Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталія Валерівна Кравчук (1985) /
Проза
Ундіна
Краса їхня зваблива, очі знеструмлять, як небесні зірки, а розсипаються по плечах кучері шелестить і дзвенить чарівною музикою, як тільки людина почує музику їхньої кучері, вона впадає в непробудний сон. Так діва мститься всім чоловікам. Ундіна могла керувати погодою, насилаючи дощі. Ундіна носиться над нивами та полями, і з одного боку, наповнюючи їх вологою дають багатий урожай, а з іншого, посилаючи несвоєчасні зливи та бурі, ушкоджують жнива. Батьки гадки не мали, чому вона туди ходила. Аж раптом сусід побачивши русалку та пізнавши дівчину сусідів злякалися та побігли дізнаватися правду у сусідів при цьому сусід поширив чутки по селу.
Довго ходили дивні чутки по селу. Так всі розбиралися, що посварилися між собою. Та батьки заборонили донці ходити до річки. Поки не стався поганий випадок з людьми.
Тим часом молодий парубок виїхав в річний похід взявши з собою друзів.
І от вчора був повінь, вода убувала і прибувала, в цей час мене занесло, а я погано орієнтуюсь на місцевості і заблукав. Оглянувши все навкруги я прокинувся один без друзів. Тільки по гарному голосу я зміг вийти на берег. Поки виходив знайшов чарівну квітку та побачив струну, яка лежала біля дерева. Молодому парубку було нічого не зрозуміло, але він не здогадуючись ні про що зірвав папороть на березі річки та одразу взяв обмотав талію одним кінцем струни, а іншим кінцем обв'язав навколо дерева.
Ундіна закохалася у молодого парубка – а той у неї. Знаючи про те, що народивши дитину, вона втратить безсмертя, водна діва все одно погодилася вийти заміж за коханого. На вінчальному вівтарі молодий парубок поклявся їй у вірності: "Дихання кожного мого ранкового пробудження буде запорукою любові та вірності тобі".
Через деякий час, Ундіна відкриває коханому після шлюбної ночі таємницю свого походження: «Знай же, мій коханий, що стихії населені істотами, на вигляд майже такими ж, як ви, але тільки рідко - рідко вони показуються вам на очі, у вогні іскриться і танцюють дивовижні саламандри, у надрах землі копошаться худі, підступні гноми, у дібровах пурхають лісові жителі - ельфи, їхнє царство - повітря, а в озерах, річках, струмках живе велике плем'я водних духів...».
Ундіна продовжила: «В одному ми гірше вас. Ми і подібні нам породження інших стихій безслідно розсипаємося в порох духом і тілом і, тим часом як ви коли-небудь воскреснете для нового, більш чистого життя, ми залишимося там, де залишаються пісок, і іскра, і вітер, і хвилі... Тому - то й немає у нас душі, стихія рухає нами, нерідко вона підкорює нам, поки ми живемо, і розвіює нас, коли ми помремо... І знайти душу ми, породжені стихією, можемо, тільки злившись у потаємному таїнстві кохання з ким - небудь з вашого племені. Ну ось - тепер у мене є душа, я зобов'язана нею тобі, мій невимовно любий...».
Через рік Ундіна народила йому сина. Минали роки. Вона старіла, і чоловік почав втрачати до неї інтерес. Одного прекрасного дня водна діва застала його в обіймах іншої, молодшої за неї дівчини. Убита горем, водна діва прокляла свого чоловіка: "Ти присягнув мені своїм ранковим диханням! Так знай - поки ти не спить, воно буде при тобі, але як тільки ти заснеш, дихання покине твоє тіло і ти помреш".
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ундіна
Казка - притча
Наталія
Колись дуже давно багата сім’я віддала свою дитину бідній сім’ї, де жили моряки. З часом батьки зрозуміли, що дівчинка була дуже незадоволена всім і вона потайки ходила до річки. Дівчина мала здібності перетворюватися в водну діву. Ці водні діви виходять при світлі місяця на поверхні вод і берегів, грають на арфах, співают і водять хороводи. Одна водна діва розчісуючи золоте волосся, водна діва наспівувала чудову пісню. Почувши її, моряки, що пропливають повз, забувають про все, і гинуть, натикаючись на рифи або стають коханими у водному царстві. Водна діва схоплювала їх в обійми і разом з ними хилилася на дно озеро, річок, морів і джерело, де дарували своє кохання і де роки і століття проходили як мить.Краса їхня зваблива, очі знеструмлять, як небесні зірки, а розсипаються по плечах кучері шелестить і дзвенить чарівною музикою, як тільки людина почує музику їхньої кучері, вона впадає в непробудний сон. Так діва мститься всім чоловікам. Ундіна могла керувати погодою, насилаючи дощі. Ундіна носиться над нивами та полями, і з одного боку, наповнюючи їх вологою дають багатий урожай, а з іншого, посилаючи несвоєчасні зливи та бурі, ушкоджують жнива. Батьки гадки не мали, чому вона туди ходила. Аж раптом сусід побачивши русалку та пізнавши дівчину сусідів злякалися та побігли дізнаватися правду у сусідів при цьому сусід поширив чутки по селу.
Довго ходили дивні чутки по селу. Так всі розбиралися, що посварилися між собою. Та батьки заборонили донці ходити до річки. Поки не стався поганий випадок з людьми.
Тим часом молодий парубок виїхав в річний похід взявши з собою друзів.
І от вчора був повінь, вода убувала і прибувала, в цей час мене занесло, а я погано орієнтуюсь на місцевості і заблукав. Оглянувши все навкруги я прокинувся один без друзів. Тільки по гарному голосу я зміг вийти на берег. Поки виходив знайшов чарівну квітку та побачив струну, яка лежала біля дерева. Молодому парубку було нічого не зрозуміло, але він не здогадуючись ні про що зірвав папороть на березі річки та одразу взяв обмотав талію одним кінцем струни, а іншим кінцем обв'язав навколо дерева.
Ундіна закохалася у молодого парубка – а той у неї. Знаючи про те, що народивши дитину, вона втратить безсмертя, водна діва все одно погодилася вийти заміж за коханого. На вінчальному вівтарі молодий парубок поклявся їй у вірності: "Дихання кожного мого ранкового пробудження буде запорукою любові та вірності тобі".
Через деякий час, Ундіна відкриває коханому після шлюбної ночі таємницю свого походження: «Знай же, мій коханий, що стихії населені істотами, на вигляд майже такими ж, як ви, але тільки рідко - рідко вони показуються вам на очі, у вогні іскриться і танцюють дивовижні саламандри, у надрах землі копошаться худі, підступні гноми, у дібровах пурхають лісові жителі - ельфи, їхнє царство - повітря, а в озерах, річках, струмках живе велике плем'я водних духів...».
Ундіна продовжила: «В одному ми гірше вас. Ми і подібні нам породження інших стихій безслідно розсипаємося в порох духом і тілом і, тим часом як ви коли-небудь воскреснете для нового, більш чистого життя, ми залишимося там, де залишаються пісок, і іскра, і вітер, і хвилі... Тому - то й немає у нас душі, стихія рухає нами, нерідко вона підкорює нам, поки ми живемо, і розвіює нас, коли ми помремо... І знайти душу ми, породжені стихією, можемо, тільки злившись у потаємному таїнстві кохання з ким - небудь з вашого племені. Ну ось - тепер у мене є душа, я зобов'язана нею тобі, мій невимовно любий...».
Через рік Ундіна народила йому сина. Минали роки. Вона старіла, і чоловік почав втрачати до неї інтерес. Одного прекрасного дня водна діва застала його в обіймах іншої, молодшої за неї дівчини. Убита горем, водна діва прокляла свого чоловіка: "Ти присягнув мені своїм ранковим диханням! Так знай - поки ти не спить, воно буде при тобі, але як тільки ти заснеш, дихання покине твоє тіло і ти помреш".
Використання літератури:
Браття Грімм казка Ундіна: казка/Браття Грімм, 2019
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
