ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Ілахім Поет
2024.04.22 07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.

- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг

Козак Дума
2024.04.22 07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.


Віктор Кучерук
2024.04.22 05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.

Артур Курдіновський
2024.04.21 22:16
МАГІСТРАЛ

Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?

Мелодія, пригнічена журбою

Микола Дудар
2024.04.21 21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…

Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,

Ілахім Поет
2024.04.21 21:09
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.

Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір

Євген Федчук
2024.04.21 14:49
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталія Чумак (1965) / Проза

 Кури на екскурсії
Кури на екскурсії

Фермер Микита Петрович, в селі Шепелівка, що в Полтавській області, багато років тримав курячу ферму. Кури любили і поважали свого хазяїна, бо він для них створив ідеальні умови для здоров’я, життя і несіння яєць. В курятнику завжди було чистенько, тепленько, світло, і, навіть, по радіоприймачу грала приємна музика в стилі релакс. А корм який! Подрібнені крихти пшеничного і житнього хліба, різні види зерна, мілко порізані овочі і трави. В спеціальних овальних мисочках завжди була чиста питна вода.
Перед Новим роком, Микита Петрович оголосив таку інформацію своїм курочкам: «Я розподіляю вас на дві групи. Яка група знесе на Новий рік і Різдво більше яєць, та куряча команда, навесні, поїде в Уманський дендропарк в Софіївці, споглядати шедеври садово-паркового мистецтва. А та група, яка принесе меншу кількість яєць, ті, вибачте, поїдуть на екскурсію в Опішню Черкаської області, милуватися опішнянською керамікою та розписом.
Курки, прослухавши таке оголошення, дуже зраділи! Бо, хоча й, добрий хазяїн Микита, створив їм комфортні умови проживання, та, все ж, їм набридла одноманітність і незмінний графік кожного дня. Перша група обрала собі назву «Зефірки», бо всі кури в цій команді були білого кольору. А курочки з другої групи виметикували собі наймення «Шоколапки», бо тут всі пташки були чорного і коричневого кольору.
Обидві групи курочок неймовірно старалися. Несли яйця не тільки вдень чи вранці, а й увечері, і, навіть, вночі. Зефірки несли білі, середнього розміру, яйця, а Шоколапки – світло-коричневого кольору, але трохи більші за розміром. Перемогла, таки, група Зефірок, бо у них виявилося на декілька яєць більше. Команда Шоколапки гучно квохкали і доказували Микиті Петровичу, що, хоча вони знесли менше яєць, а все ж, набагато крупніші, ніж у Зефірок. І перша, і друга група мали гаряче бажання поїхати на екскурсію в Софіївський дендропарк, а не в якусь там Опішню. Як не намагався хазяїн помирити своїх пташок, та команда «пішла» на команду, всі курки почубарилися, боляче дзьобалися і повисмикували одна у одної пір’я. Але, як то кажуть, час лікує. До травня місяця Зефірки і Шоколапки помирилися і вже й забули про весняну екскурсію. Жили звичайним життям: цілими днями клювали зерно і крихти, пили водичку, вдень квохкали, вночі спали, несли яйця, не рахуючи, хто скільки зніс.
Микита Петрович виконав свою обіцянку. На початку травня, повіз групу Зефірок в Софіївський дендропарк. Яка ж там краса: дерева і кущі, вкриті різнобарвними квітками, незвичайні, яскраві квіти рідкісних сортів, безліч екзотичних рослин, прекрасні алеї і ландшафтні ділянки, штучні скелі і гроти, водоспади, альтанки, скульптури. Та яке там споглядання всієї краси неповторного, величного парку!
З першої ж хвилини екскурсії, кури, як оскаженілі, почали бігати по парку, хто куди! Розгрібали клумби, копирсалися на ландшафтних ділянках, греблися під деревами та кущами, жадно клювали жирних, смачних черв’яків, комах, жучків і личинок. За півгодини, майже весь Софіївський дендропарк розрили і перегорнули верх дном. Залишили після себе ямки, як кратери на Місяці, зіпсували багато рослин, пошкодили алеї і клумби. Зганьбилися «по повній програмі». Микита Петрович ледь крізь землю не провалився від сорому.
Куряча команда Шоколапки теж, «показали» себе не краще, ніж група-переможниця. Шоколапки наввипередки забігли в опішнянську майстерню, де на дерев’яних столах і лавах були розміщені гончарні вироби із кераміки: горщики та глечики, миски і кружки, дзбанки та куманці, вази і декоративні тарілі. Коли, на всій цій красі, курки побачили намальовані квіти, виноградні і калинові грона, колоски, ягоди, то не второпали, що це лише розпис. Вони повскакували на столи і лави, почали, що є сили, клювати намальовані на гончарних виробах зерна пшениці, ягоди порічки, малини та винограду. Шоколапки потрощили чимало ексклюзивних глечиків, мисок, горщиків і куманців, завдавши неабияких збитків культурній спадщині України.
Після таких морально ганебних і фінансово збиткових екскурсій, фермер Микита Петрович, більше ніколи (і нікуди) не возив своїх курочок. А вони, навіть, не згадували про те, як їм колись пощастило відвідати Софіївський дендропарк і побачити опішнянський розпис. Та й на майбутній час, Зефірки і Шоколапки не виявляли ініціативи побувати на екскурсіях, побачити світ, пізнати щось нове… Кури були задоволені тим, що в курятнику сухо, світло і тепло, що завжди є їжа і пиття.

2020 р.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-04-07 23:05:05
Переглядів сторінки твору 231
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.04.10 23:11
Автор у цю хвилину відсутній