Десь швендяв лис, коли правителя обрали.
А як вернувсь, то з подивом дізнався,
Що мавпочка на тій посаді.
«А за які такі заслуги?»- питає лис.
«Шкода, що ти не бачив і не слухав,
Як красно говорила й танцювала дивно!..»
Ні те, що дурні несусвітні обирали,
Ні що правительку намірився провчить,
Нікому не повідав лис тямущий,
Бо краще діять, аніж просто говорить.
Якось обходив він свою ділянку,
Засіяну капканами, немов грибами,
І гарний шмат м’яса набачив.
І хоч самому скуштувать кортіло,
Він стримавсь і лишив для діла.
Досвідчений у дипломатії був лис.
Тож, як з правителькою стрівся,
Пошкодував, що участі у виборах не брав,
Бо саме тоді шукав він скарб,
І тепер нагода правительці вручить.
«Ось він,- показав лис на капкан,-
Будьте ласкаві, пригощайтесь м’ясом!»
Торкнулась мавпочка - і ось уже в капкані.
«Про витівки твої нераз од інших чула.
Ну, пожартував і годі! Визволяй з неволі!»
«Ні, люба, всім покажу твій розум,
Щоб знали, кого в начальство обирали!»
 
Р.S.
Недогляд звірі виправити степні,
А люди, хоч і потерпають, терплять.