ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.05
22:14
Зрікаюся тебе, моя наївна мріє!
Я припиняю це чекання назавжди.
Уявним променем зігрівся в холоди -
І досить. Лютий снігом падає на вії.
Хтось оголошує протести веремії,
Зникає марево у плескоті води.
Немає жодного шляху мені туди -
Я припиняю це чекання назавжди.
Уявним променем зігрівся в холоди -
І досить. Лютий снігом падає на вії.
Хтось оголошує протести веремії,
Зникає марево у плескоті води.
Немає жодного шляху мені туди -
2026.02.05
21:57
Сімнадцять замало?… Чекайте за тридцять.
Це вам не жарти коли звучить мінус…
Добавочка хитра… вам арктика сниться?
Значить вдихнули і ви кокаїну…
Морози із січня всі виповзли в лютий.
Мінус розмножить їх, не сумнівайтесь.
Щоб не робили ви — тепло
Це вам не жарти коли звучить мінус…
Добавочка хитра… вам арктика сниться?
Значить вдихнули і ви кокаїну…
Морози із січня всі виповзли в лютий.
Мінус розмножить їх, не сумнівайтесь.
Щоб не робили ви — тепло
2026.02.05
21:10
Прибіг Петрик до бабусі, видно, повний вражень:
- А ми з хлопцями сьогодні до річки ходили.
Хлопці з дому вудки взяли та рибу ловили.
А я…А я черепаху, навіть бачив справжню.
Повзла собі по березі до річки неспішно.
Вся така якась химерна в панцирі с
- А ми з хлопцями сьогодні до річки ходили.
Хлопці з дому вудки взяли та рибу ловили.
А я…А я черепаху, навіть бачив справжню.
Повзла собі по березі до річки неспішно.
Вся така якась химерна в панцирі с
2026.02.05
17:23
Буде радо вітати
Й сумувати рідня,
Що замало для свята
Їй зимового дня.
Що немає утоми
Від застільних промов
У гостинному домі,
Де панують любов
Й сумувати рідня,
Що замало для свята
Їй зимового дня.
Що немає утоми
Від застільних промов
У гостинному домі,
Де панують любов
2026.02.05
11:19
Ця миттєва краса тюльпанів
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.
Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.
Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,
2026.02.05
11:09
Погано вчили ви історію, панове,
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.
2026.02.04
23:53
Яскраве сонце посеред зими –
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
2026.02.04
19:03
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
2026.02.04
18:27
Погрязло у болоті нице лоббі:
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
2026.02.04
18:09
Бородатий мен (у міру сентиментальний)
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
2026.02.04
11:28
Ах, це літо таке передчасне,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
2026.02.03
19:19
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
2026.02.03
19:03
Немає поки що незамінимих на той світ,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
2026.02.03
16:59
Наснилася осінь посеред зими
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
2026.02.03
13:48
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
2026.02.03
10:48
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Епіграми, Наслідування Пародії, (1970) /
Критика | Аналітика
/
ПРО НАС УСІХ
Відкритий поетичний Античемпіонат «МАЙСТЕРЕНЬ» - проект
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Відкритий поетичний Античемпіонат «МАЙСТЕРЕНЬ» - проект
"ПОЕТИЧНО СМІШНІ ТЕКСТИ"! Першість серед наших і не наших авторів.
Хто ви, чемпіони ПОЕТИЧНО-СМІШНОГО ТЕКСТУ - майбутні переможці нашого Античемпіонату?!
(Розробка проекту узгоджена і підтримана адміністрацією „Поетичних Майстерень” за умов абсолютної коректності щодо учасників)
Боротьбу за найвище звання "ПОЕТИЧНО СМІШНИХ" - розпочато!
Офіційно представлені -
У легкій ваговій категорії визначення не проводяться. :(
У середній ваговій категорії
Михайло Карповий; Командор на "Гоголівській Академії" оф.представл.на 6 стор.коментарів.
Володимир К.Вакуленко; автор на "Гоголівській Академії" оф.представл.на 6 стор.коментарів.
Валентин Бендюг; автор на "Поетичні Майстерні" оф.представл.на 6 стор.коментарів.
У важкій та надважкій ваговій категорії
Остап-Євстахій Лапський; лауреат Шевченківської премії 2007 оф.представл.на 5 стор.коментарів.
Роман Лубківський; лауреат Шевченківської премії 1992 . Голова Комітету з призначення національної премії ім.Т.Г.Шевченка. оф.представл.на 5 стор.коментарів.
Звичайно, об'єктивність передусім! І без образливих закидів. Поетичний сміх і глум - це різні речі! Глум - нє пройдьот!
Ми можемо спробувати відзначати кращих античемпіонів у легкій, середній, і надважкій вазі поетично-смішного слова?
Сенс Античемпіонату - у повноцінному доповненні ним звичних поетичних Чемпіонатів.
Відзначення проводитиметься у таких „вагових” категоріях:
1) Легка вага – легковажні аматори, які настирно публікують свої творіння в Інтернеті.
2) Середня вага - претенденти на звання майстра поетично-смішного слова, які активно публікуються на літературних Інтернет-ресурсах, які, можливо, видали чи тільки готуються видати свої творіння книжками, альманахами;
3) Важка і надважка вага - знані автори, корифеї поетично-смішного слова. Вони випустили у світ достатньо книжок, вони очолюють різні комітети і комісії, займають високі посади у спілках, чи просто Лауреати державних нагород.
УМОВИ:
1) Подавати своїх кандидатів може кожен зареєстрований на „Майстернях” автор, чий творчий доробок не менше за 10 опублікованих творів, а середня оцінка не нижча "5" за редакторським рейтингом „Майстерень”.
2) Публіковані зразки повинні бути не випадковістю, не прикрим винятком, а стандартним авторським текстом.
3) Цей текст, якщо автор з "Майстерень", обов'язково повинен знаходитись на сторінках "Майстерень". Якщо автор видаляє такий твір, то видаляємо й ми. :( (за вимогою ред.)
4) При поданні зразків високої творчості, до опублікованого тексту потрібно додавати невелике, але змістовне пояснення причин подання.
5) Проект - Результати Античемпіонату можна оголошувати щороку 20-25 грудня і 20-25 червня, після загального і прямого голосування усіх зареєстрованих на "Майстернях" авторів, чий творчий доробок не менше за 20 опублікованих творів, а середня оцінка не нижча "5" за редакторським рейтингом.
___________________________________________
Які будуть пропозиції щодо назви поетичного Античемпіонату? (чи так і залишимо?)
Щодо термінів, умов, іншого?..
ЗРАЗОК ПОДАННЯ КАНДИДАТІВ:
Спаринги у легкій ваговій категорії
НЕ ПРОВОДЯТЬСЯ.
Владислав Бурик - [ 2006.01.03 13:54 ]
КОВЗАНЯР
Б.-І. Антоничу
Змагаюсь з ледом я
бо ковзаняр.
Бо маю на стопах вогненні
криці.
І не ховаюсь у лапатих
снах ялиці.
Я розділяю сніг
на воду і на небо.
Як справедливий цар.
Бо на ногах ножі,
а не якісь слизькі,
підступні кеди.
* * *
Владислав Бурик - [ 2006.01.03 13:19 ]
ПЛАЧ ЄРЕМІЇ
Удари грому. Малярія. Плащаниця.
Ліхтар на дроті б'ється у вікно.
Провалля коми. Єремія. Пропасниця.
Уважним вухом слухаю стегно.
Удари малярії по сідницях.
Ліхтар на Єремії чує вікна.
Провалля плащаниці. Кома вуха.
Уважним дротом б'є стегно.
Сніданок для таємних або ліквор.
Відрижка їжею або зішесття Духа.
Удари Єремії б'ють вікно.
Смерділо рибою чи лихом.
Пустеля. Не помер. Яка задуха.
Іуда. П'ятирічка. Дніпрогес.
Петро - це камінь, я це - вухо.
Христос. Голгофа. Риба. Хрест.
КОМЕНТАР: очевидна глибока майстерність володіння поетично-смішним словом, незабутні метафори радують вимогливого до необтяжливої радості читача.
* * *
Максим Колиба
Ви бачили?
Публікація Максим Колиба, Львів 12 Травень 2002
Ви бачили, як зранку навесні
Приходить витязь світлий увісні?
Із золотим мечем, і з щитом,
І срібний герб на ньому витий.
Ви бачили, як зранку навесні
Крізь вікна стріли йдуть рясні?
На стінах створюються сліди прекрасні
Так, ніби то сини їх власні.
Ви бачили, як навесні удень
Красою розкидає старий пень?
А на землі розвіюється листя,
Немов священик вийшов із захристя.
Ви бачили, як навесні удень
По небу ходить молодий олень?
А деколи надходить стадо коней,
Що сиві є, а деколи й вороні.
Ви бачили, як навесні під ніч
Спадає тяжкість вся із пліч?
І світлий та рогатий буйвол
Всю темну ніч, як серп траву, рве.
Як бачили, то ви щасливі.
І живете в щасливій ниві,
Бо все це є аж дуже красно -
Побачити красу на очі власні.
Максим Колиба
Все
Публікація Максим Колиба, Львів 30 Вересень 2002
Мила. Мила могила.
Довго цю могилу
Предки наші рили.
Спомин.
Не мій, а долин.
Довго моїм болем
Грав я свої ролі.
Рай.
Це Божий край.
Добре чекай
І Рай свій май.
Краса.
Прекрасна коса.
Яку мило чеса
Та прекрасна краса.
Любов.
Як завжди в світі мов.
Відчуваєш знов,
Як булькоче кров.
Все.
Тебе несе
То про те, про се.
Та кінець вже. Все.
КОМЕНТАР: А ви бачили, як "Красою розкидає старий пень?", ні? Даремно! А ось пан Максим стале бачить те, що оку, вуху, нюху і т.п. простого пошановувача не доступне. Але не переживайте, автор усе нам переповідає. Словом, і про Божий край. І Рай свій май. і "про те, про се. Та кінець вже. Все..." Поетично смішно?
* * *
Спаринги у середній ваговій категорії
Михайло Карповий
Ресурс перебування: Гоголівська академія. Статус: *Командор*,
http://www.gak.com.ua/authors/427
* * *
Я тобою хворію. Мені не позбутись хвороби.
Я виходжу надвір. Ти далека, немов горизонт.
Я дивлюся у небо. У небі летять довбодзьоби.
Нині осінь. А значить, у них міграційний сезон.
Серед вати хмарин довбодзьоби співають надривно
про загублене щастя, якого не видно ніде.
І здається мені, наче я полетів би за ними,
і здається мені, наче я довбодзьоб між людей.
Та у мене нема навіть дзьоба. Мовчу вже про крила.
Тож гукну їм услід: гулі-гулі, курли вашу мать!..
Рівномірно розмазавши сльози і соплі по рилу,
я цигарку палю. В далечінь довбодзьоби летять
Михайло Карповий
Ресурс перебування: Гоголівська академія.
Статус: *Командор*, http://www.gak.com.ua/authors/427
Мислитель
У час, коли мислитель геніальний
велику справу робить у вбиральні,
напоготові має він перо,
аби не потонули у мовчанні,
як тонуть у воді під ним фекальні
ним витужені маси, думи про
буття, красу, людину та добро.
І думи ці, вже непідвладні часу,
як лайнер в океан, пускає в маси
(людські, а не фекальні) видавець.
І фоліант проковтуючи ласо,
ніхто із читачів не здогадався,
де розживався думами мудрець,
що їх голів торкнувся та сердець.
Усяка річ жвавесенько чи кволо
у розвитку своєму пише коло
і, руху не спиняючи свого,
сплітається із колами навколо...
Дізнався би мудрець високочолий,
де саме я почитував його, –
промовив би у захваті: ого!..
КОМЕНТАР: Це жвавесеньке словосплетення захоплює читача бурхливістю поетично-смішного випорожнення окремої і незалежної від усілякого стандартного розуміння краси особистості! Високе авторське "Я" Михайла Карпового, сидячи (ймовірно) на поетично-смішному (горшку? - "ого!.."), високо парить в уяві своїй над головами усіляких Мислителів і кладе, і кладе їм на голови! (очевидно, спершу поетично-смішно беручи руками?..) Окрім глибоко смішного змісту шановний автор доводить свою поетично-смішну майстерність і поетично-смішною римою, особливо промовиста - "мовчанні" - "фекальні". Чим категорично ставить питання про смішну недолугість застарілих тверджень, як то - "мовчання - золото"! І не спиняється на цьому! "Г... не тоне"? а дзуськи вам - "тонуть у воді фекальні витужені маси "!
Притаманна авторові М.Карповому і рівнонаближеність у своїх сердечних поетично-смішних почуттях, як до жінок, так і до довбодзьобів! І можливо навіть до довбодзьобів потяг сильніший. Ридаймо, нещасні! І, мариться, йому вже наче він "довбодзьоб між людей" (і втрачений для жінок? ЕПМ).
Але ж (не відаю, як із усім іншим) і цей, дивовижний, гуманізм М.Карпового - на тлі загальної сердечної деградації - вартий найвищої відзнаки?! Недаремно Михайло Карповий дослужився до рівня Командора на сторінках "Гоголівської Академії"! Поетично-смішно? Ще й як!
* * *
Володимир Вакуленко-К.,
Ресурс перебування: Гоголівська академія
http://www.gak.com.ua/creatives/2/8273
Смерть старого нотатника
Під тісними піснями падають двері на п'яні обличчя
Вимкнений змерз калорифер, б'ються вітри неприродні.
Сірий папір на землі бите вікно не скаліче,
Сотні неписаних скарг льоду, але вже без водню -
Так сурогати води, все ж бо хімічний замінник!
На дзигарях мінус два - стрілки відлічують іній.
В обдертій шухляді роки, сивий зістарений збірник,
Сіркою пахне новий, ватра зігріє всіх нині
Ступлять бомжі на поріг, богу комп'ютерних оргій
Щиру молитву складуть (Власне - голодному шлунку!)...
Вчора згорів холодильник, нащо морози у морги?
Вмер мій нотатник, затих. Вдавився отрутою з трунку.
17.о2.2оо8
КОМЕНТАР: Так, Володимир Вакуленко не такий яскравий, як Командор Карповий, але ж танго танцює не зі стулом, а з пляшкою, що таки зрозуміліше. Чесне, неприховане захоплення сурогатом робить йому честь, як і збірник, що пахне сіркою. Хто ще таким може похвалитись?
Друкується наш кандидат і в альманахах, і власні книжечки має. Якісь нагороди навіть отримував. Серйозний автор. Та й потуга яка - які рими "оргій"- "морги", "шлунку" - "трунку", "обличчя"- "скаліче" - прямі і щирі, непересічні! Хоча зміст і нелегко простому, тверезому читачеві, як це мені, второпати - про що ж у творінні таки сказано? А стільки випити, аби порозумітися конечно - фізично не здатна. Отож приходять в голову жахливі видіння - український козак-характерник Володимир К.Вакуленко у тозі Нерона дихає сурогатним перегаром на чергового секретаря-референта і той, як і попередні, миттєво здихає... "Вмер мій нотатник, затих. Вдавився отрутою з трунку..." Прикольно? Може й ні, але зрозуміла поетично-смішна природа запахів!
Спаринги у важкій, і надважкій ваговій категорії
Остап Лапський, лауреат премії ім. Т.Г.Шевченка 2007 року в галузі поезії.
http://maysterni.com/user.php?id=948
231,
Києву з Варшави
З нагоди кандидування:
на лауреата?!
Світу шмат я обходив,
бував то там, то там,
смутило-тішило мене то те:
то те?!
Впереміжку являлись
щастя і біда,
але до рідного гнізда:
любов не пропадала?!
Внутрішньою заметіллю
стежку до висот
в мені: не занесло?!
Не замете й завія зовня:
у ходьбі настояну
духовність?!
Den des Ukrainers geistigen Wert?!
8 лютого, В-ва 2004
Джерело
Якби
Скажи насамперед:
Собі самому
Я був би приростком Москви,
Варшави прихвоснем,
якби себе не виявив:
мого народу словом?!
То воно, воно, воно
Мене не довело
До покручі духовної
І в час, і у добу:
Бездонних шлунків?!
Українцеві воно,
Скажу і вам,
Є кругом рятівним:
Надійним порятунком?!
Джерело
КОМЕНТАР: Поетично-смішно і нічого не потрібно нікому пояснювати! Ось справжнє мистецтво - все просто і ясно. Шевченківський лауреат. Тарасе Григоровичу - ви смієтеся чи плачете?
Хто ви, чемпіони ПОЕТИЧНО-СМІШНОГО ТЕКСТУ - майбутні переможці нашого Античемпіонату?!
(Розробка проекту узгоджена і підтримана адміністрацією „Поетичних Майстерень” за умов абсолютної коректності щодо учасників)
Боротьбу за найвище звання "ПОЕТИЧНО СМІШНИХ" - розпочато!
Офіційно представлені -
У легкій ваговій категорії визначення не проводяться. :(
У середній ваговій категорії
У важкій та надважкій ваговій категорії
Звичайно, об'єктивність передусім! І без образливих закидів. Поетичний сміх і глум - це різні речі! Глум - нє пройдьот!
Ми можемо спробувати відзначати кращих античемпіонів у легкій, середній, і надважкій вазі поетично-смішного слова?
1) Легка вага – легковажні аматори, які настирно публікують свої творіння в Інтернеті.
2) Середня вага - претенденти на звання майстра поетично-смішного слова, які активно публікуються на літературних Інтернет-ресурсах, які, можливо, видали чи тільки готуються видати свої творіння книжками, альманахами;
3) Важка і надважка вага - знані автори, корифеї поетично-смішного слова. Вони випустили у світ достатньо книжок, вони очолюють різні комітети і комісії, займають високі посади у спілках, чи просто Лауреати державних нагород.
1) Подавати своїх кандидатів може кожен зареєстрований на „Майстернях” автор, чий творчий доробок не менше за 10 опублікованих творів, а середня оцінка не нижча "5" за редакторським рейтингом „Майстерень”.
2) Публіковані зразки повинні бути не випадковістю, не прикрим винятком, а стандартним авторським текстом.
3) Цей текст, якщо автор з "Майстерень", обов'язково повинен знаходитись на сторінках "Майстерень". Якщо автор видаляє такий твір, то видаляємо й ми. :( (за вимогою ред.)
4) При поданні зразків високої творчості, до опублікованого тексту потрібно додавати невелике, але змістовне пояснення причин подання.
5) Проект - Результати Античемпіонату можна оголошувати щороку 20-25 грудня і 20-25 червня, після загального і прямого голосування усіх зареєстрованих на "Майстернях" авторів, чий творчий доробок не менше за 20 опублікованих творів, а середня оцінка не нижча "5" за редакторським рейтингом.
___________________________________________
Щодо термінів, умов, іншого?..
Спаринги у легкій ваговій категорії
НЕ ПРОВОДЯТЬСЯ.
Владислав Бурик - [ 2006.01.03 13:54 ]
КОВЗАНЯР
Б.-І. Антоничу
Змагаюсь з ледом я
бо ковзаняр.
Бо маю на стопах вогненні
криці.
І не ховаюсь у лапатих
снах ялиці.
Я розділяю сніг
на воду і на небо.
Як справедливий цар.
Бо на ногах ножі,
а не якісь слизькі,
підступні кеди.
* * *
Владислав Бурик - [ 2006.01.03 13:19 ]
ПЛАЧ ЄРЕМІЇ
Удари грому. Малярія. Плащаниця.
Ліхтар на дроті б'ється у вікно.
Провалля коми. Єремія. Пропасниця.
Уважним вухом слухаю стегно.
Удари малярії по сідницях.
Ліхтар на Єремії чує вікна.
Провалля плащаниці. Кома вуха.
Уважним дротом б'є стегно.
Сніданок для таємних або ліквор.
Відрижка їжею або зішесття Духа.
Удари Єремії б'ють вікно.
Смерділо рибою чи лихом.
Пустеля. Не помер. Яка задуха.
Іуда. П'ятирічка. Дніпрогес.
Петро - це камінь, я це - вухо.
Христос. Голгофа. Риба. Хрест.
КОМЕНТАР: очевидна глибока майстерність володіння поетично-смішним словом, незабутні метафори радують вимогливого до необтяжливої радості читача.
* * *
Максим Колиба
Ви бачили?
Публікація Максим Колиба, Львів 12 Травень 2002
Ви бачили, як зранку навесні
Приходить витязь світлий увісні?
Із золотим мечем, і з щитом,
І срібний герб на ньому витий.
Ви бачили, як зранку навесні
Крізь вікна стріли йдуть рясні?
На стінах створюються сліди прекрасні
Так, ніби то сини їх власні.
Ви бачили, як навесні удень
Красою розкидає старий пень?
А на землі розвіюється листя,
Немов священик вийшов із захристя.
Ви бачили, як навесні удень
По небу ходить молодий олень?
А деколи надходить стадо коней,
Що сиві є, а деколи й вороні.
Ви бачили, як навесні під ніч
Спадає тяжкість вся із пліч?
І світлий та рогатий буйвол
Всю темну ніч, як серп траву, рве.
Як бачили, то ви щасливі.
І живете в щасливій ниві,
Бо все це є аж дуже красно -
Побачити красу на очі власні.
Максим Колиба
Все
Публікація Максим Колиба, Львів 30 Вересень 2002
Мила. Мила могила.
Довго цю могилу
Предки наші рили.
Спомин.
Не мій, а долин.
Довго моїм болем
Грав я свої ролі.
Рай.
Це Божий край.
Добре чекай
І Рай свій май.
Краса.
Прекрасна коса.
Яку мило чеса
Та прекрасна краса.
Любов.
Як завжди в світі мов.
Відчуваєш знов,
Як булькоче кров.
Все.
Тебе несе
То про те, про се.
Та кінець вже. Все.
КОМЕНТАР: А ви бачили, як "Красою розкидає старий пень?", ні? Даремно! А ось пан Максим стале бачить те, що оку, вуху, нюху і т.п. простого пошановувача не доступне. Але не переживайте, автор усе нам переповідає. Словом, і про Божий край. І Рай свій май. і "про те, про се. Та кінець вже. Все..." Поетично смішно?
* * *
Спаринги у середній ваговій категорії
Михайло Карповий
Ресурс перебування: Гоголівська академія. Статус: *Командор*,
http://www.gak.com.ua/authors/427
* * *
Я тобою хворію. Мені не позбутись хвороби.
Я виходжу надвір. Ти далека, немов горизонт.
Я дивлюся у небо. У небі летять довбодзьоби.
Нині осінь. А значить, у них міграційний сезон.
Серед вати хмарин довбодзьоби співають надривно
про загублене щастя, якого не видно ніде.
І здається мені, наче я полетів би за ними,
і здається мені, наче я довбодзьоб між людей.
Та у мене нема навіть дзьоба. Мовчу вже про крила.
Тож гукну їм услід: гулі-гулі, курли вашу мать!..
Рівномірно розмазавши сльози і соплі по рилу,
я цигарку палю. В далечінь довбодзьоби летять
Михайло Карповий
Ресурс перебування: Гоголівська академія.
Статус: *Командор*, http://www.gak.com.ua/authors/427
Мислитель
У час, коли мислитель геніальний
велику справу робить у вбиральні,
напоготові має він перо,
аби не потонули у мовчанні,
як тонуть у воді під ним фекальні
ним витужені маси, думи про
буття, красу, людину та добро.
І думи ці, вже непідвладні часу,
як лайнер в океан, пускає в маси
(людські, а не фекальні) видавець.
І фоліант проковтуючи ласо,
ніхто із читачів не здогадався,
де розживався думами мудрець,
що їх голів торкнувся та сердець.
Усяка річ жвавесенько чи кволо
у розвитку своєму пише коло
і, руху не спиняючи свого,
сплітається із колами навколо...
Дізнався би мудрець високочолий,
де саме я почитував його, –
промовив би у захваті: ого!..
КОМЕНТАР: Це жвавесеньке словосплетення захоплює читача бурхливістю поетично-смішного випорожнення окремої і незалежної від усілякого стандартного розуміння краси особистості! Високе авторське "Я" Михайла Карпового, сидячи (ймовірно) на поетично-смішному (горшку? - "ого!.."), високо парить в уяві своїй над головами усіляких Мислителів і кладе, і кладе їм на голови! (очевидно, спершу поетично-смішно беручи руками?..) Окрім глибоко смішного змісту шановний автор доводить свою поетично-смішну майстерність і поетично-смішною римою, особливо промовиста - "мовчанні" - "фекальні". Чим категорично ставить питання про смішну недолугість застарілих тверджень, як то - "мовчання - золото"! І не спиняється на цьому! "Г... не тоне"? а дзуськи вам - "тонуть у воді фекальні витужені маси "!
Притаманна авторові М.Карповому і рівнонаближеність у своїх сердечних поетично-смішних почуттях, як до жінок, так і до довбодзьобів! І можливо навіть до довбодзьобів потяг сильніший. Ридаймо, нещасні! І, мариться, йому вже наче він "довбодзьоб між людей" (і втрачений для жінок? ЕПМ).
Але ж (не відаю, як із усім іншим) і цей, дивовижний, гуманізм М.Карпового - на тлі загальної сердечної деградації - вартий найвищої відзнаки?! Недаремно Михайло Карповий дослужився до рівня Командора на сторінках "Гоголівської Академії"! Поетично-смішно? Ще й як!
* * *
Володимир Вакуленко-К.,
Ресурс перебування: Гоголівська академія
http://www.gak.com.ua/creatives/2/8273
Смерть старого нотатника
Під тісними піснями падають двері на п'яні обличчя
Вимкнений змерз калорифер, б'ються вітри неприродні.
Сірий папір на землі бите вікно не скаліче,
Сотні неписаних скарг льоду, але вже без водню -
Так сурогати води, все ж бо хімічний замінник!
На дзигарях мінус два - стрілки відлічують іній.
В обдертій шухляді роки, сивий зістарений збірник,
Сіркою пахне новий, ватра зігріє всіх нині
Ступлять бомжі на поріг, богу комп'ютерних оргій
Щиру молитву складуть (Власне - голодному шлунку!)...
Вчора згорів холодильник, нащо морози у морги?
Вмер мій нотатник, затих. Вдавився отрутою з трунку.
17.о2.2оо8
КОМЕНТАР: Так, Володимир Вакуленко не такий яскравий, як Командор Карповий, але ж танго танцює не зі стулом, а з пляшкою, що таки зрозуміліше. Чесне, неприховане захоплення сурогатом робить йому честь, як і збірник, що пахне сіркою. Хто ще таким може похвалитись?
Друкується наш кандидат і в альманахах, і власні книжечки має. Якісь нагороди навіть отримував. Серйозний автор. Та й потуга яка - які рими "оргій"- "морги", "шлунку" - "трунку", "обличчя"- "скаліче" - прямі і щирі, непересічні! Хоча зміст і нелегко простому, тверезому читачеві, як це мені, второпати - про що ж у творінні таки сказано? А стільки випити, аби порозумітися конечно - фізично не здатна. Отож приходять в голову жахливі видіння - український козак-характерник Володимир К.Вакуленко у тозі Нерона дихає сурогатним перегаром на чергового секретаря-референта і той, як і попередні, миттєво здихає... "Вмер мій нотатник, затих. Вдавився отрутою з трунку..." Прикольно? Може й ні, але зрозуміла поетично-смішна природа запахів!
Спаринги у важкій, і надважкій ваговій категорії
Остап Лапський, лауреат премії ім. Т.Г.Шевченка 2007 року в галузі поезії.
http://maysterni.com/user.php?id=948
231,
Києву з Варшави
Світу шмат я обходив,
бував то там, то там,
смутило-тішило мене то те:
то те?!
Впереміжку являлись
щастя і біда,
але до рідного гнізда:
любов не пропадала?!
Внутрішньою заметіллю
стежку до висот
в мені: не занесло?!
Не замете й завія зовня:
у ходьбі настояну
духовність?!
Den des Ukrainers geistigen Wert?!
8 лютого, В-ва 2004
Джерело
Якби
Скажи насамперед:
Собі самому
Я був би приростком Москви,
Варшави прихвоснем,
якби себе не виявив:
мого народу словом?!
То воно, воно, воно
Мене не довело
До покручі духовної
І в час, і у добу:
Бездонних шлунків?!
Українцеві воно,
Скажу і вам,
Є кругом рятівним:
Надійним порятунком?!
Джерело
КОМЕНТАР: Поетично-смішно і нічого не потрібно нікому пояснювати! Ось справжнє мистецтво - все просто і ясно. Шевченківський лауреат. Тарасе Григоровичу - ви смієтеся чи плачете?
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2093 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2093 seconds