Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.28
20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
2026.07.28
19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
2026.07.28
19:02
Вже раки червоні і стало здаватись
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
2026.07.28
15:01
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
2026.07.28
12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
2026.07.28
11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
2026.07.28
10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
2026.07.28
07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
2026.07.28
07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo)
«У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає
2026.07.28
00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
2026.07.27
22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
2026.07.27
21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
2026.07.27
17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
2026.07.27
16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
2026.07.27
14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
2026.07.27
13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аліса Серпень /
Проза
ОСТАННЄ КОЛО (IX)
Маг робив уже третє коло над гніздом Дракона. Втретє він запросив дозвіл на посадку. Дракон зловісно мовчав. У мага закінчувалось пальне. Він почав падати вниз на гострі скелі. Аліса трималася з останніх сил.
За мить до катастрофи, Маг напнув мантію, взявшись руками за обидва кінці і упіймав вітер. Падіння уповільнилось. Вітром його однесло далі від небезпечних скель і Маг приземлився у кратері згаслого вулкана. Здавалося, небезпека катастрофи минулася. В ту ж мить повітря затріпотіло від ударів потужних крил. Поруч з Магом приземлився Великий Дракон.
- тут мала бути повітряна катастрофа. Де вона? Я прилетів за трофеями, - сказав Драк.
- катастрофи немає, сказала Аліса, але я Вам подарую замість трофеїв свій іграшковий годинничок.
Драк розчаровано погодився. Він почепив годинничок на палець правої ноги.
- скоро починається вистава. Ви повинні купити квитки. Сказав Драк. - але у нас немає грошей,- відповіла Аліса
- беріть у кредит під 250 відсотків річних, -запропонував Драк..
Аліса погодилась
Дракон видав квитки, пластикові кредитні картки і, підступно посміхаючись, полетів геть.
Аліса зайняла місце, щоб дивитися виставу.
Маг почав готуватися. Він витягнув з кишені пентакль, посох, меч та кубок. Тепер він мав усі масті і був справжнім старшим арканом№1 на ймення МАГ.
За хвилину на скутерах - бананах підлетіли ще два старших аркани; №2 Папесса та №3 Імператриця. Отже, їх було троє. Вистава почалася. Настала черга виходу Великої Зеленої Жаби. Аліса закрила очі від жаху. Але страхи були марними. Жаба виявилася молодою жінкою приємної зовнішності. Її видавали лиш очі, які світилися жовтим, лихим зажерливим вогнем. Вона почала тасувати аркани і кидати їх на червону скатертину. Разом з картами на стіл падали жовті іскри з Жабиних очей, отруюючи все навколо зловісним димом.
В залежності від позиції, в якій випадали аркани, мінялись їхні ролі, сутності, фізичні та ментальні тіла. За кілька хвилин Аліса побачила як вони перетворюються на Машу, богиню перемоги Ніку, богиню краси Афродіту, Вишню, Сонце, Місяць, трьох ведмедів і…багато інших сублімаційних плям та дУхів. Аліса вже збилася з рахунку і перестала розуміти хто де є і де є хто. Перетворення супроводжувалося шумом, бісівськими криками, реготом, співом, сміхом, заклинаннями, прокльонами, жартами, цитатами, освіченнями. Особливо брутальна лайка звучала, коли аркани випадали у зворотній позиції. Але Аліса, помітивши цю закономірність , закривала вуха і чекала на черговий варіант, коли аркани випадали у більш сприятливій комбінації. Дівчинка розуміла:
це діє отруйний зелений дим Зеленої Жаби і співчувала її жертвам.
Дійство тривало до сходу сонця. Як тільки перші промені торкнулися обрію, Жаба зникла, всі три аркани перетворилися на звичайних маленьких равликів, а кратер на лісову доріжку.
Алісі залишалося кілька хвилин, щоб вирішити свою долю. Вона, як попереджав Маг, повинна була визначитися, чи залишитися равликом, чи повернутися додому. Зробивши останнє зусилля, Аліса написала на рожевому листочку прощальні слова і пришпилила його до пенька. Потім вона натиснула на кнопку приладу, який отримала від РеМа. За мить вона була вже дома. За склом монітора не неї уважно дивилися знайомі равлики. Алісі здалося, ніби вони лукаво їй посміхаються.
Серпень залишився в літі. Почався Вересень.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ОСТАННЄ КОЛО (IX)
Маг робив уже третє коло над гніздом Дракона. Втретє він запросив дозвіл на посадку. Дракон зловісно мовчав. У мага закінчувалось пальне. Він почав падати вниз на гострі скелі. Аліса трималася з останніх сил.За мить до катастрофи, Маг напнув мантію, взявшись руками за обидва кінці і упіймав вітер. Падіння уповільнилось. Вітром його однесло далі від небезпечних скель і Маг приземлився у кратері згаслого вулкана. Здавалося, небезпека катастрофи минулася. В ту ж мить повітря затріпотіло від ударів потужних крил. Поруч з Магом приземлився Великий Дракон.
- тут мала бути повітряна катастрофа. Де вона? Я прилетів за трофеями, - сказав Драк.
- катастрофи немає, сказала Аліса, але я Вам подарую замість трофеїв свій іграшковий годинничок.
Драк розчаровано погодився. Він почепив годинничок на палець правої ноги.
- скоро починається вистава. Ви повинні купити квитки. Сказав Драк. - але у нас немає грошей,- відповіла Аліса
- беріть у кредит під 250 відсотків річних, -запропонував Драк..
Аліса погодилась
Дракон видав квитки, пластикові кредитні картки і, підступно посміхаючись, полетів геть.
Аліса зайняла місце, щоб дивитися виставу.
Маг почав готуватися. Він витягнув з кишені пентакль, посох, меч та кубок. Тепер він мав усі масті і був справжнім старшим арканом№1 на ймення МАГ.
За хвилину на скутерах - бананах підлетіли ще два старших аркани; №2 Папесса та №3 Імператриця. Отже, їх було троє. Вистава почалася. Настала черга виходу Великої Зеленої Жаби. Аліса закрила очі від жаху. Але страхи були марними. Жаба виявилася молодою жінкою приємної зовнішності. Її видавали лиш очі, які світилися жовтим, лихим зажерливим вогнем. Вона почала тасувати аркани і кидати їх на червону скатертину. Разом з картами на стіл падали жовті іскри з Жабиних очей, отруюючи все навколо зловісним димом.
В залежності від позиції, в якій випадали аркани, мінялись їхні ролі, сутності, фізичні та ментальні тіла. За кілька хвилин Аліса побачила як вони перетворюються на Машу, богиню перемоги Ніку, богиню краси Афродіту, Вишню, Сонце, Місяць, трьох ведмедів і…багато інших сублімаційних плям та дУхів. Аліса вже збилася з рахунку і перестала розуміти хто де є і де є хто. Перетворення супроводжувалося шумом, бісівськими криками, реготом, співом, сміхом, заклинаннями, прокльонами, жартами, цитатами, освіченнями. Особливо брутальна лайка звучала, коли аркани випадали у зворотній позиції. Але Аліса, помітивши цю закономірність , закривала вуха і чекала на черговий варіант, коли аркани випадали у більш сприятливій комбінації. Дівчинка розуміла:
це діє отруйний зелений дим Зеленої Жаби і співчувала її жертвам.
Дійство тривало до сходу сонця. Як тільки перші промені торкнулися обрію, Жаба зникла, всі три аркани перетворилися на звичайних маленьких равликів, а кратер на лісову доріжку.
Алісі залишалося кілька хвилин, щоб вирішити свою долю. Вона, як попереджав Маг, повинна була визначитися, чи залишитися равликом, чи повернутися додому. Зробивши останнє зусилля, Аліса написала на рожевому листочку прощальні слова і пришпилила його до пенька. Потім вона натиснула на кнопку приладу, який отримала від РеМа. За мить вона була вже дома. За склом монітора не неї уважно дивилися знайомі равлики. Алісі здалося, ніби вони лукаво їй посміхаються.
Серпень залишився в літі. Почався Вересень.
| Найвища оцінка | Редакція Майстерень | 6 | Любитель поезії / Майстер-клас |
| Найнижча оцінка | Ярослав Нечуйвітер | 5.25 | Майстер-клас / Майстер-клас |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
