Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.28
01:28
Край рідний був місцем полону,
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.
Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.
Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону
2026.09.27
23:39
на тлі віконних рам
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш
2026.09.27
20:38
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
2026.09.27
17:09
Наші греблі не «той уже рве»,
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.
2026.09.27
15:07
У березні тепло таке непевне,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.
Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.
Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,
2026.09.27
10:30
Ви все вночі живете, крадучись,
Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.
Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —
Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.
Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —
2026.09.27
07:07
Серед саду яблуня гілляста
Губить спілі яблука, коли
Журавлі засмучено та часто
Угорі покрикують: Курли...
Яблука важкі, червонобокі
До землі спрямовують гілля,
Бо поналивалися вже соком
І похолоділи без тепла.
Губить спілі яблука, коли
Журавлі засмучено та часто
Угорі покрикують: Курли...
Яблука важкі, червонобокі
До землі спрямовують гілля,
Бо поналивалися вже соком
І похолоділи без тепла.
2026.09.27
06:11
ІХ. ОСТАННІЙ РАХУНОК ЛИХВАРЯ
У тісній, закритій на засуви кімнаті міняйла Каїма, ранок починався зі звуку, який він любив понад усе на світі – тихого, кришталевого дзвону золота. На великому дубовому столі лежали акуратні стовпчики сестерціїв та денар
2026.09.26
23:53
я шпигун
у борделю цім
знаю що сниш
уві сні своїм
про ті слова
до смаку тобі
і потаємніші страхи
у борделю цім
знаю що сниш
уві сні своїм
про ті слова
до смаку тобі
і потаємніші страхи
2026.09.26
23:12
Стратегія без тактики – що теорія без практики.
Закономірність законом не міряна.
Сердечні стосунки обертаються сердечними травмами.
Навіть люди з високим IQ в кінцевому підсумку можуть виявитися нелюдами. Що вже казати про «верхи» московські…
2026.09.26
22:23
а хтось же вимикає ліхтарі
і зачиняє час від часу брами
на самоті
без драми чи дорами
ймовірно без думок
без особливо мрій
яке їм діло далебіг
чи ти поет
і зачиняє час від часу брами
на самоті
без драми чи дорами
ймовірно без думок
без особливо мрій
яке їм діло далебіг
чи ти поет
2026.09.26
20:09
Чи був він гарним завдяки
Знанням про Небеса,
Зібравши злидням мідяки,
Як рятівна краса,
Коли за місяцем кружляв,
Мов обраний народ,
У дим, що берегом лежав,
Знанням про Небеса,
Зібравши злидням мідяки,
Як рятівна краса,
Коли за місяцем кружляв,
Мов обраний народ,
У дим, що берегом лежав,
2026.09.26
15:57
Розбитий необачно телефон -
Тяжка і неймовірна катастрофа,
Кошмарний, хворобливий, душний сон,
В якому втрачені великі строфи.
Розбитий світ у звалищі планет,
Армагеддон здійснився на паркеті,
Обірваний невтілений кларнет,
Зупинений квартет пішов у
Тяжка і неймовірна катастрофа,
Кошмарний, хворобливий, душний сон,
В якому втрачені великі строфи.
Розбитий світ у звалищі планет,
Армагеддон здійснився на паркеті,
Обірваний невтілений кларнет,
Зупинений квартет пішов у
2026.09.26
13:33
Судилось їм нести перший дощ Святій Землі.
Тож поки в куренях з галуззям замість даху
Юдеї згадують минуле свого дому,
Долаючи і біль, і неймовірну втому,
Крильми гуртують птахи хмари.
Щороку виряджає їх Всевишній,
Щоб пораділи праведні і грішні.
Тож поки в куренях з галуззям замість даху
Юдеї згадують минуле свого дому,
Долаючи і біль, і неймовірну втому,
Крильми гуртують птахи хмари.
Щороку виряджає їх Всевишній,
Щоб пораділи праведні і грішні.
2026.09.26
12:02
В кабінеті холоднім, що кликали вдома «Сибіром»,
де сторіночку кожну пронизливий протяг гортав,
порятунок рудий, з муркотінням, що варте довіри —
кіт Мурлика терпляче зап’ястя Франка зігрівав.
Уже сутінки вкрили шпилі усіх львівських домівок,
вже
де сторіночку кожну пронизливий протяг гортав,
порятунок рудий, з муркотінням, що варте довіри —
кіт Мурлика терпляче зап’ястя Франка зігрівав.
Уже сутінки вкрили шпилі усіх львівських домівок,
вже
2026.09.26
07:51
VIIІ. СКИНУТИЙ З ПРЕСТОЛУ
У розкішних термах – міських лазнях Помпей – ранок минав у лінивій млості. Багатий патрицій Секст відпочивав у басейні з теплою водою. Два темношкірі раби-чужинці без упину обмахували його пальмовим листям, а третій розтирав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Гуцуляк (1969) /
Рецензії
Романтична егоїстка: Знаки не для всіх
Контекст : В ЖЖ тут
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Романтична егоїстка: Знаки не для всіх
Анотація до роману «Адепт» івано-франківських письменників Володимира Єшкілєва та Олега Гуцуляка впевнено зараховує твір до сучасної елітарної літератури. І з цим твердженням можна погодитися, адже книжка навряд чи відповідатиме інтелектуальним силам пересічного читача, серед улюблених шкільних та університетських предметів якого не було історії та філософії. «Роман знаків», як його охрестили самі автори, настільки обтяжений іншомовними іменами персонажів та географічними назвами, що подекуди видається цілком доцільним додати до вміщених наприкінці твору кількох географічних мап Русі, Хазарії та Єгипту, ще й сюжетну мапу.
Автори наповнили роман культурологічними деталями, а також філософськими роздумами та авантюрними пригодами шукача єдиного Бога. Герой зветься Олексій-Ратибор Склавин з племені полян, він – молодий жрець язичницького Даждьбога. На тлі змін в історії своєї країни – Русі хазарського періоду – обдарований пророчим баченням Ратибор навчається лікарської справи у хазарського мудреця, водночас стаючи свідком війни Хазарії з варягами, тогочасними господарями Русі. Розгадуючи символи, числа, видіння та знаки, Ратибор щоразу змінює власне ім’я та водночас відкриває все розмаїття іпостасей єдиного Бога. Міцна й нездоланна віра підбадьорює його у подорожі аж до храму єгипетської богині Кадеш, кінцевого пункту пошуків заповіту легендарного пророка Єремії. Саме там, наприкінці шляху, сходить на Склавина розуміння одночасності кінця Знаку і початку Бога, того єдиного, пошукам якого він присвятив роки.
«Адепт» має цікаві, хоч і нелегкі для сприйняття форму та зміст, однак оригінальний композиційний задум Єшкілєва та Гуцуляка дещо полегшує орієнтацію на сюжетній місцевості. Перша частина роману викладена у вигляді древнього рукопису, друга ж – це переказ видінь, що їх нібито ввижались упорядникам тексту. Обом авторам вдалося надати текстові ознак стародавнього сказання про людину, незламність її віри.
Твір припаде до душі шанувальникам письменницької творчості Єшкілєва, підкріпленої потужним історико-культорологічним та релігієзнавчим дослідженням. А завдяки володінню словом та динамічному авантюризмові фабули цей роман знаків сподобається також і поціновувача історичних пригод. Хай як би претензійно звучав термін «елітарна література», призначення її насправді полягає не тільки у задоволенні естетичних потреб «еліти», себто інтелектуальної аудиторії та окремих фахівців. Вона також призначається для здатних глибоко осмислювати сенс прочитаного, тих, хто цінує якісну прозу і бере до рук книжку не для того, аби просто вбити час.
Автори наповнили роман культурологічними деталями, а також філософськими роздумами та авантюрними пригодами шукача єдиного Бога. Герой зветься Олексій-Ратибор Склавин з племені полян, він – молодий жрець язичницького Даждьбога. На тлі змін в історії своєї країни – Русі хазарського періоду – обдарований пророчим баченням Ратибор навчається лікарської справи у хазарського мудреця, водночас стаючи свідком війни Хазарії з варягами, тогочасними господарями Русі. Розгадуючи символи, числа, видіння та знаки, Ратибор щоразу змінює власне ім’я та водночас відкриває все розмаїття іпостасей єдиного Бога. Міцна й нездоланна віра підбадьорює його у подорожі аж до храму єгипетської богині Кадеш, кінцевого пункту пошуків заповіту легендарного пророка Єремії. Саме там, наприкінці шляху, сходить на Склавина розуміння одночасності кінця Знаку і початку Бога, того єдиного, пошукам якого він присвятив роки.
«Адепт» має цікаві, хоч і нелегкі для сприйняття форму та зміст, однак оригінальний композиційний задум Єшкілєва та Гуцуляка дещо полегшує орієнтацію на сюжетній місцевості. Перша частина роману викладена у вигляді древнього рукопису, друга ж – це переказ видінь, що їх нібито ввижались упорядникам тексту. Обом авторам вдалося надати текстові ознак стародавнього сказання про людину, незламність її віри.
Твір припаде до душі шанувальникам письменницької творчості Єшкілєва, підкріпленої потужним історико-культорологічним та релігієзнавчим дослідженням. А завдяки володінню словом та динамічному авантюризмові фабули цей роман знаків сподобається також і поціновувача історичних пригод. Хай як би претензійно звучав термін «елітарна література», призначення її насправді полягає не тільки у задоволенні естетичних потреб «еліти», себто інтелектуальної аудиторії та окремих фахівців. Вона також призначається для здатних глибоко осмислювати сенс прочитаного, тих, хто цінує якісну прозу і бере до рук книжку не для того, аби просто вбити час.
Контекст : В ЖЖ тут
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Любов Загоровська: Два світи поезії Олега Гуцуляка"
• Перейти на сторінку •
"Андрій Пясецький : Апокрифічний літопис"
• Перейти на сторінку •
"Андрій Пясецький : Апокрифічний літопис"
Про публікацію
