Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Будкевич (1918) /
Проза
Мистець – це мандрівник, що відкриває нові світи*
Художню творчість добре б розглядати не лише під кутом зору створення чогось нового, а і як можливість самореалізації митця.
Творчий хист – це не сукупність якостей, кожна з яких окремішньо являє собою здібність. Навпаки, окремі здібності проявляються завдяки цілісному стосунку до Світу. Якраз за допомогою цього вони й стають спосібностями до творення. Значить, хист – то особливий стан психіки. Від нього залежить наскільки творчо реалізує свій потенціал митець.
Картина наповнена чимось особистим, тому безпосередньо з неї можна довідатися про деяку психологічну інформацію. Роботи подають і сигнали про - порухи душі живописця, емоційний стан, настрій.
Великі творці – це видатні особи. Хоча, немалими талантами можуть бути наділені і розгнуздані люди. Багато чого залежить від моральності особи. Насправжки творчою може бути особа сильно захоплена якоюсь ідеєю – музикант і художник, поет і науковець. Цим людям властива висока творча активність. Сприйняття нових ідей, теж необхідний складник мистецтва.
«Усі ми родом з дитинства», - казав колись А. де Сент-Екзюпері. Події, що відбувалися в дитинстві, прочитані книжки, оповідки старших родичів мають вплив на формування особи. І мрії…, а яка дитина не мріє?!Героїня тексту жадала стати хірургом. Не всі прагнення збуваються.
Спомин з дитинства. Однієї зими трапилася оказія… Родина Людмили (так звати художницю) жила біля річки. Дівчинка була непосидючою. У віці 4 чи 5 років бігала дивитися як хлопці катаються на ковзанах, або грають в хокей. Не розуміла, що якщо лід темний, то ходити по ньому небезпечно. Провалилася, не кричала. Висіла в ополонці по пояс у воді… Побачив незнайомий дідусь, гукнув хлопців котрі гуляли в хокей. Вони подавали їй ключку, та тіло заклякло, не могла вхопитися за неї. Потім рятував батько, він підповз по кризі та й витягнув за руку. Поніс доньку до хати. Боялася, сваритимуть… Обійшлося, навіть не захворіла.
Цей випадок про дещо говорить. Дівчинка з характером, не боязка, по – дитячому рішуча… Вже в дорослому віці Людмила неодноразово поривалася до малювання. Життєві обставини складалися інакше. Одначе, непереборне бажання займатися живописом перемогло.
Майбутня художниця здобула вищу освіту за фахом інженера – технолога, закінчила Полтавський кооперативний інститут. Мистецькі науки почала опановувати в Художній студії при Центральному будинку художника (м. Київ), під орудою художника і педагога Віктора Левченка. Засновником і керівником студії був знаний живописець Микола Грох (1936 – 2021). Навчалася секретам малярства і у Сергія Дуплія, про живопис якого гоже відгукувався доктор мистецтвознавства Володимир Овсійчук (1924 – 2016).
Величезний спадок пісенної творчості залишили нам попередні покоління українців, але переважна більшість пісень – сумні, печальні. Важлива заувага, - міжмистецькі взаємини, - музики (пісні), поезії, живопису, це надзвичайно цікава тема для досліджень. Отже, писав доктор філософії Микола Шлемкевич: «Ходимо сумними дорогами, хоча так хотілося б розмаїти їх добрими новинами й усміхом». Народні пісні пов’язані з історичним минулим, а воно, минуле, аж ніяк не забарвлене винятково темними кольорами. Були й воєнні перемоги, і світлі події, можливо, нетривалі у Часі, однак були. Оспівувалися ж в основному – гіркі поразки, тяжкі історичні періоди, невдачі… «Бо звичайно наші спільноти, це спільноти разом пережитого смутку й горя. Смуток тихіший і відлюдний, але в’яже сильніше», - М. Шлемкевич. Бракує пісням переможного духу (вони є, але малувато), радості звитяг, ще більш важливо, колективної радості національної спільноти.
Не завадить, щоб більшало мистецьких творів: переможного, піднесеного змісту. Пісень, віршів, прозових творів, живописних робіт. Життя змінюватиметься в кращий бік, звичайно, не відразу.
Живопис пані Людмили життєствердний, в цьому зокрема його значущість.
В картинах художниці можна зауважити певні ознаки експресіонізму, - емоційність, закарбованість вражень, глибокий ліризм… Техніка письма пастозна, якій властиві енергійність, густота мазка нерозбавленими фарбами; яскравість. Саме вона дозволяє мисткині проявити буяння почувань, переживань, пристрастей.
Людмила Ганушевич учасниця Всеукраїнських колективних виставок: присвячена Дню художника, Центральний будинок художника, м. Київ, 2018-й рік; «Барви життя»,«Миттєвості краси», ін.), персональних, серед яких – в Українському фонді культури імені Б. Олійника, в Миколаївському обласному художньому музеї імені В. Верещагіна, Ржищівському археолого-краєзнавчому музеї. Дипломантка Національної премії «Найкраща українка в професії» в номінації «Образотворче мистецтво», 2021 рік.
Улюблені художники – Вінсент ван Гог, Нікола де Сталь, Еміль Нольде, Хайм Сутін, Микола Глущенко, Федір Захаров.
Цікава думка великого митця Адальберта Ерделі щодо «міри» талантів у творчому середовищі. Почуймо: «… Я хотів лише сказати, що у мистецтві кожний митець має належне йому місце. Жоден з них не заздрить іншому митцю, оскільки знає, що неможливо зайняти місце іншого. У мистецтві не можна встановити, що цей або той є найбільший, бо кожен з митців великий по – своєму. І більшість митців є великими тому, що відчувають яким нескінченно малим є навіть найвизначніший твір перед твором Господа. Різних поглядів, на підставі яких когось критикуємо, є стільки, скільки й людей. І, визначаючи значення певного художника, навіть найоб’єктивніша критика є суб’єктивною».
Із розповіді живописиці:« Живопис займає більшість часу. Якщо трапляється нагода, люблю мандрівки. Вони дарують цікаві зустрічі, змістовне спілкування. Вивчаю літературу по психології людини. Люблю людей».
Доцільно завершити цей текст думкою доктора Миколи Шлемкевича: «Кожен мистець це мандрівник, що відкриває нові світи для себе і для нас».
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) і БУМ (Брама Українського Мистецтва).
*З Миколи Шлемкевича
UA Modna – українська платформа
На фото - картина Людмили Ганушевич "Дзвіниця Михайлівського Золотоверхого монастиря".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мистець – це мандрівник, що відкриває нові світи*
Художню творчість добре б розглядати не лише під кутом зору створення чогось нового, а і як можливість самореалізації митця.Творчий хист – це не сукупність якостей, кожна з яких окремішньо являє собою здібність. Навпаки, окремі здібності проявляються завдяки цілісному стосунку до Світу. Якраз за допомогою цього вони й стають спосібностями до творення. Значить, хист – то особливий стан психіки. Від нього залежить наскільки творчо реалізує свій потенціал митець.
Картина наповнена чимось особистим, тому безпосередньо з неї можна довідатися про деяку психологічну інформацію. Роботи подають і сигнали про - порухи душі живописця, емоційний стан, настрій.
Великі творці – це видатні особи. Хоча, немалими талантами можуть бути наділені і розгнуздані люди. Багато чого залежить від моральності особи. Насправжки творчою може бути особа сильно захоплена якоюсь ідеєю – музикант і художник, поет і науковець. Цим людям властива висока творча активність. Сприйняття нових ідей, теж необхідний складник мистецтва.
«Усі ми родом з дитинства», - казав колись А. де Сент-Екзюпері. Події, що відбувалися в дитинстві, прочитані книжки, оповідки старших родичів мають вплив на формування особи. І мрії…, а яка дитина не мріє?!Героїня тексту жадала стати хірургом. Не всі прагнення збуваються.
Спомин з дитинства. Однієї зими трапилася оказія… Родина Людмили (так звати художницю) жила біля річки. Дівчинка була непосидючою. У віці 4 чи 5 років бігала дивитися як хлопці катаються на ковзанах, або грають в хокей. Не розуміла, що якщо лід темний, то ходити по ньому небезпечно. Провалилася, не кричала. Висіла в ополонці по пояс у воді… Побачив незнайомий дідусь, гукнув хлопців котрі гуляли в хокей. Вони подавали їй ключку, та тіло заклякло, не могла вхопитися за неї. Потім рятував батько, він підповз по кризі та й витягнув за руку. Поніс доньку до хати. Боялася, сваритимуть… Обійшлося, навіть не захворіла.
Цей випадок про дещо говорить. Дівчинка з характером, не боязка, по – дитячому рішуча… Вже в дорослому віці Людмила неодноразово поривалася до малювання. Життєві обставини складалися інакше. Одначе, непереборне бажання займатися живописом перемогло.
Майбутня художниця здобула вищу освіту за фахом інженера – технолога, закінчила Полтавський кооперативний інститут. Мистецькі науки почала опановувати в Художній студії при Центральному будинку художника (м. Київ), під орудою художника і педагога Віктора Левченка. Засновником і керівником студії був знаний живописець Микола Грох (1936 – 2021). Навчалася секретам малярства і у Сергія Дуплія, про живопис якого гоже відгукувався доктор мистецтвознавства Володимир Овсійчук (1924 – 2016).
Величезний спадок пісенної творчості залишили нам попередні покоління українців, але переважна більшість пісень – сумні, печальні. Важлива заувага, - міжмистецькі взаємини, - музики (пісні), поезії, живопису, це надзвичайно цікава тема для досліджень. Отже, писав доктор філософії Микола Шлемкевич: «Ходимо сумними дорогами, хоча так хотілося б розмаїти їх добрими новинами й усміхом». Народні пісні пов’язані з історичним минулим, а воно, минуле, аж ніяк не забарвлене винятково темними кольорами. Були й воєнні перемоги, і світлі події, можливо, нетривалі у Часі, однак були. Оспівувалися ж в основному – гіркі поразки, тяжкі історичні періоди, невдачі… «Бо звичайно наші спільноти, це спільноти разом пережитого смутку й горя. Смуток тихіший і відлюдний, але в’яже сильніше», - М. Шлемкевич. Бракує пісням переможного духу (вони є, але малувато), радості звитяг, ще більш важливо, колективної радості національної спільноти.
Не завадить, щоб більшало мистецьких творів: переможного, піднесеного змісту. Пісень, віршів, прозових творів, живописних робіт. Життя змінюватиметься в кращий бік, звичайно, не відразу.
Живопис пані Людмили життєствердний, в цьому зокрема його значущість.
В картинах художниці можна зауважити певні ознаки експресіонізму, - емоційність, закарбованість вражень, глибокий ліризм… Техніка письма пастозна, якій властиві енергійність, густота мазка нерозбавленими фарбами; яскравість. Саме вона дозволяє мисткині проявити буяння почувань, переживань, пристрастей.
Людмила Ганушевич учасниця Всеукраїнських колективних виставок: присвячена Дню художника, Центральний будинок художника, м. Київ, 2018-й рік; «Барви життя»,«Миттєвості краси», ін.), персональних, серед яких – в Українському фонді культури імені Б. Олійника, в Миколаївському обласному художньому музеї імені В. Верещагіна, Ржищівському археолого-краєзнавчому музеї. Дипломантка Національної премії «Найкраща українка в професії» в номінації «Образотворче мистецтво», 2021 рік.
Улюблені художники – Вінсент ван Гог, Нікола де Сталь, Еміль Нольде, Хайм Сутін, Микола Глущенко, Федір Захаров.
Цікава думка великого митця Адальберта Ерделі щодо «міри» талантів у творчому середовищі. Почуймо: «… Я хотів лише сказати, що у мистецтві кожний митець має належне йому місце. Жоден з них не заздрить іншому митцю, оскільки знає, що неможливо зайняти місце іншого. У мистецтві не можна встановити, що цей або той є найбільший, бо кожен з митців великий по – своєму. І більшість митців є великими тому, що відчувають яким нескінченно малим є навіть найвизначніший твір перед твором Господа. Різних поглядів, на підставі яких когось критикуємо, є стільки, скільки й людей. І, визначаючи значення певного художника, навіть найоб’єктивніша критика є суб’єктивною».
Із розповіді живописиці:« Живопис займає більшість часу. Якщо трапляється нагода, люблю мандрівки. Вони дарують цікаві зустрічі, змістовне спілкування. Вивчаю літературу по психології людини. Люблю людей».
Доцільно завершити цей текст думкою доктора Миколи Шлемкевича: «Кожен мистець це мандрівник, що відкриває нові світи для себе і для нас».
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) і БУМ (Брама Українського Мистецтва).
*З Миколи Шлемкевича
UA Modna – українська платформа
На фото - картина Людмили Ганушевич "Дзвіниця Михайлівського Золотоверхого монастиря".
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Політ лелеки, хода лелегів. Із пагорбів Трипілля і Халеп’я здіймалася лелеча мова в небо…*"
• Перейти на сторінку •
"Бум! Бум! Брама Українського мистецтва, як її відчиняли ?... "
• Перейти на сторінку •
"Бум! Бум! Брама Українського мистецтва, як її відчиняли ?... "
Про публікацію
