ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2021.01.25 19:25
Гей, слов'янине, голий та босий,-
Ти у храмі стовбичиш дарма.
Там єгови, мойсеї, христоси -
Українців між ними нема.

Пекло й вила чортячі для гоїв,
Та смола прегаряча - не ром.
Ох, земляче, ну що ж ти накоїв,

Тетяна Левицька
2021.01.25 17:18
Так, не легко нам живеться,
та не голодаєм!
Є картопля з оселедцем,
хліб, сіль з короваєм,
борщ і гарбузове зерня,
квашені томати.
Хоч і пенсії мізерні
і малі зарплати.

Серго Сокольник
2021.01.25 13:21
Вже сонце зимове вище,
Та стимул радіти зник,
Як малонатхненні вірші,
Закинуті у смітник,
Як малоцікаві люди,
"розведені" на брехні.
...весна, імовірно, буде...
...можливо також і ні...

Олександр Сушко
2021.01.25 10:46
Обарвлені у самоту літа
Згорали, не лишаючи ні сліду.
Але прийшла любов моя свята
І забуяло у сердечку літо.

На тебе я очікував давно,
Так само як весна шалену повінь.
Тепер чуття, п"янливі, як вино,

Домінік Арфіст
2021.01.25 10:34
Мело, мело по всій землі
На всесвіт цілий.
Горіла свічка на столі,
Усе горіла.

Як тьмою літня мошкара
Летить на пломінь,
Летіла сніжна мішура

Володимир Бойко
2021.01.25 10:18
Російсько-українська двомовність – фіговий листок російської одномовності. Держава на те і є, аби виправляти деформації, що загрожують її існуванню. Українізація потребує мотивації. Нації, як і окремі люди, повинні мати інстинкт самозбереження.

Ігор Шоха
2021.01.25 07:57
ІНаївні люди винайшли тотем,
аби було добро у всьому світі,
та граються, буває, із вогнем
як це уміють ще маленькі діти.

По цій дорозі весело іти,
та солоно на фініші до раю,
де юності ніколи не найти,

Сергій Губерначук
2021.01.25 05:52
Фон червоний.
Ліхтарі гой-да, гой-да!!
Униз головами, на довгих цепах,
мов лампади…
Скриплять очі,
відчиняючись, мов стопудові две-рі,
і зачиняючись…
Що буде з тобою?

Микола Соболь
2021.01.25 05:06
Давай зіграємо у шахи.
На упередженість думок.
Посеред впевненості й страхів
хай буде ще один урок.
Чом скачеш наче кінь буланий,
або ховаєшся в кущах?
Я просто учнем був старанним.
Поставлю для початку – шах!

Дума Козак
2021.01.24 18:31
Вже осінь, все навколо пожовтіло
і за вікном частіше йдуть дощі.
Птахи на південь знову полетіли,
роняють лист дерева і кущі.

Вже осінь, але сонце пригріває,
проміння розсіває з високості.
Утихнув дощ, мороз чогось чекає –

Олександр Панін
2021.01.24 18:02
Тема з Інтернету

"Гарному настрою, Мамо,
гаплик:
Дуже образив мене
Чоловік.
Сором пекучий відчує
нехай,

Тетяна Левицька
2021.01.24 15:51
В старенькім альбомі, розчулені миті
зібрало по крихтах, минуле життя.
Ромашки і маки застигли у житі
і я з ними поряд - сердечна, проста.

Розпущені кучері, очі зелені,
на щічках рум'янець, невже це теж я?
І яблучка райські, і жолуді в жмені -

Галина Сливка
2021.01.24 15:03
Живлом сніги напоять землю,
А люди скажуть, що відлига...
Себе в собі не відокремлю,
Як болем в серці - давня крига.
Чи досягне тепло любові
Ущелин темних у міжгір'ях?
Там слів гортанних щемна сповідь
Й молочно віку у сузір'ях.

Сергій Гупало
2021.01.24 13:14
Ця війна – не остання,
Буде кілька іще.
Ми пішли на заклання
Там, де слізно пече

Переспівана пісня,
Безголоса уже.
Буде млосно і тісно

Сергій Губерначук
2021.01.24 12:41
Поету місце – в стратосфері!
Напівживий лечу до втрат.
У шатрах раю в ефемері
стоїть нова епоха страт.

Уроджений слуга народу,
нового Риму кошовий –
поет – не я, мій сад – без плоду.

Алла Даниленко
2021.01.24 10:36
А сніг все йшов. По всій землі, за дальні межі.
Свіча горіла на столі
Немов пожежа.
Як влітку роєм мошкара
Летить бездумно
В вікно, дивись,
Летить сніжок,
На це полум' я.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Лариса Пугачук
2016.03.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Подвишенний (1993) / Рецензії

 Україна - авангард сил великого Переходу

Відгук на брошуру М. А. Карпюка “Початок нового еволюційного шляху”. Рівне. 2020

Для багатьох українців ім'я автора асоціюється з перебуванням у російському полоні, в якому він провів фактично п'ять років. Далеко до тих подій Микола Андронович був знаним українцям націоналістом, опозиційним політиком, бо у владі він ніколи не знаходився, а також учасником війни у Придністров’ї на початку 90-х рр. ХХ століття. Взимку 2013-2014 років Микола Карпюк був одним із лідерів революційного руху на Майдані, разом із побратимами він утворив і дав поштовх розвитку “Правого сектору”, за що зрештою й опинився в ув’язненні...

17 березня 2014 року Миколу Карпюка з ще кількома активістами було затримано на межі російсько-українського кордону й заарештовано за сфабрикованою справою про участь у чеченіській кампанії на боці військ Джохара Дудаєва. Певний період часу про політв’язня не було нічого відомо, до нього було застосовано тортури, також чинився психологічний тиск. Тодішня українська влада не приймала активних реальних кроків по звільненню українських громадян з полону, тому надії на повернення навіть у близьких людей майже не було. Однак, коли розум перебирає усі можливі варіянти й засвічується сигнал error — саме тоді настає примат містицизму та віри у вищі сили, які здатні змінити хід подій.

Перебуваючи в ув’язненні, Микола Карпюк, вочевидь, мав чимало екзистенційних межових ситуацій, а також часу розміркувати над своєю Долею та тим, що варто понести у кращі світи в разі наглої смерти. Віра й молитва зробили неможливе — восени 2019 року Миколу Карпюка разом з іншими в'язнями було звільнено з полону. Перше, на що він звернув увагу, то це відчуття Свободи та тої життєдайної енергії, епіцентром якої і стала Україна протягом останнього десятиліття. Філософські міркування на цю тему Микола Карпюк виклав у брошурі “Початок нового еволюційного циклу” (2020).

У своїй праці автор активно апелює до стародавніх мітів, Святого Письма, а також розпрацьовує власну психологічну концепцію сприйняття мікро- та макрокосмосу, в якому водночас перебуває людська істота. Методологія, якою активно послуговується пан Карпюк, перебуває на межі теології, філософії, психології та (ба!) квантової фізики. На прикладі атома, дослідник зображує природу дуальності людини, де в постійній опозиції перебуває енергія та матерія. Чим більша частота коливань енергії людини, тим більший духовний розвиток вона має і навпаки. Бог за цією концепцією не є матеріальним божеством, кумиром, який потребує гігантських веж та пам'ятників, натомість Він постає в образі джерела світла та любові, яке насичує життям та добром усе живе на Землі. Твориться таке буття за допомогою слова, яке виводить з темряви на Світ Божий ту дійсність, яку ми маємо можливість споглядати.

Важливо розуміти, що опираючись на свобідну волю, згадка про яку міститься вже у Книзі Буття, люди є співтворцями всього, що відбувається в нашому житті не лише у фізичному, а й духовному сенсі. Як зазначає Микола Карпюк, “наші колективні думки, почуття здатні формувати відповідні енергоінформаційні поля (свого роду банки енергій), котрі ще називають — егрегори. Багато з них мають особливе значення для формування свідомості людини, її культури, світогляду, ведуть по життєвому шляху у нашому світі. Зокрема, дуже важливими є національні, церковні, релігійні егрегори”. Мова йде про те, що психологія кожної окремої людини формує національний менталітет на основі взаємозв’язаних кодів, програм та полів енергії, в яких перебувають елементи системи світобудови. Це “Єдине Поле Свідомості” зберігає всі відомі знання, здобутки, що робить їх єдиним національним надбанням. Пригадаймо “і мертвим, і живим, і ненародженим” Тараса Шевченка.

Микола Карпюк стверджує, що наш Всесвіт є тринадцятимірним. Зараз людство перебуває в четвертому вимірі, але наприкінці 2012 року розпочався новий еволюційний цикл, а саме перехід у п’ятивимірність. Автор не роз’яснює, чому саме в цей час відбуваються такі фундаментальні зміни, однак зазначає що свідомість людини має перекодуватися на той лад, де пануватиме безумовна любов та гармонія, а людина з homo sapiens має еволюціювати в homo spiritualis, породивши нові духовні практики відчуття навколишньої дійсності. Цікаво, чи має на увазі автор під “безумовною любов’ю” розуміння утворення нового типу надлюдини, бога в кожній окремій людській подобі, адже якщо “На початку було слово, а слово було у Бога”, то безумовна-безмовна любов а пріорі передбачає її побутування з моменту народження нових поколінь людей без участі у цьому Божого проведіння. Зрештою це відповідає тій загальноприйнятої ідеї добра та зла, що відображено у християнстві.

У цій праці чималу увагу зосереджено на перетіканні людської енергії з одного виміру в інший, які, своєю чергою, містять чимало світів. Автор говорить про те, що “після завершення втілення у нашому світі більшість людей переходять у котрийсь із світів п'ятого виміру”, тобто на рівень вищого духовного розвитку. Та чи можливий рух не лише вгору, а й униз? Можливість реінкарнації, що суголосна з практичним досвідом минулого людського життя на землі, гарно виписана в орієнтальній філософії, зокрема індуїзмі. Крім більшості світів, що перебувають у гармонії та любові, існують також дисгармонійні світи, де проживають злі духи, так звані демони. Межі таких світів доволі розмиті й чіткі водночас, саме тому свобідна воля відіграє тут ключове значення. Людська психіка має дуальну трирівневу структуру. Вона поділяється на свідоме (панування Еґо) та позасвідоме (надсвідоме та підсвідоме). Мікрокосмос людини є моделлю побудови Макрокосмосу, відтак Еґо, наділене волею вибору, самостійно визначає: спускатися йому в темінь гріха і тваринного існування, чи прагнути духовного просвітлення й пошуку Істини. Тим самим нерідко психіатричні розлади так схожі на одержимість демонами, адже людське Еґо, відірване від світла, від кермування власним життям, легко втрапляє в тенета хаосу і страху, а страх — це перший крок до сходження у прірву. Саме тому в античній мітології героями (з давньогрецької “напівбогами”) були ті, хто долали різні страхи й первісний страх темряви та йшли до світла. Згадаймо хоча б Прометея, якого можна ідентифікувати з класичним фройдистським розумінням “Я” у структурній моделі психіки, яке опинилося між Ідом та Супер-Еґо.

Головний меседж, який автор нам шле, - це те, що “часи патернілізму завершуються. Настає ера усвідомленої відповідальності”. Останні події не лише у світі, а й зокрема в Україні свідчать про те, що світоустрій змінюється. Настає доба тотальної любові, вільної праці та творчості, відмови від зла й негативу, який породжує різного роду катаклізми та біди. Людина повинна віднайти у собі гармонію, пізнати в собі Бога, а тоді спроєктувати це світло на навколишніх. Лише знання, яке зашифроване на різних рівнях, зокрема у Святому Письмі, фольклорі захистить нас і виведе на новий рівень думки й почуття, що, своєю чергою, відкриє людству ворота до Нового Життя.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-11-23 23:44:05
Переглядів сторінки твору 346
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.784
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.11.23 23:49
Автор у цю хвилину відсутній