ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе вийде все, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Новіцька (1981) /
Критика | Аналітика
Відкритий лист (сподіваюсь, він не стане епітафією)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Відкритий лист (сподіваюсь, він не стане епітафією)
Отже - "полюбляєте завдавати удар першою..."
Найперший удар належав по факту не мені. Але візьму на себе потребу відповідати за нього, бо з тими людьми я згодна (емоційні вибухи лишимо збоку, конкретні ж зауваги цілком справедливі. Маю на увазі щодо рим, збивок у ритмі, нагромадження описових моментів, складних мовних фігур, тобто значень поза необхідністю.)
"хочу Вас розчарувати...будь-яка критика-це найкраща для мене похвала..."
І ви цим думали мене розчарувати? Ну й логіка! Навпаки, тішуся, значить, сприймаєте критику як належне. Якщо ви тільки це серйозно сказали, а не для красивого слова. А щодо ударів, то один недурний чоловік написав: що не вбиває, те робить сильнішим.
Тепер те, що я думаю. Ця розмовочка-розбірочка - насправді буря у склянці води, яка, однак, не позбавлена серйозних підстав. Інакше я б за цю відповідь не бралася. А так маю стимул розібратися докладніше, що у ваших віршах "хорошо", а що "плохо". Оскільки, судячи з багаточисельних згадок про ножі та інші знаряддя тортур, ви ознайомлені з прикрістю дещо неприємне витримати, то буду говорити максимально прямо.
"Плохо". Уривковість речень (занудний прийом, коли постійний), трикрапки, що не додають патетики, а лишень маячать в очах, нездалі рими, повтори та назагал одноманітність тематики (зрештою, ваших віршів тут ще небагато), довжелезні речення зі "щоканням" - то надмір уривковості, то накручування фразеології на зміст, наче ниток у клубок, від чого виникає враження тотальної беззмістовності. Гіперготичність метафор і символів - на кожному кроці кров, жертви, агонія смерті, скелети, згвалтовані, зв'язані, побиті тіла та інша декадентщина. Я не готка, але готів сприймаю, коли їхня "мрачность" випливає з життєвого чи психологічного досвіду. А тут готика схожа на вернісаж, де продають попсову атрибутику. Я не уявляю, де треба жити - мабуть, у якомусь цілком відокремленому світі -, щоб у людини був такий чорний світогляд. Просто тобі вівісекція над усім видимим і невидимим та різною мірою святим, що зустрічаєш у житті. Звідки така жорстокість? я не про саме життя, з ним усе ясно, я про вашу власну психіку. Не випадково згадала про Ломброзо. Ви чули про його працю "Гениальность и помешательство"? Ломброзо, звичайно, пургу трусив, геній та маніяк аж ніяк не тотожні, але психічну підоснову "небезпечних" митців на кшталт нинішнього Мериліна Менсона змалював вичерпно й влучно. Якщо він випадково вгадав у своїх викладках, то сподіваюсь, вам до геніальності далеко. Вам також радила би сподіватись.
"Хорошо". Те, що ви вибрали ритм, зразком якого я зараз зацитую одну строфу:
повіки їх ховають в очах безумний страх,
на дошці гри у шахи вже хтось поставив шах,
тепер вони в кайданах, що їх тримає кат,
вони лише чекають, щоб хтось поставив мат....
Ви, мабуть, не знаєте, але цим важким маршовим розміром написаний середньовічний (готичний!) епос про героїв, як-от "Молодша Едда" чи "Пісня про Нібелунгів". Так що ритм ідеально пасує до стилю творів - в теорії, бо часто його ламаєте. Ще подобається розвиток теми вірша "Втеча на смітник". По-перше, тема не підслухана з якогось готичного аудіоальбому, а до болю актуальна, і плакатність картини сучасного міста з наркоманськими притонами - зовсім не така вже вигадка, як "чорні" сюжети мелодраматичних балад. По-друге, ви спромоглися вилізти з лірики "розбитих нервів та валер'янки" (у вашому випадку - абсенту) в панорамне зображення навколишнього світу. От тільки переапокаліптили і про ляльок крадених не варто.
Ось і все.
Ага. "Ви принаймні мої вірші прочитали...а я Ваші,на жаль:), ні..." А ви придивіться. Знайдете на сайті "роздвоєне копитце" (бо я там присутня як поет, тільки під іншим ім'ям) - можете зробити тріумфальне відкриття.
Найперший удар належав по факту не мені. Але візьму на себе потребу відповідати за нього, бо з тими людьми я згодна (емоційні вибухи лишимо збоку, конкретні ж зауваги цілком справедливі. Маю на увазі щодо рим, збивок у ритмі, нагромадження описових моментів, складних мовних фігур, тобто значень поза необхідністю.)
"хочу Вас розчарувати...будь-яка критика-це найкраща для мене похвала..."
І ви цим думали мене розчарувати? Ну й логіка! Навпаки, тішуся, значить, сприймаєте критику як належне. Якщо ви тільки це серйозно сказали, а не для красивого слова. А щодо ударів, то один недурний чоловік написав: що не вбиває, те робить сильнішим.
Тепер те, що я думаю. Ця розмовочка-розбірочка - насправді буря у склянці води, яка, однак, не позбавлена серйозних підстав. Інакше я б за цю відповідь не бралася. А так маю стимул розібратися докладніше, що у ваших віршах "хорошо", а що "плохо". Оскільки, судячи з багаточисельних згадок про ножі та інші знаряддя тортур, ви ознайомлені з прикрістю дещо неприємне витримати, то буду говорити максимально прямо.
"Плохо". Уривковість речень (занудний прийом, коли постійний), трикрапки, що не додають патетики, а лишень маячать в очах, нездалі рими, повтори та назагал одноманітність тематики (зрештою, ваших віршів тут ще небагато), довжелезні речення зі "щоканням" - то надмір уривковості, то накручування фразеології на зміст, наче ниток у клубок, від чого виникає враження тотальної беззмістовності. Гіперготичність метафор і символів - на кожному кроці кров, жертви, агонія смерті, скелети, згвалтовані, зв'язані, побиті тіла та інша декадентщина. Я не готка, але готів сприймаю, коли їхня "мрачность" випливає з життєвого чи психологічного досвіду. А тут готика схожа на вернісаж, де продають попсову атрибутику. Я не уявляю, де треба жити - мабуть, у якомусь цілком відокремленому світі -, щоб у людини був такий чорний світогляд. Просто тобі вівісекція над усім видимим і невидимим та різною мірою святим, що зустрічаєш у житті. Звідки така жорстокість? я не про саме життя, з ним усе ясно, я про вашу власну психіку. Не випадково згадала про Ломброзо. Ви чули про його працю "Гениальность и помешательство"? Ломброзо, звичайно, пургу трусив, геній та маніяк аж ніяк не тотожні, але психічну підоснову "небезпечних" митців на кшталт нинішнього Мериліна Менсона змалював вичерпно й влучно. Якщо він випадково вгадав у своїх викладках, то сподіваюсь, вам до геніальності далеко. Вам також радила би сподіватись.
"Хорошо". Те, що ви вибрали ритм, зразком якого я зараз зацитую одну строфу:
повіки їх ховають в очах безумний страх,
на дошці гри у шахи вже хтось поставив шах,
тепер вони в кайданах, що їх тримає кат,
вони лише чекають, щоб хтось поставив мат....
Ви, мабуть, не знаєте, але цим важким маршовим розміром написаний середньовічний (готичний!) епос про героїв, як-от "Молодша Едда" чи "Пісня про Нібелунгів". Так що ритм ідеально пасує до стилю творів - в теорії, бо часто його ламаєте. Ще подобається розвиток теми вірша "Втеча на смітник". По-перше, тема не підслухана з якогось готичного аудіоальбому, а до болю актуальна, і плакатність картини сучасного міста з наркоманськими притонами - зовсім не така вже вигадка, як "чорні" сюжети мелодраматичних балад. По-друге, ви спромоглися вилізти з лірики "розбитих нервів та валер'янки" (у вашому випадку - абсенту) в панорамне зображення навколишнього світу. От тільки переапокаліптили і про ляльок крадених не варто.
Ось і все.
Ага. "Ви принаймні мої вірші прочитали...а я Ваші,на жаль:), ні..." А ви придивіться. Знайдете на сайті "роздвоєне копитце" (бо я там присутня як поет, тільки під іншим ім'ям) - можете зробити тріумфальне відкриття.
Найвища оцінка | Сергій Татчин | 5 | Майстер-клас / Майстер-клас |
Найнижча оцінка | Олеся Гавришко | 3 | Любитель поезії / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію