Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Пильна ворона бенкету діждалась нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє.
Пильна ворона бенкету діждалась нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Роса (1964) /
Рецензії
Блукаючи лісом ПМ
Рейтингування для твору не діє
?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блукаючи лісом ПМ
Ліс був гарний. Найкращою тут була відсутність одноманітності. Вабила око швидка зміна пейзажів. Флора була нічогенька – приблудній кішці сподобалась. Траплялись, правда, місцинки, де їй було незатишно, але ж туди можна і не ходити. Залишалось з’ясувати, що тут за фауна. Сороки щось про їжаків та партизан скрекотіли. Кішка зачаїлась у заростях пустун-трави і почала спостерігати. Мимо пробіг , весело вимахуючи хвостом і хитро виблискуючи очима, якийсь пес. Слідом за ним, брязкаючи залізяччям, прогуркотіла танкетка, час від часу бахкаючи услід тій чи іншій необачній пташці, та тим що горохом об стіну – видно звикли. Між пострілами танкіст горлав , щоб Сірко, хулєра, вертав додому - у танкетки пального не вистачить, доведеться додому рачки повзти, бо оковитої, якраз, достатньо. Кішка зробила висновок, що танкетка з танкістом і той неслухняний пес є представниками місцевої фауни і продовжила спостерігати – кортіло побачити партизан і їжаків. Партизани виявились доволі миролюбними, займались тим, що бігали лісом, вигукуючи гасла та розвішували листівки на деревах. Коли ці листівки потрапляли на очі єдиному лісовому санітару-вовку, той хижо клацав зубами і тягнув їх до свого лігва, яке місцеві мешканці чомусь назвали клінікою. Земля навколо лігва була всіяна залишками листівок і пір’ям, але кісток ніде не було видно. Кішка дізналась, що лісовий санітар інколи полює на пташок, які літають занадто низько, але не їсть їх, а тільки пір’я висмикує, щоб, як нове відросте, подалі від землі тримались. Партизани вовка поважали і за роздерті листівки не дуже ображались. Їжаки були якісь втаємничені, мали власну організацію з посадами і відділами, але для сторонніх діяльність цієї організації була малопомітною, так само, як і її присутність у лісі. Щоб вивчити їхні звички треба було спостерігати довго, але кішці це заняття набридло і вона перебралась на лісову галявину, що рясно поросла солодким кохай-зіллям та жорсткою сум-травою. Тільки-но почала вмощуватись, аби на сонечку погрітись, як почувся тріск і між деревами, ламаючи гілки, пролетіла якась штучна чудасія, на ходу звинувачуючи пташок у недостатній майстерності співу. Вона прилетіла десь з краю лісу і мала на боці надпис «Антипо». Заінтригована кішка вирушила на розвідку і з’ясувала, що та чудасія гніздиться на якомусь вітрильнику, що тирчіть за парканом і спостерігає за лісом у перископ. З наявності вітрильника було зрозуміло, що десь тут багато води, а кішки хоч і полюбляють рибу, але зайвий раз у воду не лізуть, тож вона вирішила за краще повернутись до лісу. Помандрувавши іншою стежиною потрапила у місце, де на поверхню землі виходили прозорі джерельця аналітики. Пити хотілось вже давно, тож кішка не тільки втамувала спрагу, а ще й за своєю котячою звичкою знайшла час порозважатись, порівнюючи смак джерел. Смак виявився різним – від просто води до води з різними присмаками. Та рідко яка кішка залишається біля води надовго. Мандруючи далі натрапила на затишну місцинку, вкриту м’якою травицею взаємоцьомчиків. У цьому місці пташки виспівували особливо старанно, до того ж їх було на диво багато, тож кішці спало на думку, що тут затишно і можна залишитись на відпочинок. Вмостившись зручненько, вона почала прислухатись до пташиного співу, та прилетіло двійко-трійко зозуль, які одна поперед одною нахвалялись, як вони вдало до чужих гніздечок лазять. Кішка зозуль не любила, тож була вже нагострила пазурі, щоб обпатрати хоч одну з тих злощасних птах, та подумала, що це ж на дерево шкрябатись треба, а їй і тут, унизу, добре. І нащо їй ті зозулі, якщо у лісі мишей повно. Мишей і справді було так багато, що вони траплялись навіть у гніздечках пташок, розташованих у найвищому ярусі лісу. А їй, безпородній зайді, багато не треба. Тож кішка потягнулась, сховала пазурі і згорнулась клубочком, муркочучи собі під ніс свої невибагливі котячі пісні. Ліс здався їй досить цікавим, тут можна залишитись надовго.
| Найвища оцінка | Наталя Терещенко | 5.5 | Майстер-клас / Майстер-клас |
| Найнижча оцінка | Редакція Майстерень | 5.25 | Любитель поезії / Майстер-клас |
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
