Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.13
11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
2026.03.13
11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
2026.03.13
05:57
Пересохли джерела натхнення
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...
2026.03.13
05:08
Осипався із підборіддя мій грим
Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
2026.03.12
23:33
Зимова соната лунає красиво,
Сніжинки легенькі пошиють серпанок.
Казкова новела лягає курсивом -
Краплинки надії прикрасять світанок.
Октави небесні співають блакиттю,
Стражденні рядочки запахли зимою.
Ласкаво засяють минулі століття,
Сніжинки легенькі пошиють серпанок.
Казкова новела лягає курсивом -
Краплинки надії прикрасять світанок.
Октави небесні співають блакиттю,
Стражденні рядочки запахли зимою.
Ласкаво засяють минулі століття,
2026.03.12
22:48
Себе, коханого, люби,
Люби шалено й емоційно.
Ти найдорожчий і безцінний
Серед безликої юрби.
Себе, коханого, люби,
Не припиняй ні на хвилину,
Нехай думки до себе линуть
Люби шалено й емоційно.
Ти найдорожчий і безцінний
Серед безликої юрби.
Себе, коханого, люби,
Не припиняй ні на хвилину,
Нехай думки до себе линуть
2026.03.12
17:24
У часи, як в Україні ще чумакували.
Ішли валки чумацькії по Дикому полю,
Випробовували часто мінливую долю,
Бо усякі небезпеки на них там чигали.
Хижаки та ще, не дай Бог, степові пожежі,
Від яких порятуватись було неможливо.
Чи то в балці налетить
Ішли валки чумацькії по Дикому полю,
Випробовували часто мінливую долю,
Бо усякі небезпеки на них там чигали.
Хижаки та ще, не дай Бог, степові пожежі,
Від яких порятуватись було неможливо.
Чи то в балці налетить
2026.03.12
17:01
І
Знищує совкове покоління
бог війни, але цупке коріння
пріє – не пани, і не раби,
а розтерте жорнами судьби
і не пересіяне насіння
під орала іншої доби.
Ера воєн вирушає далі,
Знищує совкове покоління
бог війни, але цупке коріння
пріє – не пани, і не раби,
а розтерте жорнами судьби
і не пересіяне насіння
під орала іншої доби.
Ера воєн вирушає далі,
2026.03.12
15:16
Я чув, що скоро весняна відлига
Розтопить лід прозоро-кришталевий...
І дійсно! Тануть вже баби зі снігу...
Та серед них немає королеви.
Усупереч весні у серці зимно.
Куди не подивлюсь - нема нікого.
О, руйнівна фантазіє нестримна!
Розтопить лід прозоро-кришталевий...
І дійсно! Тануть вже баби зі снігу...
Та серед них немає королеви.
Усупереч весні у серці зимно.
Куди не подивлюсь - нема нікого.
О, руйнівна фантазіє нестримна!
2026.03.12
11:36
Зло, не покаране належне за життя,
Спроможне мстити навіть з того світу.
В далекому минулім Ірод,
В нашу епоху біснуватий Гітлер
Керує помислами всіма із того світу
Пройдисвітів сьогоднішніх безпросвітних,
Готових на будь-яке зло, навіть на яде
Спроможне мстити навіть з того світу.
В далекому минулім Ірод,
В нашу епоху біснуватий Гітлер
Керує помислами всіма із того світу
Пройдисвітів сьогоднішніх безпросвітних,
Готових на будь-яке зло, навіть на яде
2026.03.12
11:08
Подорожній іде
невідомо куди, він продирається
крізь ніч. Його ніхто
не чекає. Його вічним посохом
стала самотність,
а вічним другом - покинутість.
До кого він постукає у двері?
До відчаю, зневіри?
невідомо куди, він продирається
крізь ніч. Його ніхто
не чекає. Його вічним посохом
стала самотність,
а вічним другом - покинутість.
До кого він постукає у двері?
До відчаю, зневіри?
2026.03.12
10:43
Його музика давала натхнення майже кожному композитору європейської традиції - від Моцарта до Шенберга. Навіть рок-музиканти світового рівня Кіт Емерсон та Інгві Мальмстін вважають його своїм вчителем.
Тарас Шевченко згадував Баха у повісті «Варнак».
Тарас Шевченко згадував Баха у повісті «Варнак».
2026.03.12
07:24
Тишком-нишком
Лізе мишка
До куточка,
Де шматочків
Кілька шкірки
Вже до нірки
Притягнула
Ця товстуля,
Лізе мишка
До куточка,
Де шматочків
Кілька шкірки
Вже до нірки
Притягнула
Ця товстуля,
2026.03.12
01:36
Вимкну світло і звуки, хай зникне поволі усе навкруги,
І залишу цей світ за порогом, щоб спокій цілющий послухати.
Хай розчиняться в темряві й тиші старі призабуті гріхи,
Що навряд чи у крику та галасі будуть смиренно спокутані.
Мені б тиші ковток,
І залишу цей світ за порогом, щоб спокій цілющий послухати.
Хай розчиняться в темряві й тиші старі призабуті гріхи,
Що навряд чи у крику та галасі будуть смиренно спокутані.
Мені б тиші ковток,
2026.03.11
22:40
Дощ, що падав щоп’ятниці
(Згори вниз, з хмар в океан)
Нагадував пілігримам пізнання
Тендітного юнака-елліна
(О, Патрокле, ти горезнавець!)
З того часу
Як ведмедиці стали зорезнавцями,
Як птахи навчились кричати
(Згори вниз, з хмар в океан)
Нагадував пілігримам пізнання
Тендітного юнака-елліна
(О, Патрокле, ти горезнавець!)
З того часу
Як ведмедиці стали зорезнавцями,
Як птахи навчились кричати
2026.03.11
17:44
Будівничі готичної вежі
Задивлялися в Небо:
А може там провесінь?
Хотіли летіти
(Як ластівки)
Але Небо було камінним
(Бо сповнилося мовчанням –
Лиховісним,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Задивлялися в Небо:
А може там провесінь?
Хотіли летіти
(Як ластівки)
Але Небо було камінним
(Бо сповнилося мовчанням –
Лиховісним,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Тернистий шлях до щастя
Красуню –смоленьку князівну віщий Олег обирає для Ігоря, аби підкорити Смоленськ та зміцнити владу молодого князя, а те, що відчувають молоді люди одне до одного – кохання чи раше ненависть, чи зможуть вони змиритись зі своєю долею, те покаже тільки час, а поки ж...
Норовлива княжна Светорада звикла підкорювати серця чоловіків. Була вродливою, знала собі ціну, дорогі пишні шати лише підкреслювали її стрункий дівочий стан. Вона звикла, що їй завжди підкорялися і обожнювали, не один багатий славний володар просив її руки у батька Егіля Золото...
Доля молодої княжни не буде легкою, безхмарною, наче безкрає небо над просторами рідного Смоленська. Віщунка напророчила дівчині далеку дорогу, сповнені небезпек мандри, та зрештою тернистий шлях до щастя, а поруч з нею залишатиметься її вірний ринда (так в давнину називали особистого охоронця особи княжого роду), Стемід –лучник...
Для мене особливістю цієї книги стало те, що в процесі читання, читач, ніби, перебуває «всередині» сюжету, завжди у самому центрі всіх подій, «ходить» вулицями древнього Києва чи Смоленська, бачить наче на власні очі, багато оздоблений маєток князя, відчуває чари купальської ночі, коли молоді юнаки та дівчата стрибають через ритуальне вогнище закликаючи слов`янських богів подарувати плодючість Матері Землі, а людям – добрий урожай, достаток, довголіття та сімейне благополуччя.
В долях кожного з персонажів роману йдуть поруч відданість і зрада, благородство і підлість,любов та ненависть.
Думаю, що головний посил першої книги цієї трилогії у тому, що «Якщо хочеш щастя, борись за нього. Життя-це битва. Але не всяка битва вдається з самого початку. Зрештою перемагає той, хто не здається.» [c. 305].
Книга вчить не опускати рук, не втрачати промінчик надії на краще навіть у найскрутніших життєвих обставинах та ситуаціях. Ну а чим закінчаться перепетії на життєвому шляху, читачі дізнаються з наступних книг, адже кожна сторінка дарує насолоду вдумливо проведеного дозвілля, у якому можна почути шелест листя могутнього дуба та плескіт хвиль могутнього Дніпра.
Насамкінець додам, що книга припаде до смаку поціновувачам слов`янської міфології, давніх обрядів, традицій... аж до моторошного жертвоприношення Перунові –Громовержцю. Звісно, було б краще, якби книгу можна було б прочитати рідною українською мовою.
07.06.2021
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тернистий шлях до щастя
Симона Вилар «Светорада Золотая» - Х: «Клуб сімейного дозвілля». – 2009 -576 с.
Історичний роман Сімони Вілар «Светорада Золота» - ідеальний вибір для тих, хто полюбляє читати романи з продовженням. Події відбуваються у IX ст. у Київській Русі, за правління князя Ігоря. Смоленська княжна Светорада справжня золотоволоска, про чию красу складають легенди.
Красуню –смоленьку князівну віщий Олег обирає для Ігоря, аби підкорити Смоленськ та зміцнити владу молодого князя, а те, що відчувають молоді люди одне до одного – кохання чи раше ненависть, чи зможуть вони змиритись зі своєю долею, те покаже тільки час, а поки ж...
Норовлива княжна Светорада звикла підкорювати серця чоловіків. Була вродливою, знала собі ціну, дорогі пишні шати лише підкреслювали її стрункий дівочий стан. Вона звикла, що їй завжди підкорялися і обожнювали, не один багатий славний володар просив її руки у батька Егіля Золото...
Доля молодої княжни не буде легкою, безхмарною, наче безкрає небо над просторами рідного Смоленська. Віщунка напророчила дівчині далеку дорогу, сповнені небезпек мандри, та зрештою тернистий шлях до щастя, а поруч з нею залишатиметься її вірний ринда (так в давнину називали особистого охоронця особи княжого роду), Стемід –лучник...
Для мене особливістю цієї книги стало те, що в процесі читання, читач, ніби, перебуває «всередині» сюжету, завжди у самому центрі всіх подій, «ходить» вулицями древнього Києва чи Смоленська, бачить наче на власні очі, багато оздоблений маєток князя, відчуває чари купальської ночі, коли молоді юнаки та дівчата стрибають через ритуальне вогнище закликаючи слов`янських богів подарувати плодючість Матері Землі, а людям – добрий урожай, достаток, довголіття та сімейне благополуччя.
В долях кожного з персонажів роману йдуть поруч відданість і зрада, благородство і підлість,любов та ненависть.
Думаю, що головний посил першої книги цієї трилогії у тому, що «Якщо хочеш щастя, борись за нього. Життя-це битва. Але не всяка битва вдається з самого початку. Зрештою перемагає той, хто не здається.» [c. 305].
Книга вчить не опускати рук, не втрачати промінчик надії на краще навіть у найскрутніших життєвих обставинах та ситуаціях. Ну а чим закінчаться перепетії на життєвому шляху, читачі дізнаються з наступних книг, адже кожна сторінка дарує насолоду вдумливо проведеного дозвілля, у якому можна почути шелест листя могутнього дуба та плескіт хвиль могутнього Дніпра.
Насамкінець додам, що книга припаде до смаку поціновувачам слов`янської міфології, давніх обрядів, традицій... аж до моторошного жертвоприношення Перунові –Громовержцю. Звісно, було б краще, якби книгу можна було б прочитати рідною українською мовою.
07.06.2021
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
