ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.19
13:42
Небо квилить клином журавлиним,
хмарами укрившись де-не-де,
молода приваблива феміна
берегом замріяно іде…
Легіт ніжно пестить її коси,
хвиля легко котиться до ніг,
та весну уже змінила осінь,
хмарами укрившись де-не-де,
молода приваблива феміна
берегом замріяно іде…
Легіт ніжно пестить її коси,
хвиля легко котиться до ніг,
та весну уже змінила осінь,
2024.03.19
13:26
Украла віра чужоземна все:.
Зелене свято - нині це вже Трійця.
А Коляда - Різдво. А Пасха ссе
Ярила, наче кровосис Жар-прицю.
У Дідуха обскубли колоски
І доточили до чужих традицій.
Купайло став...Іваном! Роде, згинь!
Зелене свято - нині це вже Трійця.
А Коляда - Різдво. А Пасха ссе
Ярила, наче кровосис Жар-прицю.
У Дідуха обскубли колоски
І доточили до чужих традицій.
Купайло став...Іваном! Роде, згинь!
2024.03.19
11:54
Відома українська гонщиця, має міжнародний титул «Королева доріг».
Волонтерка, парамедик, підприємець.
На своїй автівці евакуювала із зони бойових дій понад 110 поранених бійців.
Народний Герой України.
Позивний - «Вітерець».
Ніч. Зима. В салоні
Волонтерка, парамедик, підприємець.
На своїй автівці евакуювала із зони бойових дій понад 110 поранених бійців.
Народний Герой України.
Позивний - «Вітерець».
Ніч. Зима. В салоні
2024.03.19
10:22
Дощові каплі дзвінко дріботять в весняні привідкриті двері.
Старається ввійти Життя, у лагідній манері
питаючи – де хазяї, готові зустрічати?
Течуть весело ручаї, стікаються до хати.
Стук-перестук – капотить дощ, сюрчачи на порозі.
Коли хотіння з
Старається ввійти Життя, у лагідній манері
питаючи – де хазяї, готові зустрічати?
Течуть весело ручаї, стікаються до хати.
Стук-перестук – капотить дощ, сюрчачи на порозі.
Коли хотіння з
2024.03.19
08:40
На Істину табу немає:
Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
Народ ці епіцентри знає.
За Ліну нас проймає гордість.
Натхнення розуму і серця,
Магічне поетичне слово.
Напруга в переможнім герці:
Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
Народ ці епіцентри знає.
За Ліну нас проймає гордість.
Натхнення розуму і серця,
Магічне поетичне слово.
Напруга в переможнім герці:
2024.03.19
08:27
– На покутті вмостився Дідух
і звідти рід благословив…
– Чи бачили самі Ви, діду,
найбільше із Різдвяних див?
Коли отелиться худоба,
зима утратить свою міць,
рум’яниться у печі здоба
і звідти рід благословив…
– Чи бачили самі Ви, діду,
найбільше із Різдвяних див?
Коли отелиться худоба,
зима утратить свою міць,
рум’яниться у печі здоба
2024.03.19
08:03
До нас ішов напівтверезий "брат",
Нав'язуючи сморід і неволю.
Та бачимо ми гідний результат:
Пів окупанта десь лежить у полі.
На нього сонце у височині
Все дивиться лукаво й жартівливо.
Не знаю: чи красиво це, чи ні,
Нав'язуючи сморід і неволю.
Та бачимо ми гідний результат:
Пів окупанта десь лежить у полі.
На нього сонце у височині
Все дивиться лукаво й жартівливо.
Не знаю: чи красиво це, чи ні,
2024.03.19
05:44
Чайка жалібно кигиче,
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає іншу ціль…
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає іншу ціль…
2024.03.18
21:11
Рецензія на поетичну збірку Миколи Грицая "Під музику дощу")
Буває так, коли тебе зачепить за живе чиєсь слово і ти уже знаходишся у його колі, воно невидимими нитками тримає тебе на відстані і ти не можеш звільнитися від нього, а заглиблюєшся все бі
2024.03.18
13:46
Вавілонський Талмуд випадає з рук, коментарі Раші не западають у серце, приказки ефіопські припадають пилом…
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
2024.03.18
08:49
Поміж ромашок-штор
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
2024.03.18
05:40
Защеміло серце від сигналу
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
2024.03.18
05:14
Після слів: «Сьогодні прибирання» –
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
2024.03.18
01:03
У пульсі відіб'ється кожна мить,
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
2024.03.18
00:16
Гроші від торгівлі нафтою пахнуть на диво бездоганно.
Коли у політиків мовкне розум, говорять гармати.
Тим, хто перекроює кордони, треба розкроїти голову.
Коли тузом стає шестірка – усі козирі зарання биті.
У гіганта мислі усе інше мізерне.
2024.03.17
19:32
Коли сказав мені «перетерпи»,
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Дудар (1950) /
Критика | Аналітика
Кілька слів...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Кілька слів...
Дорогі друзі, колеги! Незабаром вийде із друку моя друга збірка... Десятки разів виправлялось, переписувалось. В Поетичній майстерні усі мої віршики без змін - тому й не поблікуюсь, нема чим. Сили і час витрачено на редакцію. У такому вигляді, що в Майстернях, гріх було відпускати у вільне плавання. Сьогодні отримав кілька слів і про мене, і про віршики:
Євген БАРАН
МОЛИТВА З НОТИ «ДО"
Трошки про Миколу Дударя і ще менше про його вірші
Розпочну з найголовнішого. Миколи Дударя не знаю. Тобто, є заставка на «фейсбуці», є публікації чоловіка, який пише вірші й незле займається лозоплетінням, - паркани у його виконанні – «прошу я вас». Поза тим, - тиша. Лише мертві з косами відсутні. Бо зайняті у вічних Пригодах з невпійманими.
Здається, весною надіслав поетичну книжечку «Твоєї усмішки…». Так. Весною, датована 2020 роком. Кишенькового формату на 208 сторінок. На обкладинці красива дівчина кінця 70-х. Сам би на такій одружився, якби побачив раніше.
З віршів запамʼяталося небагато. Проблєма не у віршах. Проблєма у нашій гонитві за віршами. Але є декілька, які я відзначив: «Приклич. Прийду. Поспівчуваю», «Гублюся в темряві глибокій», «…Третю добу тільки вітер з дощем», «А собою до смерти – круто!». Але зацитую оцей:
Ось і вже й вибране,
Вирване з мороку.
Вимите й випране
Порівну.
…Світочем, струмом –
Все підтюпцем.
Райдуго – радосте!
Скільки до
Фінішу?!..
Не скажу, що найкращий з прочитаних віршів. Просто суголосний моєму згоранню. І тільки.
Що ще знаю про Дударя-людину? Музикував. Сиріч, грав у ВІА від середини 70-х. Інструменту не знаю. Гітара, Миколо? Чи бубен?
Потім кидало нашого Миколу світами. Від Хмельницького до Камчатки, і від Камчатки до Києва. Добре, що стримався. Десь на Київщині.
З новонаписаного, - знову ж є ріжного. Може менше ліричного, бо в першій збірці домінувало, але багато екзистенційного.
Я прочитав ці вірші від початку до кінцє, і від кінцє до початку. Гублюся. Не у формі. Вона пристойна. Є таке слово в українській мові. Читається. Майже відсутній збій ритму. Сиріч, збою, майже нема. Чи нема сиріч збою ритмічного. Майже. Словом. Ритм є.
Ще є у цій збірці світогоглядна картинка. Побутово-світоглядна. Мисляча. Інколи провокаторська. Судіть самі:
Стою понурий -- на афішу
Дивлюсь, зітхаю, сам не свій.
Якщо у цирку вже не смішно --
То може краще до повій?..
Що би ми вже крамольного не писали, Миколо, се лиш крамольне письмо. І всьо. Або лиш натяк.
Микола ріжний у віршах. Радісний. Сумний. Невеселий. Сотник Забрьоха. Моментами віруючий. Чи вірний, Миколо? Чи все-таки, письмак? Бо між вірним і віршем, - пітьма, в закінчення якої віриш лише ти:
Коли твоїй вірі потрібен поштовх,
Коли ти шукаєш найголовніше,
Згадай як в дитинстві бігав на пошту
І розсилав своїм друзям ти вірші…
Що мене в цих віршах тримає? Легкість вірша. Майже за Кундерою. Що мене в сих віршах дратує? Легкість вірша. Залегка як на наше життя.
Тут нема школи. Тут відсутній експеримент. Тут лиєтться вірш. Як пісня. Народна. Але не нудна, і не затерта.
Нині поетичне слово на роздоріжжі, де намальована стрілка в НІКУДИ. І лише від автора залежить, чи його слово зазвучить чи не зазвучить. Симоненко звучить, то має і Дудар зазвучати. Але Симоненко – це класика. А Дудар – се спроба прориву за межі непроривного:
Господень день… Молитва з ноти «До".
В прозрінні ми на колії мінору.
Домініканам не пройти кордон,
А солов’ї у травні линуть вгору…
Із полотна залишиться фрагмент…
Всього один, але такий цікавий!
В цей твердо наголошений момент
Прийду до Вас і запрошу на каву…
Завершують книгу поеми («Поема – повернення додому»; і дві Поеми без назви). У них є формальні контури. Можливо, бракне контурів поеми як жанру. Або нічого не бракне. Читайте. Як дихаєте. Або вчіться дихати за читанням поем.
Ми всі втомлені від читання, від писання, від суцільного «дня Бабака», в якому не бачимо меж і не бачимо спротиву. І лиш банальне слово, банальне людське слово, яке не приймає повторів, а співає оду дневі, немов первий Янгол первого Дня первого БогоСлова нагадує нам, що ми ВІЧНІ:
Я є той самий стрічний птах,
Що випав з неба в світ тутешній,
Щоби пісні мої сердешні
Звучали на семи вітрах…
Євген БАРАН
МОЛИТВА З НОТИ «ДО"
Трошки про Миколу Дударя і ще менше про його вірші
Розпочну з найголовнішого. Миколи Дударя не знаю. Тобто, є заставка на «фейсбуці», є публікації чоловіка, який пише вірші й незле займається лозоплетінням, - паркани у його виконанні – «прошу я вас». Поза тим, - тиша. Лише мертві з косами відсутні. Бо зайняті у вічних Пригодах з невпійманими.
Здається, весною надіслав поетичну книжечку «Твоєї усмішки…». Так. Весною, датована 2020 роком. Кишенькового формату на 208 сторінок. На обкладинці красива дівчина кінця 70-х. Сам би на такій одружився, якби побачив раніше.
З віршів запамʼяталося небагато. Проблєма не у віршах. Проблєма у нашій гонитві за віршами. Але є декілька, які я відзначив: «Приклич. Прийду. Поспівчуваю», «Гублюся в темряві глибокій», «…Третю добу тільки вітер з дощем», «А собою до смерти – круто!». Але зацитую оцей:
Ось і вже й вибране,
Вирване з мороку.
Вимите й випране
Порівну.
…Світочем, струмом –
Все підтюпцем.
Райдуго – радосте!
Скільки до
Фінішу?!..
Не скажу, що найкращий з прочитаних віршів. Просто суголосний моєму згоранню. І тільки.
Що ще знаю про Дударя-людину? Музикував. Сиріч, грав у ВІА від середини 70-х. Інструменту не знаю. Гітара, Миколо? Чи бубен?
Потім кидало нашого Миколу світами. Від Хмельницького до Камчатки, і від Камчатки до Києва. Добре, що стримався. Десь на Київщині.
З новонаписаного, - знову ж є ріжного. Може менше ліричного, бо в першій збірці домінувало, але багато екзистенційного.
Я прочитав ці вірші від початку до кінцє, і від кінцє до початку. Гублюся. Не у формі. Вона пристойна. Є таке слово в українській мові. Читається. Майже відсутній збій ритму. Сиріч, збою, майже нема. Чи нема сиріч збою ритмічного. Майже. Словом. Ритм є.
Ще є у цій збірці світогоглядна картинка. Побутово-світоглядна. Мисляча. Інколи провокаторська. Судіть самі:
Стою понурий -- на афішу
Дивлюсь, зітхаю, сам не свій.
Якщо у цирку вже не смішно --
То може краще до повій?..
Що би ми вже крамольного не писали, Миколо, се лиш крамольне письмо. І всьо. Або лиш натяк.
Микола ріжний у віршах. Радісний. Сумний. Невеселий. Сотник Забрьоха. Моментами віруючий. Чи вірний, Миколо? Чи все-таки, письмак? Бо між вірним і віршем, - пітьма, в закінчення якої віриш лише ти:
Коли твоїй вірі потрібен поштовх,
Коли ти шукаєш найголовніше,
Згадай як в дитинстві бігав на пошту
І розсилав своїм друзям ти вірші…
Що мене в цих віршах тримає? Легкість вірша. Майже за Кундерою. Що мене в сих віршах дратує? Легкість вірша. Залегка як на наше життя.
Тут нема школи. Тут відсутній експеримент. Тут лиєтться вірш. Як пісня. Народна. Але не нудна, і не затерта.
Нині поетичне слово на роздоріжжі, де намальована стрілка в НІКУДИ. І лише від автора залежить, чи його слово зазвучить чи не зазвучить. Симоненко звучить, то має і Дудар зазвучати. Але Симоненко – це класика. А Дудар – се спроба прориву за межі непроривного:
Господень день… Молитва з ноти «До".
В прозрінні ми на колії мінору.
Домініканам не пройти кордон,
А солов’ї у травні линуть вгору…
Із полотна залишиться фрагмент…
Всього один, але такий цікавий!
В цей твердо наголошений момент
Прийду до Вас і запрошу на каву…
Завершують книгу поеми («Поема – повернення додому»; і дві Поеми без назви). У них є формальні контури. Можливо, бракне контурів поеми як жанру. Або нічого не бракне. Читайте. Як дихаєте. Або вчіться дихати за читанням поем.
Ми всі втомлені від читання, від писання, від суцільного «дня Бабака», в якому не бачимо меж і не бачимо спротиву. І лиш банальне слово, банальне людське слово, яке не приймає повторів, а співає оду дневі, немов первий Янгол первого Дня первого БогоСлова нагадує нам, що ми ВІЧНІ:
Я є той самий стрічний птах,
Що випав з неба в світ тутешній,
Щоби пісні мої сердешні
Звучали на семи вітрах…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію