
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.15
05:57
Вона приходить на світанні,
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.
2025.09.15
00:57
Використаний корисний ідіот перестає бути корисним, але не перестає бути ідіотом.
Без корисних ідіотів жодна корисна справа не обходиться.
Всякий корисний ідіот комусь та шкідливий.
Люди борються із шкідниками, але самі шкодять набагато більше.
2025.09.14
21:39
Я хочу поринути в розпад.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.
2025.09.14
16:19
дівчино що
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені
2025.09.14
15:59
Іду якось тихцем по вулиці села.
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,
2025.09.14
15:00
Поки зором пещу виднокраї
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.
2025.09.13
22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.
Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.
Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,
2025.09.13
22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.
Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.
Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,
2025.09.13
13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.
Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.
Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,
2025.09.13
05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
2025.09.12
22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
2025.09.12
21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не
2025.09.12
08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.
Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.
Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув
2025.09.12
05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.
І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.
І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,
2025.09.12
05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.
2025.09.11
22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.
І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.
І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Поеми
Казака про любов короля (міні-поема)
(відповідь Бабі Нібабі)
Вам хочу, друзі, казку розказати,
Нібабу треба ж якось наказати...
БудЕ їй повний "па-де-де гаплик",
Ходімо, товариство, на шашлик.
Розпалюємо вогнище руде,
Стрибаєм через нього в па-де-де…
Та обережно, каже нам примовка,
Це ж не шашлик із смаленого вовка.
Гре, діставайте огірки і сало,
Агентош буде керувати балом,
Овації прошу усього залу,
Він стане нині світлим кардиналом.
Сьогодні призначається між нами
Придворная і першая статс-дама,
Поезії поважна Берегиня
Софі Кримовська - перша герцогиня.
Хай біля неї прошу сяде, please,
Хмельницький пан наш Валері – маркіз.
Вина Цибульській Таї - із графину
Вона сьогодні - в статусі графині.
Тичко з Матвійко Катею таки
Заграють туш в чотири нам руки.
Поважні гості всядуться до столу –
Маркізи – Бенедишин, Люба Долик,
І Юля Бро і Лозова Оксана
У поетичнім сяєві постануть.
Приїхав герцог Редчиць із Канади,
Його також вітать ми дуже раді.
І запросити ще бо ми раденькі
І віконтесу Іру Зелененьку.
Все зафільмує і віддасть у пресу
Тернополянка - віршів баронеса.
Піднявсь в Кучерука козацький шлик
Він гарний приготує нам шашлик.
В демократичнім тут живем ми світі,
Не бандюки проходять у еліту,
В застіллі вірш хто кращий прочитає,
Того у королі і обирають.
Коли вже всі ми віршів начитались,
Почулось – наче щось загелготало.
Нібаби то було тоді дивацтво -
Вона гусей пасла біля палацу.
В кущах сама замислена сиділа
І віршики під носа бурмотіла.
Їх Черняхівський чув, музика чесний:
«Та ж з тебе може бути поетеса!»
Призналась Баба, наче те маля:
«Я написала вірш про короля!»
А Толя був наш не у тім`я битий,
Він попросив її в ставку помитись,
І сталось диво справжнє, о-ля-ля,
Красуню він повів до короля.
Вона той вірш похнюплено читала,
І всіх вельмож взяла й зачарувала,
Король аж голову засунув в пащу лева:
- Нібаба буде нині королева.
Наказую її я покарати -
Із королем у стилі «ню» скупати!
А Ліля Ні – перспект в літа свої –
Це буде перша фрейліна її.
Звучали тости й вірші знов чудові -
Хоч раз король женився по любові!
Та кожен з нас про теє добре знає –
Такого у реалі не буває!
Про це напише хтось колись в поемі,
Таке буває в мріях на «ПееМі»!
8.08.7519 р. (Від Трипілля) (2011)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Казака про любов короля (міні-поема)

Вам хочу, друзі, казку розказати,
Нібабу треба ж якось наказати...
БудЕ їй повний "па-де-де гаплик",
Ходімо, товариство, на шашлик.
Розпалюємо вогнище руде,
Стрибаєм через нього в па-де-де…
Та обережно, каже нам примовка,
Це ж не шашлик із смаленого вовка.
Гре, діставайте огірки і сало,
Агентош буде керувати балом,
Овації прошу усього залу,
Він стане нині світлим кардиналом.
Сьогодні призначається між нами
Придворная і першая статс-дама,
Поезії поважна Берегиня
Софі Кримовська - перша герцогиня.
Хай біля неї прошу сяде, please,
Хмельницький пан наш Валері – маркіз.
Вина Цибульській Таї - із графину
Вона сьогодні - в статусі графині.
Тичко з Матвійко Катею таки
Заграють туш в чотири нам руки.
Поважні гості всядуться до столу –
Маркізи – Бенедишин, Люба Долик,
І Юля Бро і Лозова Оксана
У поетичнім сяєві постануть.
Приїхав герцог Редчиць із Канади,
Його також вітать ми дуже раді.
І запросити ще бо ми раденькі
І віконтесу Іру Зелененьку.
Все зафільмує і віддасть у пресу
Тернополянка - віршів баронеса.
Піднявсь в Кучерука козацький шлик
Він гарний приготує нам шашлик.
В демократичнім тут живем ми світі,
Не бандюки проходять у еліту,
В застіллі вірш хто кращий прочитає,
Того у королі і обирають.
Коли вже всі ми віршів начитались,
Почулось – наче щось загелготало.
Нібаби то було тоді дивацтво -
Вона гусей пасла біля палацу.
В кущах сама замислена сиділа
І віршики під носа бурмотіла.
Їх Черняхівський чув, музика чесний:
«Та ж з тебе може бути поетеса!»
Призналась Баба, наче те маля:
«Я написала вірш про короля!»
А Толя був наш не у тім`я битий,
Він попросив її в ставку помитись,
І сталось диво справжнє, о-ля-ля,
Красуню він повів до короля.
Вона той вірш похнюплено читала,
І всіх вельмож взяла й зачарувала,
Король аж голову засунув в пащу лева:
- Нібаба буде нині королева.
Наказую її я покарати -
Із королем у стилі «ню» скупати!
А Ліля Ні – перспект в літа свої –
Це буде перша фрейліна її.
Звучали тости й вірші знов чудові -
Хоч раз король женився по любові!
Та кожен з нас про теє добре знає –
Такого у реалі не буває!
Про це напише хтось колись в поемі,
Таке буває в мріях на «ПееМі»!
8.08.7519 р. (Від Трипілля) (2011)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію