ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.09 22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,

Іван Потьомкін
2025.10.09 21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький

Олександр Буй
2025.10.09 20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.

Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить

Євген Федчук
2025.10.09 20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач

Сергій Губерначук
2025.10.09 15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:

С М
2025.10.09 13:39
Я шпарку заб’ю, через неї дощить
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Віктор Кучерук
2025.10.09 12:49
Яскравими фарбами осінь
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.

Сергій СергійКо
2025.10.09 12:18
Ти вмієш слухати мене роками поспіль.
Ти вмієш слухати мовчання навіть дужче.
Ми можем намовчатись разом вдосталь,
Допоки спілкуватимуться душі.
Юнацьких, ми позбавлені ілюзій,
І зайвої поспішності у рухах.
Ласуєм почуттям, неначе смузі
І обираєм

Юрій Гундарєв
2025.10.09 09:47
Сьогодні, 9 жовтня, йому могло би виповнитися 85 років. Але він пішов у захмар’я сорокарічним.
Можливо, такі яскраві особистості конче потрібні не лише тут…
До речі, одна з львівських вулиць носить його ім‘я.

Дві маленькі зелені фари
висвітлюють шл

Борис Костиря
2025.10.08 22:17
Давно я не був
на залізничному вокзалі.
Узимку він промерзає
до самих глибин,
як серце печалі.
Вокзал став для мене
землею обітованою,
куди спрямовані мої мрії,

Сергій СергійКо
2025.10.08 16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.

Сергій СергійКо
2025.10.08 16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.

Леся Горова
2025.10.08 15:15
Перед осінню ніби винною
Почуваюся без вини.
Розлітається павутиною
Перший зАзимок слюдяний.

І жовтневого дня короткого
Багровиння снує клубки.
Кривда в них примостилась котиком

Володимир Мацуцький
2025.10.08 13:20
грудня 2025 року Норвезький Нобелівський комітет винесе рішення: «нікому з глав держав не присуджувати премію миру». До такого рішення потенційні члени комітету прийшли заздалегідь, ознайомившись з дослідженнями міжнародної групи науковц

Володимир Бойко
2025.10.08 11:12
Колись бункери були прихистком героїв, а нині по бункерах рятує шкуру якесь пуйло. У майбутньому вивчення історії рашизму буде справою не політологів, а паразитологів. Право сильного сильне, але не праве. Малодушним завжди мало загублених душ.

Віктор Кучерук
2025.10.08 06:14
Зранку за вікнами осінь
Хлюпає нудно дощем, -
Плани зруйновано зовсім,
Душу охоплює щем.
Тільки корити не стану
Час дощовитий ніяк, -
Осінь - обманлива пані, -
Знати повинен усяк...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Пекун Олексій
2025.04.24

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Епіграми, Наслідування Пародії, (1970) / Критика | Аналітика

 Роман Лубківський. Поезія на все життя!
Роман Лубківський "УКРАЇНА МОЛОДА"

Номер 145 за 10.08.2006

Сьогодні 65-річний ювілей святкує поет, перекладач, критик, голова Шевченкiвського комiтету Роман Лубківський

Алла ВЛАСОВА

Біографія Романа Лубківського — це стислий часопис мистецького життя України кінця ХХ — початку ХХІ сторіччя. Обравши літературу за найбільшу та найважливішу для себе справу, він не зраджує цьому вибору ось уже кілька десятиліть поспіль, додаючи до монументального полотна зі слів та образів свої штрихи й відтінки. І хто знає, якого «кольору» й «смаку» була б сьогодні наша література, якби не соковите, стигле, яскраве і доречне слово Романа Мар'яновича.

Закінчивши філологічний факультет Львівського університету імені Франка, Лубківський працював у видавництві «Каменяр», був заступником головного редактора журналу «Жовтень», очолював Львівську організацію Спілки письменників України. Він є автором кількох збірок — «Зачудовані олені», «Громове дерево», «Смолоскипи», «Серпневе яблуко» та інших, низки публіцистичних статей. Новизну поетики в ліриці Лубківського відзначали навіть найсуворіші критики, відсипаючи компліменти його свіжим, несподіваним, пережитим особисто образам. Історія і сучасність у поезії Романа Лубківського — це наче єдине ціле. А саму творчість поета літературознавці називають історіософічною. Прочитавши бодай дві строфи з його вірша, стає зрозуміло, що це визначення є досить влучним.

...Пах пилюкою сивої стріхи,
Де сніжниця зашила шпарки...
Мама прятала в ньому горіхи,
Мов у всесвіт ховала зірки.

Я — малий та досвідчений практик —
Поринав під лавки та столи.
Із солом'яних теплих галактик
Срібносяйні планети пливли.

(Роман Лубківський, «Біль»).

Поезія Лубківського перекладена різними мовами світу. А сам він перекладав українською Тредіаковського, Жуковського, Міцкевича, Блока... Роман Лубківський — лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1992), премії ім. П. Тичини «Чуття єдиної родини» (1979), премії ім. В. Незвала Чеського літературного фонду, премії ім. Гвездослава (ЧСФР). Заслужений діяч культури Польщі.

Дипломатична робота — ще одна пристрасть Романа Лубківського, якій він також присвятив чималий шмат свого життя. Працював послом України спочатку в Чехословацькій Республіці, а потім уже в Чехії. Ось уже рік Роман Лубківський очолює Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Вітаючи Романа Мар'яновича з ювілеєм, хочеться побажати, щоб майбутні його успіхи були ще значимішими за ті, які вже відбулися.


Лариса Кадирова,
актриса, голова правління благодійної організації «Шевченківський фонд —XXI століття», член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка:

«Життя іде, його було багато... У нас із Романом Мар'яновичем був Львів, де ми разом починали, були цікаві мистецькі зустрічі, була поема «Камертон», було спілкування зі Спілкою письменників... Я дуже тішуся з того, що ми працюємо разом і сьогодні. Дуже тішуся, що в нього стільки задумів, ідей, творчих замислів — це надзвичайна, навдивовиж творча і віддана своїй справі людина. Бажаю, щоб усе задумане обов'язково відбулося. Я завжди буду поруч із ним і завжди допомагатиму. Адже навіть якщо здійсниться хоч невелика частина планів Романа Лубківського — це вже буде величезним внеском у розвиток сучасного українського мистецтва».

Дмитро Сапіга,
директор видавництва «Каменяр»:

«Каменярівці», особливо старше покоління, пам'ятають Романа Лубківського юного, стрункого, сповненого великої чуттєвості, ніжної ліричності і далеко задивленого в будущину. Він один із тих, хто прокладав глибоку борозну на ниві українського письменства, хто завжди оберігав і плекав рідне слово. Від оборони рідної мови, рідного народу до загальнолюдських обширів — такий діапазон творчих уподобань ювіляра. Тонкий лірик, пристрасний публіцист і громадський та державний діяч, майстерний перекладач, зрештою просто добра людина — таким сприймаємо його ми, сьогоднішні «каменярівці». Ми тішимось, що не одна книжка пана Лубківського побачила світ у нашому видавництві, сподіваємось і в майбутньому на дальшу тісну співпрацю. Хай Господь завжди посилає ювіляру міцне здоров'я та благополуччя.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-02-25 19:03:49
Переглядів сторінки твору 6606
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.864 / 4.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.190 / 5.22)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми АНТИПЕРСОНИ
Автор востаннє на сайті 2013.04.01 23:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-02-25 19:11:46 ]
А ось звідки ці чарівні, солов'їні рядочки!
Яка краса, яка дивовижа втіленого слова!

...Пах пилюкою сивої стріхи,
Де сніжниця зашила шпарки...
Мама прятала в ньому горіхи,
Мов у всесвіт ховала зірки.

Я — малий та досвідчений практик —
Поринав під лавки та столи.
Із солом'яних теплих галактик
Срібносяйні планети пливли.

(Роман Лубківський, «Біль»).

Потрібно шукати ще, і надихатись - Вчитись, вчитись, і ще раз учитись! - Як казав колишній поводир - Бо марксизм не догма, а керівництво ділами (високих Комітетів?)