ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.19
08:27
– На покутті вмостився Дідух
і звідти рід благословив…
– Чи бачили самі Ви, діду,
найбільше із Різдвяних див?
Коли отелиться худоба,
зима утратить свою міць,
рум’яниться у печі здоба
і звідти рід благословив…
– Чи бачили самі Ви, діду,
найбільше із Різдвяних див?
Коли отелиться худоба,
зима утратить свою міць,
рум’яниться у печі здоба
2024.03.19
08:03
До нас ішов напівтверезий "брат",
Нав'язуючи сморід і неволю.
Та бачимо ми гідний результат:
Пів окупанта десь лежить у полі.
На нього сонце у височині
Все дивиться лукаво й жартівливо.
Не знаю: чи красиво це, чи ні,
Нав'язуючи сморід і неволю.
Та бачимо ми гідний результат:
Пів окупанта десь лежить у полі.
На нього сонце у височині
Все дивиться лукаво й жартівливо.
Не знаю: чи красиво це, чи ні,
2024.03.19
05:44
Чайка жалібно кигиче,
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає ще раз ціль…
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає ще раз ціль…
2024.03.18
21:11
Рецензія на поетичну збірку Миколи Грицая "Під музику дощу")
Буває так, коли тебе зачепить за живе чиєсь слово і ти уже знаходишся у його колі, воно невидимими нитками тримає тебе на відстані і ти не можеш звільнитися від нього, а заглиблюєшся все бі
2024.03.18
13:46
Вавілонський Талмуд випадає з рук, коментарі Раші не западають у серце, приказки ефіопські припадають пилом…
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
2024.03.18
08:49
Поміж ромашок-штор
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
2024.03.18
05:40
Защеміло серце від сигналу
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
2024.03.18
05:14
Після слів: «Сьогодні прибирання» –
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
2024.03.18
01:03
У пульсі відіб'ється кожна мить,
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
2024.03.18
00:16
Гроші від торгівлі нафтою пахнуть на диво бездоганно.
Коли у політиків мовкне розум, говорять гармати.
Тим, хто перекроює кордони, треба розкроїти голову.
Коли тузом стає шестірка – усі козирі зарання биті.
У гіганта мислі усе інше мізерне.
2024.03.17
19:32
Коли сказав мені «перетерпи»,
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
2024.03.17
18:57
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
2024.03.17
18:45
Чи можна, люди, все оте простити,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
2024.03.17
18:06
У час стрімкий , шалений, час смартфонів
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Ніяких не існує нам кордонів.
Людина, мов незвідана планета.
Пізнати, зрозуміти її важко,
А ще й на відстані такій великій.
Це ж ніби в небесах літає пташка,
Удалині тріпочут
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Ніяких не існує нам кордонів.
Людина, мов незвідана планета.
Пізнати, зрозуміти її важко,
А ще й на відстані такій великій.
Це ж ніби в небесах літає пташка,
Удалині тріпочут
2024.03.17
15:28
Прокинься синку! Час уже вставати! –
Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Ти ж до Гелону нині їдеш з татом!
Вставай! Ти ж сам поїхати хотів.
Сон враз пропав. Хлопчина підхопився.
Ледь не проспав. Хоч не змикав очей
Але під ранок сну таки скорився.
Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Ти ж до Гелону нині їдеш з татом!
Вставай! Ти ж сам поїхати хотів.
Сон враз пропав. Хлопчина підхопився.
Ледь не проспав. Хоч не змикав очей
Але під ранок сну таки скорився.
2024.03.17
15:23
Переважна більшість людей не знає як пишуться закони, хто і як їх насправді приймає. Приходять раз на кілька років до виборчих урн, кинули папірця з прізвищами уподобаних улюбленців та й усе. Але законодавство має свою специфіку та правила.
Перший раз я
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
2023.05.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Уривки з надрукованого (3)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Уривки з надрукованого (3)
* * *
Усе так просто, адже вічність є.
* * *
Бог – живий, бо не фанатик.
* * *
Поки світу не знаєш, то линеш до Бога, до ікони, яку за копійку купив.
Спробуй сам, розмалюй підошва́ми дорогу, ту, якою Ісус на Голгофу ходив.
* * *
Біжить, іде, чвалає
обтяжена гріхами
молодість, зрілість, старість.
І немає гріхів після неї.
* * *
Різні – всі, а гріх – подібний.
* * *
Душа ж разом з тілом – колодязь, з водою чи бе́з рідини.
* * *
У кожного із нас є свій секрет, який Бог дав, а диявол вкрав.
* * *
По полю пролетів автомобіль. Так в’їде сатана в своє господство.
* * *
Пекло – нескінченне, а рай – не на Землі.
* * *
Що то бажання і що то надії. Супроти смерті нічого не діє.
* * *
Повна людством є земля. Воно будує власне право.
* * *
Закони ж людей – усередині них.
* * *
Відоме лише одне місце позбавлення волі. Серце, і тільки серце.
* * *
Лиш вільні у всьому ми будем багаті
у кожній конкретно збудованій хаті.
* * *
– Який пан товстий та негарний.
– О-о-о, у пана в животі – риба. У риби всередині – ікра.
А ікра та – очі. А очі то – світ. Світ – то пан.
* * *
Зірка ночами – талан і талант розвиває.
* * *
Не віддай свій талант чинарям в кон'юнктурний проект!
* * *
Ліпше – не мати, краще – не знати, ніж загубити – і пам’ятати.
* * *
Злість і ненависть – це дві сестри, два брата і стонадцять іуд.
Їхня кров безцвітна, але тоді з’являється, коли сам ти –
злість і ненависть з ножем.
* * *
Зло на світ випускають з клітки – і гинуть навіть мовчазні свідки.
* * *
Земля відбилася від рук своїх людей – без рук своїх людей земля гуляє.
* * *
А що найкраще – то труд. Бо він і є добро.
* * *
Хай буде це не привселюдно сказано, але на хліб нічого не намазано,
ні масла, ні паштету, ні ікри: з’їж пісний хліб – і правду говори!
* * *
Не вберегти від стадності ослів, якщо вже з ними спільну мову маєш.
* * *
Голова. Багатокутник відображень. Утроба релігій і символ якоїсь причетності.
* * *
Ти – свята без імені й без назви, ти – просто думка, випадковий гість.
* * *
Саме поезію серце цінує за те, що водноча́с:
думка – цвіт, слово – плід, серце – жорна.
* * *
Сила мистецтва – терпіння.
* * *
Натхнення – поклоніння, а не Мекка.
* * *
Акторе,.. полум’я по ролі.
* * *
Актор, який дожився до сивин, – вертепів син і водевілів модних.
* * *
Театр – без форми, без нужди,
без дріб'язковостей надуманих сюжетів –
не піде звідси, бо не йде сюди,
де тхне стоїчним потом від естетів.
* * *
Життя з каскадами подій схиляється поволі до любові.
* * *
Проблеми всі вирішуються швидко?.. З любов’ю.
* * *
Ревнощі стиха підточують щастя.
* * *
Нищать ревнощі факти і аксесуари,
палять пам’ять, листи, цигарки, мемуари.
* * *
Ось – виймаю з очей затверділу сльозу й розбиваю її, як годинник,
на мільярди малесеньких радостей.
* * *
Скоро засяє Земля з Божої милості.
Усе так просто, адже вічність є.
* * *
Бог – живий, бо не фанатик.
* * *
Поки світу не знаєш, то линеш до Бога, до ікони, яку за копійку купив.
Спробуй сам, розмалюй підошва́ми дорогу, ту, якою Ісус на Голгофу ходив.
* * *
Біжить, іде, чвалає
обтяжена гріхами
молодість, зрілість, старість.
І немає гріхів після неї.
* * *
Різні – всі, а гріх – подібний.
* * *
Душа ж разом з тілом – колодязь, з водою чи бе́з рідини.
* * *
У кожного із нас є свій секрет, який Бог дав, а диявол вкрав.
* * *
По полю пролетів автомобіль. Так в’їде сатана в своє господство.
* * *
Пекло – нескінченне, а рай – не на Землі.
* * *
Що то бажання і що то надії. Супроти смерті нічого не діє.
* * *
Повна людством є земля. Воно будує власне право.
* * *
Закони ж людей – усередині них.
* * *
Відоме лише одне місце позбавлення волі. Серце, і тільки серце.
* * *
Лиш вільні у всьому ми будем багаті
у кожній конкретно збудованій хаті.
* * *
– Який пан товстий та негарний.
– О-о-о, у пана в животі – риба. У риби всередині – ікра.
А ікра та – очі. А очі то – світ. Світ – то пан.
* * *
Зірка ночами – талан і талант розвиває.
* * *
Не віддай свій талант чинарям в кон'юнктурний проект!
* * *
Ліпше – не мати, краще – не знати, ніж загубити – і пам’ятати.
* * *
Злість і ненависть – це дві сестри, два брата і стонадцять іуд.
Їхня кров безцвітна, але тоді з’являється, коли сам ти –
злість і ненависть з ножем.
* * *
Зло на світ випускають з клітки – і гинуть навіть мовчазні свідки.
* * *
Земля відбилася від рук своїх людей – без рук своїх людей земля гуляє.
* * *
А що найкраще – то труд. Бо він і є добро.
* * *
Хай буде це не привселюдно сказано, але на хліб нічого не намазано,
ні масла, ні паштету, ні ікри: з’їж пісний хліб – і правду говори!
* * *
Не вберегти від стадності ослів, якщо вже з ними спільну мову маєш.
* * *
Голова. Багатокутник відображень. Утроба релігій і символ якоїсь причетності.
* * *
Ти – свята без імені й без назви, ти – просто думка, випадковий гість.
* * *
Саме поезію серце цінує за те, що водноча́с:
думка – цвіт, слово – плід, серце – жорна.
* * *
Сила мистецтва – терпіння.
* * *
Натхнення – поклоніння, а не Мекка.
* * *
Акторе,.. полум’я по ролі.
* * *
Актор, який дожився до сивин, – вертепів син і водевілів модних.
* * *
Театр – без форми, без нужди,
без дріб'язковостей надуманих сюжетів –
не піде звідси, бо не йде сюди,
де тхне стоїчним потом від естетів.
* * *
Життя з каскадами подій схиляється поволі до любові.
* * *
Проблеми всі вирішуються швидко?.. З любов’ю.
* * *
Ревнощі стиха підточують щастя.
* * *
Нищать ревнощі факти і аксесуари,
палять пам’ять, листи, цигарки, мемуари.
* * *
Ось – виймаю з очей затверділу сльозу й розбиваю її, як годинник,
на мільярди малесеньких радостей.
* * *
Скоро засяє Земля з Божої милості.
Цитати з книги Сергія Губерначука «Перґаменти».
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : «Перґаменти»Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію