ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2022.01.28 21:16
Я вірю, що усі ми незабаром…
У сховищі від порчі і від сказу
Хіба що консультації задаром…
Ніколи, аби з ким, ніде ні разу…

Ми стрінемось у непогоду попри…
Думками половинчате обв’яжем
І розішлем можливості у кофри

Тамара Шкіндер
2022.01.28 12:09
Ще сонце із-за обрію не встало.
Зимовий день не піднімав повік.
Лиш засвітилось обрію лекало,
Вловивши перших променів потік.

Ще світ дрімає і в прозорій тиші
Здається чую як пульсує кров.
А я пісчинка у космічній ніші.

Олександр Сушко
2022.01.28 09:38
Відсьогодні білий світ немилий,
Жінка плаче, я - ні в сих, ні тих.
Пожильці гойдаються на хвилях
Океану любовщів жарких.

Линуть охи й ахи крізь кватирку,
Стогони сплітаються вузлом.
Штукатурка сиплеться від криків,

Микола Соболь
2022.01.28 06:08
Як відбивало серце: тьох-тьох-тьох…
Сеанс і ряд останні в кінозалі.
Лишитися ми мріяли удвох,
а, що робити з цим, на жаль, не знали.
Життєва проза: осені сльота
ховає повню в хмарах почорнілих,
з тобою ми отримали квитка
та долі поєднати не зуміли.

Євген Федчук
2022.01.27 19:47
Було колись…чи, може й не було.
Але ж дарма навіщо б говорили?
Стояло у степу одне село,
В якому люди роботящі жили.
Трудились від зорі і до зорі,
Під щедрим сонцем урожай ростили,
Овець отари та стада корів
На буйних травах набирали сили.

Сергій Губерначук
2022.01.27 17:42
Ґанок дзвенів кришталем
і, оздоблений сріблом, яскрився.
Я ще не був королем,
але код на замку підкорився.

Рухнула брама важка,
знявши пил з канонічної влади,
і в брудному вбранні ватажка

Ігор Деркач
2022.01.27 16:30
А на майдані Банкової – смута
і невідомо, – де ті вороги?
Поліція вгодована і люта
нагадує, що віддає борги...
а самооборона – не обута.

***
Ще кінця московії нема

Микола Дудар
2022.01.27 13:25
А на дворі ще зима…
А в роялі ноти…
А на столику хурма,
Десь тако, з півроти…
Не піду на двір, мете.
А рояль приструню.
А хурма хурмі… про те
Відчуваю слюні.

Сергій Губерначук
2022.01.27 11:16
Літній день видався світлим і прекрасним. Людей було дуже багато, як у свято. Ми з Андрієм у гарному настрої проходимо вулицею до тролейбусної зупинки. Розповсюджувачі анкет пропонують моєму товаришу заповнити одну з них. Я кажу: «Та не варто. Навіщо тобі

Микола Соболь
2022.01.27 07:28
Дивись – це щастя! (Просто вигляд ззаду).
Нічого не кажи мені про такт.
Фортуна повернулась до громади
й стоятиме віднині саме так.
Анфас хотіли? Ви наївні дурні!
Стояти так є тисячі причин.
Давай дістанем голос твій із урни!
Тепер сиди та думай, я

Віктор Кучерук
2022.01.27 05:19
Під хмаркою ластівок щебет,
А луками – запах п’янкий, –
І дотики квітів та стебел
Приємно лоскочуть боки.
Обдмухує жваво обличчя
Мінливий завжди вітерець
І шепче щомить таємничо
У вуха повзучий чебрець.

Микола Дудар
2022.01.27 00:03
А ось і хліб пшеничний житній хліб
Болить молюсь цілую плачу
Мале дитя як свірка наче німб
І як снопи на полі наче…

Мій крик мій біль і стогін долі шлях -
Не міф, не міт… о-о треба вміти
Коса і серп чи неба вільний птах

Іван Потьомкін
2022.01.26 19:56
Світлій пам’яті
Якова СУСЛЕНСЬКОГО

Необрізані й недорізані,
Що вам лишилося ще ділить:
Повість гіркаву минулих століть
Чи в гронах червоних калинову віть?
Не читайте ту повість нарізно.

Микола Дудар
2022.01.26 16:51
Зима… весни майбутньої перерва
Хай сотні справ застрягли у снігах…
І чути сміх з одкритої консерви…
І чим, вже я, здогадуюсь, пропах…
У зав’язі невидиме й дотичне -
Не спіймане у просторі ніким…
Без паніки! Сьогодні не критично
На те й перерва… Люд

Ігор Шоха
2022.01.26 13:36
В поезії не вистачає манни
небесної і варива води,
якої вистачає графоману...
і лицарі без сумніву й догани
пакують у бульки свої труди.

***
Як жаль, що і поети не мольфари,

Володимир Невесенко
2022.01.26 13:16
Мліє місто в прохолоді.
В смерку – сяєва парча.
А в підземнім переході
чепурне співа хлопча.
Лине музика в огромі,
розлітаються слова
і витають – невагомі,
ніби хмараа дощова.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Сер К
2021.11.15

Евеліна Гром
2021.11.08

Марія Артамонова
2021.09.11

Алекс Міс
2021.07.31

Конрад Ренегат
2021.07.14

Наталія Кравченко
2021.07.06

Наталія Чумак
2021.03.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Мудра жінка
Кожна зустріч з жінкою повинна приносити їй радість. От уранці, наприклад, не світ, не зоря зводжуся на ратиці та шпацирую до кухні готувати сніданок і собі, і супружниці. А вона, бідолашна, ще спить: розпашіла, розімліла, з косами, розкинутими віялом по подушках.
Так і мусить робити добрий муж, так гадаю. Жінку потрібно лагідно поцілувати де треба, аби не розбудити - тихесенько вставати з ліжка і не навантажувати її зайвою роботою. Особливо кухонною. Вони тільки удають, що до памороків люблять чистити картоплю та карасів, патрати курей та лупити яйця для яєшні, а насправді - ні, ні і ще раз ні! Найбільше вони люблять спати. Отак от.
Потомственні бовдури одружуються для того, аби вони варили борщі, витирали сопляки дітям та молилися на ікони, бажаючи чоловікові здравія та грошовитої праці, аби вистачало і на шиншилові шуби, і на коштовні брязкальця, і на подорожі до екзотичних країн. Та насправді жінки створені виключно для того, аби їх любили і догоджали як болячкам. Тоді вони стають м“якосердними, улесливими та вельми велелюбними. Наче.
Бо у мене так воно і є. Їздить на мені супружниця, наче відьма у ступі, ганяє туди-сюди. І все по ділу. Але як надходить вечір, то немає від опуклої венери спасу аж до ранку. І так щодня.
Ну, трохи схуднув, очі світяться від виснаження навіть у темряві, як у кота під час весняних ігрищ, ноги заплітаються. Тож коли уранці човпаю на роботу пні корчувати, то руки трохи дрижать, наче з перепою. Та то дрібниці. Головне - жінка мене ой як любить! А от у сусіда Миколи...
Корчуємо удвох штурпаки від зрізаних дубів, хекаємо як навіжені. Підганяємо одне одного в шию, бо якщо не встигнемо до вечора вичистити ділянку, то лісник нас завтра загризе. Це й зрозуміло: уранці прицургенить бригада садівників з саджанцями сосни, а ділянку не вичищено. А раз так, то не бачити нам третини зарплатні. Натомість почуємо гучне добірне матюччя. А кричить він - йой! Усю живність у лісгоспі за зиму розлякав своїм ревом. Навіть ведмеді попрокидалися у своїх барлогах посеред лютого місяця і дременули в сусідні діброви. І їжаки також, до речі.Так що робота у нас відповідальна, люди залежать від людей, а зарплатня від вчасно виконаної роботи. А на додачу лісник змусить голими руками проріджувати ділянки з молодими посадками. Спробуйте якось і ви висмикнути дубця з землі,- то вам не вареники з маслом глитати. Без потрібних навичок та досвіду легко набудете геморой. А то така штука капосна, що і світ стане немилим, чесно кажу.
Аж коли сонце сіло за обрій, доволочили останнього пня на узбіччя ділянки та сіли на ньому відпочити. Микола, сердитий, мов чорт, дістав з термоска чекушку і одним ковтком повечеряв. А потім запалив цигарку і крізь зуби чвиркнув:
- Не піду до хати, Тут, в ломаках і заночую.
- Тю! Чого це? Невже вдома так погано?
- Не те слово. Тута чуєш як пташки співають? Це ж рай. А вдома що? Як тільки на поріг, то жінка одразу: З“явився, нарешті, гаспиде! Бодай тебе пранці з’їли! Цілими днями на своїй проклятій роботі пропадаєш, а вдома жінка одна, як білка в колесі, крутиться. Ніякої допомоги!” . Ну і так далі.
- А ти не пробував до неї підлеститися? - питаю.
- Пробував. І не раз. Повечеряю, помиюся, ляжу тихенько в ліжко трішки відпочити, а вона вже під боком, торсає і шепче: “Чоловіче, давай кохатися”. Кажу: “Зачекай годинку, трішки одсапаюся”. -А вона в крик! “Ти мене не любиш! Ти вже забув що таке жінка-а-а-а!”.
- І справді, дилема. Моя дружина дає трохи подрімати в клуні біля кабанів, нагодує як слід, в ліжко попід руки приводить. Навіть спинку почухає, аби отримав повне задоволення. Ну вже аж потім реалізовую її амурні мрії та сподівання. І мені добре, і їй. Одна морока: вже тричі за півроку довелося купувати нові ліжка. А вона мені:
- Годі витрачати гроші на дивани! Давай спати як японці - прямо на долівці! І кабза буде цілою, і миші з-підпілля повтікають.
Я й згодився, бо думка розумна і практична. Та й спати на дошках корисно для спини. А вона у мене після роботи у лісі ой як болить. Тепер трохи полегшало. А як дошки починають рипіти, то беру молотка і забиваю цвяхи, що вилізли з половиць, глибше. І всьо.
Мовчить Микола, думу думає. Воно й зрозуміло: нині березень місяць, уночі у лісі, навіть якщо з головою заритися у ломаччя, то до ранку може і кабака замерзнути. А вдома тепло. Вибір складний - або розлючена відьма з теплою піччю, або лісові хащі з зашпорами у вухах та пальцях . А уранці треба ще одну ділянку корчувати, не меншу, аніж сьогодні.
Не наважився я товариша підбивати йти зі мною в село, віддав йому свою чекушку бормотухи та почалапав напрошки через ліс до власної оселі.
Жінка-щебетуха зустріла мене приязною усмішкою, роздягнула, розцілувала, мов Божу ікону на Святвечір, підсунула під носа тарілю з і смажениною та встромила до рук ополоника.
- Їж, любий, їж милий, набирайся сил”.
А сама сіла напроти з залюбленим поглядом і з замилуванням спостерігала, як я чвакаю м“ясцем. І так мені стало приємно на душі, наче там голі мавки танцювали гопака. Вельми втішливо, коли турботлива дружина шанує та поважає свого чоловіченька.
Облизав я кухонну утвар, подякував за смачну вечерю своїй сердечній половинці і кажу:
- Сонце ясне, потрібна твоя порада. У Миколи біда.
- Яка така біда? - стривожено питає духмяна квіточка.
- Не хоче Микола йти додому ночувати, жінка його пиляє і гризе нещадно.
- А чого так?
Довелося розказати їй всю правду.
Зажурилася дружина, носа похнюпила, навіть слізка скотилася щокою, коли я описував, як Микола заривався з головою в холодні та вогкі дрова аби заночувати. Довго думала, дуже довго, я аж злякався, чи не заподіяв їй своєю розповіддю душевну травму.
Згодом вона підійшла, сіла мені на коліна, обняла за шию і промуркотіла:
- Годі відпочивати після праці в клуні з кабанами. Лягай на ліжку в хаті, отому, що ми ще не розтерзали. Зачекай хвилинку, зараз постелю, а ти йди в душ і помийся хутенько.
А як вляглися на долівці - дружина накрила мене теплою вовняною ковдрою, поцілувала в щічку і заспівала колискової...
Уперше за рік спав як убитий. Нічого не снилося, нічого не тривожило. А як прокинувся - голова світла, руки не дрижать, слабкість у членах відсутня. А дружина лежить сумирно поруч і в стелю дивиться.
- Я от що подумала,- каже. - І тебе можу втратити, якщо буду ганяти як щука карася по заплаві. Хто мене любити буде, якщо здоров“я надірвеш? Тому кохатися будемо через день. А то й через два. І тільки тоді, коли будуть сили та вільний час".
І пішла кашу варити на кухню. З цього дня вона мене туди пускає тільки тоді, коли треба чогось пожувати, а до плити - боронь Боже! Береже.
А з Миколою теж усе налагодилося. Дружина сходила до його жінки та побалакала як слід. Поділилася мудрістю. І відьма щезла, а натомість з“явилася доброзичлива та турботлива дружина.
На радощах ми з Миколою навіть кинули вживати оковиту - нащо те пійло, якщо удома чекає любов та взаєморозуміння.
Через рік у нашому лісництві з’явилася вакансія корчувальника пнів: у Миколи народилася трійня, тож дружина прилаштувала його в сільському дитячому садку кочегаром на півставки. Платять небагато, але батько має змогу півдня проводити удома з сім’єю. Так що чекаю напарника. Гарантую: хутко навчу пні голими руками корчувати і дубці з землі виривати разом з корінням. І вити не згірше вовка також. Не баріться,
26.12.2020р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-12-26 09:44:01
Переглядів сторінки твору 265
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.685 / 5.14)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.593 / 5.07)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.818
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.01.28 10:18
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2020-12-26 23:36:18 ]
Чоловіче! Ти тут трішки прибрехав.