ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.21
11:51
СО-СУ-КУР
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
2024.05.21
11:25
Вертить римами поет,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
2024.05.21
10:58
Мрії збуваються.
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
2024.05.21
08:12
Яка морська краса! Ось "Ланжерон",
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
2024.05.21
07:03
Сколихнувши гілку,
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
2024.05.21
04:06
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
2024.05.21
00:02
Ні, «любов» - заслабке те слівце, як на мене.
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
19:15
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
2024.05.20
13:30
Вплетись у пам'ять чорною стрічкою.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
2024.05.20
12:53
В моєму лобі кублиться печаль,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
2024.05.20
12:46
Святині зруйновані житимуть в наших серцях,
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
2024.05.20
11:46
Над соколом небо безкрає,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
2024.05.20
10:29
Лицедій
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
2024.05.20
09:48
Запроданець – то не пусті слова,
приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Чорнява Жінка (1965) /
Публіцистика
АНТИПО-3, або Щоденник Антипоетичного змагання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
АНТИПО-3, або Щоденник Антипоетичного змагання
УВАГА! ВНИМАНИЕ! ATTENTION! AHTUNG!
У зв’язку із різким загостренням хворобливого стану
перегонівців антипоетичні змагання переносяться
безпосередньо в приміщення нашвидкоруч збудованої
Нахклінікі ім. Постбоєвого Сіндрома!
Намітились дві тенденції. Перша: особливо жваві
перегонівці починають поодинокі вилазки після
24 годин, тобто коли персонал клініки дозволяє
собі короткий нічний перепочинок. Друга: судячи
з кількості відвідувань (систему не обдуриш!),
зацікавленість процесом лікування неабияка,
але скромність бере своє. Воно й вірно:
не ровьон час, і самого загребуть під білі руці…
00.37 – 01.29 Ніч перед святковим днем у клініці
видалася майже спокійною, якщо не брати до уваги
сумнівну пародію і потойбічну напів-готику, напів-марення…
10.17 – 14.15 Головлікар при обході , напевно, забув,
нащо він тут знаходиться і почав сам видавати пародії,
перекидаючись при цьому у напіверотичний пінг-понг
з персоналом і випадковими перехожими.
15.20 У клініці гості! САМ вирішив заспокоїти менадними
співами знервований персонал і пацієнтів,
які тут нудьгують вже третю добу.
Між цими подіями на території клініки було помічено
присутність нєбожителя Ге (він же Жорж Антівовкпказорний),
який невідомо чого швидко зробив крилами.
16.43 Нахабні Тварюки, злісно порушуючи розпорядок дня,
ледь не довели Нахдохтура до неприємності з пупом, якої,
на щастя, не трапилося.
Отож, станом на 19.00 маємо таку картину в середньому
по клініці: антипоетична галявина скудєєт на очах!
Нічого навіть процитувати!!! Якщо так піде і далі, може,
прорветься справжня поезія?!
Зачекаємо…
19.53 Деяке пожвавлення у вигляді застарілої нав’язливої ідеї, яка вже перейшла у хронічну стадію:
А що ж за хмарами, -
Чи не летять лелеки?
23.12 Думка про птахів не відпускає. Прямо орнітологія суцільна:
З півдня летять до нас птахи
І все стає таке кохане
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
На нашого життя шляху
Пора відкинути погане
Хай злидні геть від нас ідуть
Весні пора віддати шану.
Запис у журналі медперсоналу:
З 20 до 24 несподівана гіперактивність пацієнтів змусила адміністрацію застосувати аміназин у вигляді вечірньої прощенної молитви, яка, втім, не подіяла. Збудженість наростала, почалося створювання групувань, складання пактів, роздирання сорочок на грудях з криками:«Банзай»… Цікаво, може повнолуння десь поблизу?
Киснева подушка затрималася на шляху до кліники. Тож подихати нею був спроможний тільки персонал… А жаль…
У зв’язку із різким загостренням хворобливого стану
перегонівців антипоетичні змагання переносяться
безпосередньо в приміщення нашвидкоруч збудованої
Нахклінікі ім. Постбоєвого Сіндрома!
Намітились дві тенденції. Перша: особливо жваві
перегонівці починають поодинокі вилазки після
24 годин, тобто коли персонал клініки дозволяє
собі короткий нічний перепочинок. Друга: судячи
з кількості відвідувань (систему не обдуриш!),
зацікавленість процесом лікування неабияка,
але скромність бере своє. Воно й вірно:
не ровьон час, і самого загребуть під білі руці…
00.37 – 01.29 Ніч перед святковим днем у клініці
видалася майже спокійною, якщо не брати до уваги
сумнівну пародію і потойбічну напів-готику, напів-марення…
10.17 – 14.15 Головлікар при обході , напевно, забув,
нащо він тут знаходиться і почав сам видавати пародії,
перекидаючись при цьому у напіверотичний пінг-понг
з персоналом і випадковими перехожими.
15.20 У клініці гості! САМ вирішив заспокоїти менадними
співами знервований персонал і пацієнтів,
які тут нудьгують вже третю добу.
Між цими подіями на території клініки було помічено
присутність нєбожителя Ге (він же Жорж Антівовкпказорний),
який невідомо чого швидко зробив крилами.
16.43 Нахабні Тварюки, злісно порушуючи розпорядок дня,
ледь не довели Нахдохтура до неприємності з пупом, якої,
на щастя, не трапилося.
Отож, станом на 19.00 маємо таку картину в середньому
по клініці: антипоетична галявина скудєєт на очах!
Нічого навіть процитувати!!! Якщо так піде і далі, може,
прорветься справжня поезія?!
Зачекаємо…
19.53 Деяке пожвавлення у вигляді застарілої нав’язливої ідеї, яка вже перейшла у хронічну стадію:
А що ж за хмарами, -
Чи не летять лелеки?
23.12 Думка про птахів не відпускає. Прямо орнітологія суцільна:
З півдня летять до нас птахи
І все стає таке кохане
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
На нашого життя шляху
Пора відкинути погане
Хай злидні геть від нас ідуть
Весні пора віддати шану.
Запис у журналі медперсоналу:
З 20 до 24 несподівана гіперактивність пацієнтів змусила адміністрацію застосувати аміназин у вигляді вечірньої прощенної молитви, яка, втім, не подіяла. Збудженість наростала, почалося створювання групувань, складання пактів, роздирання сорочок на грудях з криками:«Банзай»… Цікаво, може повнолуння десь поблизу?
Киснева подушка затрималася на шляху до кліники. Тож подихати нею був спроможний тільки персонал… А жаль…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію