ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2022.12.09 18:56
Їй-бо!
Афродіта впала з висоти,
І її розбіглися харити.
Пригортаєш іншого вже ти,
О Боги, скажіть, як далі жити?!

Темні хмари збіглися сумні,
І жовтіють під очима кола.
Палко присягалася мені,

Сергій Губерначук
2022.12.09 18:51
Горлає невідоме дитинча…
Горлає невідоме дитинча
з акцентом невідомого фольклору,
бо ще ніхто ніколи не вивчав,
що – сльози немовлят у ранню пору?

Ридає сон з сусіднього вікна,
крізь яв на інший лад і бік скривившись;
чого воно? – без розуму, без дна,

Олександр Сушко
2022.12.09 18:30
Ікона
Що буде, якщо релігійних фанатиків допустти до влади? Як уявлю товпи христолюбців з палаючими від праведного гніву очима, які вриваються до Верховної Ради та Офісу президента - втрачаю дар мови. Бо таких затятих у своїх переконаннях людей ще пошукати. Заг

Ігор Шоха
2022.12.09 17:16
Друге дихання
ІІще біжу... то миля, то верста
і що не рік, то даленіє щастя,
але... якщо не упаду до ста,
піймаю даму жирової масті.

Вирулюю на фінішну пряму,
та не танцюю... як, буває, фраєр
і знаю, що по чому... і чому

Тетяна Левицька
2022.12.09 10:36
Щастя на вістрі леза
— Ховай від всіх свою любов,
як у подушку сльози,
мов таїну тих молитов,
що довіряєш Бозі,
бо щастя любить мовчазну
і безгомінну тишу —
рибиною на глибину
занурюйся все глибше.

Ніна Виноградська
2022.12.09 08:27
Листопадова кава
Приморожений ранок. Листопадова кава.
Пульт до рук і чекаєш із фронту новини.
Все сприймається гостро, тривожно й цікаво,
Що стосується змін у війні України.

Як там хлопці звільняють містечка і села,
Заважають сніги і невчасні морози?
Хоч країна

Ніна Виноградська
2022.12.09 08:24
Донечці
Закінчує свій шлях цей листопад,
Іде у вічність день малий, осінній.
Весну чекає мій заснулий сад,
В якій віднайде знов своє спасіння.

І ти прийшла у той останній день
Із першим снігом і найпершим криком.
Звучала радість хором всіх пісень

Ніна Виноградська
2022.12.09 08:10
Молюсь за тебе
Коханий мій, цей синій небокрай
Сховав далеко всі мої тривоги.
А серце б’ється, молить: - Не віддай
Його війні! Чекають всі пороги

Тебе живого, рідного. Щемить
І плаче з болю синій цей світанок.
Колючий вітер он приніс умить

Віктор Кучерук
2022.12.09 06:08
Коли?..
В хаті холодно і темно,
Й тихо вже багато діб, –
Мов тяжке і неприємне
Хтось ураз докупи згріб.
Мов життя призупинилось
На безлюдді двох доріг,
І шукає Божа милість
Мій затоптаний поріг.

Микола Соболь
2022.12.09 05:59
Післязим’є
Пора цікава – післязим’є,
ще не весна та вже струмок
схмеліла птаха зранку вип’є,
із печі ж тягнеться димок,
але тепер не в сизе небо,
а більше якось до землі
і радісно злітає щебет
у круговерті веремій.

Володимир Бойко
2022.12.09 01:39
Важкостравні думки
Якби думки народжувалися у шлунку, живіт був би вище голови. Якби то кількість зробленого залежала від кількості з’їденого. Найкращі ті гриби, які не стали останніми. Найміцніший сон не у праведників, а у пияків. Найкраще плаває те, що не тоне

Козак Дума
2022.12.08 20:00
Темніє
Темніє… Зорі в високості.
Темніє – сон іде у гості.
Темніє… Люди – у оселі.
Темніє – ніч ховає землю.

Євген Федчук
2022.12.08 16:24
Битва при Городку в 1655 році
Скажи, Якиме, ти ж козакував? –
Старі діди усілись на осонні
Під хатою. Здавалось, напівсонні.
Розімлілий дехто й очі закривав.
Щоб не заснути часом, то вели
Розмови про діла давно минулі,
Коли вони ще молодими були
Й багато чого різного могли.

Олександр Сушко
2022.12.08 15:55
Свята водиця
Кошлате мудромисліє нині стало основою людського розумування про природу, кохання, бога, війни та миру. Тобто усе, що не має практичного застосування у повсякденному житті покрите товстим шаром таємничості і такої заплутаної, що годі знайти здоровий ґл

Ольга Олеандра
2022.12.08 15:24
Двоє
Ця зима вже ніколи не скінчиться
може бути і так
А, можливо, це все нісенітниця
чи знак
Замуроване сонце все ж вижило
хто зна
Назбираємо дров, буде паливо
смішна

Юрій Гундарєв
2022.12.08 11:53
Анна
Есть пять имён в женской поэзии:
Лина, Белла, Марина, Леся и
одно особо, осанно -
Анна.

Автор: Юрий Гундарев
2022 год
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поеми):

Емі Троян
2022.05.10

Анастасія Коноваленко
2022.04.25

Ліс Броварський Ліс Броварський
2022.03.20

Євген Федчук
2020.02.03

Олександр Панін
2020.01.12

Писака Писав
2019.11.07

Ігор Якименко
2019.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Поеми

 Сон і мрія
І
Вже у безвісті – часу хвилини,
Знемагають вітри за вікном,
І тополі журливо щоднини
В тузі віття схиляють вінком.
Буря в мозок регоче крізь втому,
Розтинаючи душу мені,
І стає раптом знову знайомим
Те, що бачив колись я у сні.
ІІ
Розхиливши троянди руками,
Ти у серце моє увійшла,
І наповнивши груди піснями,
Раптом в небі зорею зійшла.
Я втоплю у заглибинах моря
Всі печалі, весь біль і біду,
І босоніж, крізь думи прозорі,
Знов по хвилях до тебе піду.
Горизонт я рукою дістану,
Небо з морем з»єднаю, мов птах,
Обійму тебе ніжно, кохана,
І в любов понесу на руках.
Хай в очах твоїх легким серпанком
Заблищить світанкова роса.
І жоржинами кожного ранку
Хай цвіте твоя ніжна краса.
ІІІ
Завирує життя змарніле.
Крізь туман зарегочуть поля,
Буде листя всміхатися пріле
І обпечена сонцем земля.
Розіб»ю я свій смуток кволий,
У печаль устромлю свою спис,
Щоб літак моїх мрій ніколи
Гіркоти і болю не ніс.
Полечу я на крилах чекання
У захмарні світи голубі,
Од зірок найпалкіше вітання
Із кометою вишлю тобі.
Упаде воно в куряві сірій
На зелену імлу дібров,
І думок розколисаний вирій
Розтривожить твою любов.
Зблідне сонце у літньому просі,
Й буду я в неспокійному сні
Марить милим ім»ям твоїм, Росі*,
Як береза теплом навесні.
ІV
Крізь безмежжя і далеч сиву
Понесе мене думка моя,
Наче вітер – весняну зливу -
Де болгарська цвіте земля.
І замріяний і щасливий,
Закричу я тобі з пітьми:
Ти згадай той вечір мінливий,
Коли вперше зустрілись ми.
І, мабуть, щось таке дитяче
У розмові нашій було,
Коли вперше дотик гарячий
Наших рук поєднав тепло.
Ми з тобою тоді відчули,
Як палає в серцях вогонь,
Мов у квітах, сонце втонуло,
У суцвітті твоїх долонь.
Заворожений і глибокий –
У розбиті серця ночей –
Розхвильований літній спокій
Бив промінням з твоїх очей.
Карі очі! О скільки щастя
І снаги Ви мені дали.
О якби усі долі напасті
Вітри в темряві рознесли.
V
Засоромлена і мрійлива
В очі гляне мені весна,
Скільки ніжності й скільки дива
Принесе мені в мріях вона.
Знову житиму я в чеканні,
Знов летітиму усі сні
До землі, де цвіте кохання,
Де ти вперше всміхнулась мені.
VІ
Все минеться. Ілюзій хмари
Розметає життя у прах.
Полохливих думок отари
Затремтять на буйних вітрах.
Ти вже іншою зовсім будеш,
Може час і любов спалить,
Тільки вірю, що не забудеш
Того дня неповторну мить.
Хай чорніє від люті небо
І жбурля в очі злість і біду,
Все одно я прийду до тебе,
Свою ніжність до ніг покладу.

*Росі, Росиця – дівоче ім»я у Болгарії.

15-31.07.7487 р. (Від Трипілля) (1979)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-04-22 02:16:25
Переглядів сторінки твору 264
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.328 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.758
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми СУЧАСНЕ
Автор востаннє на сайті 2022.12.09 19:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-22 02:16:34 ]
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 22:40:14 ] - відповісти

Володимир Сірий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 18:17:53 ] - відповісти

Сон і мрія...Якщо б ви, Ярославе, навіть не назвали так свою поему, все рівно з неї випливає мрія і сон) Сподобався сентиментал твору. Також фраза: "Розхиливши троянди руками,
Ти у серце моє увійшла".З повагою Володимир.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:13:21 ] - відповісти

Володимире, дякую за відвідини і що завдали собі труду прочитати такий довгий текст.
Радий, що щось сподобалося, бо це моя дуже рання юнацька річ, я її ніколи і ніде не друкував раніше.
З повагою Ярослав





Володимир Сірий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 22:31:06 ]

Я не зауважив дати написання, бо у вас таке літочислення складне))Добре, що давня річ знайшла своє місце на ПМ. Знаєте, авторитет автора дозволяє давні речі привести у відповідність до свого теперішнього іміджу)))




Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 19:22:53 ] - відповісти

Сон і Мрія... Чомусь сприйняла їх як живих істот. Літгерой - Сон, а літгероїня - Мрія. Закохані... А цікаво в яких вимірах вони зустрічаються. І чи зустрічаються вони взагалі, незважаючи на взаємну схожість?




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:22:07 ] - відповісти

Цікаве сприйняття твору. Може бути і таке трактування, хоча для мене це незвично читати. Але цей твір був таким собі маренням наяву під впливом першого кохання... Так що якщо ці двоє і зустрічаються, то десь там в уяві поза хмарами або у сновидіннях, яке буває багатше за уяву, а буває і навпаки.





Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-03-14 20:04:45 ] - відповісти

І До кого це ти там у Болгарії?))) Чуттево...




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:25:37 ] - відповісти

Там же навіть ім"я зазначено, брате. Такого ступеня відвертості ніхто тут собі не дозволяє. Чи тобі ще й прізвище назвати? Дякую, це було перше кохання, дела давно минувших дней... А твір уперше сьогодні побачив світ, так буває.




Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-03-14 20:55:50 ] - відповісти

Брате, перше - це завше трепетно...




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:01:59 ] - відповісти

Дякую, друже, за розуміння.




Василь Світлий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:10:05 ] - відповісти

Доброго вечора, Ярославе. Після недавнього прочухана, якось боязко заходити на цю сторінку. Але такою юнацькою ніжністю війнуло від вірша, що затримався, подумав, вирішив: Хай там що, відгукнусь.
Гарно. "крила чекання", "суцвіття долонь"...
Сподобалось.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:25:29 ] - відповісти

Дякую, що завітали, Василю, що не злякались. Може, Ви і мали рацію частково щодо величальної. Бо зараз сиджу над музикою до цієї колискової, а вона справді виходить, як величальна. Так що погляд збоку цінний буває. Даруйте за надмірну різкість тону.
Дякую за відгук.




Василь Світлий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:44:07 ]

Тоді про величальну я написав у жартівливому тоні. Та все добре, що добре закінчується. Творчого весняного Вам сонечка, Ярославе.




Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:19:55 ] - відповісти

Боже ж мій, який цнотливий парубок був :))




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:32:07 ] - відповісти

Був такий, їй-Бо, Любо! Два роки не дивився на українських дівчат, хоч як мене спокушали деякі, аж поки не тріснув браслетик на руці "неделька", пам"ятаєте, такі носили тоді дівчатка, і любов тоді теж ніби тріснула. Тільки ось гарна пам"ять лишилась. Дякую, натхнення бажаю.





Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:37:11 ]

Якщо пам"ять лишилась, значить, все недаремно було :) І Вам натхнення!




Людмила Петрова (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:23:56 ] - відповісти

Дуже гарний, образний твір, але Ви використовуєте рими, які є дуже слабкими (а точніше не використовуються в поезії, тобто є «-») — це (увійшла …. зійшла), (роса …. краса), (чеканя … вітання), (будеш … забудеш).




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:38:17 ] - відповісти

Людмило, дякую за гарний відгук і зауваження. Я цілковито з Вами згоден щодо рим, нині я такими не послуговуюсь, я нещодавно дещо виправив у цьому тексті, бачу він змінюється і ніби втрачає оту юнацьку безпосередність і свіжість (бо я нині уже не той, що був колись!), яка була в ті роки, і тому залишив усе, так як є. Більше думав над образами і думками, ніж над римами, як писав.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:48:32 ] - відповісти

Ще й як недаремно, Любо! Пам"ятаєте вірш "Листи", може? Ви написали дуже гарний коментар до нього.
Він - моя класика, теж їй присвячений і його поклав на музику О.Білаш і він нині виконується. Крім того, той вірш одружив двох закоханих, це ціла історія, так що дійсно є що згадати.




Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:53:58 ] - відповісти

Знайшла, перечитала. Так, ніколи не знаєш, "как слово наше отзовется" :)




Залишити коментар Запросити до дискусії
Якщо ви зауважили помилку, виділіть потрібний фрагмент тексту
і натисніть Ctrl + Enter
Автора (ID)
наприклад, в адресі сторінки редакціїї http://maysterni.com/user.php?id=682 - ID 682



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 22:44:11 ] - відповісти

Шановне товариство! Вже після публікації зауважив, що не у тій рубриці надрукував свою поему, тому анонсую її ще раз аби вона зайняла своє місце у відповідній рубриці. Усі відгуки переніс знову сюди.


Отправить
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 23:26:12 ] - відповісти

Сильний, чуттєвий, ліричний, глибокий, ніжний твір. Певно, такою була (і є) любов.
Натхнення тобі, Ярославе. І нових віршів, поем та пісень!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 12:08:58 ] - відповісти

Оце "відкопав" у шухляді давно забуте, перечитав і вирішив ризикнути надрукувати. Не чекав, їй-Богу, такого схвалення. Думав буде більше критики.
Спасибі, дорогий друже Василю. І тобі бажаю здоров"я, наснаги, любові і шедеврів поетичних.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 05:38:28 ] - відповісти

О Славцю, Славний Бандуристе.
Відчуваються ноти у цій поемі - ти її часом не співаєш - якось воно гармоніює
з нотним станом... душі.
З теплом,
ЛЮ


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 12:18:34 ] - відповісти

Дякую, дорогий брате! Оце дістав був цю річ із шухляди, як кажуть київські письменники, перечитав і нахлинули спогади. І так з"явилась публікація. Про музику не думав, але тепер з твоєї легкої підказки подумаю.
Як маєш бажання і час, послухай як я співаю свій текст в естрадній манері під фонограму. Ось тут
http://vkontakte.ru/id133256824#/audio?album_id=0


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 20:39:41 ] - відповісти

Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 17:42:40 ] - відповісти

Перше, що спадає на думку під час прочитання - симфонія кохання. Згадала, що у Вас є однойменна збірочка. І це недарма! Бо Вам справді під силу писати такі речі. Хай стан закоханості і надалі дарує Вам натхнення, пане Ярославе!




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 20:38:14 ] - відповісти

Щиро дякую, дорога Олесю. І Вам рости і творити перли в поезії. Коли вже Ви порадуєте нас своєю дитячою збірочкою?




Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 22:27:54 ] - відповісти

От маю сьогодні майже свято. Нарешті художниця офіційно передала малюнки і можна переходити до верстки. А домовленість про ілюстрації була ще на 1 вересня 2010 р. Отак-от затягнулооося! Маю надію, що далі справа посуватиметься швидше.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-16 05:55:25 ] - відповісти

Хоч і затягнулося, малювати - це теж серйозна творча справа. Може, вийшло гарно, під стать віршам, сподіваюсь. Вітаю з таким святом, щасливого продовження!


Отправить
Віталій Пригорницький (Л.П./Л.П.) [ 2016-03-06 08:55:50 ] - відповісти

дуже ніжно, щиро, відверто...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-03-06 09:59:50 ] - відповісти

Щиро дякую, Віталію!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-22 02:16:40 ]
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 22:40:14 ] - відповісти

Володимир Сірий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 18:17:53 ] - відповісти

Сон і мрія...Якщо б ви, Ярославе, навіть не назвали так свою поему, все рівно з неї випливає мрія і сон) Сподобався сентиментал твору. Також фраза: "Розхиливши троянди руками,
Ти у серце моє увійшла".З повагою Володимир.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:13:21 ] - відповісти

Володимире, дякую за відвідини і що завдали собі труду прочитати такий довгий текст.
Радий, що щось сподобалося, бо це моя дуже рання юнацька річ, я її ніколи і ніде не друкував раніше.
З повагою Ярослав





Володимир Сірий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 22:31:06 ]

Я не зауважив дати написання, бо у вас таке літочислення складне))Добре, що давня річ знайшла своє місце на ПМ. Знаєте, авторитет автора дозволяє давні речі привести у відповідність до свого теперішнього іміджу)))




Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 19:22:53 ] - відповісти

Сон і Мрія... Чомусь сприйняла їх як живих істот. Літгерой - Сон, а літгероїня - Мрія. Закохані... А цікаво в яких вимірах вони зустрічаються. І чи зустрічаються вони взагалі, незважаючи на взаємну схожість?




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:22:07 ] - відповісти

Цікаве сприйняття твору. Може бути і таке трактування, хоча для мене це незвично читати. Але цей твір був таким собі маренням наяву під впливом першого кохання... Так що якщо ці двоє і зустрічаються, то десь там в уяві поза хмарами або у сновидіннях, яке буває багатше за уяву, а буває і навпаки.





Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-03-14 20:04:45 ] - відповісти

І До кого це ти там у Болгарії?))) Чуттево...




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:25:37 ] - відповісти

Там же навіть ім"я зазначено, брате. Такого ступеня відвертості ніхто тут собі не дозволяє. Чи тобі ще й прізвище назвати? Дякую, це було перше кохання, дела давно минувших дней... А твір уперше сьогодні побачив світ, так буває.




Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-03-14 20:55:50 ] - відповісти

Брате, перше - це завше трепетно...




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:01:59 ] - відповісти

Дякую, друже, за розуміння.




Василь Світлий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:10:05 ] - відповісти

Доброго вечора, Ярославе. Після недавнього прочухана, якось боязко заходити на цю сторінку. Але такою юнацькою ніжністю війнуло від вірша, що затримався, подумав, вирішив: Хай там що, відгукнусь.
Гарно. "крила чекання", "суцвіття долонь"...
Сподобалось.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:25:29 ] - відповісти

Дякую, що завітали, Василю, що не злякались. Може, Ви і мали рацію частково щодо величальної. Бо зараз сиджу над музикою до цієї колискової, а вона справді виходить, як величальна. Так що погляд збоку цінний буває. Даруйте за надмірну різкість тону.
Дякую за відгук.




Василь Світлий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:44:07 ]

Тоді про величальну я написав у жартівливому тоні. Та все добре, що добре закінчується. Творчого весняного Вам сонечка, Ярославе.




Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:19:55 ] - відповісти

Боже ж мій, який цнотливий парубок був :))




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:32:07 ] - відповісти

Був такий, їй-Бо, Любо! Два роки не дивився на українських дівчат, хоч як мене спокушали деякі, аж поки не тріснув браслетик на руці "неделька", пам"ятаєте, такі носили тоді дівчатка, і любов тоді теж ніби тріснула. Тільки ось гарна пам"ять лишилась. Дякую, натхнення бажаю.





Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:37:11 ]

Якщо пам"ять лишилась, значить, все недаремно було :) І Вам натхнення!




Людмила Петрова (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:23:56 ] - відповісти

Дуже гарний, образний твір, але Ви використовуєте рими, які є дуже слабкими (а точніше не використовуються в поезії, тобто є «-») — це (увійшла …. зійшла), (роса …. краса), (чеканя … вітання), (будеш … забудеш).




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:38:17 ] - відповісти

Людмило, дякую за гарний відгук і зауваження. Я цілковито з Вами згоден щодо рим, нині я такими не послуговуюсь, я нещодавно дещо виправив у цьому тексті, бачу він змінюється і ніби втрачає оту юнацьку безпосередність і свіжість (бо я нині уже не той, що був колись!), яка була в ті роки, і тому залишив усе, так як є. Більше думав над образами і думками, ніж над римами, як писав.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:48:32 ] - відповісти

Ще й як недаремно, Любо! Пам"ятаєте вірш "Листи", може? Ви написали дуже гарний коментар до нього.
Він - моя класика, теж їй присвячений і його поклав на музику О.Білаш і він нині виконується. Крім того, той вірш одружив двох закоханих, це ціла історія, так що дійсно є що згадати.




Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:53:58 ] - відповісти

Знайшла, перечитала. Так, ніколи не знаєш, "как слово наше отзовется" :)




Залишити коментар Запросити до дискусії
Якщо ви зауважили помилку, виділіть потрібний фрагмент тексту
і натисніть Ctrl + Enter
Автора (ID)
наприклад, в адресі сторінки редакціїї http://maysterni.com/user.php?id=682 - ID 682



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 22:44:11 ] - відповісти

Шановне товариство! Вже після публікації зауважив, що не у тій рубриці надрукував свою поему, тому анонсую її ще раз аби вона зайняла своє місце у відповідній рубриці. Усі відгуки переніс знову сюди.


Отправить
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 23:26:12 ] - відповісти

Сильний, чуттєвий, ліричний, глибокий, ніжний твір. Певно, такою була (і є) любов.
Натхнення тобі, Ярославе. І нових віршів, поем та пісень!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 12:08:58 ] - відповісти

Оце "відкопав" у шухляді давно забуте, перечитав і вирішив ризикнути надрукувати. Не чекав, їй-Богу, такого схвалення. Думав буде більше критики.
Спасибі, дорогий друже Василю. І тобі бажаю здоров"я, наснаги, любові і шедеврів поетичних.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 05:38:28 ] - відповісти

О Славцю, Славний Бандуристе.
Відчуваються ноти у цій поемі - ти її часом не співаєш - якось воно гармоніює
з нотним станом... душі.
З теплом,
ЛЮ


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 12:18:34 ] - відповісти

Дякую, дорогий брате! Оце дістав був цю річ із шухляди, як кажуть київські письменники, перечитав і нахлинули спогади. І так з"явилась публікація. Про музику не думав, але тепер з твоєї легкої підказки подумаю.
Як маєш бажання і час, послухай як я співаю свій текст в естрадній манері під фонограму. Ось тут
http://vkontakte.ru/id133256824#/audio?album_id=0


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 20:39:41 ] - відповісти

Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 17:42:40 ] - відповісти

Перше, що спадає на думку під час прочитання - симфонія кохання. Згадала, що у Вас є однойменна збірочка. І це недарма! Бо Вам справді під силу писати такі речі. Хай стан закоханості і надалі дарує Вам натхнення, пане Ярославе!




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 20:38:14 ] - відповісти

Щиро дякую, дорога Олесю. І Вам рости і творити перли в поезії. Коли вже Ви порадуєте нас своєю дитячою збірочкою?




Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 22:27:54 ] - відповісти

От маю сьогодні майже свято. Нарешті художниця офіційно передала малюнки і можна переходити до верстки. А домовленість про ілюстрації була ще на 1 вересня 2010 р. Отак-от затягнулооося! Маю надію, що далі справа посуватиметься швидше.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-16 05:55:25 ] - відповісти

Хоч і затягнулося, малювати - це теж серйозна творча справа. Може, вийшло гарно, під стать віршам, сподіваюсь. Вітаю з таким святом, щасливого продовження!


Отправить
Віталій Пригорницький (Л.П./Л.П.) [ 2016-03-06 08:55:50 ] - відповісти

дуже ніжно, щиро, відверто...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-03-06 09:59:50 ] - відповісти

Щиро дякую, Віталію!