ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2021.12.06 21:06
Із Миколи Некрасова

...Як вихор скаче пан з Рязані,
явився: бунт у всій красі.
Він висварив як слід буянів -
і впали на коліна всі!

Нагнавши холоду гарячим,

Марія Дем'янюк
2021.12.06 19:40
А у лісі рано-вранці
Вовчик полював на зайця.
Зайчик вдів біленьку шубку,
Хай у вовка гострі зубки
Він його не відшукає,
Вухань радісно гуляє.
Куцохвостий, косоокий,
Плигає у різні боки.

Юлія Івченко
2021.12.06 18:43
Після того прикрого випадку, коли Маринці мама доброго прочухана дала, дівчинка, наче років на п’ять подорослішала. Стала помічати, що батько і мати гірше до неї ставляться, ніж до меншого братика Русланчика, бо тому все з рук сходило. Чи вазона з квіткою

Володимир Невесенко
2021.12.06 14:13
Приснилось таке, що й повідати грішно –
ні сп’яну, ні здуру, а так…
Явились чорти: «Піднімайся – мов – спішно,
не трафив іще поки шляк!
Ти щось там писав про війну і скорботи,
отож-бо не хнич, не дрижи.
Скоріш роздягайся! І що ти, і хто ти,
і що у

Ігор Шоха
2021.12.06 13:48
IПомітити поезію найлегше,
допоки є крилаті фрази... і
метафори, ремінісценції,
біблійні і живучі аксіоми,
язичницької оргії фантоми,
цитати, рими, тропи, рубаї –
відомі істини... і тим не менше
усе доречне у містерії,

Олександр Сушко
2021.12.06 11:32
Тиша...ні звуку .. скрута в кишенях свище -
Вклала останній гріш у свою державу.
А на печерськім троні сидить небіжчик,
мертва вода обціловує лик блідавий.

Кинувши хрестика, йду цілувати руку

Віктор Михайлович Насипаний
2021.12.06 08:57
Урок останній. Сил немає.
Петрусь на фізиці дрімає.
Хапає сон обох із другом.
Аж тут як гаркне хтось над вухом.
Підняв учитель друзів сонних,
Питає фізики закони.
Малий встає ліниво й кволо,
Бурмоче щось, бо стисло горло.

Олександр Сушко
2021.12.06 08:36
Смерть - сурйозна справа, а не блаж,
Опинився, раптом на межі я.
Буду брати рай на абордаж,
Бо із пекла вигнали втришиї.

А виною те, що я святий,
Согрішив раз тищу (це дрібниці).
В королев опуклі животи...

Микола Соболь
2021.12.06 05:51
А, що приховують сніги?
Не розбереш крізь морок ночі.
Комусь можливо до снаги
дивитись, повня як регоче
і проливає світ без меж,
і витоки стають ясніші…
Було я любувався теж
красою місяця у тиші.

Віктор Кучерук
2021.12.06 05:24
Моє життя – це дар за доброту,
Передчуття, турботу і тривогу, –
За суєту невтомну і круту
Мою дорогу сходження до Бога.
Моє життя – це в серці вічний щем
І на душі таємності покрови, –
Моє життя заквітчане іще
Яскравими сузір’ями любові.

Володимир Бойко
2021.12.05 22:30
Кожне яйце мріє стати куркою. Когось тішить своє щастя, а когось – чуже нещастя. Вирішуючи чужі проблеми, створюєш свої. Усяк дуднить у свою дуду. І вважає, що всі інші грають неправильно. . Живи так, аби хотілося ще. Якщо ніхто тебе не люби

Тетяна Левицька
2021.12.05 21:58
Розпочинався весело роман,
Скінчився безутішно— драмою.
Необережне слово і вулкан,
З глибин душі назовні магмою.

Від любощів до ненависті — крок.
Давно не дарував лілеї ти.
Порвався швидко щастя ланцюжок,

Юрій Лазірко
2021.12.05 21:10
троє нас
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче

Юрій Лазірко
2021.12.05 21:10
назбирав доріг
осінній день
у торбину виткану
зірками
не забрав мене
туди лишень
де міняють
серця стук

Ярослав Чорногуз
2021.12.05 21:07
Землю вкрив сніжечок де-не-де,
Залишивши острівки зелені,
І зима розпатлана бреде,
Оголившись майже дерзновенно.

Усміхаються собі з-під вій
І берези лагідні усюди,
Виставили разом голі груди,

Євген Федчук
2021.12.05 19:54
Готи Рим узяли у облогу.
Уже вдруге збентежений Рим.
«Вічне місто» полишили боги,
Відвернулися від його стін.
У пихі своїй горді римляни
Геть забули вже, що таке страх.
І що помста за завдані рани
Ще живе у безправних рабах.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Євген Федчук
2020.02.03

Олександр Панін
2020.01.12

Писака Писав
2019.11.07

Ігор Якименко
2019.07.12

Сергій Губерначук
2019.07.07

Зоя Войтович
2019.04.04

Костянтин Головко
2018.09.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іонійський Гомер / Поеми / ІЛІАДА. У перекладі Б.ТЕНА

 Іліада. Пісня шоста
Образ твору ЗУСТРІЧ ГЕКТОРА З АНДРОМАХОЮ


* * *

1] Бій між троян і ахеїв страшний залишили богове.

2] Та по рівнині то тут, то там не втихала ще січа

3] В буйній навалі взаємного лету списів міднокутих

4] В полі широкім між течій швидких Сімоенту і Ксанту.



5] Перший Еант Теламоній, опора надійна ахеїв,

6] Лави прорвав у троян і загін свій обрадував світлом,

7] Ще й Акаманта убив, найкращого серед фракіян

8] Сина Евсора, і силою, й зростом могутнього мужа.

9] Перший поверх він шолома його густогривого вдарив, -

10] Лоба пробив він йому, і глибоко в череп угрузло

11] Мідяне вістря, й ту ж мить пітьма йому очі окрила.



12] А Діомед гучномовний позбавив дихання Асіла,

13] Сина Тевтрана, що жив у збудованій гарно Арісбі,

14] Маючи добрий достаток, і приязню тішивсь людською,

15] Кожному радий у домі своїм, що стояв при дорозі.

16] Та ніхто з них на поміч не став, од загибелі злої

17] Не боронив його, й разом життя позбулися обидва, -

18] Він і супутник його, на імення Калесій, погонич

19] Коней баских, - опинилися раптом вони під землею.



20] З Дреса й Офелтія зброю їх зняв Евріал переможно

21] І на Есепа пішов і Педаса, що їх породила

22] Абарбарея, наяда, прегарному Буколіону.

23] Буколіон же був сином славетного Лаомедонта,

24] Старшим в родині, хоч потай на світ привела його мати.

25] З нею овечий пастух поєднався коханням і ложем,

26] І, завагітнівши, двоє близнят принесла йому німфа.

27] Сили й самого життя прекрасні тіла їх позбавив

28] Син Мекістея, й озброєння в них із плечей познімав він.



29] Вбив Астіала тоді Поліпет, у боях нездоланний,

30] А перкотійця Підіта добив Одіссей переможно

31] Мідяним списом, від Тевкра поліг Аретаон божистий.

32] Несторів син Антілох подолав своїм списом блискучим

33] Аблера, сам же владика мужів Агамемнон - Елата,

34] Що у Педасі нагірнім, над плавною жив течією

35] Сатніоенту. Філака, який утікав з бойовища,

36] Леїт догнав, Евріал же - Мелантія вбив переможно.



37] Тут же Адраста живцем захопив Менелай гучномовний;

38] Мчали сполохані коні його по рівнині й розбили

39] З розмаху об тамарисковий кущ колісницю округлу,

40] Дишля в основі зламали і навскач усі подалися

41] Прямо до міста, куди наполохано й інші скакали.

42] Сам же Адраст із повоза сторч головою скотився

43] Біля коліс у пилюку лицем. І в ту ж мить біля нього

44] Сам Менелай, син Атреїв, із списом з'явивсь довготінним.

45] І за коліна Адраст ухопивши його, став благати:



46] «Змилуйся, сину Атреїв, і гідний ти матимеш викуп.

47] Досить скарбів у багатого батька мого у коморах -

48] Золота, й міді, й заліза, що так його важко кувати.

49] З радістю батько з скарбів тих коштовних складе тобі викуп,

50] Тільки дізнається він, що живий на човнах я в ахеїв».



51] Так говорив він, і серце зм'якшив Менелаєві в грудях.

52] Той вже супутцеві мав на човни бистрохідні ахеїв

53] Дати його відвести. Та назустріч йому Агамемнон

54] Швидко підбіг і, гукаючи, голосно став докоряти:



55] «О Менелай легкодухий! Чого так піклуєшся ревно

56] Ти про троян? То, видно, чудово вони повелися

57] В домі твоїм? Хай ніхто з них від рук наших гибелі злої

58] Не урятується! Хай навіть ті немовлята загинуть,

59] Що матері їх в утробі ще носять! Нехай в Іліоні

60] Без похорону безслідно усі пропадуть вони разом!»



61] Мовлячи так, Агамемнон змінив свому братові намір,

62] Правду-бо мовив йому, і Адраста від себе рукою

63] Той відштовхнув, а владар Агамемнон Адрастові списа

64] В пах увігнав, і навзнак звалився він; син же Атрея,

65] Ставши на груди йому, з них вихопив спис ясеновий.



66] Нестор аргеїв в той час підбадьорював голосом дужим:



67] «О мої любі герої данаї, о слуги Арея!

68] Хай з-поміж вас не лишається ззаду ніхто, щоб на здобич

69] Кинутись враз і в човни наносити її якнайбільше.

70] Тож ворогів убиваймо! Ще вистачить часу спокійно

71] На бойовищі знімати озброєння з трупів полеглих».



72] Мовлячи так, відвагу і мужність будив він у кожнім.

73] Мали трояни тікать від ахеїв, Ареєві любих,



74] До Іліона, своєю знеможені слабістю духу;

75] Та, зупинившись перед Енеєм та Гектором, мовив

76] Так їм Гелен, син Пріама, цей птаховіщун найславніший:



77] «Слухай, Енею, й ти, Гекторе! Вам якнайбільше належить

78] Дбать про троян і лікіян, бо серед усіх ви найкращі

79] В кожній потребі - чи в подвигах ратних, чи в мудрій пораді.

80] Тож зупиніться й затримайте воїв своїх біля брами,

81] Лави обходячи, поки в обіймах жіночих шукати

82] Схову не прагнуть в утечі вони, ворогам на утіху.

83] А як фаланги свої підбадьорите все ж ви до бою,

84] Залишимось тут і ми і з данаями будемо битись,

85] Хоч і потомлені дуже, - та змушує нас необхідність.

86] Ти ж вирушай тепер, Гекторе, в місто й, додому прийшовши,

87] Матері скажеш твоїй і моїй, - жінок поважніших

88] В храм ясноокої діви Афіни, в акрополь хай скличе,

89] Засуви хай відімкне на дверях священного дому,

90] Вибере хай покривало, яке їй найбільшим, найкращим

91] В домі здається її, яке їй самій найдорожче,

92] Хай на коліна його покладе пишнокосій Афіні,

93] В жертву ялівок хай принести обіцяє дванадцять,

94] Назимків, в ярмах не звиклих ходити, якщо вона ласку

95] Виявить місту й троянським жінкам та малим немовляткам

96] 1 від священних твердинь Іліона Тідіда відкине,

97] Дикого списника, грізного міццю носителя жаху,

98] Прямо скажу, із ахеїв усіх найсильнішого мужа.

99] Навіть і сам нас Ахілл, керманич мужів, не страшив так,

100] Хоч від богині він, кажуть, родивсь. Але цей іще більшим

101] Гнівом шаліє, й ніхто з ним у силі зрівнятись не може».



102] Так тоді мовив Гелен, і Гектор послухався брата.

103] Зразу ж у всій своїй зброї він з повоза скочив на землю

104] Й, списом махаючи гострим, пройшов перед лавами війська,

105] В бій закликаючи всіх, і січа страшна запалала.

106] Враз обернулись трояни і рушили проти ахеїв.

107] І подалися аргеї назад і різню припинили,

108] їм-бо здалось, що з укритого зорями неба спустився

109] Хтось із богів до троян - так відважно вони обернулись.

110] Гектор волав до троян, закликаючи голосом дужим:



111] «Трої хоробрі сини і союзники наші славетні!

112] Будьте, друзі, мужами, згадайте відвагу завзяту!

113] До Іліона тим часом піду я й старійшинам мовлю,

114] Радникам мудрим, і нашим дружинам, щоб щиро благали

115] Вічних богів, обіцяючи їм принести гекатомби».



116] Так промовивши, шоломосяйний пішов од них Гектор.

117] Ззаду по карку й по п'ятах краями його ударяла

118] Чорная шкіра, що нею обведено щит його круглий.



119] Главк, Гіпполохова парость, із сином Тідея тим часом

120] Вийшли між військ на середину, сповнені прагнення битись.

121] Як, наступаючи, стали один проти одного близько,

122] Перший до Главка звернувся тоді Діомед гучномовний:



123] «Хто ти єси, поміж смертного люду герою хоробрий?

124] Досі не бачив тебе я в боях, де мужі набувають

125] Слави, а нині відвагою ти перевищуєш інших

126] Воїв, коли довготінного списа мого дожидаєш.

127] Діти нещасних батьків, хто іде проти сили моєї.

128] А як ти хтось із безсмертних, що з неба спустився на землю, -

129] Я не посмів би ніколи з богами небесними битись.

130] Навіть могутній Лікург, син Дріанта, недовго на світі

131] Жив після того, як зваду з богами небесними скоїв.

132] Порозганяв-бо колись по священних узгір'ях Нісея

133] Він годівниць Діоніса шаленого, й гнані Лікурга

134] Мужоубивці стрекалом загостреним, тірси на землю

135] Всі вони кидали. Й сам Діоніс перестрашений в хвилю

136] Кинувсь морську, де Фетіда до лона його пригорнула:

137] Жах-бо його оповив від вигуків грізних Лікурга.

138] Дуже за це розгнівились боги, що живуть безтурботно,

139] Й сам його Кроносів син осліпив. Після того на світі

140] Ще він недовго прожив, беземертним богам ненависний.

141] Тим-то і я не бажаю з богами блаженними битись.

142] А як смертний єси і земнії плоди споживаєш,

143] Ближче підходь, щоб мерщій погибельних меж досягнути!»



144] Відповідаючи, син Гіпполоха промовив славетний:



145] «Духом великий Тідіде, навіщо про рід мій питаєш?

146] Наче те листя на дереві - людські усі покоління:

147] Листя одне, обриваючи, вітер розносить, а інше -

148] Клечанням свіжим ліси укриває з новою весною.

149] Так і людські покоління - ці родяться, ті вже зникають.

150] А як довідатись хочеш, то й це я скажу, щоб відомий

151] Став і для тебе наш рід, що багато людей його знає.

152] В Аргосі, кіньми багатім, далеко є місто Ефіра.

153] Жив у тім місті Сізіф, із смертних мужів найхитріший.

154] Сином Еола Сізіф був, а в нього син Главк народився,

155] Главк же отой породив бездоганного Беллерофонта.

156] Вроду і мужність богове принадну йому дарували.

157] Та проти нього недобре у серці своєму замислив

158] Прет, набагато сильніший, і з-поміж аргейського люду

159] Вигнав його, той-бо Зевсом під берло був відданий Прету.

160] Претова з ним зажадала жона, богосвітла Антея,

161] Потай в коханні з'єднатись. Але не схилила до того

162] Повного добрих бажань, розумного Беллерофонта,

163] Й, зводячи наклеп на нього, вождю вона мовила, Прету:



164] «Прете, умри чи убий ненависного Беллерофонта!



165] З ним у коханні з'єднатись хотів він мене приневолить».



166] Так вона мовила, й гнівом владар запалав, це почувши.

167] Сам же вбивать ухиливсь, бо соромився все-таки серцем.

168] Але в Лікію послав його, й, складені давши таблички,

169] Згубних познак смертоносних на них він накреслив багато,

170] І на загибель його звелів показати їх тестю.

171] Той до Лікії під захистом певним безсмертних подався

172] І до Лікії безпечно прибув, до Ксантових течій.

173] Радо приймав його в себе Лікії просторої владар,

174] Дев'ять він днів частував його, дев'ять биків заколовши.

175] А як десята у небі заблисла Еос розоперста,

176] Гостя почав він розпитувать, знаки бажаючи бачить

177] Ті, що від Прета, від зятя його, він приніс із собою.

178] А як одержав од гостя ті зятеві знаки зловісні,

179] Передусім наказав йому він нездоланну Хімеру

180] Вбити. Була не людського вона, а богівського роду,

181] Спереду - лев, коза - посередині, ззаду - зміюка,

182] З лютістю полум'я з пащі страшенне вона видихала.

183] Та, на знамення божисті зважаючи, все ж її вбив він.

184] Другим завданням - в бою подолав солімів славетних.

185] Це, говорив, була із битв між людьми найстрашніша.

186] Третє: в бою подолав амазонок він мужоподібних.

187] А, як вертався, владар ще нову йому пастку підстроїв:

188] Кращих з Лікії просторої воїв зібравши, звелів їм

189] В засідку стать. Та додому ніхто уже з них не вернувся.

190] Всі бездоганним убиті були вони Беллерофонтом.

191] Врешті збагнув володар, що той - божественного роду,

192] В себе затримав його, і дочку свою дав за дружину,

193] І наділив половиною почестей володаревих.

194] А лікіяни з землі відвели йому кращу від інших,

195] Із плодоносною нивою й садом чудовим дільницю.

196] Троє дітей народилось в розумного Беллерофонта:

197] Старші - Ісандр, Гіпполох та дочка іще Лаодамія.

198] З Лаодамією Зевс велемудрий в коханні з'єднався,

199] І богорівний у неї родивсь Сарпедон міднозбройний.

200] Беллерофонт, проте, став для безсмертних богів ненависним

201] І по рівнині алейській блукав у гіркій самотині,

202] Серце своє гризучи і стежок уникаючи людських.

203] В війнах неситий Арей умертвив його сина Ісандра

204] В розпалі бою, коли той з солімами славними бився.

205] Гнівна убила дочку Артеміда з повіддям злотавим.

206] Від Гіпполоха ж народжений я, - його я зву батьком.

207] Він мене в Трою послав і притому наказував пильно

208] Бути найкращим із воїв, усім перевищувать інших,

209] Не осоромити роду батьків, хоробрістю перших

210] Серед усіх, що в Ефірі живуть та в Лікії просторій.

211] От моя кров і мій рід, що походженням з нього я гордий».



212] Так він сказав, це почувши, зрадів Діомед гучномовний.

213] Мідного списа тут же у землю встромив многоплідну

214] І вожаєві народів слово промовив привітне:



215] «Отже, з батьків іще давнім мені'ти доводишся гостем!

216] Дід мій, божистий Ойней, бездоганного Беллерофонта

217] Двадцять затримував днів у господі, частуючи гойно.

218] Щедрих дарів один одному безліч вони надавали.

219] Дід мій Ойней - блискучий дав пояс йому пурпуровий,

220] Беллерофонт дарував із золота келих дводонний,

221] В домі своєму його я лишив, вирушавши на Трою.

222] Не пам'ятаю Тідея, мій батько малям мене кинув

223] Тої пори, як під Фінами гинуло військо ахеїв.

224] Тим-то, як друга, тебе я прийматиму в Аргосі щиро,

225] Ти ж у Лікії - мене, якщо гостем колись завітаю.

226] Тут же, в юрмі, списів один одного ми уникаймо,

227] Є-бо навкруг і троян тут багато, й їх спільників славних,

228] Щоб убивать, коли, дасть бог, кого у бігу я настигну.

229] Досить ахеїв для тебе є тут, - побивай, кого зможеш.

230] Та поміняймося зброєю поміж собою, - хай знають

231] Всі тут, що дружбою ми іще від батьків своїх горді».



232] Так говорили вони. Зіскочивши з повозів разом,

233] Тиснули руки взаємно, навік обіцяючи вірність.

234] Зевс же тим часом, син Кроноса, розуму Главка позбавив:

235] Зброєю-бо помінявсь з Діомедом він, сином Тідея,

236] Золото давши за мідь, ціну ста волів лиш - за дев'ять.



237] Гектор тим часом до Скейської брами й до вежі дістався.

238] Там позбігались до нього дружини і дочки троянські -

239] Про чоловіків, синів розпитать, про братів їх та інших

240] Родичів. Він же у відповідь кожну підряд закликав їх

241] Щиро молитись богам: багатьох-бо чекає скорбота.

242] От до прекрасного дому Пріама нарешті дістався,

243] До передсінків, із каменю тесаних. Далі у ньому

244] Йшло п'ятдесят спочивалень, так само обтесаних гладко,

245] Поруч одна при одній розміщених; в тих-бо покоях

246] Біля дружин своїх шлюбних Пріама сини спочивали.

247] З другого боку подвір'я, навпроти, для дочок дванадцять

248] Критих було спочивалень, із каменю тесаних гладко,

249] Поруч одна при одній розміщених; в цих-бо покоях

250] Біля дружин соромливих Пріама зяті спочивали.

251] Вийшла назустріч до Гектора матінка ніжно-ласкава,

252] З нею ішла найвродливіша з доньок її Лаодіка.

253] Взявши за руку його, озвалась і мовила мати:



254] «Сину мій, нащо прийшов ти, відважну покинувши битву?

255] Дуже вас, мабуть, притисли ахеїв сини злоіменні -

256] Аж під самісіньке місто, і серце тебе спонукало

257] Руки до Зевса, прийшовши сюди на акрополь, здійняти.

258] Та постривай - медового чашу вина принесу я,

259] Щоб узливання ти Зевсові-батьку та іншим безсмертним

260] Спершу вчинив, а потім, ковтнувши б, і сам підкріпився.

261] Сил-бо багато з вином утомлений муж набуває,

262] Ти ж в обороні своїх страшенно таки натомився».



263] В відповідь Гектор великий сказав тоді шоломосяйний:

264] «Хоч і солодке вино, не давай його, мати шановна,

265] Щоб не ослабнуть на силі мені, не забути відваги.

266] Зевсу ж іскристе вино невмитими лити руками

267] Я не наважусь: не личить-бо нам темнохмарного Зевса,

268] В кров закалявшись і в бруд, своїми благать молитвами.

269] Ти ж поспіши до храму Афіни, що здобич дарує,

270] Пахощі взявши й покликавши з міста жінок поважніших.

271] Ще покривало візьми, що найбільшим тобі, найдорожчим

272] В нашому домі здається, для тебе самої найкращим,

273] І на коліна його поклади пишнокосій Афіні,

274] В жертву ялівок ти принести обіцяй їй дванадцять,

275] Назимків, в ярмах не звиклих ходити, якщо вона ласку

276] Виявить місту й троянським жінкам та малим немовляткам

277] І від священних твердинь Іліона Тідіда відкине,

278] Дикого списника, грізного міццю носителя жаху.

279] То поспішай же до храму Афіни, що здобич дарує.

280] Я ж до Паріса піду закликати його, якщо схоче

281] Слів моїх слухати він. Нехай би під ним розступилась

282] Тут же земля! На велику біду для троян і Пріама

283] Мужнього з дітьми всіма зростив його Зевс-олімпієць!

284] От лиш побачу колись, як в оселю Аїда він сходить,

285] Віри пойму, що серце про наші нещастя забуде!»



286] Так він сказав. І вернулась у дім та челядниць гукнула

287] Мати, щоб бігли скликати по місту жінок поважніших.

288] І до комори духмяної долу зійшла, де у схові

289] Вишиті гарно узорні лежали її покривала -

290] Виріб сідонських жінок, що їх Александр боговидий

291] Сам із Сідону привіз, переплинувши море широке

292] В подорож ту, коли він благородну вивозив Єлену.

293] В дар для Афіни одне з покривал узяла там Гекаба -

294] Найкрасивіше, узорами вишите гарно й найбільше,

295] Сяяло, наче зоря, воно й осторонь інших лежало.

296] З ним вона вийшла, й за нею багато жінок поважніших.



297] А як прийшли на акрополь вони аж до храму Афіни,

298] Широко двері для них Теано відчинила вродлива,

299] Донька Кіссея, жона Антенора, впокірника коней, -



300] Жрицею в храмі Афіни її призначили трояни.

301] З зойками тужно жінки до Афіни підносили руки,

302] Саме тоді й покривало внесла Теано уродлива,

303] І, на коліна поклавши його пишнокосій Афіні,

304] Так говорила, благаючи доньку великого Зевса:



305] «Владна Афіно, захиснице міста, в богинях пресвітла,

306] Списа зламай Діомедові й так учини, щоб і сам він

307] Гримнув об землю лицем біля самої Скейської брами.

308] Ялівок ми у пожертву тобі принесемо дванадцять,

309] Назимків, в ярмах не звиклих ходити, якщо свою ласку

310] Виявиш місту, й троянським жінкам, і малим немовляткам».



311] Так помолилась вона, та на це не зважала Афіна.



312] Так вони в храмі молилися доньці великого Зевса.

313] Гектор тим часом досяг Александрових гарних покоїв,

314] Що збудував собі той з допомогою теслів найкращих

315] Між теслярами у буйнородючій країні троянській.

316] Побудували йому спочивальню, господу й подвір'я

317] Поряд з домами Пріама і Гектора в верхньому місті.

318] Зевсові любий ввійшов туди Гектор, тримав у руці він

319] Спис в одинадцять ліктів завдовжки, й блищало на ньому

320] Мідяне вістря, й навкруг золоте обіймало окільце.

321] У спочивальні знайшов його, той оглядав свою зброю,

322] Гарно обладнану, - щит,'і панцир, і луки дугасті.

323] Там між служебних жінок і Єлена аргівська сиділа

324] І призначала челядницям різні роботи добірні.

325] Глянувши, Гектор жорсткими почав докоряти словами:



326] «О божевільний! Не гоже цей гнів тобі в серці носити.

327] Гинуть народи в бою біля мурів високого міста.

328] Тож задля тебе навкруг Іліона оця запалала

329] Звада воєнна. І сам би, напевно, ти іншого лаяв,

330] Тільки б побачив, що бою жахливого він уникає.

331] Отже, вставай, поки згубним вогнем не охоплено місто».



332] Відповідаючи, мовив йому Александр боговидий:



333] «Гекторе, слушно ти лаяв мене, справедливо ти лаяв;

334] Тим-то тобі відповім, а ти вислухай тільки уважно.

335] Не через гнів на троян, не тому, що відомсти бажаю,

336] Дома сиджу я: хотів лише смутку своєму віддатись.

337] Але дружина мене намовила лагідним словом

338] В бій вирушати. Мені ж і самому здається, що справді

339] Так буде краще. Мінлива-бо є до мужів перемога.

340] Тож почекай мене, поки надіну Ареєву зброю,

341] Або іди, а я вслід і тебе дожену незабаром».



342] Не відповів, проте, Гектор на це йому шоломосяйний.

343] Словом ласкавим звернулась до нього тим часом Єлена:



344] «Діверю мій, препоганої суки й причинниці лиха!

345] Хай тої днини, коли мене мати на світ породила,



346] Бурі порив підхопив мене люто й заніс би далеко

347] В гори чи кинув би в хвилі ревучі бурхливого моря,

348] Й хвилі покрили б мене перед тим, як усе оте сталось!

349] А як наслали уже на нас оце лихо богове,

350] Хай би дружиною я хоробрішому мужеві стала,

351] Що відчував би хоч сором ганьби і людського докору.

352] Цей же й тепер легкодумний, та, мабуть, таким і надалі

353] Вже залишиться, - поплатиться ще він за це, я гадаю.

354] Та заходь же до мене, у крісло сідай відпочити,

355] Діверю мій, що найбільш облягли твоє серце турботи

356] Через ту сучу провину мою та вину Александра.

357] Зевс-бо обом сумовиту нам визначив долю й надалі

358] Бути в неславі в усіх прийдешніх людських поколіннях».



359] В відповідь Гектор великий сказав тоді шоломосяйний:



360] «Сісти мене не проси, хоч яка ти ласкава - не впросиш.

361] В бій мене серце моє пориває, щоб швидше троянам

362] Допомогти: занадто-бо там їм без мене сутужно.

363] Отже, його спонукай, та й сам він нехай поспішає,

364] Щоб наздогнати мене, поки я ще із міста не вийшов.

365] Я ж тим часом додому піду, до родини своєї,

366] Любу дружину побачити хочу й маленького сина.

367] Бо невідомо, чи знову до них я іще повернуся,

368] Чи віддадуть на поталу боги мене в руки ахеїв».



369] Так відповівши їй, Гектор пішов собі шоломосяйний.

370] І незабаром дійшов до свого він затишного дому,

371] Білораменної ж він не застав Андромахи в покоях,

372] З любим дитям на руках та служницею, вбраною гарно,

373] Вийшла на вежу і там сумувала, ридаючи гірко.

374] Гектор тоді, не знайшовши жони непорочної дома,

375] Став на порозі оселі і так до служебниць промовив:



376] «Слухайте пильно, служебниці, й щиру скажіть мені правду.

377] Де це дружина, де білораменна моя Андромаха?

378] Чи до ятрівок пішла та зовиць, причепурених гарно, -

379] Чи до Афіни у храм, де гуртом усі інші троянки

380] Пишноволосі в страшної богині благають пощади».



381] Відповідаючи, ключниця мовить йому домовита:



382] «Ти зажадав од нас, Гекторе, щиру сказать тобі правду, -

383] Не до ятрівок і не до зовиць, причепурених гарно,

384] Не до Афіни пішла вона в храм, де інші троянки

385] Пишноволосі в страшної богині благають пощади;

386] До іліонської вежі великої вийшла, почувши,

387] Що піддаються трояни й міцнішає сила ахеїв.

388] Тим-то до муру міського чимдужче вона поспішила,

389] Мов божевільна. Й дитину услід понесла годівниця».



390] Так вона мовила. Швидко із дому пішов тоді Гектор

391] Тою ж дорогою вниз по брукованих вулицях Трої.



392] І, перейшовши велике, красиво збудоване місто,

393] Скейських воріт він дістався, щоб вийти крізь них на рівнину.

394] Вибігла звідти назустріч дружина його Андромаха,

395] Посагом славна дочка Етіона, великого духом.

396] Жив Етіон під Плаком - горою, укритою лісом,

397] В Фівах плакійських, і владарем був кілікійського люду.

398] Донька його за Гектора мідянозбройного вийшла.

399] Стріла вона чоловіка. За нею ішла годівниця

400] З милим при грудях дитям, ще зовсім малим немовлятком,

401] Гектора сином коханим, гарненьким, мов зіронька ясна.

402] Гектор Скамандрієм звав свого сина малого, всі інші -

403] Астіанактом: єдиним-бо Трої був захистом Гектор.

404] Мовчки всміхнувся, малого синочка побачивши, батько,

405] А Андромаха підбігла до нього, роняючи сльози,

406] Руку схопила, назвавши на ймення, і так промовляла:

407] «О божевільний! Завзяття загубить тебе! Не жалієш

408] Ти ні дитяти свого, ні мене безталанної, - скоро

409] Стану вдовою я, скоро зженуть тебе з світу ахеї,

410] Разом напавши; отож, якщо тебе втратити маю,

411] Краще зійти мені в землю, ніякої більше не буде

412] Втіхи мені у житті, коли ти осягнеш свою долю.

413] Далі - лиш горе. Немає ні батька, ні матері в мене,

414] Нашого батька старого Ахілл умертвив богорівний,

415] Поруйнувавши ущент кілікіян заселене місто -

416] Фіви високобрамні. Отож він убив Етіона,

417] Зброї ж із нього не зняв: посоромився в серці своєму,

418] Тільки спалив із його обладунком, оздобленим гарно,

419] Й пагорб насипав над ним, ще й в'язів над ним насадили

420] Німфи нагірні, Зевса егідодержавного доньки.

421] Сім було рідних у мене братів у батьківськім домі,

422] І в один день вони разом пішли до оселі Аїда:

423] їх-бо усіх повбивав богосвітлий Ахілл прудконогий

424] В час, як повільних корів вони пасли й овець білорунних.

425] Матір мою, що над Плаком владарила, вкритим лісами,

426] Він аж сюди припровадив із іншою здобиччю разом,

427] Та по часі відпустив, незліченний одержавши викуп, -

428] В домі ж отцевім стрілою убила її Артеміда.

429] Гекторе, все заміняєш ти - батька і матір для мене,

430] Ти ж і за брата мені, і мій чоловік ти прекрасний.

431] Зглянься ж на мене тепер і зостанься тут з нами на вежі,

432] Щоб не лишить сиротою дитя і дружину вдовою.

433] Військо постав при смоковниці дикій, де ворогу легше

434] Вдертись до міста, доступніш на мури високі дістатись.

435] Тричі-бо вже намагалися найхоробріші з ахеїв

436] Під керуванням Еантів обох, богорівних Атрідів,

437] Ідоменея славетного й мужнього сина Тідея.



438] Чи не провісник якийсь їм порадив це богонатхненний,

439] Чи напутило їх власного духу палке поривання».



440] В відповідь Гектор великий сказав тоді шоломосяйний:



441] «Все це й мене непокоїть, дружино. Та сором страшенний

442] Був би мені від троян і троянок у довгім одінні,

443] Як боягузом я став би далеко від бою ховатись.

444] Та не дозволить і дух мій цього, бо давно вже навчився

445] Доблесним бути я завжди та битися в лавах передніх,

446] Батькові свому й собі голосну добуваючи славу.

447] Сам-бо це добре я знаю і серцем своїм, і душею, -

448] День той настане колись, і Троя священна загине,

449] З нею загине й Пріам, і народ списоборця Пріама.

450] Але не так за троян бере мене жаль і турбота,

451] Не за страждання самої Гекаби й Пріама-владики,

452] Не за братів, що стільки хоробрих і славних поляже

453] В порох тоді під ударами збройними воїв ворожих,

454] Скільки за тебе, коли хтось із мідянозбройних ахеїв

455] Слізьми умивану десь поведе й дня свободи позбавить.

456] Будеш для іншої в Аргосі дальньому ткати на кроснах,

457] Будеш їй воду носить з Мессеїди або з Гіпереї

458] Проти бажання - могутня примусить тебе неминучість.

459] Гляне хто-небудь, як ти проливатимеш сльози й промовить:



460] «Гектора то є дружина, що найхоробріший у битвах

461] Був з конеборних троян, як за свій Іліон вони бились».

462] Мовить він так і болю нового завдасть тобі смутком

463] По чоловіку, що міг день неволі тобі одвернути.

464] Краще нехай я умру, хай пагорб землі мене вкриє,

465] Аніж почую твій зойк, як вестимуть тебе до полону!»



466] Мовив це й руки простяг до дитини осяйливий Гектор,

467] Та до грудей годівниці, убраної гарно, припало

468] З криком дитя, збентежене виглядом любого батька,

469] Міддю ясною налякане й гребенем кінської гриви,

470] Що на блискучім шоломі над ним розвівалася грізно.

471] І усміхнулися батько ласкавий і мати поважна.

472] Зняв свій шолом з голови тоді зразу осяйливий Гектор

473] І на землі біля себе поклав обладунок блискучий,

474] Любе на руки узявши дитя, погойдав його трохи

475] Й Зевса та інших богів почав молитовно благати:



476] «Зевсе та інші богове, зробіть, щоб дитя моє любе

477] Стало таким же, як я, у троянському війську найкращим,

478] Дужим таким же й хоробрим, міцним владарем Іліона,

479] Щоб говорили про нього, як буде з війни він вертатись:

480] «Цей куди кращий за батька!» Щоб він закривавлену зброю,

481] З ворога знявши, приніс і матері врадував серце!»



482] Мовив це й любій дружині на руки маленького сина

483] Він передав. Пригорнувши дитя до пахучого лона,



484] Мати крізь сльози всміхнулась. А муж її, пойнятий жалем,

485] Гладив рукою її й, на ім'я називаючи, мовив:



486] «О бідолашна! Серця свого не роз'ятрюй журбою!

487] Всупереч долі ніхто до Аїду мене не спровадить.

488] Але й судьби, я гадаю, ніхто із людей не уникне,

489] Чи боягуз, чи відважний, якщо вже на світ народився.

490] Краще вертайся додому й своєї пильнуй уже справи -

491] Кросен своїх і куделі, служебницям нашим загадуй

492] Дбати про діло своє. А війна - чоловіча турбота,

493] Кожного, хто народивсь в Іліоні, моя ж особливо».



494] Мовивши так, одягнув на себе осяйливий Гектор

495] Свій конегривий шолом. І пішла дружина додому,

496] Лиш оглядаючись часто й рясні проливаючи сльози,

497] І незабаром дійшла до затишного й людного дому

498] Гектора мужогубителя; в ньому ж застала багато

499] Двірських служебниць, і ревні побігли з очей у них сльози.

500] Так був у домі своєму оплаканий заживо Гектор:

501] Не сподівався ніхто, щоб з війни коли-небудь додому

502] Він повернувся, уникнувши рук і могуття ахеїв.



503] Не забарився так само й Паріс у високому домі

504] І, надягнувши озброєння славне, карбоване міддю,

505] Попрямував через місто, на бистрі надіючись ноги,

506] Наче застояний кінь ячменем із жолоба ситий

507] Зірветься з прив'язі, й мчить, і копитами креше рівнину,

508] В водах ріки струменистої звиклий купатися вільно,

509] Гордий собою. Тримає він високо голову, грива

510] З пліч розвівається буйно, він вроди с'оєї свідомий,

511] На пасовища й до стаєнь нестримно несуть його ноги.

512] Так же й Паріс, син Пріама, з високого замку Пергама,

513] Сяючи блиском озброєння, мов променисте світило,

514] З радісним сміхом помчав: несли його ноги стрімливі.

515] Гектора він наздогнав, богосвітлого брата, коли той

516] З місця рушав, де розмову з дружиною ніжну провадив.

517] Перший до нього звернувся тоді Александр боговидий:



518] «Дуже затримав тебе я, мій любий, а ти ж поспішаєш!

519] Довго барився, не встиг до години, яку ти призначив!»



520] Відповідаючи, Гектор сказав йому шоломосяйний:



521] «О бідолашний! Ніхто із мужів, якщо він справедливий,

522] В діях тебе бойових не знеславить, бо серцем ти мужній.

523] Та поступаєшся легко, змагатись не хочеш. А в мене

524] Серце у грудях болить, коли чую на тебе докори

525] Я від троян, що стільки біди через тебе зазнали.

526] Але ходім! А залагодим потім усе, як дозволить

527] Зевс нам великий на славу одвічним богам наднебесним

528] Келих свободи поставити в звільнених наших оселях,

529] Як відженемо від Трої красивоголінних ахеїв».

* * *



Примітки
4. Ксант - інша назва ріки Скамандру. Взагалі Ксант (жовтий) зустрічається у Гомера в різних значеннях: це і ім'я одного троянського воїна, і така кличка в одного з Ахіллесових коней, і Гекторового коня; так називається, крім Скамандра, ще одна річка, що протікає в Лікії (див. рядок 172 цієї пісні).

6. «...обрадував світлом...» - подав надію на добре закінчення розпочатої справи, - надію на перемогу.

76. Птаховіщун - ворожбит, який провіщав майбутнє, спостерігаючи за птахами, - за їхнім летом,-криками тощо (у римлян - авгур).

130. Лікург - легендарний фракійський цар, що чинив опір встановленню культу Діоніса, бога винограду й вина, за що був жорстоко покараний.

152. Ефіра - найдавніша назва міста Корінфа.

153. Сізіф (Сісіф) - засновник Ефіри, син Еола, мав репутацію найхитрішого з людей. Про його хитрощі розповідається в багатьох міфах. Він ніби розголошував таємниці ^богів, заманював і грабував подорожніх. Коли Зевс викрав дочку річкового божка Асопа Егіну, Сізіф розповів про це батькові. Розгніваний Зевс наслав на Сізіфа смерть, але той хитрощами закував її в кайдани, і через це певний час, аж поки Арей не визволив Смерть із кайданів, ніхто на землі не вмирав. Дружині своїй Сізіф наказав не ховати його, коли він помре. Прибувши ж на той світ, тимчасово відпросився в Аїда на землю, - мовляв, хоче покарати свою жінку, але потім, всупереч обіцянці, ніяк не хотів повертатися, отож довелося посилати по нього Гермеса. Боги покарали його: відтоді він намагається підняти на гору величезну брилу, яка в останню мить виривається в нього з рук і знову скочується вниз. Звідси й вираз «сізіфова праця», тобто марні зусилля.

168-169. Згадка про складені таблички з накресленими на них згубними, смертоносними позначками - єдине в «Іліаді» свідчення того, що авторові вже було відоме письмо. Свідчення, проте, досить невиразне.

205. «...убила дочку Артеміда...» - Якщо передчасно й раптово помирав чоловік, вважалося, що то від стріли Аполлона, якщо ж жінка - то від стріли Артеміди.

236. У часи, про які розповідається тут, гроші були ще незнані, торговельні стосунки мали обмінний характер; в пастуших племен головною обмінною вартістю була худоба, за одиницю обміну був віл.

255. «...ахеїв сини злоіменні...» - Мається на увазі звукова близькість етноніма «ахеї» з грецьким «ахос» - горе, страждання.

403. Астіанакт - це ім'я означає «владар міста».

457. Мессеїда - джерело чи криниця десь у Лаконії, Гіперея - у Фессалії.

484. Чи не вперше в світовій літературі згадується славетний «сміх крізь сльози».


ПЕРЕКЛАД: БОРИСА ТЕНА

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-04-19 17:06:32
Переглядів сторінки твору 3433
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 0 / --  (3.834 / 6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.834 / 6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.02.23 11:30
Автор у цю хвилину відсутній