ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.03.29 05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.

Артур Курдіновський
2024.03.29 01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".

Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.

У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,

Наталія Кравченко
2024.03.28 22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Василь Марківський
2024.03.26

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Буколик / Проза

 Штефан Цвайґ. «Моцарт» Бели Балажа [1]

Переклад і примітки – Василь Білоцерківський

Упродовж багатьох десятиліть дедалі знову постає запитання: чи може людина-творець, образ, подібний до Рембрандта, Бетговена, Мікеланджело, стати предметом драматичного втілення? Коли мова йде про геніальних державних мужів та інших людей чину, питання заздалегідь розв’язується позитивно. Активність, діяльність становить саму сутність їхньої натури, кожне їхнє рішення спричиняє очевидні результати, і навіть ті перешкоди, які вони мусять долати, наочні й утілені в певних людях і законах. Тому Цезар, або Олександр, або Кромвель, або Робесп’єр – не лише готові герої трагедій: самі їхні образи спонукають поета писати драматичні твори.
Інакше відбувається з геніальними поетами, художниками, музикантами. Там, де сама боротьба, іменована творчістю, проходить у глибинах душі, де перешкоди, які ставить перед собою сам творець, важливіші за ті, які нагромаджує перед ним зовнішній світ, де предметом зображення стає сама поезія, – там лише в рідкісних випадках вдається втілити у відчутній формі душевний конфлікт. Навіть «Тассо» Ґете – можливо, найбільш вдала спроба такого ґатунку – діє на нас радше як поема, ніж як драматичне сплетення подій. Майже завжди трагедія митця буває надто особистою, надто глибоко прихованою, аби викликати загальний відгук, і лише вельми рідко вона може дійти прямо зі сцени до простого глядача, який не підготував себе читанням. Адже квінтесенція, яку називаємо геніальністю, становить невидиму матерію, завжди нове і таємниче поєднання і сполучення властивостей, неповторну стихію, якої не можна відтворити грубим театральним механізмом. І кожен драматург, який намагається представити на сцені це явище, недоступне їй за своїми масштабами, мусить заздалегідь усвідомлювати, що йому вдалося не показати наочно, у чому сутність генія, а тільки, щонайліпше, зобразити генія як людину, втілити його земну, часову природу, а не позачасову засаду в її земному вигляді.
Найбільшою перевагою драматичного нарису «Моцарт» уважаю те, що Бела Балаж, усвідомлюючи названу трудність, не намагається відтворити образ «божественного Моцарта», але зображає гаданого «улюбленця богів» передусім як людину і в цьому зображенні, гадаю, ближче підходить до справжнього, історичного портрета, ніж автори всіх знаних мені творів про Моцарта. Не слід забувати, що за ці сто чи сто п’ятдесят років у літературі фатальним чином виникло поверхове уявлення про Моцарта, яке небезпечно спрощує його: Моцарта зображають лише генієм легкості, якому все вдається жартома і грайливо, типом «благословенного богами» митця, який творить за їхньою милістю, не знаючи труднощів і завжди залишаючись веселим, комунікабельним і привітним, не тямлячи людської ворожнечі й протидії. Завдяки такому впертому шаленству напрочуд легко і зручно протиставляти Моцарта, як аполлонічного митця, демонічному Бетговенові (так Рембрандта протиставляють Рафаелеві, наче тінь світлу).
Той, кому найліпше відоме Моцартове життя, знає, наскільки поверхова ця легенда про вічно безтурботного улюбленця богів. Насправді Моцарт був одним із найбільш непохитних і вільних людей, в ім’я цієї свободи він перетворив усе своє життя на боротьбу, сповнену небезпек. Причиною того, що його життєвий уклад залишався простим і непретензійним, як уклад звичайного небагатого містянина, була зовсім не якась особлива його скромність або легковажна безтурботність: ні, лише твердо усвідомлене бажання нікому не служити змушувало його провадити непомітне, але незалежне існування. Він волів бідувати, але не перебувати при якому-небудь покровителі-князі, при дворі чи іншому гордовитому товаристві музичним лакеєм. Ліпше давати уроки фортепіано, ліпше писати музику для курантів і танці, аніж випрошувати гроші улесливими посвятами. Жоден музикант у ту добу – без винятку й Бетговена – не залишався настільки внутрішньо вільним од забобонів свого часу і настільки чужим пошануванню осіб високого роду і рангу. Мені видається, найліпше характеризує горду незалежність Моцарта той надто маловідомий факт, що за все життя Моцарт ані разу не скористався своїм шляхетським титулом. Ґлюк уже давно ввійшов до музичної літератури як «шевальє Ґлюк» або «кавалер Ґлюк» (Е.-Т.-А. Гофман): шанобливо повторює один автор за другим цей титул, справді, за літерою закону. Ґлюк мав право йменуватися «кавальєре», як і кожен, хто отримав від Папи орден Золотої шпори. Але ж і Моцарт також одержав від Папи цей орден, до того ж дванадцяти- чи тринадцятирічним; тим самим і йому, як і Ґлюкові, було надано титул кавалера. Та лишень місяць хлопчик знаходив задоволення в тому, аби всюди підписуватися «кавальєре Вольфґанґо Моцарт»; потім він відкидає свій титул, наче брудну рукавичку, і ані в повідомленні про весілля, ані в повідомленні про смерть більше не знаходимо пишного титулу «кавальєре», або «кавалер». Моцарт помер, як жив, – непомітним і вільним; символічно те, що й на цвинтарі він не дістав окремої могили: його поховали серед інших бідних і непомітних, у братській могилі [2].
Темою своєї п’єси Бела Балаж обрав внутрішню незалежність Моцарта і ту боротьбу, яку протягом усього життя мусив провадити заради цієї малої, бідної, майже пролетарської свободи. Автор показує, як ще дитиною, через свою вроджену безпосередність, Моцарт повстає супроти світських умовностей, як підлітком звільняється від батька, котрий своїми найліпшими намірами хоче відмежувати сина од усього, що виходить за рамки обмеженого міщанського кола, показує, як Моцарт відмовляється од служби в архієпископа і як до останньої години бореться за свою найвищу святиню – чистоту і незайманість власного мистецтва. Усе це Бела Балаж змальовує переконливо і живо, а найбільшою перевагою його п’єси мені здається те, що в ній він ніде не впадає у схематизм і в ім’я упередженого звеличення Моцарта не приписує батькові й Гаґенауеру жалюгідної ролі тупих невігласів і не принижує Констанци, виводячи її черствою, безсердечною істотою, яка не розуміє генія свого чоловіка (саме в такому хибному світлі охоче зображають характер цієї веселої, не надто глибокої жінки, яка, втім, щиро кохає на свій манер). Балаж однаково далекий і від сентиментальності й від насильницької героїзації. Для нього найголовніше – показати Моцарта таким, яким він був: вільною людиною, що пристрасно усвідомлює свою свободу. Авторові це, безумовно, вдалося, і ми відчуваємо, як від сцени до сцени зростає наша симпатія до зображуваних людей, – бо це зображення, як говорить мені чуття, цілковито збігається з історичною правдою завдяки своїй художній правді – єдиній доступній нам, нащадкам.



Першодрук – у радянському часописі «Интернациональная литература» (німецький випуск – «Deutsche Blätter», № 3, 1940).
[1] Бела Балаж (1884–1949) – угорський кінокритик, естетик, прозаїк і поет єврейського походження. Автор низки кіносценаріїв (зокрема відомої стрічки «Десь у Європі» (1948) про наслідки Другої світової війни). Написав лібрето до модерністичної опери Бели Бартока «Замок герцога Синьої Бороди» (1918), завдяки чому став широкославний на континенті. 1949 р. здобув Премію Кошута за визначні заслуги на ниві угорської культури. 1940 р. Балаж написав драму «Моцарт» (вид. 1941), рецензією на яку є цей нарис Цвайґа.
[2] Достеменні причини поховання Моцарта у спільній могилі для бідних досі дискутуються. Адже, попри свою скромність, композитор (добре відомий в Австрії та в Європі, він мав могутніх меценатів) не був настільки бідний, аби його поховали в такий спосіб, не керуючись особливими мотивами.





Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2022-10-24 05:57:07
Переглядів сторінки твору 220
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми КЛАСИКА
ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2024.02.06 09:56
Автор у цю хвилину відсутній