- Не плач, я допоможу тобі, мила дівчинко, сказав Маг. Опівночі ти полетиш зі мною і побачиш те, чого ніхто і ніколи не бачив у цій країні. Ти побачиш Лігво Дракона, і Шабаш відьом, які не є відьмами, а а є лише жертвами Великої Зеленої Жаби. Цю істоту ніхто і ніколи не бачив, але час від часу вона виповзає зі свого лігва і частинками поселяється у живі істоти, будь це равлик чи людина, чи навіть сама богиня Афродіта Небесна, якій належить моє бідне серце.
І тоді з ними кояться страшні речі. Готуйся, Алісо Я прийду за тобою опівночі. Але запам’ятай: той, хто побачив це дійство, або назавжди залишає країну, або назавжди залишається у ній равликом.
Аліса залишилась одна. Оце так! - подумала вона. Домандрувалася, дівчинка…Погано тобі було сидіти вдома і читати добрі казочки про
Кроликів та котиків.
Але виходу не було. Дівчинка почала збиратися в дорогу. Вона заплела кіски, одягла найкращу сукню і почала зав’язувати черевички. Раптом у двері постукали. Перед нею стояв фіолетово – променистий равлик РеМ. Він був дуже схвильований .
Алісо, сказав РеМ, сьогодні мені наснився страшний сон. Це трапилось зі мною вперше. Раніше мені ніколи не снилося ніяких снів, бо я, взагалі то Робот- аналізатор. А нам сни не повинні снитися.
Сон, розказаний Ремом був дійсно жахливий:
"По сторонам костра были вбиты рогатки, на эти рогатки уложили отягощенные мясом шампура. Мы все еще были живы и начали корчиться. когда пламя лизнуло кожу. О, это совсем не легкая смерть и не быстрая, даже для таких хрупких и незащищенных созданий, как мы. Корчась и задыхаясь, я сумел вспомнить о том, что толкалось мне в мозг и душу, когда я шел от мертвой Алисы: это не конец, будет еще тоннель... А раз так... То когда-нибудь, где-нибудь... Пусть через тысячи лет, через все превращения и муки... Господи, прости мне хулу на тебя... Господи, воля твоя!.. "
Алісі було страшно, але вона вперто вирішила іти до кінця. Заспокоївши схвильованого РеМа, дівчинка попросила тримати за неї два схрещених пальця: вказівний і середній, це завжди допомагало у скрутних ситуаціях.
РеМ пообіцяв тримати пальці на обох руках. Потім він дав Алісі крихітний прилад з кнопочкою, який міг врятувати її у найскрутнішу хвилину. Нарешті РеМ пішов.
Стрілки годинника невпинно наближалися до 12 години ночі. Рівно о 12 .00 з*явився МАГ. Він був одягнений у червону туніку. Наказавши Алісі зменшитись до розмірів равлика, він узяв її на долоню , прошепотів магічне заклинання, якому його навчила колишня богиня Афродіта Небесна:
За кудрявою горой
[умца-умца-ум-ца-ца]
Кракозябра ходіт злой
[ене-бене-карамболь]
Куріт сорную траву
[ту-ту-ру-ту-ту-ту-ту]
Патаму что ідіот...
...Трах-ібі-дох!
Все спрацювало!
Якусь мить він зовсім спрозорів і полетів, бо потрібно було поспішати. Аліса сиділа у нього на долоні.
У розщілині скель, на краю великої рівнини ПМ лісу, вже безліч років жив Дух Дракона, якому здавалося, що він сторожить Сили Землі. Як розповіли записи, знайдені у старих мурашниках, колись він був просто Драконом, який досивів до повної прозорості, і порозумітися із яким не було жодної можливості.
МАГ завжди оминав ці місця, але тепер йому потрібно було негайно рятуватися від великого нещастя, а також виконати обіцянку, яку він дав сміливій дівчинці, що сиділа у нього на правій долоні….