Це було давно, коли навчався ще у школі. Романи та оповідання письменників Джеймса Фенімора Купера і Джека Лондона, фільм “Чінгачгук – Великий Змій» та инші кінострічки відкрили для мене далекий, втаємничений світ індіанців, що манив та заворожуав. Їхня войовничість та відвага, коли індіанці з холодною зброєю ішли у бій проти конкістадорів із гвинтівками та револьверами, надихнули мене виготовити лук і томагавки. А ще досягти неабиякої майстерності володіння цією зброєю…
На дверях сараю крейдою малював мішень. І, поступово збільшуючи відстань до цілі, стріляв із лука, вперто намагаючись влучити. Першим збунтувався батько (світла пам’ять його душі) – «Якщо хочеться пострілять, то он дривитня – бери і паняй у балку! А то вже всі двері подовбані ніби дятлом!»
А було ж іще одне – неповторне застосування індіанського лука. Спершу у металевому наконечнику стріли закріплював продовгувастий шматочок магнію. А звідки магній? Поцупив у школі. Каюся! У спортивному залі на стіні висіла вішалка для одягу з кількома (ще довоєнними) гачками із магнієвого сплаву! Про це я дізнався випадково. Тому гачки були демонтовані і замінені на схожі, але з алюмінію…
Вночі, коли батьки вже спали, подалі від хати, я підпалював кінчик магнію. Його полум’я мало дуже, дуже яскраве та сліпуче випромінювання. А далі, похапцем, запускав огняну стрілу в небо. Безперечно ризикував, бо іскри розплавленого металу могли попасти на голову! Враз ставало видно куток села, наче вдень! Собаки переставали гавкати, а потім, коли стріла падала на землю – осатаніло вили!
Наступного дня односельці запитували – «А хто знає, що то було вночі? Метеорит чи НЛО?»…
2021