Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.01
23:47
Повернемось до дрібниць,
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.
2026.03.01
23:35
Горить камін. Давно замовкли грози.
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?
Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?
Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише
2026.03.01
22:54
А ми повиростали на гірчиці,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.
***
А словники міняти не на часі,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.
***
А словники міняти не на часі,
2026.03.01
20:58
зайшов на сторінку Сонце-Місяця... перечитав кілька разів. Підтримую. Незабаром і я залишу ПМ. Давно предавно тут було затишнно і цікаво. Нині тут гниє і попахує...
2026.03.01
18:01
Колише ранок траву шовкову,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.
Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.
Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,
2026.03.01
16:06
У корчмі, що біля Січі нині велелюдно,
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л
2026.03.01
15:33
«Русскіє» - нація-фальсифікація.
Культ вождя – споконвічна і невід’ємна частина московської культури.
Категорія ворогів набагато стабільніша, ніж категорія друзів.
Велика політика починається там, де закінчується правда.
Кожна персональна мая
2026.03.01
13:26
Вже до нас летять лелекі,
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від убивців і інвесторів.
Ті інвестори, як рани:
знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від убивців і інвесторів.
Ті інвестори, як рани:
знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.
2026.03.01
11:40
Я вклонюся вечірній траві.
І на небі з'являються зорі,
Миготливі і ледве живі,
Ніби замисли Бога прозорі.
Бог дає тріпотливим стежкам
Дар натхнення, наснаги і волі.
Так спочинок похилим вікам
І на небі з'являються зорі,
Миготливі і ледве живі,
Ніби замисли Бога прозорі.
Бог дає тріпотливим стежкам
Дар натхнення, наснаги і волі.
Так спочинок похилим вікам
2026.03.01
10:51
Немитої болотної глибинки…
Абстрактно викорчоване з могил,
Розмножує воно свої личинки
З усіх запропонованих мірил…
Отримують по смерті (сміх) автівку
Дай боже, своєрідний інтелект…
І тут не обійтися без горілки —
У цьому й світостворення, й секре
Абстрактно викорчоване з могил,
Розмножує воно свої личинки
З усіх запропонованих мірил…
Отримують по смерті (сміх) автівку
Дай боже, своєрідний інтелект…
І тут не обійтися без горілки —
У цьому й світостворення, й секре
2026.03.01
06:01
Немає іскорки кохання
В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.
В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.
2026.02.28
21:23
прожогом уперед моєї
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв
2026.02.28
20:36
Коротшає дорога до безодні.
Переживаю у самотині
цей вирок долі. Я у западні
рокованої миті і, природно,
уже не уявляється мені,
як їду я на білому коні
минулої епохи у сьогодні.
Судьба перетасовує пасьянс
Переживаю у самотині
цей вирок долі. Я у западні
рокованої миті і, природно,
уже не уявляється мені,
як їду я на білому коні
минулої епохи у сьогодні.
Судьба перетасовує пасьянс
2026.02.28
18:12
Згорта в сувої вітер хмари,
і небо кутається в синь,
а в тиші никнуть крутояри,
лиш десь цеберко – дзинь та дзинь!
Дзюрчить ручай в густих осоках
між верболозів і купин.
Село на пагорках високих
і небо кутається в синь,
а в тиші никнуть крутояри,
лиш десь цеберко – дзинь та дзинь!
Дзюрчить ручай в густих осоках
між верболозів і купин.
Село на пагорках високих
2026.02.28
16:10
Я народилася там, де небо спирається на плечі Ай-Петрі, що велетенською тінню зависає над бірюзою моря. Пам’ятаю маму – молоду, ясну, вродливу, з тонким грецьким профілем, ніби висіченим із античного мармуру самим сонцем. Вона тримає в руках важкий дзбан,
2026.02.28
11:24
Я вмию очі у росі,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.
Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.
Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Гуцуляк (1969) /
Рецензії
Романтична егоїстка: Знаки не для всіх
Контекст : В ЖЖ тут
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Романтична егоїстка: Знаки не для всіх
Анотація до роману «Адепт» івано-франківських письменників Володимира Єшкілєва та Олега Гуцуляка впевнено зараховує твір до сучасної елітарної літератури. І з цим твердженням можна погодитися, адже книжка навряд чи відповідатиме інтелектуальним силам пересічного читача, серед улюблених шкільних та університетських предметів якого не було історії та філософії. «Роман знаків», як його охрестили самі автори, настільки обтяжений іншомовними іменами персонажів та географічними назвами, що подекуди видається цілком доцільним додати до вміщених наприкінці твору кількох географічних мап Русі, Хазарії та Єгипту, ще й сюжетну мапу.
Автори наповнили роман культурологічними деталями, а також філософськими роздумами та авантюрними пригодами шукача єдиного Бога. Герой зветься Олексій-Ратибор Склавин з племені полян, він – молодий жрець язичницького Даждьбога. На тлі змін в історії своєї країни – Русі хазарського періоду – обдарований пророчим баченням Ратибор навчається лікарської справи у хазарського мудреця, водночас стаючи свідком війни Хазарії з варягами, тогочасними господарями Русі. Розгадуючи символи, числа, видіння та знаки, Ратибор щоразу змінює власне ім’я та водночас відкриває все розмаїття іпостасей єдиного Бога. Міцна й нездоланна віра підбадьорює його у подорожі аж до храму єгипетської богині Кадеш, кінцевого пункту пошуків заповіту легендарного пророка Єремії. Саме там, наприкінці шляху, сходить на Склавина розуміння одночасності кінця Знаку і початку Бога, того єдиного, пошукам якого він присвятив роки.
«Адепт» має цікаві, хоч і нелегкі для сприйняття форму та зміст, однак оригінальний композиційний задум Єшкілєва та Гуцуляка дещо полегшує орієнтацію на сюжетній місцевості. Перша частина роману викладена у вигляді древнього рукопису, друга ж – це переказ видінь, що їх нібито ввижались упорядникам тексту. Обом авторам вдалося надати текстові ознак стародавнього сказання про людину, незламність її віри.
Твір припаде до душі шанувальникам письменницької творчості Єшкілєва, підкріпленої потужним історико-культорологічним та релігієзнавчим дослідженням. А завдяки володінню словом та динамічному авантюризмові фабули цей роман знаків сподобається також і поціновувача історичних пригод. Хай як би претензійно звучав термін «елітарна література», призначення її насправді полягає не тільки у задоволенні естетичних потреб «еліти», себто інтелектуальної аудиторії та окремих фахівців. Вона також призначається для здатних глибоко осмислювати сенс прочитаного, тих, хто цінує якісну прозу і бере до рук книжку не для того, аби просто вбити час.
Автори наповнили роман культурологічними деталями, а також філософськими роздумами та авантюрними пригодами шукача єдиного Бога. Герой зветься Олексій-Ратибор Склавин з племені полян, він – молодий жрець язичницького Даждьбога. На тлі змін в історії своєї країни – Русі хазарського періоду – обдарований пророчим баченням Ратибор навчається лікарської справи у хазарського мудреця, водночас стаючи свідком війни Хазарії з варягами, тогочасними господарями Русі. Розгадуючи символи, числа, видіння та знаки, Ратибор щоразу змінює власне ім’я та водночас відкриває все розмаїття іпостасей єдиного Бога. Міцна й нездоланна віра підбадьорює його у подорожі аж до храму єгипетської богині Кадеш, кінцевого пункту пошуків заповіту легендарного пророка Єремії. Саме там, наприкінці шляху, сходить на Склавина розуміння одночасності кінця Знаку і початку Бога, того єдиного, пошукам якого він присвятив роки.
«Адепт» має цікаві, хоч і нелегкі для сприйняття форму та зміст, однак оригінальний композиційний задум Єшкілєва та Гуцуляка дещо полегшує орієнтацію на сюжетній місцевості. Перша частина роману викладена у вигляді древнього рукопису, друга ж – це переказ видінь, що їх нібито ввижались упорядникам тексту. Обом авторам вдалося надати текстові ознак стародавнього сказання про людину, незламність її віри.
Твір припаде до душі шанувальникам письменницької творчості Єшкілєва, підкріпленої потужним історико-культорологічним та релігієзнавчим дослідженням. А завдяки володінню словом та динамічному авантюризмові фабули цей роман знаків сподобається також і поціновувача історичних пригод. Хай як би претензійно звучав термін «елітарна література», призначення її насправді полягає не тільки у задоволенні естетичних потреб «еліти», себто інтелектуальної аудиторії та окремих фахівців. Вона також призначається для здатних глибоко осмислювати сенс прочитаного, тих, хто цінує якісну прозу і бере до рук книжку не для того, аби просто вбити час.
Контекст : В ЖЖ тут
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Любов Загоровська: Два світи поезії Олега Гуцуляка"
• Перейти на сторінку •
"Андрій Пясецький : Апокрифічний літопис"
• Перейти на сторінку •
"Андрій Пясецький : Апокрифічний літопис"
Про публікацію
