Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.18
03:59
Поганий правнуче!
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,
2026.06.17
22:45
Борис Скорбін (1904-1972; народився й провів молодість в Україні)
Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.
Наш паровозе, мчи притьма,
Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.
Наш паровозе, мчи притьма,
2026.06.17
21:35
неминучість намагається
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно
2026.06.17
20:26
Я брав круті пороги без вагань,
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.
Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.
Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети
2026.06.17
13:46
У день сонцестояння,
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:
2026.06.17
12:04
Мені часу, напевно, ніколи не стане.
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.
Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.
Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,
2026.06.17
09:34
Чумацький шлях як ніч ,як сон
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,
2026.06.17
09:11
Безпорадний погляд,
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.
2026.06.17
07:36
На столі смачний сніданок
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсяки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсяки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
2026.06.17
04:21
Учора на потьмареному небі
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
2026.06.17
01:55
Ці вечори лишаються моїми,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
2026.06.17
00:09
Вусаті норовисті кентаври
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,
2026.06.16
22:20
віє вітер, крізь холодну зливу
вгорі же сніг, вірогідно, сніг
те ж обличчя, на віконнім склі
неспішна ніч. та ж неспішна ніч
шум незнайомців, байдужий моїм думкам
ще один буремний день на порозі
я тим живу, щоб нам лежать удвох без тям
вгорі же сніг, вірогідно, сніг
те ж обличчя, на віконнім склі
неспішна ніч. та ж неспішна ніч
шум незнайомців, байдужий моїм думкам
ще один буремний день на порозі
я тим живу, щоб нам лежать удвох без тям
2026.06.16
21:42
усякі наші танці
у пам’яті далекій
і румба і сіртакі
чи трохи джітербеґ
усі мої прозріння
давалися нелегко
кого за руку брав я
і де вони тепер
у пам’яті далекій
і румба і сіртакі
чи трохи джітербеґ
усі мої прозріння
давалися нелегко
кого за руку брав я
і де вони тепер
2026.06.16
21:18
Тротуар в позолоті –
Квітне жовта акація.
Біла травень відкрила,
А сестрі випав червень.
Дерева без борні
Віддають одне одному
Небесами призначену чергу...
Нам би вчитись і вчитись
Квітне жовта акація.
Біла травень відкрила,
А сестрі випав червень.
Дерева без борні
Віддають одне одному
Небесами призначену чергу...
Нам би вчитись і вчитись
2026.06.16
11:56
Нарешті я нормально висплюсь
За сотні років на землі.
Проступить правда, наче листя.
Прийдуть далекі кораблі.
Примірю я слова на виріст,
Долаючи нові щаблі.
Нарешті правда переможе,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...За сотні років на землі.
Проступить правда, наче листя.
Прийдуть далекі кораблі.
Примірю я слова на виріст,
Долаючи нові щаблі.
Нарешті правда переможе,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аліса Серпень /
Проза
ПЕРША НІЧ (ІІ)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПЕРША НІЧ (ІІ)
Перша ніч у країні Пташиних Мрій виявилася неспокійною.
Опівночі Алісу розбудив стук у двері. Відчинивши мушлю, вона побачила сором»язливо усміхненого равлика з борідкою.Равлик назвався Машею, хоча був більше схожий на Мишо. Привітавшись, він запросив Алісу в гості. Це трохи здивувало дівчинку, бо до цієї пори у країні ПМ на неї ніхто не звертав уваги. Аліса подякувала, але вімовилась. Тоді равлик Маша почав запрошувати в гості пенька, що стояв поруч з Алісиною мушлею. З якоїсь дивної причини цей пень видався йому Алісиним татком. Равлик Маша дуже знітився, коли дізнався, що Аліса тут сама самісінька, без тата і мами. Він ще раз дивно подивився на злощасний пеньок і зник.
Після цієї події Аліса довго не могла заснути, лише вранці до неї прийшов очікуваний сон.Але мріям дівчинки відіспатися після хвилюючих подій останньої доби не судилося справдитися. Рано вранці її розбудило якесь дивне пискливе шурхотіння. Визирнувши з мушлі, Аліса побачила як равлик, що називав себе Сонцем,тягне до рухливої жовтої доріжки кілька великих валізок. Вони мабуть були важкенними, бо до денця кожної були прилаштовані невеличкі коліщатка.Ті коліщатка і створювали ефект пискливого шурхотіння.
Несподіваний вранішній шум троха розсердив дівчинку, але вона була вихована і ласкаво привіталася з равликом Сонцем. Та воно було не в настрої і обурено пробуркотіло щось у відповідь на незнайомій мові. І навіть зажадало від когось пояснень до чогось.
Аліса подивилася вгору. Небо було ясним. Равлики – зірки не закрили його ще своїми рейтингами. Сівши на старенький пеньок, який равлику Маші щойно здався татком, Аліса чомусь відчула себе незатишно. Країна Пташиних мрій виявилась не такою, якою її уявляла Аліса. Але дівчинка була не з тих, кого лякають труднощі Адже вона вже побувала у Задзеркаллі, де кожного дня відрубували комусь голову і то не злякалася. Тож Аліса дістала з кишеньки маленький записничок і на маленькому аркуші написала ОГОЛОШЕННЯ
Равлики – початківці, єднайтеся!
Потім подумала і підписалася: Аліса.
Після цього вона пришпилила оголошення до пенька голкою, яку знайшла поруч у траві. Мабуть її загубив один з тих їжачків, які чмихаючи вже кілька разів пробігали повз Алісиного пенька, удаючи, ніби не помічають хоробру дівчинку.
Опівночі Алісу розбудив стук у двері. Відчинивши мушлю, вона побачила сором»язливо усміхненого равлика з борідкою.Равлик назвався Машею, хоча був більше схожий на Мишо. Привітавшись, він запросив Алісу в гості. Це трохи здивувало дівчинку, бо до цієї пори у країні ПМ на неї ніхто не звертав уваги. Аліса подякувала, але вімовилась. Тоді равлик Маша почав запрошувати в гості пенька, що стояв поруч з Алісиною мушлею. З якоїсь дивної причини цей пень видався йому Алісиним татком. Равлик Маша дуже знітився, коли дізнався, що Аліса тут сама самісінька, без тата і мами. Він ще раз дивно подивився на злощасний пеньок і зник.
Після цієї події Аліса довго не могла заснути, лише вранці до неї прийшов очікуваний сон.Але мріям дівчинки відіспатися після хвилюючих подій останньої доби не судилося справдитися. Рано вранці її розбудило якесь дивне пискливе шурхотіння. Визирнувши з мушлі, Аліса побачила як равлик, що називав себе Сонцем,тягне до рухливої жовтої доріжки кілька великих валізок. Вони мабуть були важкенними, бо до денця кожної були прилаштовані невеличкі коліщатка.Ті коліщатка і створювали ефект пискливого шурхотіння.
Несподіваний вранішній шум троха розсердив дівчинку, але вона була вихована і ласкаво привіталася з равликом Сонцем. Та воно було не в настрої і обурено пробуркотіло щось у відповідь на незнайомій мові. І навіть зажадало від когось пояснень до чогось.
Аліса подивилася вгору. Небо було ясним. Равлики – зірки не закрили його ще своїми рейтингами. Сівши на старенький пеньок, який равлику Маші щойно здався татком, Аліса чомусь відчула себе незатишно. Країна Пташиних мрій виявилась не такою, якою її уявляла Аліса. Але дівчинка була не з тих, кого лякають труднощі Адже вона вже побувала у Задзеркаллі, де кожного дня відрубували комусь голову і то не злякалася. Тож Аліса дістала з кишеньки маленький записничок і на маленькому аркуші написала ОГОЛОШЕННЯ
Равлики – початківці, єднайтеся!
Потім подумала і підписалася: Аліса.
Після цього вона пришпилила оголошення до пенька голкою, яку знайшла поруч у траві. Мабуть її загубив один з тих їжачків, які чмихаючи вже кілька разів пробігали повз Алісиного пенька, удаючи, ніби не помічають хоробру дівчинку.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
| Найвища оцінка | Олександр Комаров | 5.5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
| Найнижча оцінка | Макс Непорада | 5.25 | Майстер-клас / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
