ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.21 22:02
Наш вигнанець поїхав в далеку дорогу,
Подолавши свою вікову німоту,
Подолавши спокуту, долаючи втому
І ковтнувши цикуту прощання в саду.

У далеку Словенію привиди гнали,
Гнали люті Малюти із давніх часів.
Вони мозок згубили і пам'ять приспал

Леся Горова
2025.10.21 21:58
Те, що в рядок упало
все важче й важче.
Там, де плелась мережка,
там діри, діри.
Ниток міцних шовкових
не стало, а чи
Висохли фарби, струни
провисли в ліри?

Сергій СергійКо
2025.10.21 21:37
Страждає небо, згадуючи літо,
Ховаючи в імлу скорботний абрис.
Не в змозі незворотнє зрозуміти –
Не здатне зараз.

Я згоден з ним, ми з небом однодумці.
У краплях з неба потопають мрії,
У рими не шикуються по струнці –

Олена Побийголод
2025.10.21 21:01
Сценка із життя

(Гола сцена. Біля правої куліси стирчить прапорець для гольфу з прапором США.
Поряд – приміряється клюшкою до удару (у бік залу) Великий Американський Президент. Він у туфлях, костюмі, сорочці та краватці.
З лівої куліси виходить Верх

Тетяна Левицька
2025.10.21 19:36
Не знаю чому? —
Здогадуюсь,
що любить пітьму
і райдугу,
старенький трамвай
на милицях,
смарагдовий рай
у китицях.

Іван Потьомкін
2025.10.21 11:40
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,

Віктор Кучерук
2025.10.21 06:46
Яскраве, шершаве і чисте,
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25

Микола Дудар
2025.10.21 00:08
Підшаманив, оновив
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!

Борис Костиря
2025.10.20 22:13
Іржаве листя, як іржаві ґрати.
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.

Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник

Світлана Пирогова
2025.10.20 15:07
Вуальна осінь небо сумом прикривала,
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...

Марія Дем'янюк
2025.10.20 11:48
У водограї бавились веселки:
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво

Сергій СергійКо
2025.10.20 11:20
Не бачив ще, ні Риму я, ні Лондона,
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр

С М
2025.10.20 09:31
Хто ізлякав тебе? Родилась на що, бейбі?
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі

Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі

Микола Дудар
2025.10.20 09:01
Передбачив я і зупинивсь…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…

Віктор Кучерук
2025.10.20 06:29
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.

М Менянин
2025.10.20 01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.

Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тамара Швець (1953) / Проза

 Квіткова в'язь художниці Білокур Катерини Василівни (Україна, 1900-1961)
Цветочная вязь художницы Билокур Екатерины Васильевны (Украина, 1900-1961)
"Если бы мы имели художницу такого уровня мастерства,
то заставили бы заговорить о ней целый мир".
Пабло Пикассо
Укр. нар. песня - Цвіте терен
Натюрморт с колосками и кувшином. 1959

Екатерина Билокур родилась в селе Богдановка под Киевом в семье крестьян и ничего не предвещало ей стать художницей. В начале ХХ века в селе девушкам уготована была совсем иная участь — ранний брак, заботы о муже и детях, хлопоты по домашнему хозяйству, работа в поле.
Совсем другими были мечты маленькой Катри — с раннего детства девочка хотела рисовать. И несмотря на то, что в селе нельзя было достать ни красок, ни бумаги, она делала самодельные кисти из прутиков и клочков шерсти, а рисовала на кусочках полотна, которое брала у мамы, или на дощечках, которые находила у отца. К младшему же братику, которого отдали учиться в школу, испытывала особую зависть — ведь у него были тетрадки!
Однажды Катерина взяла одну из них и разрисовала чудесными рисунками. Надеясь порадовать родителей, она развесила в комнате свои сказочные картинки. Отец, заметив такое творчество, сжег их в печке. С тех пор родители не только запрещали ей рисовать, а наказывали розгами, желая отучить от бесполезного занятия.
Цветочный натюрморт с орехами. 1948
Екатерина не провела в школе ни одного дня. Читать она научилась сама практически за неделю по букварику, который дал ей отец. А потом читать любимые книги девушке приходилось тайком от матери, которая находила все новую работу дочке, чтобы отвлечь от книг. Отсутствие начального образования помешало Катерине учиться в художественной школе. В 1920-е она отправилась в Миргород поступать в художественное училище, взяв с собой лучшие рисунки, но без аттестата документы не приняли.
Цветы и калина. 1958
Богдановские яблоки. 1950-
Девушка продолжала рисовать, а сопротивление родителей продолжалось. В 1934 году, доведенная до отчаяния преследованием матери, она пыталась утопиться в реке на ее глазах. Только после попытки самоубийства мама позволила рисовать и не принуждала к замужеству, а Катерина, простудившая ноги в холодной воде, на всю жизнь осталась инвалидом.
Мальвы и розы. 1954-58
Пионы. 1946
Известность Екатерине Билокур принесли ее цветочные композиции. Художница выписывала каждый цветочек и все ее работы отличаются тщательной детализацией. Над одной картиной мастерица могла работать год. Зимой она писала цветы по памяти, зато весной и летом она работала и в поле, и в саду и даже могла ходить за 30 км., в соседний Пырятинский лес, чтобы нарисовать ландыши.
Известно, что художница никогда не срывала цветы. Она говорила: «Сорванный цветок, как утраченная судьба». Может быть, поэтому ее живые букеты с пионами, ромашками, розами, мальвами, лилиями обладают особой магией, завораживая зрителей!
Все идет, все проходит. 1950-е
Георгины. 1957
Екатерина Билокур стала известной художницей в 40 лет, а помог случай. Как-то она услышала по радио песню «Чи я в лузі не калина була» в исполнении Оксаны Петрусенко. Слова песни так тронули художницу, что она написала письмо известной киевской певице. Рассказав о своей личной драме и мечте, она вложила рисунок с изображением калины.
Петрусенко заинтересовалась судьбой талантливой девушки и показала его своим знакомым киевским художникам. Очень скоро к Екатерине в Богдановку приехали представители Полтавского дома творчества. И свершилось чудо: удивительные работы никому неизвестной, но одаренной художницы отобрали для персональной выставки. Первую выставку ее картин провели в Полтаве, а вскоре и в Киеве.
В Богдановке на загребле 1955
Букет цветов. 1959
Многие натюрморты Билокур сегодня сравнивают с французским натюрмортом, а темный фон ассоциируют с голландской живописью старых мастеров. Между тем, Катерина Билокур никогда не училась рисовать профессионально, а своим учителем называла природу. Впервые художница побывала в музеях Киева и Москвы после своих персональных выставок. Искусствоведы называют художницу самородком, талантом от Бога.
После войны картины Билокур регулярно приобретал Киевский музей народного декоративного искусства. Сегодня большинство работ народной художницы хранятся в этом музее и в Яготинской картинной галерее, в частных собраниях картин почти нет. Всего за свою жизнь Екатерина создала около ста работ.
Колхозное поле. 1949
Богдановские розы, черкасский виноград. 1957-1958
После войны к Екатерине пришло всемирное признание. Три картины Билокур: «Царь-колос», «Березка» и «Колхозное поле» участвовали в международной выставке в Париже в 1954 году. Увидев их, Пикассо поинтересовался их автором, и когда ему ответили, что это работы простой крестьянской женщины, он сказал: «Если бы у нас была художница такого уровня мастерства, мы бы заставили говорить о ней весь мир». Видимо, не только Пикассо покорили картины Билокур, после выставки во время транспортировки в СССР картины были похищены. И они до сих пор не найдены.
Будьте здоровы, с урожаем. 1954
Цветы и калина (фрагмент). 1958
Личная жизнь у Екатерины не сложилась. Она была привлекательной девушкой и поклонников в родном селе хватало, но никто из них не понимал ее увлечения живописью. Женихи удивлялись и требовали оставить творческие грезы, говоря «Как? Моя жена будет мазилкой!?». И Катерина не спешила замуж. Уже в зрелом возрасте она почувствовала одиночество, ей очень хотелось разделить свои радости и горести с близким человеком, а в селе ее не понимали. Свои мысли и переживания она оставила в письмах к киевским искусствоведам, с которыми переписывалась, и в своей автобиографии. Все ее строки проникнуты лиризмом и искренней доверчивостью.
Садовые цветы. 1952
Листья. 1950-е
Несмотря на то, что картины Билокур покупали музеи, постоянно проходили ее выставки, Екатерине было присвоено звание народной художницы и назначена большая пенсия, в лучах славы она не купалась. Художница по-прежнему жила в старом родительском доме, к тому же ухаживала за больной матерью, а сама она уже была больна раком. До последнего дня рисовала самодельными красками и кистями свои любимые цветы, ведь в душе художницы по-прежнему была весна.
Пшеница, цветы, виноград. 1950-1954
Картинки по запросу "яблочный спас в живописи""Натюрморт "Цветы, яблоки помидоры". 1950
В Богдановке, где родилась и провела всю жизнь художница, открыт мемориальный музей. Возле дома — памятник Е. Билокур работы ее племянника — Ивана Билокур. В доме хранятся личные вещи, документы художницы, некоторые картины, а последняя работа, которую Екатерина не успела закончить, стоит на мольберте — георгины на голубом фоне.
В Шрамковском районе на Черкасской земле. 1955-56
Цветы на голубом фоне. 1942-43
Вокруг дома Билокур, как и при ее жизни, растут цветы. О них так восторженно, и так душевно писала Екатерина в одном из своих писем: «Так как же их не рисовать, когда они такие красивые? Ой Боже ж мой, как глянешь кругом, то та красивая, а та еще лучше, а та еще чудеснее! И как бы склоняются ко мне и говорят: „Кто ж нас тогда будет рисовать, как ты нас покинешь?“ То я все на свете забуду — и снова рисую цветы».
Цветы за плетнем. 1935
Цветы в тумане. 1940
Царь-колос. 1949
Цветы и березки вечером. 1950
url]http://wikioo.org/artist
Перевела на украинский язык 13.02.21 15.20


Квіткова в'язь художниці Білокур Катерини Василівни (Україна, 1900-1961)
"Якби ми мали художницю такого рівня майстерності,
то змусили б заговорити про неї цілий світ ".
Пабло Пікассо
Укр. нар. пісня - Цвіте терен
Натюрморт з колосками і глечиком. 1959

Катерина Білокур народилася в селі Богданівка під Києвом в родині селян і нічого не віщувало їй стати художницею. На початку ХХ століття в селі дівчатам уготована була зовсім інша доля - ранній шлюб, турботи про чоловіка і дітей, клопоти по домашньому господарству, робота в полі.
Зовсім іншими були мрії маленької Катрі - з раннього дитинства дівчинка хотіла малювати. І незважаючи на те, що в селі не можна було дістати ні фарб, ні паперу, вона робила саморобні пензлі з прутиків і клаптиків шерсті, а малювала на шматочках полотна, яке брала у мами, або на дощечках, які знаходила у батька. До молодшого ж братику, якого віддали вчитися в школу, відчувала особливу заздрість - адже у нього були зошити!
Одного разу Катерина взяла одну з них і розмалювала чудовими малюнками. Сподіваючись порадувати батьків, вона розвісила в кімнаті свої казкові картинки. Батько, помітивши таке творчість, спалив їх у грубці. З тих пір батьки не тільки забороняли їй малювати, а карали різками, бажаючи відучити від марного заняття.
Квітковий натюрморт з горіхами. тисячу дев'ятсот сорок вісім
Катерина не провела в школі жодного дня. Читати вона навчилася сама практично за тиждень по Букварику, який дав їй батько. А потім читати улюблені книги дівчині доводилося потайки від матері, яка знаходила все нову роботу доньці, щоб відвернути від книг. Відсутність початкової освіти завадило Катерині вчитися в художній школі. У 1920-х вона вирушила до Миргорода надходити в художнє училище, взявши з собою кращі малюнки, але без атестата документи не прийняли.
Квіти і калина. 1958
Богданівські яблука. 1950
Дівчина продовжувала малювати, а опір батьків тривало. У 1934 році, доведена до відчаю переслідуванням матері, вона намагалася втопитися в річці на її очах. Тільки після спроби самогубства мама дозволила малювати і не примушувала до заміжжя, а Катерина, застуди ноги в холодній воді, на все життя залишилася інвалідом.
Мальви і троянди. 1954-58
Півонії. 1 946
Популярність Катерині Білокур принесли її квіткові композиції. Художниця виписувала кожну квіточку і все її роботи відрізняються ретельної деталізацією. Над однією картиною майстриня могла працювати рік. Взимку вона писала квіти по пам'яті, зате навесні і влітку вона працювала і в поле, і в саду і навіть могла ходити за 30 км., В сусідній Пирятинський ліс, щоб намалювати конвалії.
Відомо, що художниця ніколи не зривала квіти. Вона говорила: «Зірваний квітка, як втрачена доля». Може бути, тому її живі букети з півоніями, ромашками, трояндами, мальвами, ліліями мають особливу магію, зачаровуючи глядачів!
Все йде, все минає. 1950-і
Жоржини. тисяча дев'ятсот п'ятьдесят-сім
Катерина Білокур стала відомою художницею в 40 років, а допоміг випадок. Якось вона почула по радіо пісню «Чи я в лузі НЕ калина була» у виконанні Оксани Петрусенко. Слова пісні так зачепили художницю, що вона написала лист відомої київської співачці. Розповівши про свою особисту драму і мрії, вона вклала малюнок із зображенням калини.
Петрусенко зацікавилася долею талановитої дівчини і показала його своїм знайомим київським художникам. Дуже скоро до Катерини до Богданівки приїхали представники Полтавського будинку творчості. І сталося диво: дивовижні роботи нікому невідомої, але обдарованої художниці відібрали для персональної виставки. Першу виставку її картин провели в Полтаві, а незабаром і в Києві.
У Богданівці на Загреблі 1955
Букет квітів. 1959
Багато натюрморти Білокур сьогодні порівнюють з французьким натюрмортом, а темний фон асоціюють з голландської живописом старих майстрів. Тим часом, Катерина Білокур ніколи не вчилася малювати професійно, а своїм учителем називала природу. Вперше художниця побувала в музеях Києва і Москви після своїх персональних виставок. Мистецтвознавці називають художницю самородком, талантом від Бога.
Після війни картини Білокур регулярно набував Київський музей народного декоративного мистецтва. Сьогодні більшість робіт народної художниці зберігаються в цьому музеї і в Яготинської картинної галереї, в приватних зібраннях картин майже немає. Всього за своє життя Катерина створила близько ста робіт.
Колгоспне поле. 1 949
Богданівські троянди, черкаський виноград. 1957-1958
Після війни до Катерини прийшло всесвітнє визнання. Три картини Білокур: «Цар-колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» брали участь в міжнародній виставці в Парижі в 1954 році. Побачивши їх, Пікассо поцікавився їх автором, і коли йому відповіли, що це роботи простий селянської жінки, він сказав: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б говорити про неї весь світ». Мабуть, не тільки Пікассо підкорили картини Білокур, після виставки під час транспортування в СРСР картини були викрадені. І вони до сих пір не знайдені.
Будьте здорові, з урожаєм. 1954
Квіти і калина (фрагмент). 1958
Особисте життя в Катерини не склалася. Вона була привабливою дівчиною і шанувальників в рідному селі вистачало, але ніхто з них не розумів її захоплення живописом. Женихи дивувалися і вимагали залишити творчі мрії, кажучи «Як? Моя дружина буде Мазилка !? ». І Катерина не поспішала заміж. Уже в зрілому віці вона відчула самотність, їй дуже хотілося розділити свої радощі й прикрощі з близькою людиною, а в селі її не розуміли. Свої думки і переживання вона залишила в листах до київських мистецтвознавцям, з якими листувалася, і в своїй автобіографії. Всі її рядки пройняті ліризмом і щирою довірливістю.
Садові квіти. тисяча дев'ятсот п'ятьдесят дві
Листя. 1950-і
Незважаючи на те, що картини Білокур купували музеї, постійно проходили її виставки, Катерині було присвоєно звання народної художниці і призначена пенсія, в променях слави вона не купалася. Художниця як і раніше жила в старій батьківській хаті, до того ж доглядала за хворою матір'ю, а сама вона вже була хвора на рак. До останнього дня малювала саморобними фарбами і пензлями свої улюблені квіти, адже в душі художниці як і раніше була весна.
Пшениця, квіти, виноград. 1950-1954
Картинки по запросу "яблучний спас у живопису" "Натюрморт" Квіти, яблука помідори ". 1950
У Богданівці, де народилася і провела все життя художниця, відкрито меморіальний музей. Біля будинку - пам'ятник К. Білокур роботи її племінника - Івана Білокур. У будинку зберігаються особисті речі, документи художниці, деякі картини, а остання робота, яку Катерина не встигла закінчити, стоїть на мольберті - жоржини на блакитному тлі.
У Шрамківський районі на Черкаській землі. 1955-56
Квіти на блакитному тлі. 1942-43
Навколо будинку Білокур, як і при її житті, ростуть квіти. Про них так захоплено, і так душевно писала Катерина в одному зі своїх листів: «Так як же їх не малювати, коли вони такі красиві? Ой Боже ж мій, як глянеш кругом, то та гарна, а та ще краще, а та ще чудеснее! І як би схиляються до мене і кажуть: "Хто ж нас тоді буде малювати, як ти нас покинеш?" То я все на світі забуду - і знову малюю квіти ».
Квіти за тином. 1935
Квіти в тумані. 1940
Цар-колос. 1949
Квіти і берізки ввечері. 1950
[Url] http://wikioo.org/artist

Переклала українською мовою 13.02.21 15.20




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2021-02-13 16:03:27
Переглядів сторінки твору 361
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.973 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2025.10.09 17:01
Автор у цю хвилину відсутній