Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Роса (1964) /
Рецензії
Блукаючи лісом ПМ
Рейтингування для твору не діє
?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блукаючи лісом ПМ
Ліс був гарний. Найкращою тут була відсутність одноманітності. Вабила око швидка зміна пейзажів. Флора була нічогенька – приблудній кішці сподобалась. Траплялись, правда, місцинки, де їй було незатишно, але ж туди можна і не ходити. Залишалось з’ясувати, що тут за фауна. Сороки щось про їжаків та партизан скрекотіли. Кішка зачаїлась у заростях пустун-трави і почала спостерігати. Мимо пробіг , весело вимахуючи хвостом і хитро виблискуючи очима, якийсь пес. Слідом за ним, брязкаючи залізяччям, прогуркотіла танкетка, час від часу бахкаючи услід тій чи іншій необачній пташці, та тим що горохом об стіну – видно звикли. Між пострілами танкіст горлав , щоб Сірко, хулєра, вертав додому - у танкетки пального не вистачить, доведеться додому рачки повзти, бо оковитої, якраз, достатньо. Кішка зробила висновок, що танкетка з танкістом і той неслухняний пес є представниками місцевої фауни і продовжила спостерігати – кортіло побачити партизан і їжаків. Партизани виявились доволі миролюбними, займались тим, що бігали лісом, вигукуючи гасла та розвішували листівки на деревах. Коли ці листівки потрапляли на очі єдиному лісовому санітару-вовку, той хижо клацав зубами і тягнув їх до свого лігва, яке місцеві мешканці чомусь назвали клінікою. Земля навколо лігва була всіяна залишками листівок і пір’ям, але кісток ніде не було видно. Кішка дізналась, що лісовий санітар інколи полює на пташок, які літають занадто низько, але не їсть їх, а тільки пір’я висмикує, щоб, як нове відросте, подалі від землі тримались. Партизани вовка поважали і за роздерті листівки не дуже ображались. Їжаки були якісь втаємничені, мали власну організацію з посадами і відділами, але для сторонніх діяльність цієї організації була малопомітною, так само, як і її присутність у лісі. Щоб вивчити їхні звички треба було спостерігати довго, але кішці це заняття набридло і вона перебралась на лісову галявину, що рясно поросла солодким кохай-зіллям та жорсткою сум-травою. Тільки-но почала вмощуватись, аби на сонечку погрітись, як почувся тріск і між деревами, ламаючи гілки, пролетіла якась штучна чудасія, на ходу звинувачуючи пташок у недостатній майстерності співу. Вона прилетіла десь з краю лісу і мала на боці надпис «Антипо». Заінтригована кішка вирушила на розвідку і з’ясувала, що та чудасія гніздиться на якомусь вітрильнику, що тирчіть за парканом і спостерігає за лісом у перископ. З наявності вітрильника було зрозуміло, що десь тут багато води, а кішки хоч і полюбляють рибу, але зайвий раз у воду не лізуть, тож вона вирішила за краще повернутись до лісу. Помандрувавши іншою стежиною потрапила у місце, де на поверхню землі виходили прозорі джерельця аналітики. Пити хотілось вже давно, тож кішка не тільки втамувала спрагу, а ще й за своєю котячою звичкою знайшла час порозважатись, порівнюючи смак джерел. Смак виявився різним – від просто води до води з різними присмаками. Та рідко яка кішка залишається біля води надовго. Мандруючи далі натрапила на затишну місцинку, вкриту м’якою травицею взаємоцьомчиків. У цьому місці пташки виспівували особливо старанно, до того ж їх було на диво багато, тож кішці спало на думку, що тут затишно і можна залишитись на відпочинок. Вмостившись зручненько, вона почала прислухатись до пташиного співу, та прилетіло двійко-трійко зозуль, які одна поперед одною нахвалялись, як вони вдало до чужих гніздечок лазять. Кішка зозуль не любила, тож була вже нагострила пазурі, щоб обпатрати хоч одну з тих злощасних птах, та подумала, що це ж на дерево шкрябатись треба, а їй і тут, унизу, добре. І нащо їй ті зозулі, якщо у лісі мишей повно. Мишей і справді було так багато, що вони траплялись навіть у гніздечках пташок, розташованих у найвищому ярусі лісу. А їй, безпородній зайді, багато не треба. Тож кішка потягнулась, сховала пазурі і згорнулась клубочком, муркочучи собі під ніс свої невибагливі котячі пісні. Ліс здався їй досить цікавим, тут можна залишитись надовго.
| Найвища оцінка | Наталя Терещенко | 5.5 | Майстер-клас / Майстер-клас |
| Найнижча оцінка | Редакція Майстерень | 5.25 | Любитель поезії / Майстер-клас |
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
