Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.24
11:59
Я залишу усі двері навстіж
Для усіх пропащих і бичів,
Розмалюю стіни, наче Нарбут,
Не знайшовши до небес ключів.
Душу для вітрів усіх відкрию.
Хай панує хуга, як мана.
І знайду у попелі надію.
Для усіх пропащих і бичів,
Розмалюю стіни, наче Нарбут,
Не знайшовши до небес ключів.
Душу для вітрів усіх відкрию.
Хай панує хуга, як мана.
І знайду у попелі надію.
2026.03.24
06:25
Сонця подихи гарячі
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.
2026.03.23
21:20
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2026.03.23
15:48
Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
2026.03.23
13:23
Вони у згадах не для втіхи –
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
А судноплавству не навчали
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
А судноплавству не навчали
2026.03.23
11:25
Я так хотів
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
2026.03.23
09:36
Допоки є мама у сина,
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
2026.03.23
07:25
Мене зустріли, як належить
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
2026.03.22
23:00
замість ПІСЛЯМОВИ)
Тепер вони троє – мати та її соколи – спочивають у безіменних могилах, але їхні душі щоночі повертаються до Свято-Іллінської церкви, де колись Розанда присягала Тимошеві на вірність.
2026.03.22
17:34
Старий шинок над дорогу недалік Полтави.
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
2026.03.22
15:33
Поки наша колегіальна система не працює, перед "амбразурою" доводиться бути мені, і вихідними днями я маю право на свої маневри у переміщенні.
Сьогодні закінчується тижневе коло, а якими справами буду зайнятий завтра, сказати складно. С
2026.03.22
13:41
То як забути? Чи можливо?
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
2026.03.22
12:50
Цукор-рафінад корисний тим, що його важче переплутати з сіллю.
Ідеальний жіночий стан – коли 90х60х90, ідеальний чоловічий стан – коли 3 по 100.
Краще нехай шкварчить олія на пательні, ніж шкварчить жінка з пательнею.
Струнким жінкам так би пасув
2026.03.22
12:18
Колись в осінній глибині
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.
В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.
В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді
2026.03.22
11:29
Любив тебе я тоді
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...
2026.03.22
10:09
Я сонцю вклоняюсь нині,
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.
Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.
Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аліса Серпень /
Проза
ПЕРША НІЧ (ІІ)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПЕРША НІЧ (ІІ)
Перша ніч у країні Пташиних Мрій виявилася неспокійною.
Опівночі Алісу розбудив стук у двері. Відчинивши мушлю, вона побачила сором»язливо усміхненого равлика з борідкою.Равлик назвався Машею, хоча був більше схожий на Мишо. Привітавшись, він запросив Алісу в гості. Це трохи здивувало дівчинку, бо до цієї пори у країні ПМ на неї ніхто не звертав уваги. Аліса подякувала, але вімовилась. Тоді равлик Маша почав запрошувати в гості пенька, що стояв поруч з Алісиною мушлею. З якоїсь дивної причини цей пень видався йому Алісиним татком. Равлик Маша дуже знітився, коли дізнався, що Аліса тут сама самісінька, без тата і мами. Він ще раз дивно подивився на злощасний пеньок і зник.
Після цієї події Аліса довго не могла заснути, лише вранці до неї прийшов очікуваний сон.Але мріям дівчинки відіспатися після хвилюючих подій останньої доби не судилося справдитися. Рано вранці її розбудило якесь дивне пискливе шурхотіння. Визирнувши з мушлі, Аліса побачила як равлик, що називав себе Сонцем,тягне до рухливої жовтої доріжки кілька великих валізок. Вони мабуть були важкенними, бо до денця кожної були прилаштовані невеличкі коліщатка.Ті коліщатка і створювали ефект пискливого шурхотіння.
Несподіваний вранішній шум троха розсердив дівчинку, але вона була вихована і ласкаво привіталася з равликом Сонцем. Та воно було не в настрої і обурено пробуркотіло щось у відповідь на незнайомій мові. І навіть зажадало від когось пояснень до чогось.
Аліса подивилася вгору. Небо було ясним. Равлики – зірки не закрили його ще своїми рейтингами. Сівши на старенький пеньок, який равлику Маші щойно здався татком, Аліса чомусь відчула себе незатишно. Країна Пташиних мрій виявилась не такою, якою її уявляла Аліса. Але дівчинка була не з тих, кого лякають труднощі Адже вона вже побувала у Задзеркаллі, де кожного дня відрубували комусь голову і то не злякалася. Тож Аліса дістала з кишеньки маленький записничок і на маленькому аркуші написала ОГОЛОШЕННЯ
Равлики – початківці, єднайтеся!
Потім подумала і підписалася: Аліса.
Після цього вона пришпилила оголошення до пенька голкою, яку знайшла поруч у траві. Мабуть її загубив один з тих їжачків, які чмихаючи вже кілька разів пробігали повз Алісиного пенька, удаючи, ніби не помічають хоробру дівчинку.
Опівночі Алісу розбудив стук у двері. Відчинивши мушлю, вона побачила сором»язливо усміхненого равлика з борідкою.Равлик назвався Машею, хоча був більше схожий на Мишо. Привітавшись, він запросив Алісу в гості. Це трохи здивувало дівчинку, бо до цієї пори у країні ПМ на неї ніхто не звертав уваги. Аліса подякувала, але вімовилась. Тоді равлик Маша почав запрошувати в гості пенька, що стояв поруч з Алісиною мушлею. З якоїсь дивної причини цей пень видався йому Алісиним татком. Равлик Маша дуже знітився, коли дізнався, що Аліса тут сама самісінька, без тата і мами. Він ще раз дивно подивився на злощасний пеньок і зник.
Після цієї події Аліса довго не могла заснути, лише вранці до неї прийшов очікуваний сон.Але мріям дівчинки відіспатися після хвилюючих подій останньої доби не судилося справдитися. Рано вранці її розбудило якесь дивне пискливе шурхотіння. Визирнувши з мушлі, Аліса побачила як равлик, що називав себе Сонцем,тягне до рухливої жовтої доріжки кілька великих валізок. Вони мабуть були важкенними, бо до денця кожної були прилаштовані невеличкі коліщатка.Ті коліщатка і створювали ефект пискливого шурхотіння.
Несподіваний вранішній шум троха розсердив дівчинку, але вона була вихована і ласкаво привіталася з равликом Сонцем. Та воно було не в настрої і обурено пробуркотіло щось у відповідь на незнайомій мові. І навіть зажадало від когось пояснень до чогось.
Аліса подивилася вгору. Небо було ясним. Равлики – зірки не закрили його ще своїми рейтингами. Сівши на старенький пеньок, який равлику Маші щойно здався татком, Аліса чомусь відчула себе незатишно. Країна Пташиних мрій виявилась не такою, якою її уявляла Аліса. Але дівчинка була не з тих, кого лякають труднощі Адже вона вже побувала у Задзеркаллі, де кожного дня відрубували комусь голову і то не злякалася. Тож Аліса дістала з кишеньки маленький записничок і на маленькому аркуші написала ОГОЛОШЕННЯ
Равлики – початківці, єднайтеся!
Потім подумала і підписалася: Аліса.
Після цього вона пришпилила оголошення до пенька голкою, яку знайшла поруч у траві. Мабуть її загубив один з тих їжачків, які чмихаючи вже кілька разів пробігали повз Алісиного пенька, удаючи, ніби не помічають хоробру дівчинку.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
| Найвища оцінка | Олександр Комаров | 5.5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
| Найнижча оцінка | Макс Непорада | 5.25 | Майстер-клас / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
