Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.11
16:08
Станіслав Рибалкін (1935-1995, з 1970 – мешканець України)
Палали стяги маково:
Дев’яте травня.
Старенька п’яно плакала
про щось прадавнє.
Тягнула зі стаканчика
Палали стяги маково:
Дев’яте травня.
Старенька п’яно плакала
про щось прадавнє.
Тягнула зі стаканчика
2026.08.11
14:34
Лягає смуток, як туман,
На спорожнілі виднокраї
Затих веселий балаган –
В оазу двері зачиняють.
Холодний потяг марноти
Відходить в далеч невеселу,
Аби безвтратно перейти
На спорожнілі виднокраї
Затих веселий балаган –
В оазу двері зачиняють.
Холодний потяг марноти
Відходить в далеч невеселу,
Аби безвтратно перейти
2026.08.11
12:58
Нарешті випав сніг.
Небесна нагорода.
У хаосі доріг
Згубилася порода.
Цей сніг, немов слова,
Які всі зачекались.
Надія ледь жива
Небесна нагорода.
У хаосі доріг
Згубилася порода.
Цей сніг, немов слова,
Які всі зачекались.
Надія ледь жива
2026.08.11
10:47
Упевнившись, що досить довгих рим,
Що хибні почуття, як кучері масні,
Змиваючи вночі з обличчя грим,
Заледве оминувши дні пісні,
Воно співатиме журливіше ніж хрущ,
Чи крила кажанів,чи… спраглий неофіт,
Як напівтіло!- неспалимий кущ -
Що хибні почуття, як кучері масні,
Змиваючи вночі з обличчя грим,
Заледве оминувши дні пісні,
Воно співатиме журливіше ніж хрущ,
Чи крила кажанів,чи… спраглий неофіт,
Як напівтіло!- неспалимий кущ -
2026.08.11
06:55
Серпень кошик наповняє
Багатющим урожаєм, -
Уродили доокола
Груші, сливи, як ніколи,
А на яблунях гіллястих
Погляд губиться від щастя,
І язик одразу терпне,
Як врожай збираю в серпні.
Багатющим урожаєм, -
Уродили доокола
Груші, сливи, як ніколи,
А на яблунях гіллястих
Погляд губиться від щастя,
І язик одразу терпне,
Як врожай збираю в серпні.
2026.08.11
05:59
Роздмухане полум’я у серці диктатора
Коли сонце схилилося до заходу, зафарбувавши Александрійську гавань у колір запеченої крові, Цезар зачинився у своєму похідному кабінеті – колишній особистій бібліотеці Птолемея Авлета, батька Клеопатри. Тут, на ві
2026.08.10
22:33
Карали дівчину. За віщо?
Кмітливу вдачу молоду,
що розумом за інших вища
та ще й прегарна на виду.
Таке знайшлось хіба від Бога?
Напевно, що від сатани.
«До сатани їй і дорога,
Кмітливу вдачу молоду,
що розумом за інших вища
та ще й прегарна на виду.
Таке знайшлось хіба від Бога?
Напевно, що від сатани.
«До сатани їй і дорога,
2026.08.10
19:58
Мила, глянь, там над горою
кучерявою головою
хмара небеса підперла,
і у зливі ненавмисно
розгубила своє намисто —
чисті краплі-перли.
Мила, ми йдемо з тобою
кучерявою головою
хмара небеса підперла,
і у зливі ненавмисно
розгубила своє намисто —
чисті краплі-перли.
Мила, ми йдемо з тобою
2026.08.10
18:55
під вечір
якщо вирубити звук
гулящих і балдіючих
під вікнами
із вереском їх виплодків
подекількагодинним
я написав би щось
напрочуд тихе
якщо вирубити звук
гулящих і балдіючих
під вікнами
із вереском їх виплодків
подекількагодинним
я написав би щось
напрочуд тихе
2026.08.10
17:22
У дерев’яних снах
Старого рибалки на ймення Мартин
Легкі дерев’яні міста
Плавають на поверхні озера,
Над очеретом літають дерев’яні чайки,
У дерев’яних скрипучих храмах
Монахи з очима синіми
П’ють черлене вино єретиків
Старого рибалки на ймення Мартин
Легкі дерев’яні міста
Плавають на поверхні озера,
Над очеретом літають дерев’яні чайки,
У дерев’яних скрипучих храмах
Монахи з очима синіми
П’ють черлене вино єретиків
2026.08.10
12:54
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні
Зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні
Зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,
2026.08.10
12:52
Біліє поступово полотно
Від снігу із його авангардизмом.
Вже вицвіло гомерове руно,
Укривши душі білим песимізмом.
Так чорно-біле втомлене кіно
Міняється і міниться зі свистом.
Сніг владно і уперто наступа,
Від снігу із його авангардизмом.
Вже вицвіло гомерове руно,
Укривши душі білим песимізмом.
Так чорно-біле втомлене кіно
Міняється і міниться зі свистом.
Сніг владно і уперто наступа,
2026.08.10
12:22
Ні відняти, ні додати —
Ноги смерть невчасно в'яже;
сповиває тіло в лати,
закриває очі. Як же
існувати нещасливо,
чолобитні бити в церкві,
пробачати зраду хтивим
і плескати «Браво» смерті?
Ноги смерть невчасно в'яже;
сповиває тіло в лати,
закриває очі. Як же
існувати нещасливо,
чолобитні бити в церкві,
пробачати зраду хтивим
і плескати «Браво» смерті?
2026.08.10
08:53
Платона очі плющові
Сова його на глобусі
В орлянку грає арлекін
Глуз у папужім одязі
Ридає Леді Скарлет Скрін
Дощ театральний ллє
А Темна Королева Снів
Зна людський біль як є
Сова його на глобусі
В орлянку грає арлекін
Глуз у папужім одязі
Ридає Леді Скарлет Скрін
Дощ театральний ллє
А Темна Королева Снів
Зна людський біль як є
2026.08.10
07:19
Докуривсь пилюкою
Літній час над луками, -
Вже понад городами
Тягне прохолодою
Від полів покошених,
Пилом запорошених.
На порозі осені
Серпень вмився росами,
Літній час над луками, -
Вже понад городами
Тягне прохолодою
Від полів покошених,
Пилом запорошених.
На порозі осені
Серпень вмився росами,
2026.08.10
06:45
Історія на вістрі сариса
Тишу попелястого ранку розірвав не звук сурми, а важкий, глухий тупіт сотень ніг і лютий, дикий крик, що долинав із боку південних кварталів.
– За Серапіса! За богоподібного царя Птолемея! – багатоголосий рев прокотивс
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Дениско (1954) /
Проза
Вогняна стріла
Це було давно, коли навчався ще у школі. Романи та оповідання письменників Джеймса Фенімора Купера і Джека Лондона, фільм “Чінгачгук – Великий Змій» та инші кінострічки відкрили для мене далекий, втаємничений світ індіанців, що манив та заворожуав. Їхня войовничість та відвага, коли індіанці з холодною зброєю ішли у бій проти конкістадорів із гвинтівками та револьверами, надихнули мене виготовити лук і томагавки. А ще досягти неабиякої майстерності володіння цією зброєю…
На дверях сараю крейдою малював мішень. І, поступово збільшуючи відстань до цілі, стріляв із лука, вперто намагаючись влучити. Першим збунтувався батько (світла пам’ять його душі) – «Якщо хочеться пострілять, то он дривитня – бери і паняй у балку! А то вже всі двері подовбані ніби дятлом!»
А було ж іще одне – неповторне застосування індіанського лука. Спершу у металевому наконечнику стріли закріплював продовгувастий шматочок магнію. А звідки магній? Поцупив у школі. Каюся! У спортивному залі на стіні висіла вішалка для одягу з кількома (ще довоєнними) гачками із магнієвого сплаву! Про це я дізнався випадково. Тому гачки були демонтовані і замінені на схожі, але з алюмінію…
Вночі, коли батьки вже спали, подалі від хати, я підпалював кінчик магнію. Його полум’я мало дуже, дуже яскраве та сліпуче випромінювання. А далі, похапцем, запускав огняну стрілу в небо. Безперечно ризикував, бо іскри розплавленого металу могли попасти на голову! Враз ставало видно куток села, наче вдень! Собаки переставали гавкати, а потім, коли стріла падала на землю – осатаніло вили!
Наступного дня односельці запитували – «А хто знає, що то було вночі? Метеорит чи НЛО?»…
2021
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вогняна стріла
Це було давно, коли навчався ще у школі. Романи та оповідання письменників Джеймса Фенімора Купера і Джека Лондона, фільм “Чінгачгук – Великий Змій» та инші кінострічки відкрили для мене далекий, втаємничений світ індіанців, що манив та заворожуав. Їхня войовничість та відвага, коли індіанці з холодною зброєю ішли у бій проти конкістадорів із гвинтівками та револьверами, надихнули мене виготовити лук і томагавки. А ще досягти неабиякої майстерності володіння цією зброєю… На дверях сараю крейдою малював мішень. І, поступово збільшуючи відстань до цілі, стріляв із лука, вперто намагаючись влучити. Першим збунтувався батько (світла пам’ять його душі) – «Якщо хочеться пострілять, то он дривитня – бери і паняй у балку! А то вже всі двері подовбані ніби дятлом!»
А було ж іще одне – неповторне застосування індіанського лука. Спершу у металевому наконечнику стріли закріплював продовгувастий шматочок магнію. А звідки магній? Поцупив у школі. Каюся! У спортивному залі на стіні висіла вішалка для одягу з кількома (ще довоєнними) гачками із магнієвого сплаву! Про це я дізнався випадково. Тому гачки були демонтовані і замінені на схожі, але з алюмінію…
Вночі, коли батьки вже спали, подалі від хати, я підпалював кінчик магнію. Його полум’я мало дуже, дуже яскраве та сліпуче випромінювання. А далі, похапцем, запускав огняну стрілу в небо. Безперечно ризикував, бо іскри розплавленого металу могли попасти на голову! Враз ставало видно куток села, наче вдень! Собаки переставали гавкати, а потім, коли стріла падала на землю – осатаніло вили!
Наступного дня односельці запитували – «А хто знає, що то було вночі? Метеорит чи НЛО?»…
2021
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
