
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.09
22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,
2025.10.09
21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький
2025.10.09
20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.
Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.
Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить
2025.10.09
20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач
2025.10.09
15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:
2025.10.09
13:39
Я шпарку заб’ю, через неї дощить
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
2025.10.09
12:49
Яскравими фарбами осінь
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.
2025.10.09
12:18
Ти вмієш слухати мене роками поспіль.
Ти вмієш слухати мовчання навіть дужче.
Ми можем намовчатись разом вдосталь,
Допоки спілкуватимуться душі.
Юнацьких, ми позбавлені ілюзій,
І зайвої поспішності у рухах.
Ласуєм почуттям, неначе смузі
І обираєм
Ти вмієш слухати мовчання навіть дужче.
Ми можем намовчатись разом вдосталь,
Допоки спілкуватимуться душі.
Юнацьких, ми позбавлені ілюзій,
І зайвої поспішності у рухах.
Ласуєм почуттям, неначе смузі
І обираєм
2025.10.09
09:47
Сьогодні, 9 жовтня, йому могло би виповнитися 85 років. Але він пішов у захмар’я сорокарічним.
Можливо, такі яскраві особистості конче потрібні не лише тут…
До речі, одна з львівських вулиць носить його ім‘я.
Дві маленькі зелені фари
висвітлюють шл
Можливо, такі яскраві особистості конче потрібні не лише тут…
До речі, одна з львівських вулиць носить його ім‘я.
Дві маленькі зелені фари
висвітлюють шл
2025.10.08
22:17
Давно я не був
на залізничному вокзалі.
Узимку він промерзає
до самих глибин,
як серце печалі.
Вокзал став для мене
землею обітованою,
куди спрямовані мої мрії,
на залізничному вокзалі.
Узимку він промерзає
до самих глибин,
як серце печалі.
Вокзал став для мене
землею обітованою,
куди спрямовані мої мрії,
2025.10.08
16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.
2025.10.08
16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.
2025.10.08
15:15
Перед осінню ніби винною
Почуваюся без вини.
Розлітається павутиною
Перший зАзимок слюдяний.
І жовтневого дня короткого
Багровиння снує клубки.
Кривда в них примостилась котиком
Почуваюся без вини.
Розлітається павутиною
Перший зАзимок слюдяний.
І жовтневого дня короткого
Багровиння снує клубки.
Кривда в них примостилась котиком
2025.10.08
13:20
грудня 2025 року
Норвезький Нобелівський комітет
винесе рішення:
«нікому з глав держав
не присуджувати премію миру».
До такого рішення
потенційні члени комітету
прийшли заздалегідь,
ознайомившись з дослідженнями
міжнародної групи науковц
2025.10.08
11:12
Колись бункери були прихистком героїв, а нині по бункерах рятує шкуру якесь пуйло.
У майбутньому вивчення історії рашизму буде справою не політологів, а паразитологів.
Право сильного сильне, але не праве.
Малодушним завжди мало загублених душ.
2025.10.08
06:14
Зранку за вікнами осінь
Хлюпає нудно дощем, -
Плани зруйновано зовсім,
Душу охоплює щем.
Тільки корити не стану
Час дощовитий ніяк, -
Осінь - обманлива пані, -
Знати повинен усяк...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хлюпає нудно дощем, -
Плани зруйновано зовсім,
Душу охоплює щем.
Тільки корити не стану
Час дощовитий ніяк, -
Осінь - обманлива пані, -
Знати повинен усяк...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ірина Новіцька (1981) /
Критика | Аналітика
Відкритий лист (сподіваюсь, він не стане епітафією)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Відкритий лист (сподіваюсь, він не стане епітафією)
Отже - "полюбляєте завдавати удар першою..."
Найперший удар належав по факту не мені. Але візьму на себе потребу відповідати за нього, бо з тими людьми я згодна (емоційні вибухи лишимо збоку, конкретні ж зауваги цілком справедливі. Маю на увазі щодо рим, збивок у ритмі, нагромадження описових моментів, складних мовних фігур, тобто значень поза необхідністю.)
"хочу Вас розчарувати...будь-яка критика-це найкраща для мене похвала..."
І ви цим думали мене розчарувати? Ну й логіка! Навпаки, тішуся, значить, сприймаєте критику як належне. Якщо ви тільки це серйозно сказали, а не для красивого слова. А щодо ударів, то один недурний чоловік написав: що не вбиває, те робить сильнішим.
Тепер те, що я думаю. Ця розмовочка-розбірочка - насправді буря у склянці води, яка, однак, не позбавлена серйозних підстав. Інакше я б за цю відповідь не бралася. А так маю стимул розібратися докладніше, що у ваших віршах "хорошо", а що "плохо". Оскільки, судячи з багаточисельних згадок про ножі та інші знаряддя тортур, ви ознайомлені з прикрістю дещо неприємне витримати, то буду говорити максимально прямо.
"Плохо". Уривковість речень (занудний прийом, коли постійний), трикрапки, що не додають патетики, а лишень маячать в очах, нездалі рими, повтори та назагал одноманітність тематики (зрештою, ваших віршів тут ще небагато), довжелезні речення зі "щоканням" - то надмір уривковості, то накручування фразеології на зміст, наче ниток у клубок, від чого виникає враження тотальної беззмістовності. Гіперготичність метафор і символів - на кожному кроці кров, жертви, агонія смерті, скелети, згвалтовані, зв'язані, побиті тіла та інша декадентщина. Я не готка, але готів сприймаю, коли їхня "мрачность" випливає з життєвого чи психологічного досвіду. А тут готика схожа на вернісаж, де продають попсову атрибутику. Я не уявляю, де треба жити - мабуть, у якомусь цілком відокремленому світі -, щоб у людини був такий чорний світогляд. Просто тобі вівісекція над усім видимим і невидимим та різною мірою святим, що зустрічаєш у житті. Звідки така жорстокість? я не про саме життя, з ним усе ясно, я про вашу власну психіку. Не випадково згадала про Ломброзо. Ви чули про його працю "Гениальность и помешательство"? Ломброзо, звичайно, пургу трусив, геній та маніяк аж ніяк не тотожні, але психічну підоснову "небезпечних" митців на кшталт нинішнього Мериліна Менсона змалював вичерпно й влучно. Якщо він випадково вгадав у своїх викладках, то сподіваюсь, вам до геніальності далеко. Вам також радила би сподіватись.
"Хорошо". Те, що ви вибрали ритм, зразком якого я зараз зацитую одну строфу:
повіки їх ховають в очах безумний страх,
на дошці гри у шахи вже хтось поставив шах,
тепер вони в кайданах, що їх тримає кат,
вони лише чекають, щоб хтось поставив мат....
Ви, мабуть, не знаєте, але цим важким маршовим розміром написаний середньовічний (готичний!) епос про героїв, як-от "Молодша Едда" чи "Пісня про Нібелунгів". Так що ритм ідеально пасує до стилю творів - в теорії, бо часто його ламаєте. Ще подобається розвиток теми вірша "Втеча на смітник". По-перше, тема не підслухана з якогось готичного аудіоальбому, а до болю актуальна, і плакатність картини сучасного міста з наркоманськими притонами - зовсім не така вже вигадка, як "чорні" сюжети мелодраматичних балад. По-друге, ви спромоглися вилізти з лірики "розбитих нервів та валер'янки" (у вашому випадку - абсенту) в панорамне зображення навколишнього світу. От тільки переапокаліптили і про ляльок крадених не варто.
Ось і все.
Ага. "Ви принаймні мої вірші прочитали...а я Ваші,на жаль:), ні..." А ви придивіться. Знайдете на сайті "роздвоєне копитце" (бо я там присутня як поет, тільки під іншим ім'ям) - можете зробити тріумфальне відкриття.
Найперший удар належав по факту не мені. Але візьму на себе потребу відповідати за нього, бо з тими людьми я згодна (емоційні вибухи лишимо збоку, конкретні ж зауваги цілком справедливі. Маю на увазі щодо рим, збивок у ритмі, нагромадження описових моментів, складних мовних фігур, тобто значень поза необхідністю.)
"хочу Вас розчарувати...будь-яка критика-це найкраща для мене похвала..."
І ви цим думали мене розчарувати? Ну й логіка! Навпаки, тішуся, значить, сприймаєте критику як належне. Якщо ви тільки це серйозно сказали, а не для красивого слова. А щодо ударів, то один недурний чоловік написав: що не вбиває, те робить сильнішим.
Тепер те, що я думаю. Ця розмовочка-розбірочка - насправді буря у склянці води, яка, однак, не позбавлена серйозних підстав. Інакше я б за цю відповідь не бралася. А так маю стимул розібратися докладніше, що у ваших віршах "хорошо", а що "плохо". Оскільки, судячи з багаточисельних згадок про ножі та інші знаряддя тортур, ви ознайомлені з прикрістю дещо неприємне витримати, то буду говорити максимально прямо.
"Плохо". Уривковість речень (занудний прийом, коли постійний), трикрапки, що не додають патетики, а лишень маячать в очах, нездалі рими, повтори та назагал одноманітність тематики (зрештою, ваших віршів тут ще небагато), довжелезні речення зі "щоканням" - то надмір уривковості, то накручування фразеології на зміст, наче ниток у клубок, від чого виникає враження тотальної беззмістовності. Гіперготичність метафор і символів - на кожному кроці кров, жертви, агонія смерті, скелети, згвалтовані, зв'язані, побиті тіла та інша декадентщина. Я не готка, але готів сприймаю, коли їхня "мрачность" випливає з життєвого чи психологічного досвіду. А тут готика схожа на вернісаж, де продають попсову атрибутику. Я не уявляю, де треба жити - мабуть, у якомусь цілком відокремленому світі -, щоб у людини був такий чорний світогляд. Просто тобі вівісекція над усім видимим і невидимим та різною мірою святим, що зустрічаєш у житті. Звідки така жорстокість? я не про саме життя, з ним усе ясно, я про вашу власну психіку. Не випадково згадала про Ломброзо. Ви чули про його працю "Гениальность и помешательство"? Ломброзо, звичайно, пургу трусив, геній та маніяк аж ніяк не тотожні, але психічну підоснову "небезпечних" митців на кшталт нинішнього Мериліна Менсона змалював вичерпно й влучно. Якщо він випадково вгадав у своїх викладках, то сподіваюсь, вам до геніальності далеко. Вам також радила би сподіватись.
"Хорошо". Те, що ви вибрали ритм, зразком якого я зараз зацитую одну строфу:
повіки їх ховають в очах безумний страх,
на дошці гри у шахи вже хтось поставив шах,
тепер вони в кайданах, що їх тримає кат,
вони лише чекають, щоб хтось поставив мат....
Ви, мабуть, не знаєте, але цим важким маршовим розміром написаний середньовічний (готичний!) епос про героїв, як-от "Молодша Едда" чи "Пісня про Нібелунгів". Так що ритм ідеально пасує до стилю творів - в теорії, бо часто його ламаєте. Ще подобається розвиток теми вірша "Втеча на смітник". По-перше, тема не підслухана з якогось готичного аудіоальбому, а до болю актуальна, і плакатність картини сучасного міста з наркоманськими притонами - зовсім не така вже вигадка, як "чорні" сюжети мелодраматичних балад. По-друге, ви спромоглися вилізти з лірики "розбитих нервів та валер'янки" (у вашому випадку - абсенту) в панорамне зображення навколишнього світу. От тільки переапокаліптили і про ляльок крадених не варто.
Ось і все.
Ага. "Ви принаймні мої вірші прочитали...а я Ваші,на жаль:), ні..." А ви придивіться. Знайдете на сайті "роздвоєне копитце" (бо я там присутня як поет, тільки під іншим ім'ям) - можете зробити тріумфальне відкриття.
Найвища оцінка | Сергій Татчин | 5 | Майстер-клас / Майстер-клас |
Найнижча оцінка | Олеся Гавришко | 3 | Любитель поезії / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію