* * *
Ми – нація. Нам слід добре пам’ятати все минуле.
Нам слід читати себе без помилок.
Людина, будь-яка, повинна жити з собою в майбутньому прогресі цілої нації
і зараз з усієї глибини свого невеличкого людського серця – я повертаю
до Вас усіх, мої любі, чесні вроки нашого хворобливого росту…

* * *
Народ ще не виборов усього свого права. Але вже досяг мети
свого творчого становлення. Планета відчула, як Україна зрушила
з точки спокою, яка була ганьбою для нашого велетенського
і Богом знайденого народу (2008 р.)

* * *
Уставаймо з колін!
Розпрягаймо свій спів.
Україну єднаймо,
шануймося!

* * *
Ми красно власними руками здатнимо
і Україну-Русь наддіамантнимо.

* * *
Космос – безіменний автор нас –
трембітами безсмертності урочить.

* * *
Життя істот – предовгий серіал, в якому тільки титри обминули.

* * *
Мої думки – така маленька річ
у безконечності нічного зорекраю.

* * *
Час кудись вітрує.

* * *
Серце – годинник.

* * *
Терпеціум мобеле – серце бійця
або лиш двигун від мого терпеця.

* * *
Сон є своєрідний стрес, шок, завдяки якому, як я розумію,
відбувається енергетичний скид інформації,
надуманого, нафантазованого.

* * *
Критика, вона такий годинник,
що стрілка́ми цілить цілий вік.

* * *
Вірші народжуються незалежно від мене.
Усе, що надумане – відпадає.
Усе своє – має розвиток.

Цитати з книги Сергія Губерначука «Учорашнє».