ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2020.04.09 20:18
Було це, кажуть, в ті часи, коли
Усі степи займало поле Дике
І українці зрідка там жили,
Селилися у селах невеликих
По балках, по байраках береглись
Від скорого татарського набігу.
Хоч, звісно, боягуз тут не селивсь,
Лиш той, який від ворога не біг

Вікторія Лимарівна
2020.04.09 12:37
Принцип ласого шматка:
приватизаційний простір.
Загребущого рука
не цуралась з дев’яностих!

Йшов розподіл всіх і вся
серед сильних цього світу.
Не одне тоді ім’я

Іван Потьомкін
2020.04.09 11:57
“Most of us have formed an unrealistic picture of life on a desert island. We sometimes imagine a desert island to be a sort of paradise where the sun always shines. Life there is simple and good. Ripe fruit falls from the trees...” Нечто подобное нари

Олександр Сушко
2020.04.09 09:42
От і підняли голову недобитки Януковича, галасують на всіх телеканалах як навіжені. Відчувають, що на хвилі народного невдоволення нинішнім очільником держави, вони скоро знову прийдуть до влади. А люди вуха розпустили, очі вилупили в екрани і вірять всь

Сергій Губерначук
2020.04.09 08:16
І він побачив,
що рука його
піднесла сонце
над безмежним світом.
Йому пекло..,
а пекло не могло
очей його
і голосу спалити!

Віктор Кучерук
2020.04.09 05:45
Спів пташиний на світанку,
Мов будильника сигнал, –
Забринів безперестанку
В сонній тиші на загал.
Дерся піснею в кімнату
Крізь прочинене вікно
Неспокійно і завзято,
Шанобливо й угурно.

Микола Соболь
2020.04.09 05:35
Чи поставить доля на коліна,
Чи здіймешся птахом до небес…
Пам’ятай назавжди ти – людина
І життя дано тобі єдине
Проживи, щоб лід душевний скрес.

Не шукай високої науки,
У добрі народиться добро.

Ярослав Чорногуз
2020.04.09 02:54
Красуня, яка мене любить,
Про мене лиш думає все.
І пестить цілунками в губи,
І квіти найкращі несе
Красуня, яка мене любить.

Красуня, яка мене любить.
Зітхає… Все «Ох!» їй та «Ах!»

Володимир Бойко
2020.04.08 23:27
Оптимісти мрійливо дивились
У світле майбутнє.
Песимісти, однак,
Готувались до чорного дня.

Посміхнулась фортуна останнім,
Та тільки на кутні,
Бо в нерівному герці

Віктор Кучерук
2020.04.08 21:34
Поміняв би професію,
Та не хоче душа, –
Хоч нема від поезії
Для родини й гроша.
Не хвалюся зарплатою
Але йду на парі,
Що штани перелатую
І гризу сухарі.

Оксана Логоша
2020.04.08 21:10
Пташечко моя,дрібко,
Мила моя втіха.
Не затонка гілка?
Не затісна стріха?
Серце твоє пташине.
Сила твоя крилата.
Що тобі ті вершини...
Що тобі ті грати...

Євген Федчук
2020.04.08 20:57
Сиджу собі на лавці попід тином.
Вже сонечко на захід погляда.
На возі хтось везе додому сіно,
Сидить у ньому, що його й не видно,
Лиш чути голос іноді: «Гайда!»
Навпроти за дорогою толока.
Бабуся пасти вивела козу.
Коза ще молоденька – кілька рокі

Олександр Панін
2020.04.08 17:59
Чорт Стецько та біс Агапко -
Чортеня із бісеням,
Ледь не попсували лапки:
Ухопить не можуть "крам"!

Ох, яка, яка "хвеміня",
А,точніше, це - "чортиня,
Це - Чортиця-молодиця,

Тетяна Левицька
2020.04.08 15:02
Минали місяці - вервечки голубі,
полином пахли вечори духмяні.
Проходило життя в депресії, журбі
не рятувало навіть фортеп'яно.

Боявся подумки вертатися туди,
де одночасно солодко і гірко
було йому, ще до розлучення, біди.

Анастасія Поліщук
2020.04.08 14:23
Горнятко кави - не перше точно.
Закриєш очі - стаєш півтінню.
Дзеркальний вимір твоїх безодень
Повік забралом тебе поглинув.

Горнятко кави - лишився запах.
У голові - безкінечне віче
Усіх твоїх несвідомих. Правди

Сергій Губерначук
2020.04.08 08:57
Постать, спинившись на постаменті,
довго чекала до себе параду…

Квіти посохли і стали паперами –
постать ніколи не набридала.

Коні подохли і стали екзотикою –
постать ніколи не набридала.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ріль
2020.01.18

Станіслав Настенко
2019.11.12

Юлія Савіцька
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Сергій Булат
2017.09.17

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Журналіст Чесний (1941) / Публіцистика / Голодомор

 Борис Соколов. Геноцид или нет?
Образ твору Борис Соколов
   Тема голодомора на Украине 1932-1933 годов в эти дни звучит с особой силой. В ходе визита в Иерусалим президент Украины Виктор Ющенко призвал Израиль признать голодомор геноцидом украинского народа. Он также приветствовал тот факт, что Россия поддержала решение ЮНЕСКО об объявлении голодомора национальной трагедией, подчеркнув при этом, что за это преступление несут Сталин и коммунистический режим, а не русский народ. Резолюция ЮНЕСКО об "увековечении памяти жертв голодомора в Украине" была единогласно принята незадолго до 25 ноября, отмечаемого на Украине как День памяти жертв политических репрессий и голодомора. 15 ноября в Украинском культурном центре в Москве открылась выставка "Рассекреченная память", где экспонируются рассекреченные материалы архивов Службы безопасности Украины, касающиеся голодомора.

Пока 65 государств признали голодомор преступлением против народа Украины, а 13 стран считают его геноцидом. Теперь и Россия готова, как показало голосование в ЮНЕСКО, официально признать голодомор преступлением, однако отказывается рассматривать его как геноцид. В письме представителя РФ в ООН Виталия Чуркина говорится: "В 1932-1933 годах Россию, Казахстан, Украину и другие республики, которые входили в состав Союза Советских Социалистических Республик, постигла трагедия. В результате массового голода, предопределенного, в частности, неоднократно осужденной репрессивной политикой сталинского режима, погибли миллионы невинных граждан: россияне, казахи, украинцы, люди других национальностей".

Действительно, жертвами голода, связаннного со сталинской коллективизацией, были не только украинцы, но и представители других народов СССР. И полного уничтожения украинцев Сталин как будто никогда не планировал. Да и среди тех, кто осуществлял коллективизацию и репрессии на Украине, были не только русские, евреи, поляки, но и сами украинцы. Но массовое убийство польских военнопленных в Катыни в мире признают геноцидом, хотя Сталин никак не собирался перебить всех поляков и кое-кого из них готов был терпеть у власти в Варшаве (разумеется, под строгим советским контролем).

В то же время никто кроме самых оголтелых сталинистов не отрицает искусственный характер голода 1932-1933 годов и его политическую направленность. Главной целью принудительного изъятия зерна сверх всяких разумных пределов было подавить сопротивление крестьян коллективизации (а среди крестьян на Украине украинцев было 96%), физически уничтожить наиболее опасные с точки зрения советской власти элементы населения. Неслучайно главный удар был нанесен по Украине и казачьим районам Кубани и Дона, где в годы гражданской войны и после ее завершения оказывалось самое ожесточенное сопротивление красным.

Сталин в период голодомора неоднократно подчеркивал необходимость искоренить на Украине "петлюровцев" и "махновцев". Границы Украины перекрыли заградотряды, не позволявшие голодающим искать спасения в российских областях. На крестьян, бежавших от голодной смерти, в российских и украинских городах устраивались настоящие облавы. Те села, где большинство крестьян не вступило в колхоз, а также те, которые не выполнили план хлебозаготовок, помещались на "черные доски". Это означало отключение от снабжения продовольствием и изъятие семенного зерна, что обрекало население на голодную смерть.

А вот огромные жертвы периода коллективизации среди казахов, когда погибла почти половина народа, объясняются иначе. Особо активными врагами большевиков в гражданскую войну казахи, в отличие от казаков, не были. Но сталинские бюрократы в одночасье решили посадить кочевой народ на землю. Скот у казахов уже отняли, а хлеб выращивать еще не научили. В результате разразился страшный голод, вызвавший стихийное восстание, жестоко подавленное.

Да, политика коммунистического режима в годы коллективизации не была сознательно направлена на истребление отдельных этнических групп. Однако жертвы этой политики вполне могли воспринимать ее как геноцид, хотя самого этого термина тогда еще не существовало. И им было никак не легче от того, что рядом гибли крестьяне других национальностей.

Украина собирается выносить вопрос о признании голодомора геноцидом на обсуждение в ООН. Для украинского национального сознания это вопрос принципиальный. Память об общей трагедии способна объединить Запад и Восток, украиноязычную и русскоязычную части страны и народа. Между тем голодомор действительно отличается от нацистского истребления евреев или от турецкого геноцида армян. Возможно, споры могли бы прекратиться, если дополнить Конвенцию 1948 года о геноциде, включив в это понятие массовые репрессии, направленные на уничтожение тех или иных социальных и политических групп. Тогда как геноцид следовало бы рассматривать и советский массовый террор в годы гражданской войны и в 30-е годы, и красный террор, осуществлявшийся коммунистами Югославии и Китая, и ряд других событий недавней истории. России же, думается, стоило бы хотя бы внятно осудить искусственный голод 1932-1933 годов как элемент советских массовых репрессий. И объявить свой День памяти жертв голодомора.

Борис Соколов
16.11.2007 10:48

Контекст : Grani.ru



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2008-05-24 13:58:08
Переглядів сторінки твору 1817
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.083 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.828 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2018.03.30 02:10
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Журналіст Чесний (М.К./Л.П.) [ 2009-05-14 15:20:29 ]
[14.05.2009 12:27] Стів Комарницький
Про що не згадують російські «фахівці з Голодомору»

«Етнографічний матеріал буде змінено», - сказав уповноважений ОДПУ по Україні. Українських селян мають замкнути в голодне гетто...

В українських медіа останнім часом часто виступають проросійські політики, які завзято відстоюють ідею, що Голодомор України 1932-1933 років - це не більше ніж одна зі сторін загального голоду, який лютував на території Радянської Росії. Вони запевняють нас, що в штучно створеному Сталіном голоді в Україні не було «нічого особистого» по відношенню до України. Просто співпало: неврожай плюс індустріалізація.

Я б хотів двома словами заперечити цим панам. І привести загальновідомі, але замовчувані факти, які підтверджують, що саме українське селянство було мішенню Голодомору. Сталін ненавидів Україну, тому що її існування загрожувало створеному ним нібито марксизму. У листі 11 серпня 1932 року Кагановичу Сталін написав, що вважає, що українські націоналісти, які працюють разом з польськими шпигунами, готують відокремлення України від Радянського Союзу і що Українська партія перетворюється на «карикатуру парламенту». Він різко заявив: «Якщо ми не почнемо виправляти ситуацію в Україні, ми можемо втратити Україну». З листом був ознайомлений особливо уповноважений ОДПУ по Україні Всеволод Баліцький, якого якраз направили до України, щоб виконувати план хлібозаготівель. Нагадаємо, що саме Баліцький, який прославився розстрілами без судів, провів хвилю вбивств і арештів української інтелігенції. Він очолив комісію з введення паспортів, приводом чому послужила "необхідність очистити великі міста від зайвих і антигромадських елементів". В результаті з`явилася ухвала СНК від 28 квітня 1933 року, за якою заборонялося видавати паспорти селянам, що повністю позбавляло їх можливості виїжджати з села.

Також хотів би пригадати і секретну резолюцію Центрального комітету від 14 грудня 1932 року щодо конфіскації зерна. Стає абсолютно очевидним зв`язок між конфіскацією продовольства і наступом на «український націоналізм». Згідно з резолюцією кампанія збору продовольства мали посилити, в той час, як партія очищалася б від «контрреволюційних елементів» і, зокрема, від “буржуазних націоналістів” в українській Компартії. Декрет також вимагав русифікації освіти і преси в Кубані.

Фінальним раундом можна вважати новорічну телеграму, надіслану Сталіним 1 січня 1933 року комуністичним лідерам України. У ній вимагалося, щоб усі в колгоспах були поінформовані про те, що: якщо люди відмовляться від хліба, який вони приховують, їх не будуть переслідувати; якщо вони продовжуватимуть приховувати хліб, вони зіткнуться з найсуворішими методами покарання, які детально описані в Законі від 7 серпня 1932 року, відомому як «закон п`яти колосків», в якому йдеться, що селяни будуть розстріляні.

Це, можливо, найбільш страшна за своїми наслідками телеграма за всю історію України. Перший пункт показує, що весь хліб вилучається з України. Проте другий пункт адресований тим селянам, які не відмовлялися від свого хліба і які, по суті, складали переважну більшість.

Як можна з`ясувати, чи приховують люди хліб чи ні? Єдиний шлях - шукати. Якщо протягом пошукового рейду не було знайдено жодного шматка хліба, то конфіскувалися інші продукти. Підставою для цього були так звані «природні штрафи» і закон, в якому йшла мова про конфіскацію м`яса і картоплі. Проте забиралися всі їстівні запаси. Телеграма Сталіна ініціювала масову крадіжку в українських селян всього продовольства. Величезне число свідчень очевидців зібраних від українців, які пережили Голодомор, доводять, що політика навмисного голодування конфіскацією всього продовольства була здійснена в Україні з початку 1933 року.

В принципі всі директиви, накази і ухвали від 1932-1933 років як ЦК, так і ЦК КП(б) У були направлені на знищення українського селянства, українських інтелектуальних сил і української самосвідомості. Наказом від 5 грудня 1932 року Всеволод Баліцький зобов`язував підлеглих здійснити «негайний прорив, викривання і розгром контрреволюційного повстанського підпілля, завдати рішучого удару по всіх контрреволюційних куркульсько-петлюрівських елементах, які активно протидіють і зривають основні заходи радянської влади і партії на селі». Наказом від 6 грудня цього ж року здійснюється занесення на «чорну дошку» сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі. Так і тривало два роки, одними актами радянська влада боролася з «контрреволюцією і націоналістичним підпіллям», іншими - вводила правила трудового розпорядку в колгоспах, якими встановлювався жорсткий контроль і практикувалися каральні санкції за невихід на роботу і заборонялася робота поза колгоспом без дозволу його правління. Одними наказами сталінський режим ставить завдання з агентурно-оперативної роботи, щоб «не дати повернути на Україну капіталістичний лад». Іншими ж указами влада забороняє селянству видавати паспорти і не допускає виїзду в інші райони. Українських селян мали замкнути в голодне гетто.

Ймовірно, фраза, що приписується одному з комуністичних лідерів, на виступі в Харківській області в 1934 році, що «голод в Україні був навіяний, щоб зменшити кількість українців, замінюючи небіжчиків людьми з інших частин СРСР, і таким чином, відкинути найменшу думку про будь-яку українську незалежність» не має документального підтвердження. Та зате загальновідомою є репліка Всеволода Баліцького, висловлена в бесіді з італійським дипломатом. Один з провідників політики по Україні в період організації Голоду, зокрема, сказав: «Етнографічний матеріал буде змінено».

Віткрофт і Девіс, два західні дослідники, які вважають, що Голодомор є геноцидом, засновують свою точку зору на тому факті, що деяке продовольство постачалося селянам на початку 1933 року. Фактично продовольство було «позичене» селянам, які могли брати участь у весняній посівній кампанії. Якась кількість зерна мала просто полегшити життєздатність обмеженої кількості селян, щоб підтримувати безперервність сільськогосподарського циклу. Павло Постишев, який очолював ЦК КП(б) У, пояснив, що допомога, яка надавалася в лікарнях, повинна служити для тих, хто міг швидко повернутися до роботи, інших - залишали вмирати.

Ми знаємо, що мільйони українців було вбито з метою знищення нації як окремого політичного об`єкту, але все ще знаходяться люди, що намагаються дебатувати це питання. Радянська демографічна статистика показує, що під час Голодомору померло від 3,8 до 4,5 мільйонів осіб. Нові дослідження говорять про 8 мільйонів.

Можна, звичайно, стверджувати, що селянство постраждало з голоду не тільки на українських етнічних територіях. І що спорадичні зразки «природних штрафів», коли у селян відбирали всі продукти, застосовувалися зокрема в деяких областях Росії, оскільки Сталін мав на меті придушити будь-який опір колективізації.

Але тільки в Україні політика навмисного голодування комбінувалася з придушенням національної культури і заборонами на пересування громадян. Величезні масштаби і злочинна мета Голодомору зараз безсумнівні.

Стів Комарницький, Лондон, спеціально для УНІАН


постiйна адреса статтi:
http://www.unian.net/ukr/news/news-315575.html