Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.17
04:21
Учора на потьмареному небі
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
2026.06.17
01:55
Ці вечори лишаються моїми,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
2026.06.17
00:09
Вусаті норовисті кентаври
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,
2026.06.16
21:42
усякі наші танці
у пам’яті далекій
і румба і сіртакі
чи трохи джітербеґ
усі мої прозріння
давалися нелегко
кого за руку брав я
і де вони тепер
у пам’яті далекій
і румба і сіртакі
чи трохи джітербеґ
усі мої прозріння
давалися нелегко
кого за руку брав я
і де вони тепер
2026.06.16
21:18
Тротуар в позолоті –
Квітне жовта акація.
Біла травень відкрила,
А сестрі випав червень.
Дерева без борні
Віддають одне одному
Небесами призначену чергу...
Нам би вчитись і вчитись
Квітне жовта акація.
Біла травень відкрила,
А сестрі випав червень.
Дерева без борні
Віддають одне одному
Небесами призначену чергу...
Нам би вчитись і вчитись
2026.06.16
11:56
Нарешті я нормально висплюсь
За сотні років на землі.
Проступить правда, наче листя.
Прийдуть далекі кораблі.
Примірю я слова на виріст,
Долаючи нові щаблі.
Нарешті правда переможе,
За сотні років на землі.
Проступить правда, наче листя.
Прийдуть далекі кораблі.
Примірю я слова на виріст,
Долаючи нові щаблі.
Нарешті правда переможе,
2026.06.16
11:54
Зранку у неділю, в першій,
я розплющив очі
від морзянки в мої двері.
Двійка тамагочі,
просто з "Вартової Вежі",
глянцеві-лискучі
простягнули від Єгови
звіщення страшнючі.
я розплющив очі
від морзянки в мої двері.
Двійка тамагочі,
просто з "Вартової Вежі",
глянцеві-лискучі
простягнули від Єгови
звіщення страшнючі.
2026.06.16
10:44
Дрони круками вгорі —
смерть жахну несли на крилах.
В небі, у нічній порі,
від пальби зоря ятрилась.
Гуркотіло навкруги,
та незламна Україна
боронила береги:
смерть жахну несли на крилах.
В небі, у нічній порі,
від пальби зоря ятрилась.
Гуркотіло навкруги,
та незламна Україна
боронила береги:
2026.06.16
06:33
Тато швидко на лопатки
Укладає сина спатки,
А матуся на бочечок
Мостить лагідно малечу
І наспівує годину
Колискову пісню сину.
16.06.26
Укладає сина спатки,
А матуся на бочечок
Мостить лагідно малечу
І наспівує годину
Колискову пісню сину.
16.06.26
2026.06.16
02:09
Кому мало територій на землі – під землею доберуть скільки треба.
Низькі люди полюбляють балачки про високі матерії.
Моральне безсилля зазвичай компенсують демонстрацією фізичної сили.
Можна втратити геть усе, але злоба і заздрість залишаються
2026.06.15
20:37
розваж мене чимось небесний зодчий
немає тут розваг земних
сьогодні
знаю ми несхожі
ти понад хмарами а я оце на дні
я вірував у вітер
вітер віяв
збираючи ужинки там і сям
немає тут розваг земних
сьогодні
знаю ми несхожі
ти понад хмарами а я оце на дні
я вірував у вітер
вітер віяв
збираючи ужинки там і сям
2026.06.15
13:25
Я розхлюпую час, ніби воду вечірню.
Я розхлюпую спокій, мов стріли часів.
Я іду до порожньої в лісі молільні
У хоралі пророчих і злих голосів.
Я розхлюпую розум, розхлюпую мудрість.
І любов розлітається, ніби вода.
Я розхлюпую біль і задавнену мук
Я розхлюпую спокій, мов стріли часів.
Я іду до порожньої в лісі молільні
У хоралі пророчих і злих голосів.
Я розхлюпую розум, розхлюпую мудрість.
І любов розлітається, ніби вода.
Я розхлюпую біль і задавнену мук
2026.06.15
10:42
Про виделки з мельхіору
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.
2026.06.15
09:44
Колобки натхнення в павутині сірій,
Вирвизуб окатий сонечко жує.
Ген, за виднокраєм, білосніжний ирій
Я вже там думками, поміж юних єв.
А вони гарячі! А вони жагучі!
Кожна - квітка-ружа! Удихнеш - пропав.
Після них усоте головою з кручі
Вирвизуб окатий сонечко жує.
Ген, за виднокраєм, білосніжний ирій
Я вже там думками, поміж юних єв.
А вони гарячі! А вони жагучі!
Кожна - квітка-ружа! Удихнеш - пропав.
Після них усоте головою з кручі
2026.06.15
08:00
Мов сторожа зла за бранцем,
Пси метнулися за зайцем
І позбавили свободи
Гризуна в кінці городу,
Хоч пустився той щодуху
Із морковкою за вухом...
15.06.26
Пси метнулися за зайцем
І позбавили свободи
Гризуна в кінці городу,
Хоч пустився той щодуху
Із морковкою за вухом...
15.06.26
2026.06.15
06:14
Птах сумний на горобині
повертає в дійсність.
Ні, не зрадив, не покинув —
відійшов у вічність.
Чи подумати могла я,
що біда проклята,
наче круків хижа зграя,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...повертає в дійсність.
Ні, не зрадив, не покинув —
відійшов у вічність.
Чи подумати могла я,
що біда проклята,
наче круків хижа зграя,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аліса Серпень /
Проза
ОСТАННЄ КОЛО (IX)
Маг робив уже третє коло над гніздом Дракона. Втретє він запросив дозвіл на посадку. Дракон зловісно мовчав. У мага закінчувалось пальне. Він почав падати вниз на гострі скелі. Аліса трималася з останніх сил.
За мить до катастрофи, Маг напнув мантію, взявшись руками за обидва кінці і упіймав вітер. Падіння уповільнилось. Вітром його однесло далі від небезпечних скель і Маг приземлився у кратері згаслого вулкана. Здавалося, небезпека катастрофи минулася. В ту ж мить повітря затріпотіло від ударів потужних крил. Поруч з Магом приземлився Великий Дракон.
- тут мала бути повітряна катастрофа. Де вона? Я прилетів за трофеями, - сказав Драк.
- катастрофи немає, сказала Аліса, але я Вам подарую замість трофеїв свій іграшковий годинничок.
Драк розчаровано погодився. Він почепив годинничок на палець правої ноги.
- скоро починається вистава. Ви повинні купити квитки. Сказав Драк. - але у нас немає грошей,- відповіла Аліса
- беріть у кредит під 250 відсотків річних, -запропонував Драк..
Аліса погодилась
Дракон видав квитки, пластикові кредитні картки і, підступно посміхаючись, полетів геть.
Аліса зайняла місце, щоб дивитися виставу.
Маг почав готуватися. Він витягнув з кишені пентакль, посох, меч та кубок. Тепер він мав усі масті і був справжнім старшим арканом№1 на ймення МАГ.
За хвилину на скутерах - бананах підлетіли ще два старших аркани; №2 Папесса та №3 Імператриця. Отже, їх було троє. Вистава почалася. Настала черга виходу Великої Зеленої Жаби. Аліса закрила очі від жаху. Але страхи були марними. Жаба виявилася молодою жінкою приємної зовнішності. Її видавали лиш очі, які світилися жовтим, лихим зажерливим вогнем. Вона почала тасувати аркани і кидати їх на червону скатертину. Разом з картами на стіл падали жовті іскри з Жабиних очей, отруюючи все навколо зловісним димом.
В залежності від позиції, в якій випадали аркани, мінялись їхні ролі, сутності, фізичні та ментальні тіла. За кілька хвилин Аліса побачила як вони перетворюються на Машу, богиню перемоги Ніку, богиню краси Афродіту, Вишню, Сонце, Місяць, трьох ведмедів і…багато інших сублімаційних плям та дУхів. Аліса вже збилася з рахунку і перестала розуміти хто де є і де є хто. Перетворення супроводжувалося шумом, бісівськими криками, реготом, співом, сміхом, заклинаннями, прокльонами, жартами, цитатами, освіченнями. Особливо брутальна лайка звучала, коли аркани випадали у зворотній позиції. Але Аліса, помітивши цю закономірність , закривала вуха і чекала на черговий варіант, коли аркани випадали у більш сприятливій комбінації. Дівчинка розуміла:
це діє отруйний зелений дим Зеленої Жаби і співчувала її жертвам.
Дійство тривало до сходу сонця. Як тільки перші промені торкнулися обрію, Жаба зникла, всі три аркани перетворилися на звичайних маленьких равликів, а кратер на лісову доріжку.
Алісі залишалося кілька хвилин, щоб вирішити свою долю. Вона, як попереджав Маг, повинна була визначитися, чи залишитися равликом, чи повернутися додому. Зробивши останнє зусилля, Аліса написала на рожевому листочку прощальні слова і пришпилила його до пенька. Потім вона натиснула на кнопку приладу, який отримала від РеМа. За мить вона була вже дома. За склом монітора не неї уважно дивилися знайомі равлики. Алісі здалося, ніби вони лукаво їй посміхаються.
Серпень залишився в літі. Почався Вересень.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ОСТАННЄ КОЛО (IX)
Маг робив уже третє коло над гніздом Дракона. Втретє він запросив дозвіл на посадку. Дракон зловісно мовчав. У мага закінчувалось пальне. Він почав падати вниз на гострі скелі. Аліса трималася з останніх сил.За мить до катастрофи, Маг напнув мантію, взявшись руками за обидва кінці і упіймав вітер. Падіння уповільнилось. Вітром його однесло далі від небезпечних скель і Маг приземлився у кратері згаслого вулкана. Здавалося, небезпека катастрофи минулася. В ту ж мить повітря затріпотіло від ударів потужних крил. Поруч з Магом приземлився Великий Дракон.
- тут мала бути повітряна катастрофа. Де вона? Я прилетів за трофеями, - сказав Драк.
- катастрофи немає, сказала Аліса, але я Вам подарую замість трофеїв свій іграшковий годинничок.
Драк розчаровано погодився. Він почепив годинничок на палець правої ноги.
- скоро починається вистава. Ви повинні купити квитки. Сказав Драк. - але у нас немає грошей,- відповіла Аліса
- беріть у кредит під 250 відсотків річних, -запропонував Драк..
Аліса погодилась
Дракон видав квитки, пластикові кредитні картки і, підступно посміхаючись, полетів геть.
Аліса зайняла місце, щоб дивитися виставу.
Маг почав готуватися. Він витягнув з кишені пентакль, посох, меч та кубок. Тепер він мав усі масті і був справжнім старшим арканом№1 на ймення МАГ.
За хвилину на скутерах - бананах підлетіли ще два старших аркани; №2 Папесса та №3 Імператриця. Отже, їх було троє. Вистава почалася. Настала черга виходу Великої Зеленої Жаби. Аліса закрила очі від жаху. Але страхи були марними. Жаба виявилася молодою жінкою приємної зовнішності. Її видавали лиш очі, які світилися жовтим, лихим зажерливим вогнем. Вона почала тасувати аркани і кидати їх на червону скатертину. Разом з картами на стіл падали жовті іскри з Жабиних очей, отруюючи все навколо зловісним димом.
В залежності від позиції, в якій випадали аркани, мінялись їхні ролі, сутності, фізичні та ментальні тіла. За кілька хвилин Аліса побачила як вони перетворюються на Машу, богиню перемоги Ніку, богиню краси Афродіту, Вишню, Сонце, Місяць, трьох ведмедів і…багато інших сублімаційних плям та дУхів. Аліса вже збилася з рахунку і перестала розуміти хто де є і де є хто. Перетворення супроводжувалося шумом, бісівськими криками, реготом, співом, сміхом, заклинаннями, прокльонами, жартами, цитатами, освіченнями. Особливо брутальна лайка звучала, коли аркани випадали у зворотній позиції. Але Аліса, помітивши цю закономірність , закривала вуха і чекала на черговий варіант, коли аркани випадали у більш сприятливій комбінації. Дівчинка розуміла:
це діє отруйний зелений дим Зеленої Жаби і співчувала її жертвам.
Дійство тривало до сходу сонця. Як тільки перші промені торкнулися обрію, Жаба зникла, всі три аркани перетворилися на звичайних маленьких равликів, а кратер на лісову доріжку.
Алісі залишалося кілька хвилин, щоб вирішити свою долю. Вона, як попереджав Маг, повинна була визначитися, чи залишитися равликом, чи повернутися додому. Зробивши останнє зусилля, Аліса написала на рожевому листочку прощальні слова і пришпилила його до пенька. Потім вона натиснула на кнопку приладу, який отримала від РеМа. За мить вона була вже дома. За склом монітора не неї уважно дивилися знайомі равлики. Алісі здалося, ніби вони лукаво їй посміхаються.
Серпень залишився в літі. Почався Вересень.
| Найвища оцінка | Редакція Майстерень | 6 | Любитель поезії / Майстер-клас |
| Найнижча оцінка | Ярослав Нечуйвітер | 5.25 | Майстер-клас / Майстер-клас |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
