Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.12
13:49
Коли впаду в твої обійми,
В іржавих латах бурний принц,
Відчую ласку провидіння
І глибину твоїх зіниць.
Лише у єдності з тобою
Відчую повноту буття,
Мов чашу, сповнену любов'ю,
В іржавих латах бурний принц,
Відчую ласку провидіння
І глибину твоїх зіниць.
Лише у єдності з тобою
Відчую повноту буття,
Мов чашу, сповнену любов'ю,
2026.05.12
12:37
Не дивись на мене хтивими очима,
чоловіче ласий до принадних втіх.
Я була дев'ятим царством пілігрима
і того, хто вранці з подругою втік.
Чарівний романтик Музу в мені бачив,
а художник Єву з яблуком спокус.
Я зривала мальви зоряних побачень,
чоловіче ласий до принадних втіх.
Я була дев'ятим царством пілігрима
і того, хто вранці з подругою втік.
Чарівний романтик Музу в мені бачив,
а художник Єву з яблуком спокус.
Я зривала мальви зоряних побачень,
2026.05.12
11:33
Світ розколовся, то що ж він приніС?
Правду сьогодні крихку. Ллється кроВ.
Всупереч світлу, любові й веснІ,
Дехто годує війни чорний роТ.
Між берегами потвора косаР
Косить життя і вже ставить таврО.
Бога забули? - Поширює скаЗ.
Правду сьогодні крихку. Ллється кроВ.
Всупереч світлу, любові й веснІ,
Дехто годує війни чорний роТ.
Між берегами потвора косаР
Косить життя і вже ставить таврО.
Бога забули? - Поширює скаЗ.
2026.05.12
10:24
травня славетний український художник Іван МАРЧУК зустрічає свій 90-літній ювілей.
Вітаємо!
Унікальний митець потрапив до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», створивши неповторний стиль у живопису, що сам жартома назвав «пльонтанізм» - від
Вітаємо!
Унікальний митець потрапив до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», створивши неповторний стиль у живопису, що сам жартома назвав «пльонтанізм» - від
2026.05.12
09:57
Забери-но від мене байдужості сіль-
Розсипати позаду, чи сіяти поруч -
Ось росте конюшина під ноги праворуч
І горобчик ховається ранком у хміль ,
Щоби легше було витягати зі скронь
Думку довгу марку у зростаючій болі ,
Наче казку для тих, що шукають
Розсипати позаду, чи сіяти поруч -
Ось росте конюшина під ноги праворуч
І горобчик ховається ранком у хміль ,
Щоби легше було витягати зі скронь
Думку довгу марку у зростаючій болі ,
Наче казку для тих, що шукають
2026.05.12
08:20
віршики
бігали за мною
мов ті цуценята за сукою
яка їм поставила світ
їх не було забагато
ні разу
їх було саме доста
вони були трохи різні
бігали за мною
мов ті цуценята за сукою
яка їм поставила світ
їх не було забагато
ні разу
їх було саме доста
вони були трохи різні
2026.05.12
07:14
Відкрий цю сповідь пам’яті, де літери викувані зі сталі та напоєні хмелем соковитих прибережних трав, де за кожним рядком літопису б’ється живе, неспокійне серце. Це не просто оповідь про князів та їхні престоли. Це мова про шлях людини, яка вчилася бути
2026.05.12
05:59
Сповита тишею імла
Село зусюди облягла
І стишилися вулиці, й двори,
І звично місяць виглянув згори
На опустілий швидко шлях,
Що пилом давнішнім пропах,
А зараз в теплій куряві принишк,
Бо, певно, сон усім приносить зиск...
Село зусюди облягла
І стишилися вулиці, й двори,
І звично місяць виглянув згори
На опустілий швидко шлях,
Що пилом давнішнім пропах,
А зараз в теплій куряві принишк,
Бо, певно, сон усім приносить зиск...
2026.05.12
01:09
Я так хочу з тобою зустрітись,
Я так хочу тебе обійняти!
Та у тебе маленькі діти,
Й тобі потрібно їх вкласти спати.
А вранці ти їх везеш до школи,
І забираєш їх по обіді,
Ми ж не стрінемось так ніколи,
Я так хочу тебе обійняти!
Та у тебе маленькі діти,
Й тобі потрібно їх вкласти спати.
А вранці ти їх везеш до школи,
І забираєш їх по обіді,
Ми ж не стрінемось так ніколи,
2026.05.12
00:23
Скільки москаля Європою не годуй, а він усе одно в Азію дивиться.
Насильна дружба гірша за ворожнечу.
Сильних історія навчає, слабких – повчає.
Коли Україна в небезпеці, хтось рятує Україну, хтось рятує свою шкуру, а хтось непогано заробляє і на
2026.05.11
21:55
Ми йшли за возами, зорі сяяли блякло.
Розпечену магму палила у надрах журба.
І степ нас поглинув, і поклав на ковадло,
на сонцесяйне ковадло, на ковилових горбах.
Нашу плоть, шкарубку від жаги степової,
болючим дотиком майстер натхненний плекав,
і
Розпечену магму палила у надрах журба.
І степ нас поглинув, і поклав на ковадло,
на сонцесяйне ковадло, на ковилових горбах.
Нашу плоть, шкарубку від жаги степової,
болючим дотиком майстер натхненний плекав,
і
2026.05.11
20:20
Як на Сайпрес Авеню
Ускочивши в дитячу наче маячню
Обцасів цокання бруківкою
Форд і Фіцрой, і мадам Жорж
І солдат, собі крокує сном
У капелюсі, у літах, пиє вино
І солодкий ток парфума віє крізь
Ночей холодний шалімар
Ускочивши в дитячу наче маячню
Обцасів цокання бруківкою
Форд і Фіцрой, і мадам Жорж
І солдат, собі крокує сном
У капелюсі, у літах, пиє вино
І солодкий ток парфума віє крізь
Ночей холодний шалімар
2026.05.11
19:49
…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по
2026.05.11
16:53
Довго тримав у секреті
Звичку свою непросту.
Хочу сказати відверто
Мамі про ознаку ту.
Тільки не знаю, як буде:
Радісно чи у жалю.
Слів для розмови бракує,
Звичку свою непросту.
Хочу сказати відверто
Мамі про ознаку ту.
Тільки не знаю, як буде:
Радісно чи у жалю.
Слів для розмови бракує,
2026.05.11
13:55
Відлуння віршів, тихе та пісенне -
Присвята осені, шляхетній дамі.
У пошуках розради і натхнення
Пливе душа осінніми шляхами.
У вересні тепла ще буде вдосталь...
Цей спадок від усміхненого літа
Зігріє серце... Тільки болем гострим
Присвята осені, шляхетній дамі.
У пошуках розради і натхнення
Пливе душа осінніми шляхами.
У вересні тепла ще буде вдосталь...
Цей спадок від усміхненого літа
Зігріє серце... Тільки болем гострим
2026.05.11
12:42
Забута стежка заростає
Важким солідним лопухом.
Забута стежка, як питання
Чи у житті різкий надлом.
Забута стежка вкрита мохом,
Травою, пилом забуття.
Не заростуть чортополохом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Важким солідним лопухом.
Забута стежка, як питання
Чи у житті різкий надлом.
Забута стежка вкрита мохом,
Травою, пилом забуття.
Не заростуть чортополохом
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аліса Серпень /
Проза
ПЕРША НІЧ (ІІ)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПЕРША НІЧ (ІІ)
Перша ніч у країні Пташиних Мрій виявилася неспокійною.
Опівночі Алісу розбудив стук у двері. Відчинивши мушлю, вона побачила сором»язливо усміхненого равлика з борідкою.Равлик назвався Машею, хоча був більше схожий на Мишо. Привітавшись, він запросив Алісу в гості. Це трохи здивувало дівчинку, бо до цієї пори у країні ПМ на неї ніхто не звертав уваги. Аліса подякувала, але вімовилась. Тоді равлик Маша почав запрошувати в гості пенька, що стояв поруч з Алісиною мушлею. З якоїсь дивної причини цей пень видався йому Алісиним татком. Равлик Маша дуже знітився, коли дізнався, що Аліса тут сама самісінька, без тата і мами. Він ще раз дивно подивився на злощасний пеньок і зник.
Після цієї події Аліса довго не могла заснути, лише вранці до неї прийшов очікуваний сон.Але мріям дівчинки відіспатися після хвилюючих подій останньої доби не судилося справдитися. Рано вранці її розбудило якесь дивне пискливе шурхотіння. Визирнувши з мушлі, Аліса побачила як равлик, що називав себе Сонцем,тягне до рухливої жовтої доріжки кілька великих валізок. Вони мабуть були важкенними, бо до денця кожної були прилаштовані невеличкі коліщатка.Ті коліщатка і створювали ефект пискливого шурхотіння.
Несподіваний вранішній шум троха розсердив дівчинку, але вона була вихована і ласкаво привіталася з равликом Сонцем. Та воно було не в настрої і обурено пробуркотіло щось у відповідь на незнайомій мові. І навіть зажадало від когось пояснень до чогось.
Аліса подивилася вгору. Небо було ясним. Равлики – зірки не закрили його ще своїми рейтингами. Сівши на старенький пеньок, який равлику Маші щойно здався татком, Аліса чомусь відчула себе незатишно. Країна Пташиних мрій виявилась не такою, якою її уявляла Аліса. Але дівчинка була не з тих, кого лякають труднощі Адже вона вже побувала у Задзеркаллі, де кожного дня відрубували комусь голову і то не злякалася. Тож Аліса дістала з кишеньки маленький записничок і на маленькому аркуші написала ОГОЛОШЕННЯ
Равлики – початківці, єднайтеся!
Потім подумала і підписалася: Аліса.
Після цього вона пришпилила оголошення до пенька голкою, яку знайшла поруч у траві. Мабуть її загубив один з тих їжачків, які чмихаючи вже кілька разів пробігали повз Алісиного пенька, удаючи, ніби не помічають хоробру дівчинку.
Опівночі Алісу розбудив стук у двері. Відчинивши мушлю, вона побачила сором»язливо усміхненого равлика з борідкою.Равлик назвався Машею, хоча був більше схожий на Мишо. Привітавшись, він запросив Алісу в гості. Це трохи здивувало дівчинку, бо до цієї пори у країні ПМ на неї ніхто не звертав уваги. Аліса подякувала, але вімовилась. Тоді равлик Маша почав запрошувати в гості пенька, що стояв поруч з Алісиною мушлею. З якоїсь дивної причини цей пень видався йому Алісиним татком. Равлик Маша дуже знітився, коли дізнався, що Аліса тут сама самісінька, без тата і мами. Він ще раз дивно подивився на злощасний пеньок і зник.
Після цієї події Аліса довго не могла заснути, лише вранці до неї прийшов очікуваний сон.Але мріям дівчинки відіспатися після хвилюючих подій останньої доби не судилося справдитися. Рано вранці її розбудило якесь дивне пискливе шурхотіння. Визирнувши з мушлі, Аліса побачила як равлик, що називав себе Сонцем,тягне до рухливої жовтої доріжки кілька великих валізок. Вони мабуть були важкенними, бо до денця кожної були прилаштовані невеличкі коліщатка.Ті коліщатка і створювали ефект пискливого шурхотіння.
Несподіваний вранішній шум троха розсердив дівчинку, але вона була вихована і ласкаво привіталася з равликом Сонцем. Та воно було не в настрої і обурено пробуркотіло щось у відповідь на незнайомій мові. І навіть зажадало від когось пояснень до чогось.
Аліса подивилася вгору. Небо було ясним. Равлики – зірки не закрили його ще своїми рейтингами. Сівши на старенький пеньок, який равлику Маші щойно здався татком, Аліса чомусь відчула себе незатишно. Країна Пташиних мрій виявилась не такою, якою її уявляла Аліса. Але дівчинка була не з тих, кого лякають труднощі Адже вона вже побувала у Задзеркаллі, де кожного дня відрубували комусь голову і то не злякалася. Тож Аліса дістала з кишеньки маленький записничок і на маленькому аркуші написала ОГОЛОШЕННЯ
Равлики – початківці, єднайтеся!
Потім подумала і підписалася: Аліса.
Після цього вона пришпилила оголошення до пенька голкою, яку знайшла поруч у траві. Мабуть її загубив один з тих їжачків, які чмихаючи вже кілька разів пробігали повз Алісиного пенька, удаючи, ніби не помічають хоробру дівчинку.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
| Найвища оцінка | Олександр Комаров | 5.5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
| Найнижча оцінка | Макс Непорада | 5.25 | Майстер-клас / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
