ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2017.08.23 10:23
У мелодійні передзвони погідної ночі по Великодню тривожно вривається тупіт кінських копит. Спочатку приглушений, тупіт все наростає і ближчає. Тривога підповзає, мов гадина... Погідну темінь ночі враз освітлює полум'я заграви. Незабаром шалений тупіт по

Ірина Вовк
2017.08.23 10:11
Місяць уповні оглядає Сад своїм холодним блискучим Оком. Його луч облюбовує голівку Троянди кольору Темного Пурпуру).

ГОЛОС Рус-Хуррем, Роксолани
(Пурпурової Троянди Втіхи)

- … Втіка ріка. Біжить, тече вода …
Ох, я була весела молода!
Бувало, тіл

Микола Дудар
2017.08.22 22:58
Своїми руками ліпили ми біди…
Про гречку мовчу, це лише пасаж
Внім спраглим на правду приткнутися ніде
Хіба що піти у нічийний гараж
Забитися в кут до чужої кімнати
Хай із гортані поскапує гнів
Зневіра те саме, що в полі нітрати
А може на краще? вс

Олександр Сушко
2017.08.22 18:01
Небо й пекло грають в шахи,
Люду рвуть голів пуки.
Москалі, татари, ляхи -
Тури, коні, пішаки.

Шахівниця - Україна.
Наші душі - на кону.
Батько ліг у домовину,

Іван Потьомкін
2017.08.22 16:52
Всупереч забороні Господа Бога,
ангели ще й досі дівчат спокушають,
і тоді народжуються королівни краси.
Але й чорти не відстають од ангелів -
найтемнішої ночі не оминають дівчат
і в понадмірному шалі теж потомство лишають.
Не приведи Господи

Олександр Сушко
2017.08.22 16:29
Агов, до праці, метеопоети!
Немає спеки, хлюпають дощі!
Із парасолі крапле на штиблети,
Жінки погруддям тиснуть на мужчин.

Учора піт не просихав на литці,
Птахи мовчали в змученім гаю.
Та відсьогодні не вганяє шпиці

Олена Багрянцева
2017.08.22 14:59
А завтра я буду тепла,
Як море вечірнє Чорне.
Як ніжні обійми серпня,
Як музика гір мінорна.
Без давніх образ бентежних
До тебе з’явлюся святом,
Солодким твоїм безмежжям,
В долонях з пучками м’яти

Марія Дем'янюк
2017.08.22 14:32
Кленовий лист приклеївся до шибки:
Долоня осені...Вітальний жест..
І лише хмари в холоднім небі
у танцях west.
Такі самотні й непривітні...
Хоч тішать спогади в собі літньо-блакитні.
І каблучки осіннього дощу
відстукують: не відпущу, не відпущу,

Ярослав Чорногуз
2017.08.22 14:29
Хмарну гору спіткав ніби зсув –
З небосхилу скотилась вона.
Бо вітрисько шалений подув –
Люту спеку ураз розігнав.

І хоч бичились тіні сумні,
Все втомилось від «злого» тепла!
Прохолода нарешті прийшла,

Ірина Вовк
2017.08.22 10:25
КРАЇНА ГІНЕКЕЇВ

(Квіткове сновидіння з часів Османської імперії)

ДРАМАТИЧНА ФЕЄРІЯ У ІІІ ВІДМІНАХ


З'ЯВИ СНОВИДІНЬ І ГОЛОСИ З ГАРЕМНОГО САДУ:

Ірина Вовк
2017.08.22 10:08
Тему історичної драми-феєрії "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" мені підказала помилкова думка нашої української громадськості про Роксолану як єдину українську султану Османської імперії. Засоби масової інформації - преса, радіо, телебачення - раз-по-раз підігрі

Олександр Бобошко Заколотний
2017.08.22 10:01
Гарячий серпень допливає до половини.
Пірнаю в озеро: потойбереж, кажуть, гарно.
А що з мостами? Ще і досі не поновили.
Ну так чого ж було здіймати
вселенський гамір!

А подорожнім дуже дякую за пораду:
зеле

Ольга Паучек
2017.08.22 09:52
Ще літо,.. світанки вже схожі, так схожі на осінь,
Туман понад полем замріяний тихо пливе,
Спориш сповиває стежки, вже ніхто їх не косить...
З дороги далекої я виглядаю тебе.

Поїхав коханий далеко, до отчого дому,
В Карпатах зростав, там родина-кор

Наталка Янушевич
2017.08.22 00:35
Зловити б отак, зловити б це літо за хвіст,
Як ловлять за хвіст яскравих повітряних зміїв.
Та зменшився день – давно перехилена вісь,
Бо вдосталь нам час цього літа відміряв, відміряв.

Зловити б його, це літо, як ловлять комиш:
Повільно пливе під

Олександр Сушко
2017.08.21 17:02
Тирлуються "печерські" дожі,
Байдуже глипає народ.
З кишені вивітрились гроші -
Годує у селі город.

До рук потрібно взяти вила,
"Пустити півнів" у доми.
Але чавкочуть ситі рила

Тата Рівна
2017.08.21 15:41
у тому світі де ти – за сонце
де ти – залежність ти – лукум
лукава настоянка свіжого на красивому
у тому світі де істина – нецікава
де райські птахи склювали дощенту
усе зерно з його голови
зробивши голову сивою ніби голубині крила
де спека серпнев
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Ірина Вовк
2017.06.10

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02

Лариса Пугачук
2016.03.01

Ірина Ваврик
2016.02.28

Василь Дерій
2016.01.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Епіграми, Наслідування Пародії, (1970) / Критика | Аналітика / ПРО НАС УСІХ

 Відкритий поетичний Античемпіонат «МАЙСТЕРЕНЬ» - проект
"ПОЕТИЧНО СМІШНІ ТЕКСТИ"! Першість серед наших і не наших авторів.
Хто ви, чемпіони ПОЕТИЧНО-СМІШНОГО ТЕКСТУ - майбутні переможці нашого Античемпіонату?!
(Розробка проекту узгоджена і підтримана адміністрацією „Поетичних Майстерень” за умов абсолютної коректності щодо учасників)

Боротьбу за найвище звання "ПОЕТИЧНО СМІШНИХ" - розпочато!
Офіційно представлені -
У легкій ваговій категорії визначення не проводяться. :(
У середній ваговій категорії
  • Михайло Карповий; Командор на "Гоголівській Академії" оф.представл.на 6 стор.коментарів.
  • Володимир К.Вакуленко; автор на "Гоголівській Академії" оф.представл.на 6 стор.коментарів.
  • Валентин Бендюг; автор на "Поетичні Майстерні" оф.представл.на 6 стор.коментарів.
    У важкій та надважкій ваговій категорії
  • Остап-Євстахій Лапський; лауреат Шевченківської премії 2007 оф.представл.на 5 стор.коментарів.
  • Роман Лубківський; лауреат Шевченківської премії 1992 . Голова Комітету з призначення національної премії ім.Т.Г.Шевченка. оф.представл.на 5 стор.коментарів.

    Звичайно, об'єктивність передусім! І без образливих закидів. Поетичний сміх і глум - це різні речі! Глум - нє пройдьот!
    Ми можемо спробувати відзначати кращих античемпіонів у легкій, середній, і надважкій вазі поетично-смішного слова?
  • Сенс Античемпіонату - у повноцінному доповненні ним звичних поетичних Чемпіонатів.
  • Відзначення проводитиметься у таких „вагових” категоріях:

    1) Легка вага – легковажні аматори, які настирно публікують свої творіння в Інтернеті.
    2) Середня вага - претенденти на звання майстра поетично-смішного слова, які активно публікуються на літературних Інтернет-ресурсах, які, можливо, видали чи тільки готуються видати свої творіння книжками, альманахами;
    3) Важка і надважка вага - знані автори, корифеї поетично-смішного слова. Вони випустили у світ достатньо книжок, вони очолюють різні комітети і комісії, займають високі посади у спілках, чи просто Лауреати державних нагород.

  • УМОВИ:
    1) Подавати своїх кандидатів може кожен зареєстрований на „Майстернях” автор, чий творчий доробок не менше за 10 опублікованих творів, а середня оцінка не нижча "5" за редакторським рейтингом „Майстерень”.

    2) Публіковані зразки повинні бути не випадковістю, не прикрим винятком, а стандартним авторським текстом.

    3) Цей текст, якщо автор з "Майстерень", обов'язково повинен знаходитись на сторінках "Майстерень". Якщо автор видаляє такий твір, то видаляємо й ми. :( (за вимогою ред.)

    4) При поданні зразків високої творчості, до опублікованого тексту потрібно додавати невелике, але змістовне пояснення причин подання.

    5) Проект - Результати Античемпіонату можна оголошувати щороку 20-25 грудня і 20-25 червня, після загального і прямого голосування усіх зареєстрованих на "Майстернях" авторів, чий творчий доробок не менше за 20 опублікованих творів, а середня оцінка не нижча "5" за редакторським рейтингом.
    ___________________________________________
  • Які будуть пропозиції щодо назви поетичного Античемпіонату? (чи так і залишимо?)
    Щодо термінів, умов, іншого?..


  • ЗРАЗОК ПОДАННЯ КАНДИДАТІВ:
    Спаринги у легкій ваговій категорії
    НЕ ПРОВОДЯТЬСЯ.
    Владислав Бурик - [ 2006.01.03 13:54 ]
    КОВЗАНЯР

    Б.-І. Антоничу

    Змагаюсь з ледом я
    бо ковзаняр.
    Бо маю на стопах вогненні
    криці.
    І не ховаюсь у лапатих
    снах ялиці.
    Я розділяю сніг
    на воду і на небо.
    Як справедливий цар.
    Бо на ногах ножі,
    а не якісь слизькі,
    підступні кеди.
    * * *

    Владислав Бурик - [ 2006.01.03 13:19 ]
    ПЛАЧ ЄРЕМІЇ


    Удари грому. Малярія. Плащаниця.
    Ліхтар на дроті б'ється у вікно.
    Провалля коми. Єремія. Пропасниця.
    Уважним вухом слухаю стегно.
    Удари малярії по сідницях.
    Ліхтар на Єремії чує вікна.
    Провалля плащаниці. Кома вуха.
    Уважним дротом б'є стегно.
    Сніданок для таємних або ліквор.
    Відрижка їжею або зішесття Духа.
    Удари Єремії б'ють вікно.
    Смерділо рибою чи лихом.
    Пустеля. Не помер. Яка задуха.
    Іуда. П'ятирічка. Дніпрогес.
    Петро - це камінь, я це - вухо.
    Христос. Голгофа. Риба. Хрест.

    КОМЕНТАР: очевидна глибока майстерність володіння поетично-смішним словом, незабутні метафори радують вимогливого до необтяжливої радості читача.
    * * *

    Максим Колиба
    Ви бачили?

    Публікація Максим Колиба, Львів 12 Травень 2002

    Ви бачили, як зранку навесні
    Приходить витязь світлий увісні?
    Із золотим мечем, і з щитом,
    І срібний герб на ньому витий.

    Ви бачили, як зранку навесні
    Крізь вікна стріли йдуть рясні?
    На стінах створюються сліди прекрасні
    Так, ніби то сини їх власні.

    Ви бачили, як навесні удень
    Красою розкидає старий пень?
    А на землі розвіюється листя,
    Немов священик вийшов із захристя.

    Ви бачили, як навесні удень
    По небу ходить молодий олень?
    А деколи надходить стадо коней,
    Що сиві є, а деколи й вороні.

    Ви бачили, як навесні під ніч
    Спадає тяжкість вся із пліч?
    І світлий та рогатий буйвол
    Всю темну ніч, як серп траву, рве.

    Як бачили, то ви щасливі.
    І живете в щасливій ниві,
    Бо все це є аж дуже красно -
    Побачити красу на очі власні.

    Максим Колиба
    Все

    Публікація Максим Колиба, Львів 30 Вересень 2002

    Мила. Мила могила.
    Довго цю могилу
    Предки наші рили.

    Спомин.
    Не мій, а долин.
    Довго моїм болем
    Грав я свої ролі.

    Рай.
    Це Божий край.
    Добре чекай
    І Рай свій май.

    Краса.
    Прекрасна коса.
    Яку мило чеса
    Та прекрасна краса.

    Любов.
    Як завжди в світі мов.
    Відчуваєш знов,
    Як булькоче кров.

    Все.
    Тебе несе
    То про те, про се.
    Та кінець вже. Все.

    КОМЕНТАР: А ви бачили, як "Красою розкидає старий пень?", ні? Даремно! А ось пан Максим стале бачить те, що оку, вуху, нюху і т.п. простого пошановувача не доступне. Але не переживайте, автор усе нам переповідає. Словом, і про Божий край. І Рай свій май. і "про те, про се. Та кінець вже. Все..." Поетично смішно?

    * * *

    Спаринги у середній ваговій категорії

    Михайло Карповий
    Ресурс перебування: Гоголівська академія. Статус: *Командор*,

    http://www.gak.com.ua/authors/427
    * * *
    Я тобою хворію. Мені не позбутись хвороби.
    Я виходжу надвір. Ти далека, немов горизонт.
    Я дивлюся у небо. У небі летять довбодзьоби.
    Нині осінь. А значить, у них міграційний сезон.

    Серед вати хмарин довбодзьоби співають надривно
    про загублене щастя, якого не видно ніде.
    І здається мені, наче я полетів би за ними,
    і здається мені, наче я довбодзьоб між людей.

    Та у мене нема навіть дзьоба. Мовчу вже про крила.
    Тож гукну їм услід: гулі-гулі, курли вашу мать!..
    Рівномірно розмазавши сльози і соплі по рилу,
    я цигарку палю. В далечінь довбодзьоби летять

    Михайло Карповий
    Ресурс перебування: Гоголівська академія.
    Статус: *Командор*,
    http://www.gak.com.ua/authors/427

    Мислитель
    У час, коли мислитель геніальний
    велику справу робить у вбиральні,
    напоготові має він перо,
    аби не потонули у мовчанні,
    як тонуть у воді під ним фекальні
    ним витужені маси, думи про
    буття, красу, людину та добро.

    І думи ці, вже непідвладні часу,
    як лайнер в океан, пускає в маси
    (людські, а не фекальні) видавець.
    І фоліант проковтуючи ласо,
    ніхто із читачів не здогадався,
    де розживався думами мудрець,
    що їх голів торкнувся та сердець.

    Усяка річ жвавесенько чи кволо
    у розвитку своєму пише коло
    і, руху не спиняючи свого,
    сплітається із колами навколо...
    Дізнався би мудрець високочолий,
    де саме я почитував його, –
    промовив би у захваті: ого!..

    КОМЕНТАР: Це жвавесеньке словосплетення захоплює читача бурхливістю поетично-смішного випорожнення окремої і незалежної від усілякого стандартного розуміння краси особистості! Високе авторське "Я" Михайла Карпового, сидячи (ймовірно) на поетично-смішному (горшку? - "ого!.."), високо парить в уяві своїй над головами усіляких Мислителів і кладе, і кладе їм на голови! (очевидно, спершу поетично-смішно беручи руками?..) Окрім глибоко смішного змісту шановний автор доводить свою поетично-смішну майстерність і поетично-смішною римою, особливо промовиста - "мовчанні" - "фекальні". Чим категорично ставить питання про смішну недолугість застарілих тверджень, як то - "мовчання - золото"! І не спиняється на цьому! "Г... не тоне"? а дзуськи вам - "тонуть у воді фекальні витужені маси "!
    Притаманна авторові М.Карповому і рівнонаближеність у своїх сердечних поетично-смішних почуттях, як до жінок, так і до довбодзьобів! І можливо навіть до довбодзьобів потяг сильніший. Ридаймо, нещасні! І, мариться, йому вже наче він "довбодзьоб між людей" (і втрачений для жінок? ЕПМ).
    Але ж (не відаю, як із усім іншим) і цей, дивовижний, гуманізм М.Карпового - на тлі загальної сердечної деградації - вартий найвищої відзнаки?! Недаремно Михайло Карповий дослужився до рівня Командора на сторінках "Гоголівської Академії"! Поетично-смішно? Ще й як!
    * * *

    Володимир Вакуленко-К.,
    Ресурс перебування: Гоголівська академія

    http://www.gak.com.ua/creatives/2/8273

    Смерть старого нотатника

    Під тісними піснями падають двері на п'яні обличчя
    Вимкнений змерз калорифер, б'ються вітри неприродні.
    Сірий папір на землі бите вікно не скаліче,
    Сотні неписаних скарг льоду, але вже без водню -

    Так сурогати води, все ж бо хімічний замінник!
    На дзигарях мінус два - стрілки відлічують іній.
    В обдертій шухляді роки, сивий зістарений збірник,
    Сіркою пахне новий, ватра зігріє всіх нині

    Ступлять бомжі на поріг, богу комп'ютерних оргій
    Щиру молитву складуть (Власне - голодному шлунку!)...
    Вчора згорів холодильник, нащо морози у морги?
    Вмер мій нотатник, затих. Вдавився отрутою з трунку.
    17.о2.2оо8

    КОМЕНТАР: Так, Володимир Вакуленко не такий яскравий, як Командор Карповий, але ж танго танцює не зі стулом, а з пляшкою, що таки зрозуміліше. Чесне, неприховане захоплення сурогатом робить йому честь, як і збірник, що пахне сіркою. Хто ще таким може похвалитись?
    Друкується наш кандидат і в альманахах, і власні книжечки має. Якісь нагороди навіть отримував. Серйозний автор. Та й потуга яка - які рими "оргій"- "морги", "шлунку" - "трунку", "обличчя"- "скаліче" - прямі і щирі, непересічні! Хоча зміст і нелегко простому, тверезому читачеві, як це мені, второпати - про що ж у творінні таки сказано? А стільки випити, аби порозумітися конечно - фізично не здатна. Отож приходять в голову жахливі видіння - український козак-характерник Володимир К.Вакуленко у тозі Нерона дихає сурогатним перегаром на чергового секретаря-референта і той, як і попередні, миттєво здихає... "Вмер мій нотатник, затих. Вдавився отрутою з трунку..." Прикольно? Може й ні, але зрозуміла поетично-смішна природа запахів!


    Спаринги у важкій, і надважкій ваговій категорії

    Остап Лапський, лауреат премії ім. Т.Г.Шевченка 2007 року в галузі поезії.
    http://maysterni.com/user.php?id=948

    231,
    Києву з Варшави

    З нагоди кандидування:
    на лауреата?!


    Світу шмат я обходив,
    бував то там, то там,
    смутило-тішило мене то те:
    то те?!
    Впереміжку являлись
    щастя і біда,
    але до рідного гнізда:
    любов не пропадала?!
    Внутрішньою заметіллю
    стежку до висот
    в мені: не занесло?!
    Не замете й завія зовня:
    у ходьбі настояну
    духовність?!

    Den des Ukrainers geistigen Wert?!
    8 лютого, В-ва 2004

    Джерело

    Якби

    Скажи насамперед:
    Собі самому
    Я був би приростком Москви,
    Варшави прихвоснем,
    якби себе не виявив:
    мого народу словом?!
    То воно, воно, воно
    Мене не довело
    До покручі духовної
    І в час, і у добу:
    Бездонних шлунків?!
    Українцеві воно,
    Скажу і вам,
    Є кругом рятівним:
    Надійним порятунком?!

    Джерело

    КОМЕНТАР: Поетично-смішно і нічого не потрібно нікому пояснювати! Ось справжнє мистецтво - все просто і ясно. Шевченківський лауреат. Тарасе Григоровичу - ви смієтеся чи плачете?

  • Текст твору редагувався.
    Дивитись першу версію.




    Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
      видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

    Про оцінювання
    Зв'язок із адміністрацією


      Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
    не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




    Про публікацію
    Дата публікації 2008-02-24 15:07:33
    Переглядів сторінки твору 28517
    * Творчий вибір автора: Любитель поезії
    * Статус від Майстерень: Любитель поезії
    * Народний рейтинг 4.846 / 5.5  (3.864 / 4.42)
    * Рейтинг "Майстерень" 4.450 / 5.5  (4.190 / 5.22)
    Оцінка твору автором -
    * Коефіцієнт прозорості: 0.749
    Потреба в критиці щиро конструктивній
    Потреба в оцінюванні
    Конкурси. Теми ЛІТПРОЦЕСИ
    Соціум
    Автор востаннє на сайті 2013.04.01 23:06
    Автор у цю хвилину відсутній


    1   ...   3   4   5   6   7   Переглянути все