відтак Еґо, наділене волею вибору, самостійно визначає: спускатися йому в темінь гріха і тваринного існування, чи прагнути духовного просвітлення й пошуку Істини. Тим самим нерідко психіатричні розлади так схожі на одержимість демонами, адже людське Еґо, відірване від світла, від кермування власним життям, легко втрапляє в тенета хаосу і страху, а страх — це перший крок до сходження у прірву. Саме тому в античній мітології героями (з давньогрецької “напівбогами”) були ті, хто долали різні страхи й первісний страх темряви та йшли до світла. Згадаймо хоча б Прометея, якого можна ідентифікувати з класичним фройдистським розумінням “Я” у структурній моделі психіки, яке опинилося між Ідом та Супер-Еґо.
Головний меседж, який автор нам шле, - це те, що “часи патернілізму завершуються. Настає ера усвідомленої відповідальності”. Останні події не лише у світі, а й зокрема в Україні свідчать про те, що світоустрій змінюється. Настає доба тотальної любові, вільної праці та творчості, відмови від зла й негативу, який породжує різного роду катаклізми та біди. Людина повинна віднайти у собі гармонію, пізнати в собі Бога, а тоді спроєктувати це світло на навколишніх. Лише знання, яке зашифроване на різних рівнях, зокрема у Святому Письмі, фольклорі захистить нас і виведе на новий рівень думки й почуття, що, своєю чергою, відкриє людству ворота до Нового Життя.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію