По краплях на землю прослизує холодом осінь
бере у полон зголоднілий ефір безголосся,
між небом і долом - долоні волога підносить
та очі калюжам розплющились з поглядом босим.

Застав краплепад кам`яницю ще теплою ліжком -
бо капці не крапали кроками банно до ванни,
та знаком питання калачик не вигнувся з кішки
і птаха не встигла залити до тиші осанни.

Зустріла пілотів небесних мелодія "ку-ку",
Союз-Апполон - пролетів через ніч стикування,
де зорі здавалися ближче, ніж стінки застуки,
як очі дивилися, наче "живемо востаннє".

Пари невагомості - всесвіту послані знаки
в шпарини для внесення тями та виносу крику,
на чайника стінах споруджують зоряний накип
і чується свист галактичний мовчанню на викуп.

Тримається слова розмова, мов шуркання - миші,
ефір дощовий забиває душевність до вуха...
і десь з-за пера у чорнило заглядує тиша,
оплакує серце рядками її - за розруху.

22 Травня 2008

=^-^=

Утренняя раскапленность

По каплям на землю сползает холодная осень
и в плен забирает голодный эфир во всевластье,
а где горизонты - вдруг влажность ладони подносит
и лужам глаза расспускаются взглядом ненастья.

Застал каплепад сонным дом, что с теплом у окошка -
шагов не накапали тапочки в кухне и ванной
со знаком вопроса калач не согнулся из кошки,
и птица залить тишину не успела осанной.

Встречала пилотов небесных мелодия "ку-ку",
Союз-Апполон - пролетел через ночь со стыковкой,
где зори казались роднее стены перестуков,
когда пожирали от страсти глаза, словно волки.

И пар невесомости - в космос отосланы знаки
сквозь щели внесения мыслей и выноса крика,
на стенках у чайника строится звездная накипь
и слышится свист для галактик - молчанию выкуп.

И держится слово "шепчу", как шуршание - мыши,
эфир дождевой надевает душевность на уши.
А где-то перу от чернила становится тише,
ведь строчками сердце оплачет покой, что разрушен...

22 Мая 2008