Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.19
23:17
Насипана Юрку могила*
колись, багато літ тому,
але і досі в ній та сила,
що Бог послав тоді йому.
Тож хочу жити в тій країні
де весь народ – одна сім’я,
в козацькому зростать корінні,
колись, багато літ тому,
але і досі в ній та сила,
що Бог послав тоді йому.
Тож хочу жити в тій країні
де весь народ – одна сім’я,
в козацькому зростать корінні,
2026.04.19
22:59
Вона умовчує тайноти -
вино немов
у часі вистояне в гротах -
якось бо мо'....
бо може мить прийде дозріла -
хтось надіп'є
на смак терпке, з дубових діжок,
вино оте.
вино немов
у часі вистояне в гротах -
якось бо мо'....
бо може мить прийде дозріла -
хтось надіп'є
на смак терпке, з дубових діжок,
вино оте.
2026.04.19
21:32
Нескінченні, тривалі дощі
І сльота, ніби магма мовчання.
Так вода досягає душі
У бездушнім німім проминанні.
Так вода досягає єства,
Найсвятіших основ і законів.
І народиться думка жива
І сльота, ніби магма мовчання.
Так вода досягає душі
У бездушнім німім проминанні.
Так вода досягає єства,
Найсвятіших основ і законів.
І народиться думка жива
2026.04.19
18:56
Сакура біла розквітла!
Світло зробилось і чисто.
Звуки і запахи квітня
легко котились крізь місто.
Ей, зупинись незнайомцю
і охмілій з її світла.
Місто скорилося сонцю —
Світло зробилось і чисто.
Звуки і запахи квітня
легко котились крізь місто.
Ей, зупинись незнайомцю
і охмілій з її світла.
Місто скорилося сонцю —
2026.04.19
17:21
Вона завітала під час вересневих дощів,
Коли все свистіло й жбурляло під ламаним дахом.
Чим міг пригостити її я в квартирі своїй?
Вином молодим та густим обліпиховим чаєм.
Вона не просила ніколи мене ні про що,
Дивилась в вікно, як стікають потока
Коли все свистіло й жбурляло під ламаним дахом.
Чим міг пригостити її я в квартирі своїй?
Вином молодим та густим обліпиховим чаєм.
Вона не просила ніколи мене ні про що,
Дивилась в вікно, як стікають потока
2026.04.19
17:19
Над рікою туман висить.
Промайне, може, часом тінь.
Чи то птах який пролетить,
Чи то форкне в тумані кінь.
Попід верби вогонь горить,
Хтось багаття в траві розклав.
Дим в тумані не розрізнить.
Мабуть, хтось на спочинок став.
Промайне, може, часом тінь.
Чи то птах який пролетить,
Чи то форкне в тумані кінь.
Попід верби вогонь горить,
Хтось багаття в траві розклав.
Дим в тумані не розрізнить.
Мабуть, хтось на спочинок став.
2026.04.19
17:13
Найбільша країна виявилася тупо найширшою.
Дебіл таки добився свого - його добили.
Любов до ближнього реклами не потребує.
Якби правда не була гіркою, на неї перестали б звертати увагу.
Золота середина добряче підгнила від часу.
Гуманність
2026.04.19
11:03
Вимотуєш байдужістю, мовчиш -
Стає далекою для нас торішня близькість.
Твоя безпристрасність нагадує фетиш.
А наше спільне де могло подітись?
Направду може бути все страшніш -
До царства тіней ти зійшла ще взимку,
А я не знав, і слухав La Mattchic
Стає далекою для нас торішня близькість.
Твоя безпристрасність нагадує фетиш.
А наше спільне де могло подітись?
Направду може бути все страшніш -
До царства тіней ти зійшла ще взимку,
А я не знав, і слухав La Mattchic
2026.04.18
22:13
Весна-рясна, схопила серце в руки,
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.
Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.
Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки
2026.04.18
21:00
мої мізки тобі не машина
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска
2026.04.18
19:57
Ідуть у засвіти поети
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,
2026.04.18
19:50
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,
2026.04.18
18:01
А у місті богами забутому,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?
Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?
Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,
2026.04.18
17:34
Насипані кургани* милі,
бо серце міць бере від них
і воскресає в новій силі
вогнем курганів вікових.
Як сонце в хмарах чи туманах
дає лиш знать, що є воно,
так і Жар-птиця в цих курганах
бо серце міць бере від них
і воскресає в новій силі
вогнем курганів вікових.
Як сонце в хмарах чи туманах
дає лиш знать, що є воно,
так і Жар-птиця в цих курганах
2026.04.18
13:44
І
Неповторимі доля і судьба
і очевидно – це одне й те саме,
як човник із паперу – орігамі,
так само, як життя – це боротьба,
як сум, жура і туга – це журба
поета над печальними рядками...
...............................
Неповторимі доля і судьба
і очевидно – це одне й те саме,
як човник із паперу – орігамі,
так само, як життя – це боротьба,
як сум, жура і туга – це журба
поета над печальними рядками...
...............................
2026.04.18
13:06
У Музеї Заповіту в Переяславі презентували акварель «Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» Тараса Шевченка, яка тривалий час вважалася втраченою.
Комплексна експертиза підтвердила: картину створено у 1840-х роках, і вона належить пензлю Кобзаря.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Комплексна експертиза підтвердила: картину створено у 1840-х роках, і вона належить пензлю Кобзаря.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аліса Серпень /
Проза
ПЕРША НІЧ (ІІ)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПЕРША НІЧ (ІІ)
Перша ніч у країні Пташиних Мрій виявилася неспокійною.
Опівночі Алісу розбудив стук у двері. Відчинивши мушлю, вона побачила сором»язливо усміхненого равлика з борідкою.Равлик назвався Машею, хоча був більше схожий на Мишо. Привітавшись, він запросив Алісу в гості. Це трохи здивувало дівчинку, бо до цієї пори у країні ПМ на неї ніхто не звертав уваги. Аліса подякувала, але вімовилась. Тоді равлик Маша почав запрошувати в гості пенька, що стояв поруч з Алісиною мушлею. З якоїсь дивної причини цей пень видався йому Алісиним татком. Равлик Маша дуже знітився, коли дізнався, що Аліса тут сама самісінька, без тата і мами. Він ще раз дивно подивився на злощасний пеньок і зник.
Після цієї події Аліса довго не могла заснути, лише вранці до неї прийшов очікуваний сон.Але мріям дівчинки відіспатися після хвилюючих подій останньої доби не судилося справдитися. Рано вранці її розбудило якесь дивне пискливе шурхотіння. Визирнувши з мушлі, Аліса побачила як равлик, що називав себе Сонцем,тягне до рухливої жовтої доріжки кілька великих валізок. Вони мабуть були важкенними, бо до денця кожної були прилаштовані невеличкі коліщатка.Ті коліщатка і створювали ефект пискливого шурхотіння.
Несподіваний вранішній шум троха розсердив дівчинку, але вона була вихована і ласкаво привіталася з равликом Сонцем. Та воно було не в настрої і обурено пробуркотіло щось у відповідь на незнайомій мові. І навіть зажадало від когось пояснень до чогось.
Аліса подивилася вгору. Небо було ясним. Равлики – зірки не закрили його ще своїми рейтингами. Сівши на старенький пеньок, який равлику Маші щойно здався татком, Аліса чомусь відчула себе незатишно. Країна Пташиних мрій виявилась не такою, якою її уявляла Аліса. Але дівчинка була не з тих, кого лякають труднощі Адже вона вже побувала у Задзеркаллі, де кожного дня відрубували комусь голову і то не злякалася. Тож Аліса дістала з кишеньки маленький записничок і на маленькому аркуші написала ОГОЛОШЕННЯ
Равлики – початківці, єднайтеся!
Потім подумала і підписалася: Аліса.
Після цього вона пришпилила оголошення до пенька голкою, яку знайшла поруч у траві. Мабуть її загубив один з тих їжачків, які чмихаючи вже кілька разів пробігали повз Алісиного пенька, удаючи, ніби не помічають хоробру дівчинку.
Опівночі Алісу розбудив стук у двері. Відчинивши мушлю, вона побачила сором»язливо усміхненого равлика з борідкою.Равлик назвався Машею, хоча був більше схожий на Мишо. Привітавшись, він запросив Алісу в гості. Це трохи здивувало дівчинку, бо до цієї пори у країні ПМ на неї ніхто не звертав уваги. Аліса подякувала, але вімовилась. Тоді равлик Маша почав запрошувати в гості пенька, що стояв поруч з Алісиною мушлею. З якоїсь дивної причини цей пень видався йому Алісиним татком. Равлик Маша дуже знітився, коли дізнався, що Аліса тут сама самісінька, без тата і мами. Він ще раз дивно подивився на злощасний пеньок і зник.
Після цієї події Аліса довго не могла заснути, лише вранці до неї прийшов очікуваний сон.Але мріям дівчинки відіспатися після хвилюючих подій останньої доби не судилося справдитися. Рано вранці її розбудило якесь дивне пискливе шурхотіння. Визирнувши з мушлі, Аліса побачила як равлик, що називав себе Сонцем,тягне до рухливої жовтої доріжки кілька великих валізок. Вони мабуть були важкенними, бо до денця кожної були прилаштовані невеличкі коліщатка.Ті коліщатка і створювали ефект пискливого шурхотіння.
Несподіваний вранішній шум троха розсердив дівчинку, але вона була вихована і ласкаво привіталася з равликом Сонцем. Та воно було не в настрої і обурено пробуркотіло щось у відповідь на незнайомій мові. І навіть зажадало від когось пояснень до чогось.
Аліса подивилася вгору. Небо було ясним. Равлики – зірки не закрили його ще своїми рейтингами. Сівши на старенький пеньок, який равлику Маші щойно здався татком, Аліса чомусь відчула себе незатишно. Країна Пташиних мрій виявилась не такою, якою її уявляла Аліса. Але дівчинка була не з тих, кого лякають труднощі Адже вона вже побувала у Задзеркаллі, де кожного дня відрубували комусь голову і то не злякалася. Тож Аліса дістала з кишеньки маленький записничок і на маленькому аркуші написала ОГОЛОШЕННЯ
Равлики – початківці, єднайтеся!
Потім подумала і підписалася: Аліса.
Після цього вона пришпилила оголошення до пенька голкою, яку знайшла поруч у траві. Мабуть її загубив один з тих їжачків, які чмихаючи вже кілька разів пробігали повз Алісиного пенька, удаючи, ніби не помічають хоробру дівчинку.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
| Найвища оцінка | Олександр Комаров | 5.5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
| Найнижча оцінка | Макс Непорада | 5.25 | Майстер-клас / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
