ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
17:27
Біжу до себе крізь туман...
Крізь дощ біжу, крізь пересуди…
Біжу один… самообман -
Такі ми вже музиколюби.
Нема розмов, одні пісні
І без кінця і без початку…
Чи то двірні, чи то лісні -
Колись згодяться на посадку…
Крізь дощ біжу, крізь пересуди…
Біжу один… самообман -
Такі ми вже музиколюби.
Нема розмов, одні пісні
І без кінця і без початку…
Чи то двірні, чи то лісні -
Колись згодяться на посадку…
2024.03.28
17:01
Михайло в тіснім кубрику сидів.
Там, нагорі негода лютувала.
Хоч лютий та зима не відступала
І вітер дико у трубі гудів.
У кубрику, хоч тепло й не було
Та все ж тепліше, вітер не проймає.
Сидить Михайло, а думки у краї,
Де рідне загубилося село.
Там, нагорі негода лютувала.
Хоч лютий та зима не відступала
І вітер дико у трубі гудів.
У кубрику, хоч тепло й не було
Та все ж тепліше, вітер не проймає.
Сидить Михайло, а думки у краї,
Де рідне загубилося село.
2024.03.28
14:27
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
2024.03.28
14:03
Минуле вже не повернути.
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
2024.03.28
13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
2024.03.28
13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
2024.03.28
11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
2024.03.27
07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Загублена нація
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Загублена нація
Складна робота з перетворення древніх біблійних текстів на монотеїстичні твори так і залишилася донині незавершеною. А чому? А тому що в арамейській Біблії, що дійшла до нас, язичницький зміст усе ще занадто яскравий та опуклий. Боги борються між собою, їм приносять данину, поклоняються. Не чортам з рогами, а саме богам. Але мова про це буде згодом. А нині даваймо поміркуємо про те, якою мовою писалися першоджерела і ким саме.
Нині непоінформована більшість вважає, що перехід до монотеїзму стався у древніх..євреїв! Але чому така важлива подія не зафіксована в біблійних хроніках, де викладається історія єврейського народу? Як бути з історією Ієрусалимського храму, з історією самого Єрусалиму?
Етимологія слова «єврей» в енциклопедіях та словниках, як правило, не розглядається. Звернімося до Біблії, як лексикографічного джерела.
Арамейське слово ЕБРІ (від дієслова ЕБР - проходити мимо, перекочовувати), яке вкрай рідко зустрічається в біблійних книгах (з точністю до тотожних повторень 18 разів+2 паралельних місця), перекладене всюди - «єврей», хоча і має в залежності від контексту значення - «мандрівна людина», «переселенець». Для порівняння зазначимо, що слово «ізраїльтяни» в Біблії зустрічається понад 1000 разів, а ще частіше - «юдеї».
Як дійові особи переважну кількість разів ЕБРІМ (множина від ебрі) зустрічаються в Торі і в Книгах Царств - 17 разів. І то не в усіх, а у вузько локалізованих: Бутті - 5 разів, Виході - 7 разів, Повторенні Закону - 1 раз, і в 1-й книзі Царств (Самуїла) - 4 рази.
Першого разу це слово вживається Аврамом, після того, як він переселився в землю Ханаанську. Нічого дивного тут немає, оскільки про переселенця і слід говорити, що він переселенець. У книзі Буття ще чотири рази названі словом ЕБРІМ сини Якова - Ізраїля під час перебування їх у Єгипті в якості уточнення, що вони також є переселенцями. У Виході та ж картина: це слово вживається щодо людей, які живуть не на рідній землі. І тільки.
Після того, як автор приступає до опису осідлого життя ізраїльтян, слова ЕБРІМ або ЕБРІ не вживаються. НЕ існує їх ні в Числах, ні Левіті, ні Параліпоменоні, ні в історії Суддів та історії Ісуса Навіна. Тільки одного разу у книзі Іони головний герой, визначаючи свій статус переселенця, говорить про себе - ЕБРІ. І все.
Яка ж тоді етнічна приналежність основних дієвих осіб Біблії?
Відповідь міститься в першій книзі Буття: сини сходу (БНІ ‘КДМ) Авраам, Ісак та Ізраїль - арамейці (АРМІ). Остання обставина особливо застережується і підкреслюється авторами Буття.
Коли настає пора Ісаку одружитися, то Авраам посилає слугу до свого рідного брата, арамейця Нахора, що жив у Харрані, посватати наречену арамейку для Ісака. Про одруження на хеттаянці чи ханаенянці не хотів навіть чути: нехай буде родичка, але неодмінно арамейка. Так дружиною Ісака стала його троюрідна племінниця Ревекка. Історія повторилася, коли одружувався Яков-Ізраїль, який побрався одразу з двома сестрами - Лією та Рахіллю, теж родичками.
Усі праотці - Авраам, Ісак та Ізраїль, та всі праматері - Сара, Ревекка, Лія, Рахіль - є арамейцями. Цей факт авторам Тори здався настільки істотним, що у Повторенні Закону, в заключній її книзі, наполегливо підкреслюється (26.5): «Ти ж проголоси і скажи перед обличчям ІЄУЄ, бога твого: арамейцем, що поневірявся, був батько мій, і спустився до Єгипту, і проживав там з багатьма людьми, та став там народом великим».
Сталося, однак, так, що настільки важливе нагадування про національність Ізраїля було зроблене даремно. Люди, які перекладали Біблію з арамейської на грецьку, не розуміли і залишили без перекладу слово ЕБРІ, записавши його грецьку транслітерацію - так арамейці були перетворені в євреїв.
Автори Нового заповіту зробили наступний крок. Мову арамейців-переселенців вона назвали «єврейською» - див., наприклад, Лука (23.38) - хоча в Старому Заповіті ця мова називається «юдейською» - Несмія (13.24) - і відзначається її діалектна спорідненість з арамейською - Ісайя (36.11). Але (ніде!) старозавітні автори не називають її єврейською (ЕБРІ’Т, у сучасній вимові - іврит). Грунтуючись на грецькій транслітерації уперше це зробили євангелісти.
Юдаїсти з точкою зору авторів Нового Заповіту не рахувалися, і ще в 10 столітті н. ери видатний юдаїстський письменник, філософ і теолог Саадія Гаон, який здійснив переклад Біблії арабською мовою, підкреслював, що «арамейська - це мова наших предків». А Талмуд без будь-яких застережень називав її «ассирійською» (останнє, зауважмо, є близьким до істини: арамейська - мова, в основі якої лежить древня ассирійська, а сучасна ассирійська походить від арамейської). При перекладі Талмуду цю обставину перекладач не наважився приховати, перекладено точно - «ассирійська мова». Хоча теж дико накрутив, обарвивши переклад в яскраве національне забарвлення. Як саме? - запитаєте ви. Та дуже просто.
Досить часто у Талмуді зустрічається слово ШІРАЛ, яке перекладено як «єврей», що є абсолютною нісенітницею з двох причин. Перша причина формальна: такий переклад суперечить раніше зробленому перекладу Біблії - можна було б скористатися словом «ізраїльтянин», але на це не скрізь можна піти, оскільки Талмуд писався відповідно до традиційної хронології, коли ізраїльтян вже не існувало. Друга причина - надто серйозна: подібний переклад перебуває у внутрішньому протиріччі з самим Талмудом, бо його автори вважають, що всі народи світу перемішані між собою з часів завоювань Сінаххеріба і що національностей не існує взагалі.
А насправді словом ШІРАЛ позначається позанаціональна громада - «ізраїліти». Воно протиставляється поняттям язичник або прозеліт, а не поняттю араб або іспанець. А ізраїліти називають священною мовою, якою написано Талмуд - не арамейську (так воно насправді і є), а ассирійську.
Тому першоосновою для слова «єврей» послужило арамейське слово ЕБРІ, що не має етнічного змісту. Такого забарвлення воно почало набувати в середньовіччя. А в Новий час Авраама, Ісака та Якова почали вважати євреями, незважаючи на їхні біблійні паспорти стовідсоткових арамейців.
І ось ще на закінчення: у древніх документах вперше слово ЕБРІ, яке в ассирійському клинописі звучить як «хапіру» або «хабарі» було виявлено в Амарнському архіві (14 ст. до н.е.). Знахідка спантеличила істориків - виходило, що є інформація і про добіблійну історію євреїв. Однак після відкриття в руїнах Марі двох клинописних бібліотек з’ясувалося, що “хабарі» означає не етнічну приналежність, а соціальну. В табличках ідеться про грабіжницькі племена з пустелі, вони вважалися чужинцями та подорожніми та позначалися словом «хабірі».
Отакі от пироги, шановні читачі. Вважайте, що я сьогодні повернув загублені паспорти почесним громадянам нашої планети – Абраму, Ісаку, Якову, Мойсею та іншим поважним людям. І в графі національність у них стоїть «арамеєць». Слово «єврей» викреслене.
Парнусем лехайм.
За матеріалами книги Ігора Мельниченка «Коли і скільки заплатили Юді Іскаріоту».
22.12.2020р.
Нині непоінформована більшість вважає, що перехід до монотеїзму стався у древніх..євреїв! Але чому така важлива подія не зафіксована в біблійних хроніках, де викладається історія єврейського народу? Як бути з історією Ієрусалимського храму, з історією самого Єрусалиму?
Етимологія слова «єврей» в енциклопедіях та словниках, як правило, не розглядається. Звернімося до Біблії, як лексикографічного джерела.
Арамейське слово ЕБРІ (від дієслова ЕБР - проходити мимо, перекочовувати), яке вкрай рідко зустрічається в біблійних книгах (з точністю до тотожних повторень 18 разів+2 паралельних місця), перекладене всюди - «єврей», хоча і має в залежності від контексту значення - «мандрівна людина», «переселенець». Для порівняння зазначимо, що слово «ізраїльтяни» в Біблії зустрічається понад 1000 разів, а ще частіше - «юдеї».
Як дійові особи переважну кількість разів ЕБРІМ (множина від ебрі) зустрічаються в Торі і в Книгах Царств - 17 разів. І то не в усіх, а у вузько локалізованих: Бутті - 5 разів, Виході - 7 разів, Повторенні Закону - 1 раз, і в 1-й книзі Царств (Самуїла) - 4 рази.
Першого разу це слово вживається Аврамом, після того, як він переселився в землю Ханаанську. Нічого дивного тут немає, оскільки про переселенця і слід говорити, що він переселенець. У книзі Буття ще чотири рази названі словом ЕБРІМ сини Якова - Ізраїля під час перебування їх у Єгипті в якості уточнення, що вони також є переселенцями. У Виході та ж картина: це слово вживається щодо людей, які живуть не на рідній землі. І тільки.
Після того, як автор приступає до опису осідлого життя ізраїльтян, слова ЕБРІМ або ЕБРІ не вживаються. НЕ існує їх ні в Числах, ні Левіті, ні Параліпоменоні, ні в історії Суддів та історії Ісуса Навіна. Тільки одного разу у книзі Іони головний герой, визначаючи свій статус переселенця, говорить про себе - ЕБРІ. І все.
Яка ж тоді етнічна приналежність основних дієвих осіб Біблії?
Відповідь міститься в першій книзі Буття: сини сходу (БНІ ‘КДМ) Авраам, Ісак та Ізраїль - арамейці (АРМІ). Остання обставина особливо застережується і підкреслюється авторами Буття.
Коли настає пора Ісаку одружитися, то Авраам посилає слугу до свого рідного брата, арамейця Нахора, що жив у Харрані, посватати наречену арамейку для Ісака. Про одруження на хеттаянці чи ханаенянці не хотів навіть чути: нехай буде родичка, але неодмінно арамейка. Так дружиною Ісака стала його троюрідна племінниця Ревекка. Історія повторилася, коли одружувався Яков-Ізраїль, який побрався одразу з двома сестрами - Лією та Рахіллю, теж родичками.
Усі праотці - Авраам, Ісак та Ізраїль, та всі праматері - Сара, Ревекка, Лія, Рахіль - є арамейцями. Цей факт авторам Тори здався настільки істотним, що у Повторенні Закону, в заключній її книзі, наполегливо підкреслюється (26.5): «Ти ж проголоси і скажи перед обличчям ІЄУЄ, бога твого: арамейцем, що поневірявся, був батько мій, і спустився до Єгипту, і проживав там з багатьма людьми, та став там народом великим».
Сталося, однак, так, що настільки важливе нагадування про національність Ізраїля було зроблене даремно. Люди, які перекладали Біблію з арамейської на грецьку, не розуміли і залишили без перекладу слово ЕБРІ, записавши його грецьку транслітерацію - так арамейці були перетворені в євреїв.
Автори Нового заповіту зробили наступний крок. Мову арамейців-переселенців вона назвали «єврейською» - див., наприклад, Лука (23.38) - хоча в Старому Заповіті ця мова називається «юдейською» - Несмія (13.24) - і відзначається її діалектна спорідненість з арамейською - Ісайя (36.11). Але (ніде!) старозавітні автори не називають її єврейською (ЕБРІ’Т, у сучасній вимові - іврит). Грунтуючись на грецькій транслітерації уперше це зробили євангелісти.
Юдаїсти з точкою зору авторів Нового Заповіту не рахувалися, і ще в 10 столітті н. ери видатний юдаїстський письменник, філософ і теолог Саадія Гаон, який здійснив переклад Біблії арабською мовою, підкреслював, що «арамейська - це мова наших предків». А Талмуд без будь-яких застережень називав її «ассирійською» (останнє, зауважмо, є близьким до істини: арамейська - мова, в основі якої лежить древня ассирійська, а сучасна ассирійська походить від арамейської). При перекладі Талмуду цю обставину перекладач не наважився приховати, перекладено точно - «ассирійська мова». Хоча теж дико накрутив, обарвивши переклад в яскраве національне забарвлення. Як саме? - запитаєте ви. Та дуже просто.
Досить часто у Талмуді зустрічається слово ШІРАЛ, яке перекладено як «єврей», що є абсолютною нісенітницею з двох причин. Перша причина формальна: такий переклад суперечить раніше зробленому перекладу Біблії - можна було б скористатися словом «ізраїльтянин», але на це не скрізь можна піти, оскільки Талмуд писався відповідно до традиційної хронології, коли ізраїльтян вже не існувало. Друга причина - надто серйозна: подібний переклад перебуває у внутрішньому протиріччі з самим Талмудом, бо його автори вважають, що всі народи світу перемішані між собою з часів завоювань Сінаххеріба і що національностей не існує взагалі.
А насправді словом ШІРАЛ позначається позанаціональна громада - «ізраїліти». Воно протиставляється поняттям язичник або прозеліт, а не поняттю араб або іспанець. А ізраїліти називають священною мовою, якою написано Талмуд - не арамейську (так воно насправді і є), а ассирійську.
Тому першоосновою для слова «єврей» послужило арамейське слово ЕБРІ, що не має етнічного змісту. Такого забарвлення воно почало набувати в середньовіччя. А в Новий час Авраама, Ісака та Якова почали вважати євреями, незважаючи на їхні біблійні паспорти стовідсоткових арамейців.
І ось ще на закінчення: у древніх документах вперше слово ЕБРІ, яке в ассирійському клинописі звучить як «хапіру» або «хабарі» було виявлено в Амарнському архіві (14 ст. до н.е.). Знахідка спантеличила істориків - виходило, що є інформація і про добіблійну історію євреїв. Однак після відкриття в руїнах Марі двох клинописних бібліотек з’ясувалося, що “хабарі» означає не етнічну приналежність, а соціальну. В табличках ідеться про грабіжницькі племена з пустелі, вони вважалися чужинцями та подорожніми та позначалися словом «хабірі».
Отакі от пироги, шановні читачі. Вважайте, що я сьогодні повернув загублені паспорти почесним громадянам нашої планети – Абраму, Ісаку, Якову, Мойсею та іншим поважним людям. І в графі національність у них стоїть «арамеєць». Слово «єврей» викреслене.
Парнусем лехайм.
За матеріалами книги Ігора Мельниченка «Коли і скільки заплатили Юді Іскаріоту».
22.12.2020р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію