Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
бо поряд з ним хижак,
не дати шанс цій тварі –
тому веде ся так.
Мав на роду мовчати
багато літ і зим,
хижак же мав повчати
Щоб далі аж до Річиці дійти...
І раптом смеречина перервала,
Що замірявсь зробити в цім житті.
Тремтіла смеречина, мов зайчатко,
А він лежав під нею горілиць.
Не знала смеречина, чи кричати,
Чи почекать конвалій і с
Летить на місто черговий фугас.
А нам, незламним, спеціальні пункти
Допомагають вижити в цей час.
Тут можна відігріти ноги й руки
І навіть зарядити телефон.
А ми рахуємо прильотів звуки,
Бо президентом бути – це не сміх:
в свій офіс, ледь прокинувшись, він плента –
і мерзне там, один за нас усіх!
Він здрить удаль – й важку гадає думу,
йому – от чесно! – соромно за нас:
чому не надонатили всю суму
Люди, звірі, зорі,
Воскурімо фіміам
Самохвалу Борі.
Вклякнім, хоч не кожен звик
Буть м'якішим вати.
Ми не годні черевик
І що у нього на умі?
Можливо березнем припнутий?
Можливо знов на Колимі?..
Січневі дні ось-ось злетять вже.
Морози знижаться… Чомусь
Зв’язки і світло із мережі
Лишили в пам’яті: «готуйсь»…
Якось раз, лежу в лікарні
(впав на мене стос каністр).
Й раптом чую вісті гарні:
приїздить прем’єр-міністр!
Тут набігла тьма народу,
відпускають у вирій зозуль
не жалій моє серце ти їх
небо чисте і вільне від куль
за ночами проносяться дні
та за ними тужити не варто
і шукати притулку у сні
нема у домі світла, газу,
і сум проймає до кісток
щоразу, пташечко, щоразу.
Така жура, що хоч ридай
на грудях ночі безутішно.
Невже минуле через край
Я відчуваю грань, коли іде розвал,
Як вічності вино проб'є недужий корок,
Здолавши метушню і миготливість зал.
Я відійду за грань людського розуміння,
По той бік цінностей, уявлень і понять.
Мене накриє
що думаєш про мене.
Розкажи,
що сниться уночі.
Розкажи
про мрії потаєнні.
Передай
надії радісні й сумні.
Я живу там
І зимно уночі
Анічим не легший днів тягар
Не існує даху
Вповзає дощ у дім
Ллє в мої думки
Поки я виважую час
Ця зима за мене все напише.
Кожен з власним горем - сам на сам,
Найболючішим та найстрашнішим.
Ось і я не виняток. Іду
В білий січень і його тенета.
Зустрічаю тільки самоту,
там вишита я
там ти і ти і ти
там одні хрестики
і хрести
а що тут а що тут
заховалося за картон
варіант а
Доволі легко по усьому світі.
Вони ведуть нахабно, вічно п’яні
На вулиці чи десь у ресторані.
Без мату не спроможні говорити.
Такі ж самі нахабні їхні діти,
Яких вони із криками повчають.
Хоч ті перед очима приклад ма
І сплескують руками об коліна.
Навіть ті, хто не знає, в чім причина,
Спиняються і сміються без запитань.
Та є сміх, коли спіткнувся хтось
І впав. Од болі невзмозі вимовити щось.
«П’яниця! На свиню ти схожий!»-
Р
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Розтермосили в лігві...
Розтермосили в лігві задрімане зло,
куцозоро воно подивилось навкруг;
і підвівся шатун, і його потягло
на криваву поживу, утіху звірюг.
Вас отак потягли у «хрестовий похід»,
начеркавши хрести та зигзаги.
Що вам треба у нас, де вам бути не слід,
де стрічає вас пекло зневаги?
Тож, вояче, стривай,
убивати не йди!
Долучившись до зграй,
не минеш ти біди!
За руйновища шкіл,
гвалтування та лють
вам осиковий кіл
між лопаток воб’ють.
Буде в школах багато років недобір, -
ти відсутній був, множив чисельність смертей,
а дружина твоя, поки м’яв ти мундир,
не родила дітей.
Ти навряд чи отримаєш орденський хрест,
та над Волгою - інший, могильний, готов.
Ти не згодний? Доволі смішний твій протест:
раз хрестовий похід, то й хрестів - ніби дров.
І написана буде брехня, блекота
на отій гробовій твоїй дошці,
бо давно на усіх вас немає хреста,
лиш зигзаги на вас, «хрестоносці»...
Попри згаяний час,
попри безліч могил -
видно оком: у вас
ще багато дурил.
Візьмуть вас у полон,
вас поранять чи вб’ють -
під сирітський прокльон
ви цю пройдете путь.
Буде в школах багато років недобір, -
ти відсутній був, множив чисельність смертей,
а дружина твоя, поки м’яв ти мундир,
не родила дітей.
Марно мрієте наші хліба загребти,
ви натомість поляжете в наш перегній;
проростуть ваші поспіхом збиті хрести,
і настане нарешті від вас супокій.
Ви пішли від родин під воєнний оркестр
із бажанням поживи відчутним.
Чи потрібен фальшивої «Мужності» хрест
буде сиротам вашим майбутнім?
Повертайся назад,
ти ж, он, - батько та син;
лиш загиблий солдат
буде рідним взамін!
А лишишся живий -
свіжим лавам хрестів
пояснити зумій,
що́ у нас ти хотів?
Буде в школах багато років недобір, -
ти відсутній був, множив чисельність смертей,
а дружина твоя, поки м’яв ти мундир,
не родила дітей...
(2022)
*** ОРИГІНАЛ ***
Растревожили в логове старое зло,
Близоруко взглянуло оно на восток.
Вот поднялся шатун и пошел тяжело -
Как положено зверю - свиреп и жесток.
Так подняли вас в новый крестовый поход,
И крестов намалевано вдоволь.
Что вам надо в стране, где никто вас не ждёт,
Что ответите будущим вдовам?
Так послушай, солдат!
Не ходи убивать -
Будешь кровью богат,
будешь локти кусать!
За развалины школ,
за сиротский приют
Вам осиновый кол
меж лопаток вобьют.
Будет в школах пять лет недобор, старина, -
Ты отсутствовал долго, прибавил смертей,
А твоя, в те года молодая, жена
Не рожала детей.
Неизвестно, получишь ли рыцарский крест,
Но другой - на могилу над Волгой - готов.
Бог не выдаст? Свинья же, быть может, не съест, -
Раз крестовый поход - значит, много крестов.
Только ваши - подобье раздвоенных жал,
Всё вранье - вы пришли без эмоций!
Гроб Господен не здесь - он лежит, где лежал,
И креста на вас нет, крестоносцы.
Но, хотя миновало
немало веков,
Видно, не убывало
у вас дураков!
Вас прогонят, пленят,
ну, а если убьют -
Неуютным, солдат,
будет вечный приют.
Будет в школах пять лет недобор, старина, -
Ты отсутствовал долго, прибавил смертей,
А твоя, в те года молодая, жена
Не рожала детей.
Зря колосья и травы вы топчете тут,
Скоро кто-то из вас станет чахлым кустом,
Ваши сбитые наспех кресты прорастут,
И настанет покой, только слишком «потом».
Вы ушли от друзей, от семей, от невест -
Не за пищей птенцам желторотым.
И не нужен железный оплавленный крест
Будет будущим вашим сиротам.
Возвращайся назад,
чей-то сын и отец!
Убиенный солдат -
это только мертвец.
Если выживешь -
тысячам свежих могил
Как потом объяснишь,
для чего приходил?
Будет в школах пять лет недобор, старина, -
Ты отсутствовал долго, прибавил смертей,
А твоя, в те года молодая, жена
Не рожала детей.
(1976)
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
