ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.30
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.10
2024.04.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Вірші
Непорочне зачаття
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Непорочне зачаття
Дружина питає:
- Сашуню! Хто і коли зачав Єгову? І чи він з'явився на світ у результаті непорочного зачаття чи порочного? Отакого як ми з тобою. Та й усі люди також.
Я коли почув це питання, то ледве не подавився вареником. Бо такі питання мені у главу не лізуть апріорі. Мене турбує город, комуналка, діти, парники, творчість, коти та собаки. куховаріння, кабанці. А непорчне зачаття - це щось із розряду дурниць. Ще й коннтрпродуктивних.
А ви, до речі, не думаєте про непорочне зачаття чи інколи думаєте? Га?
Щось мені підказує, що ви люди розумні і такі мислі вас не терзають.
Я, коли кохаюся з жінкою, думаю тільки про одне: аби їй було добре. Щоб вона отримала насолоду, щоб охала і ахала, щрб хотіла мене розцілувати. А за півгодини щоб попросила:
- Сашуню! Хочу ще!
А казку про непорочне зачаття придумали безсилі євнухи, аби виправдати свою неміч.
Вважаю, шо жінка повинна цвісти як ружа, пахнути як ружа, виглядати як ружа. І любити чоловіка безтямно. Але це неможливо, якщо чоловік не дбає про жінку, не кохає її щодня до безтями, не захищає її, не жаліє. І не поводиться з нею шляхктно, як вихований денді.
За все подружнє життя жодного разу в її сторону не матюкнувся, жодного разу не підняв руку. А чи хотілося?
Звісно, хотілося. І не раз!, Інколи аж зуби скреготіли від злості. Але ображати благовірну - це ображати бога. І принижувати себе. Ну, як після матюччя можна лягати разом у ліжко? Та ніяк.
Мої батьки жили в цивільному шлюбі, не вінчалися. Просто зійшлися. І полюбили одне одного. Обидва - діти війни. Мама 31-го року народження, батько -32-го. І народився я. І став письменником. І що - я дитина гріха? Це який ідіот таке скаже? А батьків уже немає. Померли. І я колись помру. Але ми відволіклися від теми непорочного зачаття. Питання: ви себе вважаєєте продуктом такого зачаття, чи ні?
Піп Онуфрій мені якось сказав:
- Олександре! Є тільки одна непорочна особа у світі - Ісус Христос. Решта - грішники.
-Ти впевнений?
- Так.
- А Єгова - отець Христа - порочний?
- - Е-е-е...
- А ангели та архангели порочні?
- Е-е-е...
- А пророки та святі порочні?
- Е-е-е....
- Так нащо тоді озвучувати дурниці, які написав якийсь бовдур? Який зиск від того християнській церкві? Може, краще промовчати?
- Не можна мовчати. Треба людям пояснювати різницю між святим та грішним. Інакше паства розбіжиться хто-куди.
- А Аллах зачатий в гріху чи ні?
Як на мене розізлився Онуфрій! Як кричав! Наче я волосину з його бороди висмикнув.
І якщо у церкви немає відповіді на такі прості питання, то що говорити про складні? Цитувати мудрі мислі зі Святого письма? Чи з Корану? Чи з Бхавадгіти?
А життя - це не цитати, це щоденна праця, важка і неприваблива. Жінка каже:
- Сашо! Ти не вмієш відпочивати. Постійно щось робиш. Встаєш о третій, а лягаєш опівночі. Так не можна.
- Роботи багато,- відповідаю. - І ніхто її, окрім мене, не зробить. А часу обмаль.
А жінка тихо мене обнімає, цілує і мовчки йде на кухню куховарити. Хоч і не хочеться. Бо знає: якщо не буде борщу, то після праці я сам стану до плити.
Не знаю як кому, а моя благовірна мені пахне, як весна. І я панічно боюся цю весну втратити. Бо тоді життя втратить усілякий сенс. Не буде для кого жити, не буде про кого піклуватися.
Я щодня чекаю виклику у військкомат, бо контракт з ЗСУ підписав на три роки. І рано чи пізно я опинюся на фронті. А там нічого хорошого не буде. Це я знаю точно, не приблизно. І моя любов до жінки може обірватися миттєво. І казка, в якій живу, погасне.
А жінка залишиться одна: без любові, без піклування, без майбутнього. То, невже ми - діти гріха?
20.06.2023р.
- Сашуню! Хто і коли зачав Єгову? І чи він з'явився на світ у результаті непорочного зачаття чи порочного? Отакого як ми з тобою. Та й усі люди також.
Я коли почув це питання, то ледве не подавився вареником. Бо такі питання мені у главу не лізуть апріорі. Мене турбує город, комуналка, діти, парники, творчість, коти та собаки. куховаріння, кабанці. А непорчне зачаття - це щось із розряду дурниць. Ще й коннтрпродуктивних.
А ви, до речі, не думаєте про непорочне зачаття чи інколи думаєте? Га?
Щось мені підказує, що ви люди розумні і такі мислі вас не терзають.
Я, коли кохаюся з жінкою, думаю тільки про одне: аби їй було добре. Щоб вона отримала насолоду, щоб охала і ахала, щрб хотіла мене розцілувати. А за півгодини щоб попросила:
- Сашуню! Хочу ще!
А казку про непорочне зачаття придумали безсилі євнухи, аби виправдати свою неміч.
Вважаю, шо жінка повинна цвісти як ружа, пахнути як ружа, виглядати як ружа. І любити чоловіка безтямно. Але це неможливо, якщо чоловік не дбає про жінку, не кохає її щодня до безтями, не захищає її, не жаліє. І не поводиться з нею шляхктно, як вихований денді.
За все подружнє життя жодного разу в її сторону не матюкнувся, жодного разу не підняв руку. А чи хотілося?
Звісно, хотілося. І не раз!, Інколи аж зуби скреготіли від злості. Але ображати благовірну - це ображати бога. І принижувати себе. Ну, як після матюччя можна лягати разом у ліжко? Та ніяк.
Мої батьки жили в цивільному шлюбі, не вінчалися. Просто зійшлися. І полюбили одне одного. Обидва - діти війни. Мама 31-го року народження, батько -32-го. І народився я. І став письменником. І що - я дитина гріха? Це який ідіот таке скаже? А батьків уже немає. Померли. І я колись помру. Але ми відволіклися від теми непорочного зачаття. Питання: ви себе вважаєєте продуктом такого зачаття, чи ні?
Піп Онуфрій мені якось сказав:
- Олександре! Є тільки одна непорочна особа у світі - Ісус Христос. Решта - грішники.
-Ти впевнений?
- Так.
- А Єгова - отець Христа - порочний?
- - Е-е-е...
- А ангели та архангели порочні?
- Е-е-е...
- А пророки та святі порочні?
- Е-е-е....
- Так нащо тоді озвучувати дурниці, які написав якийсь бовдур? Який зиск від того християнській церкві? Може, краще промовчати?
- Не можна мовчати. Треба людям пояснювати різницю між святим та грішним. Інакше паства розбіжиться хто-куди.
- А Аллах зачатий в гріху чи ні?
Як на мене розізлився Онуфрій! Як кричав! Наче я волосину з його бороди висмикнув.
І якщо у церкви немає відповіді на такі прості питання, то що говорити про складні? Цитувати мудрі мислі зі Святого письма? Чи з Корану? Чи з Бхавадгіти?
А життя - це не цитати, це щоденна праця, важка і неприваблива. Жінка каже:
- Сашо! Ти не вмієш відпочивати. Постійно щось робиш. Встаєш о третій, а лягаєш опівночі. Так не можна.
- Роботи багато,- відповідаю. - І ніхто її, окрім мене, не зробить. А часу обмаль.
А жінка тихо мене обнімає, цілує і мовчки йде на кухню куховарити. Хоч і не хочеться. Бо знає: якщо не буде борщу, то після праці я сам стану до плити.
Не знаю як кому, а моя благовірна мені пахне, як весна. І я панічно боюся цю весну втратити. Бо тоді життя втратить усілякий сенс. Не буде для кого жити, не буде про кого піклуватися.
Я щодня чекаю виклику у військкомат, бо контракт з ЗСУ підписав на три роки. І рано чи пізно я опинюся на фронті. А там нічого хорошого не буде. Це я знаю точно, не приблизно. І моя любов до жінки може обірватися миттєво. І казка, в якій живу, погасне.
А жінка залишиться одна: без любові, без піклування, без майбутнього. То, невже ми - діти гріха?
20.06.2023р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію