ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Богдан Манюк
2021.10.22 17:22
Частина перша 10. Перед сутінками пролетів над Гулаком аероплан — заледве не торкався верхів'я дерев. Незвичний гул спочатку налякав, а потім вихопив з усіх домівок дорослих і малих.

Ігор Герасименко
2021.10.22 16:09
Не повірите, не жаль,
що не побував на морі.
І нехай тепер надворі

листопад. Проте не падали,
а махали плавниками
й опускались на пісок
із гілок берізки, липки

Марія Дем'янюк
2021.10.22 13:18
Ой, летіть-летіть до неї,
Листочки кленові,
І жовтенькі й червоненькі,
Жовто-пурпурові,
Щоб ялинка увібралась
В золоті прикраси,
Що засяють, мов гирлянди,
На сонці одразу.

Тетяна Левицька
2021.10.22 10:53
Щиро Бога прославляєм,
З чортом на колінах,
Чи не варті й крихти раю?
В пеклі — Україна.
Схід не визнає провини,
Захід у Європі.
Наша славна Батьківщина
Вже давно в цейтноті.

Віктор Кучерук
2021.10.22 05:44
Небеса розпустили нюні
І замовк приголомшено світ, –
Лише вітер торкає струни
Крапельками зволожених віт.
Лише грають стальною блестю
Метушливі, як діти, струмки,
Оминаючи перехрестя
Чи долаючи їх навпрошки.

Богдан Манюк
2021.10.21 20:36
Частина перша 7. Марія почула, як ценькнула дверна клямка. Хтось нерішуче переступав з ноги на ногу в сінях, забувши зачинити за собою вхідні двері, але одразу зачинив, коли загавкав

Євген Федчук
2021.10.21 19:44
По смерти же святаго мало лтъ миноу, прiиде рать велика роусскаа изъ Новаграда князь Бравлинъ силенъ зло, плни отъ Корсоуня и до Корча, съ многою силою прiиде к Соурожу, за 10 дьнiй бишася зл межоу себе.
Життіє Стефана Сурожського

І ми б

Тетяна Левицька
2021.10.21 11:30
Поруч йдемо серед тихих хрущовок за руки,
і прохолода вечірня пронизує нас.
Сонце визбирують у далині чорні круки,
серце наструнчуєш на незабутній романс.

Листя сухе шарудить наче миша полівка,
ще не чіпляється пакісно до підошов.
Щемна розмова,

Іван Потьомкін
2021.10.21 11:19
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Петро Скоропис
2021.10.21 11:11
Прикордонна купини вода напува,
і трава прикордонна печеться.
І тамує солдат святотатні слова,
і потали поет стережеться.

Над водою в тумані заціп чатовий,
і душа не волає уголос.
Лише осені – в поміч немозі німій

Микола Соболь
2021.10.21 07:28
Опів на п’яту плачуть ліхтарі,
шматує вітер неопале листя…
Спокутати б сьогодні до зорі
свої гріхи набуті перед містом.
Мабуть, і все. Хай жовтень догорить.
Не буде листопадові спокуси,
а грудень усвідомлюючи мить
розбурхає зимові сніготруси

Віктор Кучерук
2021.10.21 05:35
Стихле водосховище безкрає
Стало засинати від нудьги, –
В барвах листопада потопають
Вишгородські кручі й береги.
Поруділе, жовте, багрянисте,
Як пожежі іскри звіддалі, –
Опадає шурхотливе листя
І володарює на землі.

Богдан Манюк
2021.10.20 20:44
Частина перша 4. Батька і вуйка Семена Кася знайшла у льосі під клунею, куди їх, зв'язаних, укинули грабіжники. Якби не стогнали, довго, напевно, шукала б, а так усе з'ясувала хутко: і т

Олександр Сушко
2021.10.20 17:54
Журба. Мовчать в осмуті янь і цінь.
У темряві - альков, садок, вітальня ..
Остання мить стікає по щоці
Сльозою кришталевою кохання.

А ось і Лети чорні береги
Дійшов до неї, врешті, перебендя.
Ця смерть - не покарання за гріхи,

Марія Дем'янюк
2021.10.20 10:21
А смачний із медом коржик
Так і проситься у кошик,
Бо Тетянка йде до бабці
Копирсатися на грядці,
Полуницю поливати
І з бабусею чаювати.
Гарні слухати поради,
Їм онука дуже рада,

Віктор Кучерук
2021.10.20 07:56
Випадкова зустріч на вокзалі.
Німота між “Здрастуй!..” і “Бувай...”,
Бо слова всілякі пропадали
У душі вдоволеній украй.
Хоя я не запитував нічого,
І про себе мало що казав, –
Погляди єднались, мов дороги
Ті, що залишилися позад.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Євген Чорний
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Епіграми, Наслідування Пародії, (1970) / Критика | Аналітика / ПРО НАС УСІХ

 Відкритий поетичний Античемпіонат «МАЙСТЕРЕНЬ» - проект
"ПОЕТИЧНО СМІШНІ ТЕКСТИ"! Першість серед наших і не наших авторів.
Хто ви, чемпіони ПОЕТИЧНО-СМІШНОГО ТЕКСТУ - майбутні переможці нашого Античемпіонату?!
(Розробка проекту узгоджена і підтримана адміністрацією „Поетичних Майстерень” за умов абсолютної коректності щодо учасників)

Боротьбу за найвище звання "ПОЕТИЧНО СМІШНИХ" - розпочато!
Офіційно представлені -
У легкій ваговій категорії визначення не проводяться. :(
У середній ваговій категорії
  • Михайло Карповий; Командор на "Гоголівській Академії" оф.представл.на 6 стор.коментарів.
  • Володимир К.Вакуленко; автор на "Гоголівській Академії" оф.представл.на 6 стор.коментарів.
  • Валентин Бендюг; автор на "Поетичні Майстерні" оф.представл.на 6 стор.коментарів.
    У важкій та надважкій ваговій категорії
  • Остап-Євстахій Лапський; лауреат Шевченківської премії 2007 оф.представл.на 5 стор.коментарів.
  • Роман Лубківський; лауреат Шевченківської премії 1992 . Голова Комітету з призначення національної премії ім.Т.Г.Шевченка. оф.представл.на 5 стор.коментарів.

    Звичайно, об'єктивність передусім! І без образливих закидів. Поетичний сміх і глум - це різні речі! Глум - нє пройдьот!
    Ми можемо спробувати відзначати кращих античемпіонів у легкій, середній, і надважкій вазі поетично-смішного слова?
  • Сенс Античемпіонату - у повноцінному доповненні ним звичних поетичних Чемпіонатів.
  • Відзначення проводитиметься у таких „вагових” категоріях:

    1) Легка вага – легковажні аматори, які настирно публікують свої творіння в Інтернеті.
    2) Середня вага - претенденти на звання майстра поетично-смішного слова, які активно публікуються на літературних Інтернет-ресурсах, які, можливо, видали чи тільки готуються видати свої творіння книжками, альманахами;
    3) Важка і надважка вага - знані автори, корифеї поетично-смішного слова. Вони випустили у світ достатньо книжок, вони очолюють різні комітети і комісії, займають високі посади у спілках, чи просто Лауреати державних нагород.

  • УМОВИ:
    1) Подавати своїх кандидатів може кожен зареєстрований на „Майстернях” автор, чий творчий доробок не менше за 10 опублікованих творів, а середня оцінка не нижча "5" за редакторським рейтингом „Майстерень”.

    2) Публіковані зразки повинні бути не випадковістю, не прикрим винятком, а стандартним авторським текстом.

    3) Цей текст, якщо автор з "Майстерень", обов'язково повинен знаходитись на сторінках "Майстерень". Якщо автор видаляє такий твір, то видаляємо й ми. :( (за вимогою ред.)

    4) При поданні зразків високої творчості, до опублікованого тексту потрібно додавати невелике, але змістовне пояснення причин подання.

    5) Проект - Результати Античемпіонату можна оголошувати щороку 20-25 грудня і 20-25 червня, після загального і прямого голосування усіх зареєстрованих на "Майстернях" авторів, чий творчий доробок не менше за 20 опублікованих творів, а середня оцінка не нижча "5" за редакторським рейтингом.
    ___________________________________________
  • Які будуть пропозиції щодо назви поетичного Античемпіонату? (чи так і залишимо?)
    Щодо термінів, умов, іншого?..


  • ЗРАЗОК ПОДАННЯ КАНДИДАТІВ:
    Спаринги у легкій ваговій категорії
    НЕ ПРОВОДЯТЬСЯ.
    Владислав Бурик - [ 2006.01.03 13:54 ]
    КОВЗАНЯР

    Б.-І. Антоничу

    Змагаюсь з ледом я
    бо ковзаняр.
    Бо маю на стопах вогненні
    криці.
    І не ховаюсь у лапатих
    снах ялиці.
    Я розділяю сніг
    на воду і на небо.
    Як справедливий цар.
    Бо на ногах ножі,
    а не якісь слизькі,
    підступні кеди.
    * * *

    Владислав Бурик - [ 2006.01.03 13:19 ]
    ПЛАЧ ЄРЕМІЇ


    Удари грому. Малярія. Плащаниця.
    Ліхтар на дроті б'ється у вікно.
    Провалля коми. Єремія. Пропасниця.
    Уважним вухом слухаю стегно.
    Удари малярії по сідницях.
    Ліхтар на Єремії чує вікна.
    Провалля плащаниці. Кома вуха.
    Уважним дротом б'є стегно.
    Сніданок для таємних або ліквор.
    Відрижка їжею або зішесття Духа.
    Удари Єремії б'ють вікно.
    Смерділо рибою чи лихом.
    Пустеля. Не помер. Яка задуха.
    Іуда. П'ятирічка. Дніпрогес.
    Петро - це камінь, я це - вухо.
    Христос. Голгофа. Риба. Хрест.

    КОМЕНТАР: очевидна глибока майстерність володіння поетично-смішним словом, незабутні метафори радують вимогливого до необтяжливої радості читача.
    * * *

    Максим Колиба
    Ви бачили?

    Публікація Максим Колиба, Львів 12 Травень 2002

    Ви бачили, як зранку навесні
    Приходить витязь світлий увісні?
    Із золотим мечем, і з щитом,
    І срібний герб на ньому витий.

    Ви бачили, як зранку навесні
    Крізь вікна стріли йдуть рясні?
    На стінах створюються сліди прекрасні
    Так, ніби то сини їх власні.

    Ви бачили, як навесні удень
    Красою розкидає старий пень?
    А на землі розвіюється листя,
    Немов священик вийшов із захристя.

    Ви бачили, як навесні удень
    По небу ходить молодий олень?
    А деколи надходить стадо коней,
    Що сиві є, а деколи й вороні.

    Ви бачили, як навесні під ніч
    Спадає тяжкість вся із пліч?
    І світлий та рогатий буйвол
    Всю темну ніч, як серп траву, рве.

    Як бачили, то ви щасливі.
    І живете в щасливій ниві,
    Бо все це є аж дуже красно -
    Побачити красу на очі власні.

    Максим Колиба
    Все

    Публікація Максим Колиба, Львів 30 Вересень 2002

    Мила. Мила могила.
    Довго цю могилу
    Предки наші рили.

    Спомин.
    Не мій, а долин.
    Довго моїм болем
    Грав я свої ролі.

    Рай.
    Це Божий край.
    Добре чекай
    І Рай свій май.

    Краса.
    Прекрасна коса.
    Яку мило чеса
    Та прекрасна краса.

    Любов.
    Як завжди в світі мов.
    Відчуваєш знов,
    Як булькоче кров.

    Все.
    Тебе несе
    То про те, про се.
    Та кінець вже. Все.

    КОМЕНТАР: А ви бачили, як "Красою розкидає старий пень?", ні? Даремно! А ось пан Максим стале бачить те, що оку, вуху, нюху і т.п. простого пошановувача не доступне. Але не переживайте, автор усе нам переповідає. Словом, і про Божий край. І Рай свій май. і "про те, про се. Та кінець вже. Все..." Поетично смішно?

    * * *

    Спаринги у середній ваговій категорії

    Михайло Карповий
    Ресурс перебування: Гоголівська академія. Статус: *Командор*,

    http://www.gak.com.ua/authors/427
    * * *
    Я тобою хворію. Мені не позбутись хвороби.
    Я виходжу надвір. Ти далека, немов горизонт.
    Я дивлюся у небо. У небі летять довбодзьоби.
    Нині осінь. А значить, у них міграційний сезон.

    Серед вати хмарин довбодзьоби співають надривно
    про загублене щастя, якого не видно ніде.
    І здається мені, наче я полетів би за ними,
    і здається мені, наче я довбодзьоб між людей.

    Та у мене нема навіть дзьоба. Мовчу вже про крила.
    Тож гукну їм услід: гулі-гулі, курли вашу мать!..
    Рівномірно розмазавши сльози і соплі по рилу,
    я цигарку палю. В далечінь довбодзьоби летять

    Михайло Карповий
    Ресурс перебування: Гоголівська академія.
    Статус: *Командор*,
    http://www.gak.com.ua/authors/427

    Мислитель
    У час, коли мислитель геніальний
    велику справу робить у вбиральні,
    напоготові має він перо,
    аби не потонули у мовчанні,
    як тонуть у воді під ним фекальні
    ним витужені маси, думи про
    буття, красу, людину та добро.

    І думи ці, вже непідвладні часу,
    як лайнер в океан, пускає в маси
    (людські, а не фекальні) видавець.
    І фоліант проковтуючи ласо,
    ніхто із читачів не здогадався,
    де розживався думами мудрець,
    що їх голів торкнувся та сердець.

    Усяка річ жвавесенько чи кволо
    у розвитку своєму пише коло
    і, руху не спиняючи свого,
    сплітається із колами навколо...
    Дізнався би мудрець високочолий,
    де саме я почитував його, –
    промовив би у захваті: ого!..

    КОМЕНТАР: Це жвавесеньке словосплетення захоплює читача бурхливістю поетично-смішного випорожнення окремої і незалежної від усілякого стандартного розуміння краси особистості! Високе авторське "Я" Михайла Карпового, сидячи (ймовірно) на поетично-смішному (горшку? - "ого!.."), високо парить в уяві своїй над головами усіляких Мислителів і кладе, і кладе їм на голови! (очевидно, спершу поетично-смішно беручи руками?..) Окрім глибоко смішного змісту шановний автор доводить свою поетично-смішну майстерність і поетично-смішною римою, особливо промовиста - "мовчанні" - "фекальні". Чим категорично ставить питання про смішну недолугість застарілих тверджень, як то - "мовчання - золото"! І не спиняється на цьому! "Г... не тоне"? а дзуськи вам - "тонуть у воді фекальні витужені маси "!
    Притаманна авторові М.Карповому і рівнонаближеність у своїх сердечних поетично-смішних почуттях, як до жінок, так і до довбодзьобів! І можливо навіть до довбодзьобів потяг сильніший. Ридаймо, нещасні! І, мариться, йому вже наче він "довбодзьоб між людей" (і втрачений для жінок? ЕПМ).
    Але ж (не відаю, як із усім іншим) і цей, дивовижний, гуманізм М.Карпового - на тлі загальної сердечної деградації - вартий найвищої відзнаки?! Недаремно Михайло Карповий дослужився до рівня Командора на сторінках "Гоголівської Академії"! Поетично-смішно? Ще й як!
    * * *

    Володимир Вакуленко-К.,
    Ресурс перебування: Гоголівська академія

    http://www.gak.com.ua/creatives/2/8273

    Смерть старого нотатника

    Під тісними піснями падають двері на п'яні обличчя
    Вимкнений змерз калорифер, б'ються вітри неприродні.
    Сірий папір на землі бите вікно не скаліче,
    Сотні неписаних скарг льоду, але вже без водню -

    Так сурогати води, все ж бо хімічний замінник!
    На дзигарях мінус два - стрілки відлічують іній.
    В обдертій шухляді роки, сивий зістарений збірник,
    Сіркою пахне новий, ватра зігріє всіх нині

    Ступлять бомжі на поріг, богу комп'ютерних оргій
    Щиру молитву складуть (Власне - голодному шлунку!)...
    Вчора згорів холодильник, нащо морози у морги?
    Вмер мій нотатник, затих. Вдавився отрутою з трунку.
    17.о2.2оо8

    КОМЕНТАР: Так, Володимир Вакуленко не такий яскравий, як Командор Карповий, але ж танго танцює не зі стулом, а з пляшкою, що таки зрозуміліше. Чесне, неприховане захоплення сурогатом робить йому честь, як і збірник, що пахне сіркою. Хто ще таким може похвалитись?
    Друкується наш кандидат і в альманахах, і власні книжечки має. Якісь нагороди навіть отримував. Серйозний автор. Та й потуга яка - які рими "оргій"- "морги", "шлунку" - "трунку", "обличчя"- "скаліче" - прямі і щирі, непересічні! Хоча зміст і нелегко простому, тверезому читачеві, як це мені, второпати - про що ж у творінні таки сказано? А стільки випити, аби порозумітися конечно - фізично не здатна. Отож приходять в голову жахливі видіння - український козак-характерник Володимир К.Вакуленко у тозі Нерона дихає сурогатним перегаром на чергового секретаря-референта і той, як і попередні, миттєво здихає... "Вмер мій нотатник, затих. Вдавився отрутою з трунку..." Прикольно? Може й ні, але зрозуміла поетично-смішна природа запахів!


    Спаринги у важкій, і надважкій ваговій категорії

    Остап Лапський, лауреат премії ім. Т.Г.Шевченка 2007 року в галузі поезії.
    http://maysterni.com/user.php?id=948

    231,
    Києву з Варшави

    З нагоди кандидування:
    на лауреата?!


    Світу шмат я обходив,
    бував то там, то там,
    смутило-тішило мене то те:
    то те?!
    Впереміжку являлись
    щастя і біда,
    але до рідного гнізда:
    любов не пропадала?!
    Внутрішньою заметіллю
    стежку до висот
    в мені: не занесло?!
    Не замете й завія зовня:
    у ходьбі настояну
    духовність?!

    Den des Ukrainers geistigen Wert?!
    8 лютого, В-ва 2004

    Джерело

    Якби

    Скажи насамперед:
    Собі самому
    Я був би приростком Москви,
    Варшави прихвоснем,
    якби себе не виявив:
    мого народу словом?!
    То воно, воно, воно
    Мене не довело
    До покручі духовної
    І в час, і у добу:
    Бездонних шлунків?!
    Українцеві воно,
    Скажу і вам,
    Є кругом рятівним:
    Надійним порятунком?!

    Джерело

    КОМЕНТАР: Поетично-смішно і нічого не потрібно нікому пояснювати! Ось справжнє мистецтво - все просто і ясно. Шевченківський лауреат. Тарасе Григоровичу - ви смієтеся чи плачете?

  • Текст твору редагувався.
    Дивитись першу версію.




    Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
      видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

    Про оцінювання
    Зв'язок із адміністрацією
    Видати свою збірку, книгу

      Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
    не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




    Про публікацію
    Дата публікації 2008-02-24 15:07:33
    Переглядів сторінки твору 47681
    * Творчий вибір автора: Любитель поезії
    * Статус від Майстерень: Любитель поезії
    * Народний рейтинг 4.846 / 5.5  (3.864 / 4.42)
    * Рейтинг "Майстерень" 4.450 / 5.5  (4.190 / 5.22)
    Оцінка твору автором -
    * Коефіцієнт прозорості: 0.749
    Потреба в критиці щиро конструктивній
    Потреба в оцінюванні
    Конкурси. Теми ЛІТПРОЦЕСИ
    Соціум
    Автор востаннє на сайті 2013.04.01 23:06
    Автор у цю хвилину відсутній


    1   ...   3   4   5   6   7   Переглянути все