Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
та, що знає – між нами війна,
та луною у небі витає:
« Це вона... це вона... це вона...»
І якби не дароване фото,
що не відаю, де заховав,
то не вірив би, нехотя, хто то
невідправлений лист написав,
Була особа там, напучувала, буцім
Як оце звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Ти не у змозі звернутися до Бога молитвою!
Хто надасть мені притулок? Місце, де ховатис
Близькість з котрим
компрометує.
Ти - наче
високопоставлена
Персона...
Не дай Боже,
побачать
Заради вибриків — клює…
І один одного вартує,
Як жаль, по-правді, не моє…
Зірвали б куш і розділили б.
Третину їм, а решту тим,
Хто так охоче насмітили
Своїм замовленням «святим»…
що не вимерли у суєті
і несуть із минулого дітям
естафету доби неоліту,
де малюють горшки не святі.
ІІ
Із минулого бачу сьогодні
Упав на підлогу печально.
Як човен у морі думок,
Лежить він один безпричально.
Самотній пожовклий листок -
Це лист невідомо від кого.
Проклав невідчутний місток
треба її розганяти
додивитися старе порно
чи сміття винести з хати
у фейсбуку брудними словами
напишу старому політику
як дожити із цими козлами
а світлу застує пітьма,
линяють коміки – придворні
і зеленаві, зокрема,
яким аплодували хором,
а нині кожного підряд
охоплює іспанський сором
за збочений електорат,
Буде спека, інколи аномальна.
Ми готові до цього. Як завжди.
Важке дихання міського асфальту.
Сонце від якого наїжачуються перехожі
Дивляться сердито і втомлено
Висихають та вигорають.
І цей шум, гудіння, грім.
прекрасна річ.
Приходьте подивитися –
це варто,
хоча б тому,
що сперма б’є ключем
і йде «запліднення у ваших душах».
Ви не гидайтеся,
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.
І.
Вела дорога в дощ і в спеку
Між різнотрав'ями узбіч.
Мітли чи списа біле древко -
ОпЕртя, і нічого більш.
Вип’ю чарочку знову з друзяками…
А знеболення і оновлення
Будем порівно гризти з собаками
Тую кісточку, що без тістечка
Я смоктатиму а не гризтиму
Ну а стрілочка… свіжа вісточка:
Друзів втриматись я проситиму…
Фатальне листя облітає.
Так неминучості тюрма
В кайданах болісно тримає.
Зима гряде, немов тиран,
Змітаючи усе навколо.
Я прикладатиму до ран
Як москалів у поміч запросив
Богдан. Наївно, мабуть сподівавсь,
Що цар московський справді поміч дасть.
Та, де ступила лапа москаля,
Там, він вважа, що вже його земля.
Тож помочі від них було на гріш
Та вже г
чому тебе я покохав ото
мовби старатель злотоносний пісок
ґо танцюймо добрий час зійшов
ей
багато хто живе в полоні мрій
ретельно бруд ховаючи у рукаві
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Розтермосили в лігві...
Розтермосили в лігві задрімане зло,
куцозоро воно подивилось навкруг;
і підвівся шатун, і його потягло
на криваву поживу, утіху звірюг.
Вас отак потягли у «хрестовий похід»,
начеркавши хрести та зигзаги.
Що вам треба у нас, де вам бути не слід,
де стрічає вас пекло зневаги?
Тож, вояче, стривай,
убивати не йди!
Долучившись до зграй,
не минеш ти біди!
За руйновища шкіл,
гвалтування та лють
вам осиковий кіл
між лопаток воб’ють.
Буде в школах багато років недобір, -
ти відсутній був, множив чисельність смертей,
а дружина твоя, поки м’яв ти мундир,
не родила дітей.
Ти навряд чи отримаєш орденський хрест,
та над Волгою - інший, могильний, готов.
Ти не згодний? Доволі смішний твій протест:
раз хрестовий похід, то й хрестів - ніби дров.
І написана буде брехня, блекота
на отій гробовій твоїй дошці,
бо давно на усіх вас немає хреста,
лиш зигзаги на вас, «хрестоносці»...
Попри згаяний час,
попри безліч могил -
видно оком: у вас
ще багато дурил.
Візьмуть вас у полон,
вас поранять чи вб’ють -
під сирітський прокльон
ви цю пройдете путь.
Буде в школах багато років недобір, -
ти відсутній був, множив чисельність смертей,
а дружина твоя, поки м’яв ти мундир,
не родила дітей.
Марно мрієте наші хліба загребти,
ви натомість поляжете в наш перегній;
проростуть ваші поспіхом збиті хрести,
і настане нарешті від вас супокій.
Ви пішли від родин під воєнний оркестр
із бажанням поживи відчутним.
Чи потрібен фальшивої «Мужності» хрест
буде сиротам вашим майбутнім?
Повертайся назад,
ти ж, он, - батько та син;
лиш загиблий солдат
буде рідним взамін!
А лишишся живий -
свіжим лавам хрестів
пояснити зумій,
що́ у нас ти хотів?
Буде в школах багато років недобір, -
ти відсутній був, множив чисельність смертей,
а дружина твоя, поки м’яв ти мундир,
не родила дітей...
(2022)
*** ОРИГІНАЛ ***
Растревожили в логове старое зло,
Близоруко взглянуло оно на восток.
Вот поднялся шатун и пошел тяжело -
Как положено зверю - свиреп и жесток.
Так подняли вас в новый крестовый поход,
И крестов намалевано вдоволь.
Что вам надо в стране, где никто вас не ждёт,
Что ответите будущим вдовам?
Так послушай, солдат!
Не ходи убивать -
Будешь кровью богат,
будешь локти кусать!
За развалины школ,
за сиротский приют
Вам осиновый кол
меж лопаток вобьют.
Будет в школах пять лет недобор, старина, -
Ты отсутствовал долго, прибавил смертей,
А твоя, в те года молодая, жена
Не рожала детей.
Неизвестно, получишь ли рыцарский крест,
Но другой - на могилу над Волгой - готов.
Бог не выдаст? Свинья же, быть может, не съест, -
Раз крестовый поход - значит, много крестов.
Только ваши - подобье раздвоенных жал,
Всё вранье - вы пришли без эмоций!
Гроб Господен не здесь - он лежит, где лежал,
И креста на вас нет, крестоносцы.
Но, хотя миновало
немало веков,
Видно, не убывало
у вас дураков!
Вас прогонят, пленят,
ну, а если убьют -
Неуютным, солдат,
будет вечный приют.
Будет в школах пять лет недобор, старина, -
Ты отсутствовал долго, прибавил смертей,
А твоя, в те года молодая, жена
Не рожала детей.
Зря колосья и травы вы топчете тут,
Скоро кто-то из вас станет чахлым кустом,
Ваши сбитые наспех кресты прорастут,
И настанет покой, только слишком «потом».
Вы ушли от друзей, от семей, от невест -
Не за пищей птенцам желторотым.
И не нужен железный оплавленный крест
Будет будущим вашим сиротам.
Возвращайся назад,
чей-то сын и отец!
Убиенный солдат -
это только мертвец.
Если выживешь -
тысячам свежих могил
Как потом объяснишь,
для чего приходил?
Будет в школах пять лет недобор, старина, -
Ты отсутствовал долго, прибавил смертей,
А твоя, в те года молодая, жена
Не рожала детей.
(1976)
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
