ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2019.08.22
12:52
Якщо не вчора, не сьогодні -
тоді колИ ще?
...Зненацька виринув з безодні,
на смуток ближче.
Душа тремтить
шалено-рвійно:
чи в рай, чи в пекло.
тоді колИ ще?
...Зненацька виринув з безодні,
на смуток ближче.
Душа тремтить
шалено-рвійно:
чи в рай, чи в пекло.
2019.08.22
12:42
Де двоє там рада, де третя, там зрада.
Знайшлося б корито, а свині знайдуться.
Вродилася квітка - душиця, відрада,
та гичкою, рястом до сонечка пнуся.
----------------------------------------
Знов у самітню тишу кутаю гріхи,
ще небеса втрачати не го
Знайшлося б корито, а свині знайдуться.
Вродилася квітка - душиця, відрада,
та гичкою, рястом до сонечка пнуся.
----------------------------------------
Знов у самітню тишу кутаю гріхи,
ще небеса втрачати не го
2019.08.22
12:26
Із Ігоря Сєверяніна
Той уряд, що нацьковує цензуру
на мислячих, - повинен впасти вмент, -
отак, як виставляю я цезуру,
щоб владу відокремити ущент.
Якщо ж суспільство нехтує огидно
Той уряд, що нацьковує цензуру
на мислячих, - повинен впасти вмент, -
отак, як виставляю я цезуру,
щоб владу відокремити ущент.
Якщо ж суспільство нехтує огидно
2019.08.22
11:39
Єгорові Кабаненку, моєм удідусеві
Ця посмішка сільського дідуся
І пишновуса, і весела й щира.
З-під картуза душа відкрита вся
І сині очі, що сама довіра.
Сидить в метро, зіпершись на ціпок,
Ця посмішка сільського дідуся
І пишновуса, і весела й щира.
З-під картуза душа відкрита вся
І сині очі, що сама довіра.
Сидить в метро, зіпершись на ціпок,
2019.08.22
11:20
Повертаються тіні, голосить луна,
сірі звірі збираються поночі,
десь у лісі думок є стежинка одна,
по якій ти шукатимеш помочі.
З купки попелу Фенікс зорею злетить –
несподівано Божою іскрою –
ти усе зрозумієш на деяку мить,
сірі звірі збираються поночі,
десь у лісі думок є стежинка одна,
по якій ти шукатимеш помочі.
З купки попелу Фенікс зорею злетить –
несподівано Божою іскрою –
ти усе зрозумієш на деяку мить,
2019.08.22
08:07
Чи долею обом так суджено?
Як довго буде це тривать?
Вона – заміжня, він – одружений…
Під ними вже горить… трава.
Життя усе – неначе танго їм.
А він рвучкий, вона – легка.
Сплелися пристрастю останньою…
Як довго буде це тривать?
Вона – заміжня, він – одружений…
Під ними вже горить… трава.
Життя усе – неначе танго їм.
А він рвучкий, вона – легка.
Сплелися пристрастю останньою…
2019.08.22
06:36
Давайте з Вами будемо на – Ти.
І не важливо скільки літ між нами.
Хай небо буде потайки плести
Вінець кохання в нас над головами.
І будуть не відправлені листи
І ночі, що заповнені не снами.
Давайте з Вами будемо на – Ти.
Щоб губ могли торкнутися г
І не важливо скільки літ між нами.
Хай небо буде потайки плести
Вінець кохання в нас над головами.
І будуть не відправлені листи
І ночі, що заповнені не снами.
Давайте з Вами будемо на – Ти.
Щоб губ могли торкнутися г
2019.08.21
23:24
Осінній перший дощ... І наче
Нема ні смутку, ні війни...
І бідна мати не заплаче
Над тим, хто землю боронив,
Хто не повернеться ніколи,
Неначе сонячне тепло...
Немов одквітла матіола,
Нема ні смутку, ні війни...
І бідна мати не заплаче
Над тим, хто землю боронив,
Хто не повернеться ніколи,
Неначе сонячне тепло...
Немов одквітла матіола,
2019.08.21
18:28
Шукаю мотивацію буденній суєті,
Енергію на дріб’язкове витрачаю,
Але удачі фішка випадає не мені,
У землю дивлюся, зорі не помічаю.
Втішаюся синицею малою у руках,
Мету досягнуто і маю почивати,
Але у небі високо літає синій птах,
А я добуте не баж
Енергію на дріб’язкове витрачаю,
Але удачі фішка випадає не мені,
У землю дивлюся, зорі не помічаю.
Втішаюся синицею малою у руках,
Мету досягнуто і маю почивати,
Але у небі високо літає синій птах,
А я добуте не баж
2019.08.21
12:23
Сторінку і вогонь, зерно і жорна зів,
сокири лезво і утятий нею волос –
Бог береже усе; осібно – згуки слів
любови і прощень, неначе власний голос.
В них б’ється рваний пульс і чути кості хруст,
і заступ гупотить; розмірні, глухуваті,
бо це житт
сокири лезво і утятий нею волос –
Бог береже усе; осібно – згуки слів
любови і прощень, неначе власний голос.
В них б’ється рваний пульс і чути кості хруст,
і заступ гупотить; розмірні, глухуваті,
бо це житт
2019.08.21
11:50
Вві сні кричав. Шептала жінка: - Годі!
Та скільки ж можна! Господи, прости!
...юдоль печалі снилася усоте -
Шеренга трун, могильних ям, хрестів.
Кацап - не друг, а шкуродер безжальний,
Ординець лютий, а не добрий гість.
Брати мої розтерзані стогн
Та скільки ж можна! Господи, прости!
...юдоль печалі снилася усоте -
Шеренга трун, могильних ям, хрестів.
Кацап - не друг, а шкуродер безжальний,
Ординець лютий, а не добрий гість.
Брати мої розтерзані стогн
2019.08.21
11:44
За мотивами телесеріалу «Величне століття»)
Кущі, каміння, квіти, друзі
застерігали: ти не йди!!!
Благання чулись не байдужі:
Не наближайся до біди!!!
Відсторонити, захистити
Всі намагалися його:
Кущі, каміння, квіти, друзі
застерігали: ти не йди!!!
Благання чулись не байдужі:
Не наближайся до біди!!!
Відсторонити, захистити
Всі намагалися його:
2019.08.21
11:14
Озеро.
Човен.
Глибока вода.
Біле латаття
пливе у серпанку.
Сонце розсохлось,
за світ загляда,
обрієм зрізане, ніби рубанком.
Човен.
Глибока вода.
Біле латаття
пливе у серпанку.
Сонце розсохлось,
за світ загляда,
обрієм зрізане, ніби рубанком.
2019.08.21
10:46
Він добре зна: не здатен я на помсту.
З його шляху камінчик кожен підберу,
Аби котримсь він не пожбурив потім.
Що жодним словом я не прохоплюсь,
Коли, бува, спитають: «Хто він?»
«Довідайтесь самі»,- скажу натомість.
Та помсти все ж уникнуть не
З його шляху камінчик кожен підберу,
Аби котримсь він не пожбурив потім.
Що жодним словом я не прохоплюсь,
Коли, бува, спитають: «Хто він?»
«Довідайтесь самі»,- скажу натомість.
Та помсти все ж уникнуть не
2019.08.21
09:54
В групі цій обожнюють любов,
Хай не справжню - та з ліричних віршів.
Почитав - розплакався, їй бо!
Бо чутливий, серце вельми ніжне.
План такий: сідай на табурет,
Умикай комп'ютера-шайтана.
Тортик в зуби - й хутко в інтернет,
Хай не справжню - та з ліричних віршів.
Почитав - розплакався, їй бо!
Бо чутливий, серце вельми ніжне.
План такий: сідай на табурет,
Умикай комп'ютера-шайтана.
Тортик в зуби - й хутко в інтернет,
2019.08.21
08:03
Не кличу темні ночі -
самі приходять нині.
Лякають поторочі,
але світанки сині
знов розганяють хмари,
і огортають душу.
Не тільки про стожари -
про біль писати мушу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...самі приходять нині.
Лякають поторочі,
але світанки сині
знов розганяють хмари,
і огортають душу.
Не тільки про стожари -
про біль писати мушу.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2019.01.16
2017.06.30
2017.06.10
2017.03.14
2016.07.15
2016.03.20
2016.03.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Майстерень Адміністрація /
Критика | Аналітика
Психологічні проблеми авторів
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Психологічні проблеми авторів
Передусім, пропонуємо вам протестувати себе, і робити це хоча би раз на рік. :)
• Тест Люшара (кольори) • Архіватор • Соціоніка (слова)
Очевидно, що нині світ змінюється швидше, аніж вдається до цих змін пристосовуватися. Ось, ще донедавна можна було заповнити вільний час не тільки читанням, але і написанням віршів. При нагоді ознайомити з ними вибраних друзів. І основна проблема була вибрати вільний час, відволіктися від повсякденної метушні. Але навзамін, після написання чергового „шедевру”, приходило чітке внутрішнє відчуття радості, мовляв, я зробив дещо з того, що потребує душа.
Сьогодні ж усе змінилося. І досить дивовижно. З одного боку – є літературні ресурси, де зацікавлених читачів і сотні, і тисячі, де можна легко опублікуватись, і поспілкуватися з широким колом таких, як і ми, авторів, поціновувачів поезії.
Але з іншого боку – інформаційна катастрофа, - стільки нового про своє затишне колись хобі, стільки різних відкриттів, і багато з них і неприємних. Виявляється, що є купа різних речей, про які не мав колись жодної уяви, але це, незнання, у творчому плані виявилось таким очевидним і як подолати його - невідомо.
Як дрібні неприємності сприймаються постійні наїзди щодо поставлених, чи не поставлених знаків пунктуації, щодо правильності використання тих чи інших означень, щодо підводних скель суржику та русизмів, щодо милозвучності написаних рядків. :(
І це все на тлі насправді глибокої інтимності поетичного процесу, інтимності самого існування авторського вірша.
Про великі неприємності і говорити не хочеться. Раптом бачиш, що насправді вартісний літературний процес пішов уже досить далеко від місця твого перебування, а може і весь час знаходився в іншій від тебе галактиці, а ті чи інші автори пишуть так, як ти ніколи в житті не напишеш, а те, що з таким кайфом було написане раніше – НЕ ВИПРАВИШ! Одним словом – катастрофа. Вже не кажучи про те, що всі ці усвідомлення відбуваються на тлі, м’яко кажучи не простих життєвих колізій. :)
Що далі? Грати роль, обманювати себе і надалі? чи якимсь чином включити ось це – БУТИ?
Усі ці неприємності відбулися особисто зі мною - перед тим, як я у 2005 році зробив Самвидав „Поетичних Майстерень” і в тій, чи іншій мірі відбуваються і сьогодні. :( _ :)
Але з тих часів я зробив для себе багато висновків, і основні з них – кожен автор неповторний, і потрібно тільки цю неповторність найкращим чином творчо увиразнити. Без поспіху, у спокійній і дружній обстановці, бо не знаходить себе тільки той, хто не шукає, і всі розмови про те, що комусь дано, а комусь не дано – нісенітниця. Кожному дано бути схожим на свого Творця. На той його Аспект, задля вирішення, втілення якого - кожен із нас і призваний для Життя. :)
• Тест Люшара (кольори) • Архіватор • Соціоніка (слова)
Очевидно, що нині світ змінюється швидше, аніж вдається до цих змін пристосовуватися. Ось, ще донедавна можна було заповнити вільний час не тільки читанням, але і написанням віршів. При нагоді ознайомити з ними вибраних друзів. І основна проблема була вибрати вільний час, відволіктися від повсякденної метушні. Але навзамін, після написання чергового „шедевру”, приходило чітке внутрішнє відчуття радості, мовляв, я зробив дещо з того, що потребує душа.
Сьогодні ж усе змінилося. І досить дивовижно. З одного боку – є літературні ресурси, де зацікавлених читачів і сотні, і тисячі, де можна легко опублікуватись, і поспілкуватися з широким колом таких, як і ми, авторів, поціновувачів поезії.
Але з іншого боку – інформаційна катастрофа, - стільки нового про своє затишне колись хобі, стільки різних відкриттів, і багато з них і неприємних. Виявляється, що є купа різних речей, про які не мав колись жодної уяви, але це, незнання, у творчому плані виявилось таким очевидним і як подолати його - невідомо.
Як дрібні неприємності сприймаються постійні наїзди щодо поставлених, чи не поставлених знаків пунктуації, щодо правильності використання тих чи інших означень, щодо підводних скель суржику та русизмів, щодо милозвучності написаних рядків. :(
І це все на тлі насправді глибокої інтимності поетичного процесу, інтимності самого існування авторського вірша.
Про великі неприємності і говорити не хочеться. Раптом бачиш, що насправді вартісний літературний процес пішов уже досить далеко від місця твого перебування, а може і весь час знаходився в іншій від тебе галактиці, а ті чи інші автори пишуть так, як ти ніколи в житті не напишеш, а те, що з таким кайфом було написане раніше – НЕ ВИПРАВИШ! Одним словом – катастрофа. Вже не кажучи про те, що всі ці усвідомлення відбуваються на тлі, м’яко кажучи не простих життєвих колізій. :)
Що далі? Грати роль, обманювати себе і надалі? чи якимсь чином включити ось це – БУТИ?
Усі ці неприємності відбулися особисто зі мною - перед тим, як я у 2005 році зробив Самвидав „Поетичних Майстерень” і в тій, чи іншій мірі відбуваються і сьогодні. :( _ :)
Але з тих часів я зробив для себе багато висновків, і основні з них – кожен автор неповторний, і потрібно тільки цю неповторність найкращим чином творчо увиразнити. Без поспіху, у спокійній і дружній обстановці, бо не знаходить себе тільки той, хто не шукає, і всі розмови про те, що комусь дано, а комусь не дано – нісенітниця. Кожному дано бути схожим на свого Творця. На той його Аспект, задля вирішення, втілення якого - кожен із нас і призваний для Життя. :)
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
| Найвища оцінка | Дмитро Топольський | 5.5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
| Найнижча оцінка | Олександр Вернигора | 5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1839 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1839 seconds