Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.
А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Розтермосили в лігві...
Розтермосили в лігві задрімане зло,
куцозоро воно подивилось навкруг;
і підвівся шатун, і його потягло
на криваву поживу, утіху звірюг.
Вас отак потягли у «хрестовий похід»,
начеркавши хрести та зигзаги.
Що вам треба у нас, де вам бути не слід,
де стрічає вас пекло зневаги?
Тож, вояче, стривай,
убивати не йди!
Долучившись до зграй,
не минеш ти біди!
За руйновища шкіл,
гвалтування та лють
вам осиковий кіл
між лопаток воб’ють.
Буде в школах багато років недобір, -
ти відсутній був, множив чисельність смертей,
а дружина твоя, поки м’яв ти мундир,
не родила дітей.
Ти навряд чи отримаєш орденський хрест,
та над Волгою - інший, могильний, готов.
Ти не згодний? Доволі смішний твій протест:
раз хрестовий похід, то й хрестів - ніби дров.
І написана буде брехня, блекота
на отій гробовій твоїй дошці,
бо давно на усіх вас немає хреста,
лиш зигзаги на вас, «хрестоносці»...
Попри згаяний час,
попри безліч могил -
видно оком: у вас
ще багато дурил.
Візьмуть вас у полон,
вас поранять чи вб’ють -
під сирітський прокльон
ви цю пройдете путь.
Буде в школах багато років недобір, -
ти відсутній був, множив чисельність смертей,
а дружина твоя, поки м’яв ти мундир,
не родила дітей.
Марно мрієте наші хліба загребти,
ви натомість поляжете в наш перегній;
проростуть ваші поспіхом збиті хрести,
і настане нарешті від вас супокій.
Ви пішли від родин під воєнний оркестр
із бажанням поживи відчутним.
Чи потрібен фальшивої «Мужності» хрест
буде сиротам вашим майбутнім?
Повертайся назад,
ти ж, он, - батько та син;
лиш загиблий солдат
буде рідним взамін!
А лишишся живий -
свіжим лавам хрестів
пояснити зумій,
що́ у нас ти хотів?
Буде в школах багато років недобір, -
ти відсутній був, множив чисельність смертей,
а дружина твоя, поки м’яв ти мундир,
не родила дітей...
(2022)
*** ОРИГІНАЛ ***
Растревожили в логове старое зло,
Близоруко взглянуло оно на восток.
Вот поднялся шатун и пошел тяжело -
Как положено зверю - свиреп и жесток.
Так подняли вас в новый крестовый поход,
И крестов намалевано вдоволь.
Что вам надо в стране, где никто вас не ждёт,
Что ответите будущим вдовам?
Так послушай, солдат!
Не ходи убивать -
Будешь кровью богат,
будешь локти кусать!
За развалины школ,
за сиротский приют
Вам осиновый кол
меж лопаток вобьют.
Будет в школах пять лет недобор, старина, -
Ты отсутствовал долго, прибавил смертей,
А твоя, в те года молодая, жена
Не рожала детей.
Неизвестно, получишь ли рыцарский крест,
Но другой - на могилу над Волгой - готов.
Бог не выдаст? Свинья же, быть может, не съест, -
Раз крестовый поход - значит, много крестов.
Только ваши - подобье раздвоенных жал,
Всё вранье - вы пришли без эмоций!
Гроб Господен не здесь - он лежит, где лежал,
И креста на вас нет, крестоносцы.
Но, хотя миновало
немало веков,
Видно, не убывало
у вас дураков!
Вас прогонят, пленят,
ну, а если убьют -
Неуютным, солдат,
будет вечный приют.
Будет в школах пять лет недобор, старина, -
Ты отсутствовал долго, прибавил смертей,
А твоя, в те года молодая, жена
Не рожала детей.
Зря колосья и травы вы топчете тут,
Скоро кто-то из вас станет чахлым кустом,
Ваши сбитые наспех кресты прорастут,
И настанет покой, только слишком «потом».
Вы ушли от друзей, от семей, от невест -
Не за пищей птенцам желторотым.
И не нужен железный оплавленный крест
Будет будущим вашим сиротам.
Возвращайся назад,
чей-то сын и отец!
Убиенный солдат -
это только мертвец.
Если выживешь -
тысячам свежих могил
Как потом объяснишь,
для чего приходил?
Будет в школах пять лет недобор, старина, -
Ты отсутствовал долго, прибавил смертей,
А твоя, в те года молодая, жена
Не рожала детей.
(1976)
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
