ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ганна Осадко (1978) / Проза

 Цей світ...
Образ твору - Цей світ такий досконалий, жінко, - казав ти мені...
У моєму місті ніяк не впаде сніг – щось зламалося у складному небесному механізмі, і коліщатка крутяться в інший бік. І дні надто короткі, і ночі надто порожні, і тиша виїдає усі знаки та значення. І намагаєшся знайти себе бодай у чомусь: вичитуєш рукописи, фарбуєш волосся, пишеш сонети. Готуєш голубці врешті-решт – ошпарюєш капустину, і розбираєш її ніжно і повільно, як молоду по шлюбі...
- Цей світ такий великий, жінко, - казав ти мені...
У містечку Грінтаун штат Іллінойс тане лимонне морозиво з ваніллю, а хлопчаки, схожі на тебе малого, біжать серпневими вулицями під надсадний спів цвіркунів. У Швеції оголошують Нобелівських лауреатів, і королева срібною ложечкою розмішує цукор у білій порцеляні. Старий рибалка з Норвегії ловить сіткою свинцевих, як небо, оселедців. Київська секретарка на високих червоних підборах відчиняє двері офісу. Купка імператорських пінгвінів здивовано дивляться на фанерний аероплан...
- Цей світ такий кольоровий, жінко, - казав ти мені...
Оксамитові отави, і коні, що фиркають крізь туман, і темний смарагд океану, і розчерки білих чайок над хвилями... А ще – паморочливий бузок над дерев’яним ґанком південного містечка, а ще – солені від води губи, а ще – мушельки, нанизані на шворочку – прикраса на шиї смаглявої п”ятирічної дівчинки.
- Цей світ такий солодкий, жінко, - казав ти мені...
Хурма і фініки, і поморщені, як пучки пальців покійної бабці Гані, родзинки, і запах кориці на східних базарах. Жасминовий безум вихолощеного австрійського містечка. Північні схлипування матіоли на сусідній дачі. Гіркі хризантемні дими ранньої осені.
- Цей світ прекрасний, жінко, - казав ти мені...
У цьому світі дихає крізь сон океан, і нечутно ростуть кармінові ліси коралів, і сині кити оповідають свої давні саги. У цьому світі, як у чарівній музичній скриньці, танцюють він і вона – кружляють, тримаючись за руки, під вічну мелодію любові, і десь, над якимось чужим Парижем, падає сніг...А потім – дивися – він падає і тут, і там, і ніжно сиплеться на руки, і губиться у волоссі, і наші голоси тихшають у білій плетениці щастя, і сплітаються, як дві найтонші ниточки у зеленому вовняному шалику...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-12-11 00:09:52
Переглядів сторінки твору 2865
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.612 / 6  (5.244 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-12-12 13:20:23 ]
цей світ неймовірно прекрасний, жінко...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гальшка Загорська (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-26 16:57:25 ]
прекрасне відчуття світу, було приємно прочитати, дякую


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2009-03-26 17:42:58 ]
Милі Ніка, Галинка - ДЯКУЮ! Приємно, що сподобалося!