Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.03
22:23
І
Сьогодні що не авгур, то поет.
І як не засміятися на кутні,
вичитуючи опуси майбутні,
де що не автор, то авторитет,
і що не геній, то анахорет
окремої і запашної кухні.
Сьогодні що не авгур, то поет.
І як не засміятися на кутні,
вичитуючи опуси майбутні,
де що не автор, то авторитет,
і що не геній, то анахорет
окремої і запашної кухні.
2026.03.03
18:57
В-есна і жінка, звісно, неподільні.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
С-іяє сонце, дихається вільно.
Н-ароджують життя, рулади.
А як в романтику цілком пірнають!
І тануть всі сніги навколо.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
С-іяє сонце, дихається вільно.
Н-ароджують життя, рулади.
А як в романтику цілком пірнають!
І тануть всі сніги навколо.
2026.03.03
12:32
Забути все, не значить все!
Лишились: Пам’ять, Душа, Тіло
Одне питанняко просте:
А що, у прощі не скрипіло?
Хіба, що в Пам’ять хтось заліз…
Хіба, що в снах Душа блукала…
Хіба, що Тіло між коліс…
Хіба, що того було мало.
Лишились: Пам’ять, Душа, Тіло
Одне питанняко просте:
А що, у прощі не скрипіло?
Хіба, що в Пам’ять хтось заліз…
Хіба, що в снах Душа блукала…
Хіба, що Тіло між коліс…
Хіба, що того було мало.
2026.03.03
10:32
На блошиних ринках пустоти
Вловиш ти ніщо, німу безглуздість.
У палкій гонитві до мети
Здійсниться спектакль хиткого тлуму.
На блошиних ринках віднайдеш
Відчай, небуття, відсутність сенсу,
Книги із безоднею без меж
Вловиш ти ніщо, німу безглуздість.
У палкій гонитві до мети
Здійсниться спектакль хиткого тлуму.
На блошиних ринках віднайдеш
Відчай, небуття, відсутність сенсу,
Книги із безоднею без меж
2026.03.03
07:01
Великий Віз
Вночі привіз
Яскраве світло, -
Світінь вогні,
Неначе в сні,
Блищали й квітли.
Зникала ніч
Побіля віч
Вночі привіз
Яскраве світло, -
Світінь вогні,
Неначе в сні,
Блищали й квітли.
Зникала ніч
Побіля віч
2026.03.02
20:05
І бабця на лавці…
І вікна в цеглині…
Зустрінуться вранці
В своїй порожнині…
А подруги вийдуть
І всядуться поруч,
Торкаєшся, з виду
І вікна в цеглині…
Зустрінуться вранці
В своїй порожнині…
А подруги вийдуть
І всядуться поруч,
Торкаєшся, з виду
2026.03.02
18:06
Дозвольте мені представитися
Маю смак володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос
Обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус
Вимив руки звершивши долю
Маю смак володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос
Обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус
Вимив руки звершивши долю
2026.03.02
14:30
Що ти таке вчинила там, царице,
Що лютістю Ахашвероша скинута з трону?
Такою, що переважила і змови недругів,
І зненависть підкорених держав...
Ти, найвродливіша з усіх жінок!
***
По третім році, як засів на троні в Сузах,
Що лютістю Ахашвероша скинута з трону?
Такою, що переважила і змови недругів,
І зненависть підкорених держав...
Ти, найвродливіша з усіх жінок!
***
По третім році, як засів на троні в Сузах,
2026.03.02
10:26
Так не хочеться спати лягати.
Ти з важливого щось не здійснив.
Ти прорвеш огорожі та ґрати,
Проповзеш крізь поля з усіх сил.
Щось назавжди потоне в намулі
І осяде на дно небуття.
Так воскресне в майбутнім минуле,
Ти з важливого щось не здійснив.
Ти прорвеш огорожі та ґрати,
Проповзеш крізь поля з усіх сил.
Щось назавжди потоне в намулі
І осяде на дно небуття.
Так воскресне в майбутнім минуле,
2026.03.02
05:59
Коли лоза цвіла на схилах
І не минали гожі дні,
Мені шалено пощастило -
Тебе зустріти навесні.
І стерти відстань поміж нами,
І розбудити почуття, -
І говорити тільки прямо
Про рух вперед без вороття.
І не минали гожі дні,
Мені шалено пощастило -
Тебе зустріти навесні.
І стерти відстань поміж нами,
І розбудити почуття, -
І говорити тільки прямо
Про рух вперед без вороття.
2026.03.01
23:47
Повернемось до дрібниць,
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.
2026.03.01
23:35
Горить камін. Давно замовкли грози.
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?
Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?
Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише
2026.03.01
22:54
А ми повиростали на гірчиці,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.
***
А словники міняти не на часі,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.
***
А словники міняти не на часі,
2026.03.01
20:58
зайшов на сторінку Сонце-Місяця... перечитав кілька разів. Підтримую. Незабаром і я залишу ПМ. Давно предавно тут було затишнно і цікаво. Нині тут гниє і попахує...
2026.03.01
18:01
Колише ранок траву шовкову,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.
Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.
Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,
2026.03.01
16:06
У корчмі, що біля Січі нині велелюдно,
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аліса Серпень /
Проза
АЛІСА В КРАЇНІ МРІЙ (I.)
Аліса давно мріяла про подорож у ЦЮ країну. Вона навіть спакувала рожеві валізки. Їх виявилося чимало. Щоб не переплутати, Аліса дала кожній окрему назву. Потім дівчинка заплющила очі, натиснула на маленьку кнопулечку і…за якусь мить опинилася у країні Мрій.
Озирнувшись навколо, Аліса відчула себе майже щасливою. Вона стояла на зеленій шовковій травичці. Згори струменіло золотаве світло, відбиваючись у перламутрових мушлях, які лежали довкола.
Придивившись пильніше, Аліса виявила, що вся галявина просто всипана численними мушлями та равликами. Збоку пролягала рухлива жовтава доріжка.
- Хотіла б я на ній покататися, ледь встигла подумати дівчинка…Як раптом, з однієї мушлі виповз симпатичний білявий равлик. Він тримав на спині валізку і з дуже заклопотаним виглядом поспішав до тієї ж загадкової доріжки, яка так вабила Алісу. Залишивши валізку на доріжці, равлик повернувся у свою мушлю.
Так само вчинив і рудий равлик , і чорнявий, і равлик у капелюшку і ще багато інших…
Деякі були дуже сумними, і валізки у них теж були дуже сумного кольору. А деякі, навпаки, веселі та гомінкі. Тільки Алісу вони чомусь не помічали…
- Оце диво, подумала Аліса, Що ж то воно буде далі?
А далі дівчинка побачила, як інші равлики, але вже без валізок, поповзли на доріжку і почали уважно розглядати покинуті там валізки. Вони пробували їх на смак, на дотик, і, навіть нюхали, пускаючи сріблясту равлячу слинку. Що більше було слинки, тим цікавішою мала бути валізка…
Спантеличена Аліса подивилася угору, і лише тепер помітила, що у країні Мрій небо було світло-жовте, а зірки, навпаки, темні. І розміщені були вони на небі ніби в черзі за морозивом. Придивившись пильніше, вона помітила, що то були зовсім не зірки, а копії равликів, тільки різних розмірів, від дуже великих, до дуже дрібних.
Сонця тут не було взагалі. Був якийсь равлик, що називав себе сонцем.. Але валізки у нього були досить темними.
- Десь тут повинна бути і моя мушля, подумала Аліса. Дійсно, відшукати її було неважко і дівчинка заховалася у ній, залишивши свої валізки назовні. Вона збиралася трохи відпочити, але раптом почула сердитий і навіть грізний голос. Визирнувши у щілинку, Аліса несподівано побачила великі червоні губи. Вони сварилися і плювали на Алісині валізки вишневими кісточками. Аліса злякалася і обурилася одночасно:
- Але ж чому, чому ви плюєте на мої валізки, адже вони такі рожеві і новенькі…
- Кому потрібна така сила силенна валізок? - Грізно запитали губи. Тут навіть нормальним равликам немає місця!
-А як мені стати теж нормальним равликом? Запитала Аліса.
- Хто тобі тут що розкаже, дурепо? Відповіли губи, продовжуючи плюватися.
Аліса не посміла вийти і захистити свої валізки, бо губи були великі і за ними ховалися гострі міцні зуби.
Наплювавшись вволю, губи зникли.
Раптом знову з’явилися кілька рухливих равликів, які залишили нові валізки на жовтій доріжці. Мабуть ті валізки були змащені сиропом, чи шоколадом, бо ціла купа равликів сповзалися звідусюди і лизали, лизали їх несамовито, мало не відштовхуючи один одного. Скоро вже валізок не стало видно від блискучої сріблястої равлячої слинки.
Аліса помітила, що равлики - зірки в небі теж збільшуються. Їх господарі, підглядаючи за цим процесом з мушель, дуже з того тішились.
-Цікаво, чи є моя зірочка на небі?- подумала Аліса, виглядаючи зі своєї мушлі.
Десь далеко - далеко була ледь помітна крапочка, схожа на її равлика. А може то просто була кісточка від вишні?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
АЛІСА В КРАЇНІ МРІЙ (I.)
Аліса давно мріяла про подорож у ЦЮ країну. Вона навіть спакувала рожеві валізки. Їх виявилося чимало. Щоб не переплутати, Аліса дала кожній окрему назву. Потім дівчинка заплющила очі, натиснула на маленьку кнопулечку і…за якусь мить опинилася у країні Мрій.Озирнувшись навколо, Аліса відчула себе майже щасливою. Вона стояла на зеленій шовковій травичці. Згори струменіло золотаве світло, відбиваючись у перламутрових мушлях, які лежали довкола.
Придивившись пильніше, Аліса виявила, що вся галявина просто всипана численними мушлями та равликами. Збоку пролягала рухлива жовтава доріжка.
- Хотіла б я на ній покататися, ледь встигла подумати дівчинка…Як раптом, з однієї мушлі виповз симпатичний білявий равлик. Він тримав на спині валізку і з дуже заклопотаним виглядом поспішав до тієї ж загадкової доріжки, яка так вабила Алісу. Залишивши валізку на доріжці, равлик повернувся у свою мушлю.
Так само вчинив і рудий равлик , і чорнявий, і равлик у капелюшку і ще багато інших…
Деякі були дуже сумними, і валізки у них теж були дуже сумного кольору. А деякі, навпаки, веселі та гомінкі. Тільки Алісу вони чомусь не помічали…
- Оце диво, подумала Аліса, Що ж то воно буде далі?
А далі дівчинка побачила, як інші равлики, але вже без валізок, поповзли на доріжку і почали уважно розглядати покинуті там валізки. Вони пробували їх на смак, на дотик, і, навіть нюхали, пускаючи сріблясту равлячу слинку. Що більше було слинки, тим цікавішою мала бути валізка…
Спантеличена Аліса подивилася угору, і лише тепер помітила, що у країні Мрій небо було світло-жовте, а зірки, навпаки, темні. І розміщені були вони на небі ніби в черзі за морозивом. Придивившись пильніше, вона помітила, що то були зовсім не зірки, а копії равликів, тільки різних розмірів, від дуже великих, до дуже дрібних.
Сонця тут не було взагалі. Був якийсь равлик, що називав себе сонцем.. Але валізки у нього були досить темними.
- Десь тут повинна бути і моя мушля, подумала Аліса. Дійсно, відшукати її було неважко і дівчинка заховалася у ній, залишивши свої валізки назовні. Вона збиралася трохи відпочити, але раптом почула сердитий і навіть грізний голос. Визирнувши у щілинку, Аліса несподівано побачила великі червоні губи. Вони сварилися і плювали на Алісині валізки вишневими кісточками. Аліса злякалася і обурилася одночасно:
- Але ж чому, чому ви плюєте на мої валізки, адже вони такі рожеві і новенькі…
- Кому потрібна така сила силенна валізок? - Грізно запитали губи. Тут навіть нормальним равликам немає місця!
-А як мені стати теж нормальним равликом? Запитала Аліса.
- Хто тобі тут що розкаже, дурепо? Відповіли губи, продовжуючи плюватися.
Аліса не посміла вийти і захистити свої валізки, бо губи були великі і за ними ховалися гострі міцні зуби.
Наплювавшись вволю, губи зникли.
Раптом знову з’явилися кілька рухливих равликів, які залишили нові валізки на жовтій доріжці. Мабуть ті валізки були змащені сиропом, чи шоколадом, бо ціла купа равликів сповзалися звідусюди і лизали, лизали їх несамовито, мало не відштовхуючи один одного. Скоро вже валізок не стало видно від блискучої сріблястої равлячої слинки.
Аліса помітила, що равлики - зірки в небі теж збільшуються. Їх господарі, підглядаючи за цим процесом з мушель, дуже з того тішились.
-Цікаво, чи є моя зірочка на небі?- подумала Аліса, виглядаючи зі своєї мушлі.
Десь далеко - далеко була ледь помітна крапочка, схожа на її равлика. А може то просто була кісточка від вишні?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
