ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Журналіст Чесний (1941) / Публіцистика

 Ю.Латиніна. Грузія. Безжальна модель ліберальної держави
Образ твору Неполіткоректний репортаж із нової Грузії

Юлія Латиніна
оглядач «Новой Газеты»
Тбілісі — Батумі — Москва
02.06.2008
У Грузії нема МОССАДу, але
в неї є Вано Мерабішвілі
Батумі

Я йду із прем'єр-міністром Аджарії Леваном Варшаломідзе батумською набережною.
— Цей будинок прокуратури, — говорить прем'єр, — ми його продаємо. Це Будинок уряду — ми його вже продали. А це була резиденція Абашідзе. Тут була перекрита вся вулиця. Її ми не продаємо. Сюди переїхав Конституційний суд — у рамках децентралізації.

Років шість назад я була в Аджарії на концерті Ростроповича. Мером міста був син Абашідзе. Один родич очолював аджарський КДБ, а інший — МВС. Кузен дружини очолював митницю, свояк — нафтобазу. Клан Абашідзе контролював усі , включаючи наркотрафик. Навіть вірних слуг викрадали, якщо була підозра, що не все принесли.

Ми гуляли тоді набережною, що впиралася у смітник . За нами йшли тонтон-макути з автоматами, і над нами висіли портрети Абашідзе. Тепер набережна в три рази довше, і замість портретів на ній реклама безкоштовного Wі- Fі, що діє усією набережною.

Але найдужче , що я бачила в Батумі: сільце Гоніо на границі з Туреччиною Гоніо при Абашідзе була прикордонною зоною, тут навіть веранду забороняли прибудувати . "Ми будували ночами , — розповідає власник місцевого готелю, — і платили хабара ". Тепер він узяв кредит у банку й за рік побудував готель.

Я стою біля музичного фонтана на місці колишнього смітника . "Тут квартири продавали за 7 тис. дол., тепер вони коштують 70 тис., — говорить прем'єр Аджарії, — ми вклали в реконструкцію смітника 5 млн євро, і перша ж ділянка , продана під будівництво, окупила ці витрати ".

О так! В Аджарії опозиція отримала 40% голосів. "Чому?" — запитую я місцевого бізнесмена Зурі Берідзе. "А ви що, прагнете , щоб, як при Абашідзе, влада отримувала 99%?"

Поліція

Поліція в Грузії не бере хабарів. Не в принципі , а взагалі, 80% поліцейських ніколи не працювали в органах, включаючи главу МВС — всесильного Вано Мерабішвілі. Техогляд, як податок на бідних , повністю скасований. Скасована й ДАІ.

Замість ДАІ — патрульна поліція. Вона всюдисуща. Вона на дорогах скрізь і приїжджає на виклик за дві хвилини . Спочатку звично напружуєшся, а потім перестаєш. Це — свої. Якщо водій зламався, йому допоможуть. Скінчився бензин — привезуть і бензин. Поліція тепер у Грузії національна визначна пам'ятка, як Мцхеті.

"У мене син у поліції, — розповідає водій, — бачу, у нього відвалилася підошва. Я його запитую : "Невже в тебе на ділянці немає шевця?". Він: "Э, ми так тепер не робимо. От я одержу зарплату й піду до шевця".

Шість років тому в Тбілісі крали 20 машин у день. Тепер мій таксист, купуючи воду, залишив ключі в замку запалювання. "Ми добилися цього, викорінивши корупцію, — говорить Вано Мерабишвили - тому що красти машини й перебивати номери неможливо без сприяння органів".

У в'язницях сидять 22 тис. — проти 3 тис. при Шеварднадзе. Розкриті майже всі голосні вбивства й викрадення, зроблені за колишнього режиму . Сидять усі злодії. Є закон про те, що, якщо людина говорить "я злодій", він сідає у в'язницю і його майно відбирають. Поліцейські підходили до злодія і запитували : "Ти хто?" — "Я злодій". І злодій сідав. А якщо відповідав, що не злодій, то одержував по вухах і переставав бути злодієм.

Саджають за все . За бійку, за наркотики, за купівлю краденого телефону. Це така спеціальна комп'ютерна програма: ти скаржишся, що телефон украли, поліція вираховує його за ідентифікаційним номером і саджає покупця.

"Ми створили міф, що знаємо все . Усі думають, що ми підслухуємо всіх ", — говорить ліберальний грузинський Берія і посміхається.

Бізнес

Великий московський будівельник приїхав інвестувати в Грузію. Розповідає, не нарадується: "За проект будинку в центрі Тбілісі я заплатив 12 тис. дол. і затвердив його за чотири місяці. У Москві це б коштувало три мільйони доларів і півтора роки".

Якщо ви думаєте, що мій співрозмовник — назвемо його Дато — задоволений владою, ви помиляєтеся. Справа в тому, що шість років тому Дато купив у мера Зугдіді готель, який мер украв. При Саакашвілі мера оголосили в розшук, а на Дато завели справу. Суд Дато виправдав, але йому сказали: готель краще повернути. Дато порадився з рідними, і ті сказали, що Мерабішвілі його однаково дістане. Дато віддав готель, і йому, звичайно, дуже шкода 200 тис. дол.

А ще в Дато є дядько. Дядько працював у Рахунковій палаті, і новий начальник Рахункової палати наставив скрізь телекамер і піймав трьох інспекторів на хабарі . І звільнив цих трьох і ще інших 850 співробітників. У принципі , погодитеся , це якось все пов'язане . Дядько, якого звільнили, і чиновники , які не беруть. Але дядька шкода, і тому в листопаді Дато був за опозицію.

Держава й звичаї

До "революції троянд" держави у Грузії не було. Замість держави був Шеварднадзе. Шеварднадзе поважав усі старі добрі грузинські звичаї, як те — повага до друзів, інтелігенції й злодіїв у законі . Зять Шеварднадзе володів стільниковим зв'язком. Двоюрідний брат — нафтовим бізнесом . Супсинський термінал називали "шеварднадзівською заправкою".

Ніяк не можна сказати, щоб увесь бізнес у Грузії належав родині Шеварднадзе. Страхова компанія "Алдагі", приміром , належала просто гарній людині Давиду Гамкрелидзе. Ця компанія так опікувалася народом, що навіть пробила закон про обов'язкове страхування автомобілів. І коли людина приходила на техогляд, йому пояснювали: щоб пройти техогляд, треба бути застрахованим саме в "Алдагі".

Давид Гамкрелідзе давно продав "Алдагі". Як один з лідерів об'єднаної опозиції, він пройшов у парламент від елітного тбіліського округу Ваке.

And he called me pіdoras…

Чесно кажучи , у мене таке враження, що Михайло Саакашвілі, взявши владу, не дуже знав, що треба робити. Він дуже прагнув чогось гарного для народу, а що це буде — інвестиції або війна з Абхазією — він не знав. І от після "революції троянд " у Грузії був інвестиційний форум, а на нього приїхав відморожений ліберал Каха Бендукізде.

Після доповіді прем'єра про те, як влада буде направляти , зрощувати й пестувати, Саакашвілі покликав Бендукизде й запитав: "Ну як?". "Не дуже", — відповів Бендукидзе. "А що треба робити?" —"Продати всі , крім совісті ".

І стали продавати.

Перше, що виставили на конкурс, був готель "Інтурист" у Батумі. Його оцінили в 3 млн дол. і страшно боялися, що аукціон зірветься. Напередодні аукціону прем'єр Жванія зібрав усіх , хто його готував , і на зустріч прийшов Бадрі Патаркацішвілі.

— Батоно Зураб, — сказав Бадрі, — продавати за три мільйони доларів — це ж ганьба . Грузія облаштовується, і все дивляться на уряд. А виходить , що уряд, замість того щоб будувати країну, вимагає гроші в бізнесменів.

Загалом , зміст мови зводився до того, що Бадрі готовий, так і бути, забрати готель даром . Готель продали за 3 млн дол.

Порт Поті продали арабам за 90 млн дол. Резиденцію Шеварднадзе в старому Тбілісі — за 15. млн. "Евраз" прагнув купити на аукціоні марганцевий рудник разом із Зестафонським заводом феросплавів і електростанцією, але на прохання Кремля відмовився від угоди , втративши задаток у 20 млн дол. Рудник купив український "Приват" за 113 млн дол. Рудники в Маднеули — "Промислові інвестори" Сергія Генералова за 52 млн.

А порт у Батумі на конкурсі викупив Ян Боден- Нільсен. Із цим Боден- Нільсеном була ціла історія, тому що він і раніше був співвласником порту разом із Гаррі Лучанським і Асланом Абашідзе. Тому Боден-Нильсену продавали порт, половиною якого він володів і так, і уряд напирав на те, що ця половина приватизована косо, а за косу приватизацію в Грузії саджали у в'язницю - з наступним наповненням скарбниці слізьми усіх, хто її грабував.

Переговори йшли важко, і одного разу Каха Бендукідзе в серцях вилаяв Боден- Нильсена. І Боден- Нильсен подав скаргу президентові . І написав: "And he called me pіdoras, the meanіng of whіch І dіdn't know at that tіme".

Порт продали за 90 млн дол. Якби Бен Ладний дав більше, Каха продав би й Бен Ладену.


Частина ІІ

«Ваке — это наша Вандея»

Царь Петр рубил бороды и обряжал подданных в европейское платье. Михаил Саакашвили стал обряжать в европейское платье Тбилиси. Не может быть города там, где нет государства, и к 2003 году красавец Тбилиси стал помойкой — чудовищным гибридом совка и базара, с уличными торговцами, железными ракушками и самовольной застройкой.

Торговцев загоняли на рынки ОМОНом. Ракушки сносили. Сносили незаконные кафе, снесли зеленый пятиэтажный бордель, стоявший возле бань в историческом центре, но самой известной стала история с 16-этажным домом. По плану дом был в семь этажей, но по мере строительства как-то подрос. И вот этот дом — снесли.

— А как же уважение к собственности? — спрашиваю я президента.

— Вы бы вытерпели такое на Champs Elysee? Это не вопрос собственности. Это вопрос беззакония. Это когда люди считают, что все позволено.

В общем, дом снесли, и телеканал «Имеди» вел репортаж об этой национальной трагедии в прямом эфире.

Однажды известный режиссер позвонил Саакашвили и попросил за знакомых своих знакомых. Ребята всего-то постреляли кого-то, и режиссер был уверен, что просьбу его уважат. Ведь в Грузии всегда было принято уважать интеллигенцию. А президент Саакашвили ему отказал.

— Наша экономика выросла в 3 раза, а бюджет — в 11, — говорит Саакашвили, — откуда разница? Мы ее у кого-то отобрали. Если человек брал взятки в приемной комиссии, то сколько бы я ни заплатил ему, он будет недоволен. В Грузии не было политической свободы, но была свобода коррупции. Если твоего сына посадили за наркотики, всегда был номер, по которому ты мог позвонить. Теперь этого номера нет.

Интеллигенция в Грузии — это не просто интеллигенция. Это аристократия. Ci-devants. Интеллигенция и власть ненавидят друг друга так, как буржуа и графы во время Великой французской революции. «Это наша Вандея», — бросает один из советников президента о тбилисском квартале Ваке.

Об оппозиции и полицейском государстве

В ноябре оппозиция собрала стотысячный митинг. Казалось, режим вот-вот рухнет. В мае она потерпела сокрушительное поражение. Проиграв, оппозиция объявила Грузию полицейским государством.

— Никаких демократических институтов в стране нет, — говорит мне один из лидеров оппозиции Георгий Хаиндрава. — Людей заставляют передавать деньги вместо государства в частные руки.

— А примеры? — говорю я.

— Это ваша работа находить примеры. Мое дело — дать общую политическую оценку ситуации, — отчеканивает Хаиндрава.

— Но вот полицейские перестали брать взятки.

— Это не заслуга Саакашвили. Это заслуга всего грузинского общества.

На митинге я встречаю тетю человека по фамилии Робакидзе. Он ехал с друзьями, патруль их остановил, началась свара, и полицейский с перепугу выстрелил. Потом убитому подложили оружие. Полицейского посадили, но родственники знают, что мальчика убил не полицейский. Они знают, что его убил режим.

«Он кровопийца», — говорит женщина, чей муж, профессор математики, умер недавно от инфаркта. «Он людоед», — говорит выселенный жилец 16-этажного дома. Мне рассказывают свежий случай: парень убегал от патруля, достал пистолет, чтобы выкинуть, полицейский выстрелил, парень убит.

И странное чувство овладевает мной. Я живу в стране, где менты пытают для развлечения и получают повышение, задавив пятилетних мальчиков. Я знаю, что этого полицейского посадили. Я знаю, что в США его бы признали правым. Я знаю, что за время Вано Мерабишвили полицейские застрелили 17 человек, а потеряли убитыми 35. И я знаю, что если бы не эти надломленные, пожилые, истеричные ci-devants, — никто бы не сажал полицейских. Если у вас нет невменяемой оппозиции, у вас будет невменяемая власть.

Бадри, великий и ужасный

Самым богатым грузинским бизнесменом был Бадри Патаркацишвили. Вообще-то Бадри сделал состояние в России, но когда его объявили в розыск, он уехал в Грузию и подружился с Шевардназде. Трудно сказать, о чем договорились эти двое, но после «революции роз» Бадри пришел к Саакашвили.

— Революция не входила в мои планы, — сказал Бадри.

Саакашвили это не очень-то понравилось.

Бадри создал лучший грузинский телеканал «Имеди» и то и дело приходил к властям с предложениями. Иногда он хотел получить железные дороги, иногда — должность мэра Тбилиси, а однажды обещал, что купит Южную Осетию и Абхазию. Бадри очень не нравилось, что люди, которые правят страной, не принимают его идей и не берут его подарков. Ведь для той жизненной философии, которую воплощал Бадри, если ты не берешь подарков — значит, ты враг. И вот как-то в 2005 году МВД взяло с поличным известных борцов, вымогавших деньги у какого-то грека. Бадри был искренне возмущен. Он пришел в кабинет к Вано Мерабишвили.

— Послушай, — сказал Бадри, — как можно из-за какого-то стукача арестовывать таких людей?

Борцов продолжали судить. Их товарищи разнесли суд, освободили узников и пошли по проспекту Руставели. По пути к ним присоединялась ликующая оппозиция, и телеканал «Имеди» в прямом эфире транслировал этот триумф борцов против кровавого режима.

Но самая известная история произошла с человеком по имени Сандро Гиргивлиани.

Этот Сандро как-то зашел в ресторан и увидел свою невесту, которая сидела вместе с женой Вано Мерабишвили и еще несколькими полицейскими. Все участники конфликта были порядочно пьяны. «Что ты делаешь с этими pidorasami?» — бросил в сердцах Гиргивлиани. Это услышала жена Вано и вроде бы приказала: «Разберитесь с мерзавцем».

Горячие грузины затолкали Сандро в машину, избили, подрезали, и выкинули. Он свалился с обрыва и замерз. Убийцы проехали мимо дома Бадри, и телекамеры зафиксировали их машину. «Имеди» поднял шум. Убийц нашли и осудили.

За месяц до суда Бадри пришел к Вано Мерабишвили. Он предложил подружиться. В обмен он пообещал правильно освещать суд.

— Бадри, я очень горд, что могу отказаться, — сказал Мерабишвили.

Бадри сел в самолет и на месяц улетел из Грузии.

— Почему вы закрыли «Имеди»? — спрашиваю я Саакашвили.

— Потому что страна летела к черту. Они призывали к насилию 24 часа в сутки.

— Таков удел власти. Пищи, да терпи.

— Я буду все терпеть. Но когда в переполненном театре кричат: «Пожар», это, знаете ли, не выдерживает First Amendment.

— Почему вы не уволили Мерабишвили после истории с Гиргивлиани?

— Потому что Вано был ни при чем. Это Грузия. Человек оскорбил женщину, и двое мужчин, которые были сотрудниками МВД, решили наказать его не как сотрудники, а как мужчины. Из этой истории Бадри сделал политический триллер. Она произошла оттого, что Вано эффективен. Был бы негодяй — молчали бы.

* * *

Военным министром Грузии был Ираклий Окруашвили. Он создал современную грузинскую армию. Окруашвили был очень популярен, и когда эта популярность стала угрожать президенту, президент внезапно обнаружил, что Окруашвили — взяточник. И Окруашвили уволили.

Окруашвили долго молчал, а потом выступил по «Имеди». Он обвинил Саакашвили в том, что тот предал Грузию, убил Жвания и заказывал Саакашвили убийство Бадри.

Сразу после этого в Грузии начался бессрочный митинг оппозиции, требовавшей отставки президента. Окруашвили позвонил начальнику грузинских тюрем Ахалае и предложил:

— Назначьте меня премьер-министром, и я завтра прекращу митинг.

Саакашвили не назначил Окруашвили премьером. Он подождал, пока митинг выдохнется, и газом разогнал самых упорных. И назначил досрочные президентские выборы.

Неподкупный Кодуа

Всякая маленькая страна, окруженная могущественными врагами, либо погибает, либо отращивает элитные силовые органы: армию и полицию. Израиль, окруженный арабами, отрастил МОССАД. В Грузии нет МОССАДа, но есть Вано Мерабишвили.

Вано одержал для Грузии много побед: он поймал российского диверсанта, взорвавшего полицию в Гори, и офицеров ГРУ, финансировавших оппозицию и теракты. Созданная им сеть, видимо, только что предотвратила вторжение российских десантников в Верхнее Кодори, предоставив ОБСЕ убедительные доказательства готовящейся агрессии, и спасла Грузию от войны.

Но самой замечательной из спецопераций Мерабишвили стала история с пленкой Кодуа. Эта спецоперация началась задолго до того, как Бадри выставил свою кандидатуру на выборах 4 января.

Как рассказывают в МВД, еще за год до этого Таргамадзе (один из ведущих «Имеди», ныне — лидер христиан-демократов) пригласил начальника специального оперативного департамента МВД Грузии Ираклия Кодуа в ресторан и сказал, что тот очень нравится Бадри, и «Имеди» хочет сделать передачу про его хорошую работу. У Кодуа был брат, который занимался бизнесом, и мать с таможенным терминалом. Мерабишвили стал нажимать на мать и брата, и мать потеряла все, а брат был вынужден уехать за границу. Пошли слухи, что Кодуа в немилости.

После того как Бадри выставил свою кандидатуру на январских президентских выборах, на Кодуа вышел руководитель его предвыборного штаба Валерий Гелбахиани. Он сообщил, что его патрона не волнуют, как пройдут выборы. Саакашвили должен уйти. За обеспечение переворота Кодуа предложили 100 млн долл.

Кодуа прилетел в Лондон. Бадри был очень откровенен. Он хвастался перед Кодуа, что сделал президентом Путина, который крышевал его бизнесы в Петербурге и вечно ходил в одном драном зеленом костюме. Он рассказал Кодуа, что заграница от Саакашвили отступилась. «Ты вытащишь два мешка бюллетеней перед камерами, скажешь, что тебе велели подбросить, но ты сын Грузии и не можешь этого сделать, — сказал Патаркацишвили. — Потом все понесется, и никакие международные наблюдатели им не помогут. Ты станешь героем Грузии — Гиорги (Таргамадзе. — Ю.Л.) уже завтра начнет готовить сюжет».

Потом они немного пообсуждали, как кого «нейтрализовать», и напоследок Бадри сказал, что, когда все кончится, он закажет Кодуа трех человек, но пусть тот не боится — это будут не его друзья. На следующий день запись была обнародована. Бадри с треском проиграл выборы. Спустя месяц Бадри, который не проигрывал даже в казино, умер от разрыва сердца.

Грузинский Давид и российский Голиаф

Оппозиция, которая была так сильна в ноябре, проиграла в мае по трем причинам. Во-первых, Саакашвили сделал выводы из ошибок. Раньше он сносил незаконные постройки — после ноября их стали узаконивать.

Во-вторых, бизнес испугался страшно. «Обычно бизнес боится власти, у нас бизнес перепугался оппозиции», — сказал мне Коба Накопия, бывший директор и совладелец рудников в Маднеули, который со страху рванул в депутаты.

И в-третьих, не стало Бадри. Бадри, великий и ужасный, был не просто кошельком — но и символом этой оппозиции. Символом уходящей старой Грузии. Грузии воров и интеллигентов, профессоров и режиссеров. Грузии ancien regime, которую так беспощадно разрушают менеджеры Саакашвили.

Грузия Саакашвили идет за США. Не в том смысле, в который вкладывают в эту фразу наши доморощенные параноики. США — это не хозяин, а модель. Модель независимого свободного государства. Саакашвили строит эту Грузию, беспощадно торопясь, ибо времени у него немного, потому что в рамках избранной им модели президенты уходят, и колесо истории, как всегда, идет по людям, а люди, как всегда, этого не любят.

Те, по кому пришлось колесо, не могут вербализировать свои претензии. Они не могут выдвинуть в качестве программы возвращение взяточников и гаишников. Так бояре, которым Петр рубил бороды, не могли же выдвинуть лозунг: «Пусть Русь будет отсталой!». Поэтому они называли Петра антихристом.

Самый важный водораздел, который видишь в Грузии, — это водораздел между людьми, которые знают, что дважды два четыре, и строят на этом власть и силу, и людьми, которые думают, какой гигантский куш они сорвут, если впарят народу, что дважды два — семнадцать. Это водораздел между Западом и Востоком. Между здравым смыслом и психологией заговора.

Бывает безответственная власть, а бывает безответственная оппозиция. России выпало первое, Грузии — второе. И это — причина фундаментальных политических разногласий между Путиным и Саакашвили.

Грузии повезло, что у нее есть Россия. Россия стала для Грузии тем же, что арабы для Израиля. Постоянной опасностью, которая не оставляет выбора: либо погибнуть, либо превзойти. Оппозиция стала для Грузии внутренней Россией. Вот только когда оппозиция, пусть и безответственная, не заходит в парламент, у власти всегда дважды два становится семнадцать.


Юлия Латынина
обозреватель «Новой»
Тбилиси — Батуми — Москва

02.06.2008

Контекст : Беспощадная модель свободного государства


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2008-06-03 14:15:52
Переглядів сторінки твору 3359
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.428 / 5.5  (4.083 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 4.217 / 5.5  (3.828 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.770
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2018.03.30 02:10
Автор у цю хвилину відсутній