
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.13
23:22
Чекаю відповідь… Конкретно:
Коли і хто пірне у Осінь?..
І щоб з розгону на портрети…
Але не всі, у кого досвід.
Ніяких видумок з майбутнім.
Минуле хай, вже начудили…
І кожен щоб очнувся в Грудні —
Бо саме Він додасть вам сили…
Коли і хто пірне у Осінь?..
І щоб з розгону на портрети…
Але не всі, у кого досвід.
Ніяких видумок з майбутнім.
Минуле хай, вже начудили…
І кожен щоб очнувся в Грудні —
Бо саме Він додасть вам сили…
2025.10.13
22:48
Три роки промайнуло, як жура
прийшла у дім, мов грім посеред ночі.
І обілляла осінь із відра
холодними жалями дні пророчі.
Сестричко, люба, не зійдеш з небес,
моя печаль — повітряна сирена.
На кладовищі дерев'яний хрест
прийшла у дім, мов грім посеред ночі.
І обілляла осінь із відра
холодними жалями дні пророчі.
Сестричко, люба, не зійдеш з небес,
моя печаль — повітряна сирена.
На кладовищі дерев'яний хрест
2025.10.13
22:32
Увечері завжди здається,
що часу катастрофічно
не вистачає, що земля
вислизає з-під ніг.
Залишилися лічені хвилини.
Увечері ти опиняєшся
над прірвою.
Над прірвою життя,
що часу катастрофічно
не вистачає, що земля
вислизає з-під ніг.
Залишилися лічені хвилини.
Увечері ти опиняєшся
над прірвою.
Над прірвою життя,
2025.10.13
20:33
Едемський сад. Пташки щебечуть.
Буяє все в саду навколо.
Підкрався непомітно вечір –
Вже чути соловейка соло.
Так гармонійно , безтурботно –
Здавалося б,чого бажати…
І ніби добре так достоту.
Буяє все в саду навколо.
Підкрався непомітно вечір –
Вже чути соловейка соло.
Так гармонійно , безтурботно –
Здавалося б,чого бажати…
І ніби добре так достоту.
2025.10.13
06:56
світанок помер і
день услід
мене вітає сам-один
місяць-оксамит
власну самотність осягну в цей день
що трохи більше аніж досить
щоби кинути все й кинутися геть
палай північний
день услід
мене вітає сам-один
місяць-оксамит
власну самотність осягну в цей день
що трохи більше аніж досить
щоби кинути все й кинутися геть
палай північний
2025.10.13
04:09
Привіт усім приятелям і приятелькам!
Ідея цього Альбому - озвучити деякі мої тексти в стилі із присмаком іспанських ритмів.
Я вибрав 10-ть з них і помістив в одному відео. Надіюсь, що вони принесуть естетичне задоволення...
Відео просте, лише для перес
Ідея цього Альбому - озвучити деякі мої тексти в стилі із присмаком іспанських ритмів.
Я вибрав 10-ть з них і помістив в одному відео. Надіюсь, що вони принесуть естетичне задоволення...
Відео просте, лише для перес
2025.10.12
22:29
Чи можна зробити
фотографію для вічності?
Фотографію, яка не пожовкне,
яку не зітре час.
Чи багатьом із фотографій
удалося подолати
навалу віків?
Від них збереглися
фотографію для вічності?
Фотографію, яка не пожовкне,
яку не зітре час.
Чи багатьом із фотографій
удалося подолати
навалу віків?
Від них збереглися
2025.10.12
19:37
А ось і стіл… дубовий стіл
У тиші міжпланетній
Не вистачає тільки бджіл…
І коментів від Петі…
До чого бджоли тут , скажіть,
Хіба, що меду хочте?
Скажіть, Миколо… краще — Віть…
У тиші міжпланетній
Не вистачає тільки бджіл…
І коментів від Петі…
До чого бджоли тут , скажіть,
Хіба, що меду хочте?
Скажіть, Миколо… краще — Віть…
2025.10.12
19:20
Усміхнися, осене сльотава,
Може, досить плакати дощем?!
Хай краса - сумна і величава -
Оксамитом заясніє ще.
Оповиє сонечком пестливо,
Хмари, як фіранки, відгорне.
І на мить хоч стану я щасливим,
Може, досить плакати дощем?!
Хай краса - сумна і величава -
Оксамитом заясніє ще.
Оповиє сонечком пестливо,
Хмари, як фіранки, відгорне.
І на мить хоч стану я щасливим,
2025.10.12
14:52
Були часи, як за Прутом гармати гриміли,
Козаки ледь не щороку в Молдову ходили.
Турок звідти виганяли, які там засіли,
Хижим оком на Європу звідтіля гляділи.
А Європа, що не в змозі із турком справлятись,
До козаків українських мусила звертатись.
Козаки ледь не щороку в Молдову ходили.
Турок звідти виганяли, які там засіли,
Хижим оком на Європу звідтіля гляділи.
А Європа, що не в змозі із турком справлятись,
До козаків українських мусила звертатись.
2025.10.12
12:11
…ти, власне, хто? Ти хто такий
І звідкіля ти об’явився?
Не поспішай… обом налий.
О вибач, я погарячився.
Не встиг підставити плеча…
Забув… загострені вимоги…
І як та спалена свіча…
А ще ті слухавки… тривоги.
І звідкіля ти об’явився?
Не поспішай… обом налий.
О вибач, я погарячився.
Не встиг підставити плеча…
Забув… загострені вимоги…
І як та спалена свіча…
А ще ті слухавки… тривоги.
2025.10.11
22:57
Серед сльоз, серед крові й розрухи,
Де суцільне жахіття триває,
Відчуваю душі своїй рухи,
Бо її розтинає і крає.
Та молюсь не за тих, хто при владі.
Збагатіти, можливості, раді.
Не за тих, хто вдають, що хрещені
Та в поранених цуплять з кишені.
Де суцільне жахіття триває,
Відчуваю душі своїй рухи,
Бо її розтинає і крає.
Та молюсь не за тих, хто при владі.
Збагатіти, можливості, раді.
Не за тих, хто вдають, що хрещені
Та в поранених цуплять з кишені.
2025.10.11
22:10
Так не хочеться,
щоб закінчувалася ніч.
Так не хочеться,
щоб починалася спека.
Здавалося б, що може
бути ліпшим від світла?
Але сонце спопеляє,
воно пропікає
щоб закінчувалася ніч.
Так не хочеться,
щоб починалася спека.
Здавалося б, що може
бути ліпшим від світла?
Але сонце спопеляє,
воно пропікає
2025.10.11
20:45
Дешево Матвій Тебе купив
Тим, що кинув гроші на дорогу:
Грошей тих бо він не заробив,
А стягнув податком із народу!
Так чому ж не кинути було
Те, що зовсім не йому належить?..
Кажуть, що добро долає зло...
Тим, що кинув гроші на дорогу:
Грошей тих бо він не заробив,
А стягнув податком із народу!
Так чому ж не кинути було
Те, що зовсім не йому належить?..
Кажуть, що добро долає зло...
2025.10.11
17:55
Першу людину створив Бог,
і цією людиною була жінка,
яка природно, можливо від Бога,
народила сина ( ребро Адама тут ні до чого).
Згодом поміж батьком і сином
виникла суперечка.
Син став анти Богом,
тобто Сатаною.
Між ними і досі іде війна.
2025.10.11
15:50
дивні дні найшли нас
дивні дні йдуть по слідах
змагаючись занапастити
блаженніші миті
на цій саме сцені
і в інші міста
вічей дім дивацький
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...дивні дні йдуть по слідах
змагаючись занапастити
блаженніші миті
на цій саме сцені
і в інші міста
вічей дім дивацький
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Тетяна Левицька /
Проза
Червоні маки
Зір не було видно. Ліхтар тьмяно горів біля під'їзду, а ліс, що був поряд з її будинком, навіював острах. Вона намагалася не дивитися на нього, а водночас пильно вдивлялася, чи не вийде з темної хащі чиясь моторошна тінь. Жінка дістала з сумки ключі і швидко вскочила в під'їзд. Світла не було, знову хтось відкрутив лампочку і їй довелося навпомацки добиратися до ліфта. Піднявшись на дев'ятий поверх, нечутно зайшла у передпокій. Жінку зустріла тиша, але цього разу вона її не дратувала. Не вмикаючи світла, вона зняла з себе пальто, чоботи і навшпиньках хотіла пройти у свою кімнату. Вона завше так робила, щоб не розбудити чоловіка й не вислуховувати його дорікань. Зробивши декілька кроків спіткнулася об щось вагоме, ледь не впавши. Довелося повернутися назад щоб ввімкнути світло. Коли Віра намацала вмикач, то побачила на підлозі чоловіка. Він лежав горілиць жовтий, як віск. В куточку губ невеличка цівка крові вказувала на те, що сталося щось жахливе. Віра заціпеніла, не знаючи, що робити чи кинутися до Віктора, чи втекти мерщій на вулицю. Декілька секунд вагання і вона вже набирала номер сина.
- Мамо, ти дивилася на годинник? Ми вже спимо - випалив той в трубку і не вислухавши матір, вимкнув мобільний. Віра знову набрала і тремтячим голосом сказала:
- Сину, терміново приїдь, погано з батьком. Вона ще не знала живий її чоловік, чи ні, але те, що він не рухався, дуже лякало. Віра боялася підійти ближче до лежачого тіла на підлозі. Переборовши жах, все ж таки підійшла, нахилилася, щоб намацати пульс. Віктор був холодний, на його обличчі застигла гримаса смерті. Клубок у горлі, а сліз нема. Можливо, вона виплакала всі свої сльози ще тоді, коли він її ображав?
Віра дивилася на небіжчика, і їй не вірилося, що з ним могло таке трапитися. Інколи жартуючи, вона казала на нього - Хащик Невмирущий, бо його батьки дожили до дев'яноста років і вона була впевнена, що і її чоловік протягне стільки ж. А тепер він лежав такий безпомічний перед нею, з відкритими скляними зіницями, що з її очей полилися гарячі сльози. Пригадала, що не все було так погано у них, особливо на перших порах життя, коли ще любили один одного і народжували синів. Віра так себе накрутила, що тепер не могла зупинити ридання допоки, не подзвонили у двері. На порозі стояли одночасно старший син і швидка, яка зафіксувала смерть і викликала поліцію.
- Мамо, що сталося? Син кинувся до батька зі слізьми. Тату, тату! Віра мовчала, замкнувшись у собі.
Вона більше не плакала, тупо дивилася на картину, що висіла у вітальні. Червоні маки на полотні, майже такого ж кольору, як цівка крові на обличчі чоловіка, думала вона. Її мізки не хотіли сприймати реальність, думки бігали врізнобіч, миготіли перед очима життєвими кадрами чорно-білої стрічки кіно.
24.12.2020р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Червоні маки
ІІІ
Наніч вдарив мороз. Температура впала до мінусової позначки. Коли Віра вийшла з таксі, то здригнулася від мерзлого повітря, що забило їй дихання. Глянувши в небо, побачила млявий місяць, що проглядав крізь згусток сивих хмар.
Зір не було видно. Ліхтар тьмяно горів біля під'їзду, а ліс, що був поряд з її будинком, навіював острах. Вона намагалася не дивитися на нього, а водночас пильно вдивлялася, чи не вийде з темної хащі чиясь моторошна тінь. Жінка дістала з сумки ключі і швидко вскочила в під'їзд. Світла не було, знову хтось відкрутив лампочку і їй довелося навпомацки добиратися до ліфта. Піднявшись на дев'ятий поверх, нечутно зайшла у передпокій. Жінку зустріла тиша, але цього разу вона її не дратувала. Не вмикаючи світла, вона зняла з себе пальто, чоботи і навшпиньках хотіла пройти у свою кімнату. Вона завше так робила, щоб не розбудити чоловіка й не вислуховувати його дорікань. Зробивши декілька кроків спіткнулася об щось вагоме, ледь не впавши. Довелося повернутися назад щоб ввімкнути світло. Коли Віра намацала вмикач, то побачила на підлозі чоловіка. Він лежав горілиць жовтий, як віск. В куточку губ невеличка цівка крові вказувала на те, що сталося щось жахливе. Віра заціпеніла, не знаючи, що робити чи кинутися до Віктора, чи втекти мерщій на вулицю. Декілька секунд вагання і вона вже набирала номер сина.
- Мамо, ти дивилася на годинник? Ми вже спимо - випалив той в трубку і не вислухавши матір, вимкнув мобільний. Віра знову набрала і тремтячим голосом сказала:
- Сину, терміново приїдь, погано з батьком. Вона ще не знала живий її чоловік, чи ні, але те, що він не рухався, дуже лякало. Віра боялася підійти ближче до лежачого тіла на підлозі. Переборовши жах, все ж таки підійшла, нахилилася, щоб намацати пульс. Віктор був холодний, на його обличчі застигла гримаса смерті. Клубок у горлі, а сліз нема. Можливо, вона виплакала всі свої сльози ще тоді, коли він її ображав?
Віра дивилася на небіжчика, і їй не вірилося, що з ним могло таке трапитися. Інколи жартуючи, вона казала на нього - Хащик Невмирущий, бо його батьки дожили до дев'яноста років і вона була впевнена, що і її чоловік протягне стільки ж. А тепер він лежав такий безпомічний перед нею, з відкритими скляними зіницями, що з її очей полилися гарячі сльози. Пригадала, що не все було так погано у них, особливо на перших порах життя, коли ще любили один одного і народжували синів. Віра так себе накрутила, що тепер не могла зупинити ридання допоки, не подзвонили у двері. На порозі стояли одночасно старший син і швидка, яка зафіксувала смерть і викликала поліцію.
- Мамо, що сталося? Син кинувся до батька зі слізьми. Тату, тату! Віра мовчала, замкнувшись у собі.
Вона більше не плакала, тупо дивилася на картину, що висіла у вітальні. Червоні маки на полотні, майже такого ж кольору, як цівка крові на обличчі чоловіка, думала вона. Її мізки не хотіли сприймати реальність, думки бігали врізнобіч, миготіли перед очима життєвими кадрами чорно-білої стрічки кіно.
24.12.2020р.
Найвища оцінка | Ярослав Чорногуз | 6 | Майстер-клас / Майстер-клас |
Найнижча оцінка | Олександр Сушко | 5.5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію