ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ілахім Поет
2024.05.29 00:01
Коли про нас напишуть книжку,
Нехай це буде пан Ремарк.
Та чи покаже він, як нишком
Встромляли в спини жаннам д'Арк
Ножі весільні генерали
Чи поховальні тамади?
Як землю бомбами орали,
Щоб жати урожай біди

Володимир Каразуб
2024.05.28 18:32
Це для тебе усе зрозуміло і тхне банальністю,

Та для неї — світ заходиться радістю...

Ти збиваєш рядки мов у термометрі ртутні градуси
Спускаючи до тридцяти п’яти...

Це тобі набридли поети та романтизм...

Шон Маклех
2024.05.28 17:18
Якийсь старий у подертій свиті
З бородою, що обшарпана колючками
На березі ріки каламутної мілкої,
Яку навіть чорні козенята
(Насіння рогатого)
Долають необачно вбрід,
Питав, чи споглядаємо ми очерет,
Що гойдає нестримний вітер.

Олександр Сушко
2024.05.28 14:53
Вагітні музи плодяться щодня,
Плету вервечки слів, неначе віник.
Бісексуал-Пегасик не куня,
У стайні нудно - лізе у корівник.

У нього незвичайні масть і стать,
Давно пора на ковбасу чи в Лету.
Але із ним літати - благодать!

Тетяна Левицька
2024.05.28 12:13
Віч-н-віч з минулим у батьківській хаті
лишатися лячно посеред жалів.
Заклякнули стрілками на циферблаті
секунди й години минулих часів.

Щем кігтями шкрябає згоєні рани,
мов привид туманний повзе по стіні.
На ніжні зап'ястки залізні кайдани

Юрій Гундарєв
2024.05.28 11:47
червня відбудеться 190-й показ легендарної вистави «Швейк»
за участю зірок Національного театру ім. Івана Франка Богдана Бенюка та Анатолія Хостікоєва.
Двадцять років аншлагів!


Театр Франка. Ми - на балконі.
На сцені - Бенюк і Хостікоєв.
У залі

Іван Потьомкін
2024.05.28 10:28
І за околиці люблю Єрусалим.
Найпаче за Ейн-Керем .
Ось ще до третіх півнів, як усі набожні юдеї,
Неспішно він простує в синагогу.
Таліт його такий просторий, що покрива
Довколишні церкви і мало не сяга вершечка гір.
Таліт цей зіткано із сонця та д

Микола Соболь
2024.05.28 10:02
Коли стогне Дніпро за Шевченковим словом, зневіра
заповзає вужем у найглибші куточки душі
і тоді я мечем убиваю підступного звіра
та спиняю коня, що весь змилений мчить до межі.
Горизонти хиткі вони ближчають з видихом кожним
і яснішим стає журавлине

Світлана Пирогова
2024.05.28 08:47
Ірисів полум'я вже загорілось,
Ніби Ірида спустилась з небес.
Райдужні в неї божественні крила,
А для землі - подарунок чудес.

Грація, магія, тайна травнева -
Все в оксамитових рисах квіток.
Гама відтінків, мов хвіст павичевий,

Віктор Кучерук
2024.05.28 05:15
Краса приваблює помалу,
Хоча такою вічно є, –
За світлі сни світліша далеч
Сріблом і злотом виграє.
Прозріння сповнює до краю,
Від сну пробуджуючи, зір
І по новому відкриває
Все те, що бачив до цих пір.

Ілахім Поет
2024.05.28 00:28
Так буває, що серце бодай у сміливця
Може раптом дізнатися, що таке жах.
Не фатально, можливо, але помилився.
І все вийшло не так, як хотіла душа…

Вислизає із рук майже втілена мрія.
Взагалі-то стосунки – неначе зірки,
Що привабливо світять, та з

Артур Курдіновський
2024.05.28 00:14
Мене немає в списках сьогодення.
Мої слова - розпливчасте відлуння
Минулих днів. Занедбані бажання
Перетікли у скривджений талан.
Пишу нікому не потрібну книгу,
Де кожне слово - відголосок туги.
Від'ємне все: натхнення і наснага.
Майбутнє - наче п

Ісая Мирянин
2024.05.27 23:44
   Коли п. Гундарєв запропонував мені написати таке есе, то перше, що мені спало на думку, це те, що тема трюїстична, збита, сама собою зрозуміла. Але я швидко згадав сьогоденну соціально-політичну ситуацію й змінив своє ставлення. Отже мені, як українцю

Хельґі Йогансен
2024.05.27 19:03
На згарищі покинутих надій,
В руїнах марнославства та обману
Сховали честь і совість під завали,
А далі всіх навчаємо: "Не вір!"

Невже забули, хто ми є такі?
На диво швидко вигоїли рани
На згарищі покинутих надій.

Ярослав Чорногуз
2024.05.27 18:31
Ніколи я не знав такого щастя,
З роками усе більш тебе люблю!
Які би не спіткали нас напасті --
Переживу усі, переболю.

Перепливу ці океани горя,
Перелечу лелекою у рай.
Лиш будь зі мною, будь зі мною поряд,

Юрій Гундарєв
2024.05.27 14:40
 Ось читаю щойно опублікований вірш Артура Курдіновського «Бий москаля!»: Якщо нарешті вільним хочеш стати, Щоб вільною була твоя земля, - Безжалісно, жорстоко та завзято Бий москаля! Ти не напав! Це він прийшов до тебе! Ти бачив. Добре знаєш,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Павлюк (1967) / Проза

 PATRICK Short story
Ihor Pavlyuk

The old footbridge above the ocean was too long. Its extreme point commands the view of New York’s highest constructions – Empire State Building, and the Twins, two modern office constructions, regular as the genetic code of the simplest…
March finished licking the salt fruit-drops on the oak, barkless ribs of the footbridge whispering with his gray moustache the starlets rocked by the ocean.
– Strew on this, green starlet, the Monk told the still beautiful woman in almost girlish clothes.
Both of them were kneeling at the end of this road into the element.
– Let’s be like that for a while, she answered. One feels like thinking on while kneeling. I used to know Patrick when he was still a dear small red Irishman in his homeland, who would go fishing with his father, and, most probably, was learning his Irish aphorism: begun – one third done.
A silver casket in the hands of the woman sent several Moonshine reflections into the black tenderness of the space, and, perhaps, time…
– Then he fished, yet not from the poverty, but from the nostalgia for his distant-distant, not, probably, spiritual, nor corporeal but the spinal and brain instinct of the Hunter, the woman said breathing in the oceanic air, as if getting a treatment by salt. – And after one episode, when a big fish, caught by him fell into the sand, and, longing to splash itself on the glands with its tail, disappeared into the Earth’s distance, and he wasn’t able to hold it, and beat it in despair, and was unable to kill it…and didn’t know how to leave it, waiting for ages, until it had died by itself – he stopped fishing. He bought a telescope and gazed at the sky, and became an amateur astronomer. Over there, far away, he was looking for his Fish, his Ocean, O-ce-an…, she, his wife, told the young fair-haired Monk, resembling a Celt, though living in a Slavonic country, – We lived in the vicinity of Cork, on the Atlantic coast, there is such a… Strait of St. George. The grandfathers were fishermen, caught cods and herrings… However, when the underground military organization – the “Civil Army” – was formed, they entered it on plotting together. Participated in the Dublin uprising of 1916. Served prison terms. Escaped. Fought as guerrillas. Were happy when the Right Sinn Fein and the British Government signed the Treaty proclaiming the formation of the Eire dominion, – the Free state of Ireland… Patrick and me were born as free as the waves. Yet when De Valers government came to power again, the parents were faced with the only choice: losing the freedom (they were not afraid of death) or the Mother and. Besides, they also had us, – those who had and who will have a chance. Will have a chance… And they challenged the ocean that has brought them, it has many others, our spiritual and kindred brothers here, to its old shore, where the Myth of freedom lived, where stands over there. The Woman extended her hand in a wing-like manner. Her almost golden statue with a torch that, in case it falls, will burn the ocean, and if it doesn’t, – it will burn the sky and the wind, the wind from home” Patrick was fifteen, and I was eleven. We had a hard and happy life here”.
– And, did he beg to bequeath to burn himself, asked the Monk.
– Yes, he did. And to spread the ashes over the ocean towards the forefather motherland...
It’s fine, it’s romantic to reduce one’s body to ashes. On the one hand, I don’t mind to be... either. But, you see, people learn cloning already. So, it occurs to someone to resurrect you to, nothing will come out of the ashes.
Patrick spoke about it, with irony, but spoke. And you know it even interested his certainly – to get dispelled over the water...
To ultimately pass trough the water, fire, wind, and fall down to the ground, clay irresistibly. That, you know, seems to be the truth.
In life he, Patrick, was like this, – quick-tempered, touchy, though, he possessed the mettle, – won Marathon races, loved flowers, our daughters.
He loved me at first sight… took a Slav from a poor Asiatic country into his team. Not only, – it’s certain – for Irish – autumnal color of the hair
The Sun had scattered into minutest, tiniest pieces – the stars and was getting a lemon night.
Fidget cosmopolitan cars raced about New York, some of them being wonderful, like people nesting in tall and it seemed, rootless palaces of delusions and dreams, with their long having been rendered lifeless religions, bright yet fleeting beauties, plays of cheap words-advertisements .
The soul of the young Monk and the still youngish Women absorbed all that the way fish drinks water, starts drinking in the glass of windows gently framed. A star had almost horizontally dashed through the sky: neither down, not upwards, perhaps, rather, upwards, from the Ocean, where everything organic all that awaited a flight, got out.
– It’s Patrick, said the Woman taking the young Monk by the hand.

Translated by Ivan Teplyy

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-01-31 17:45:14
Переглядів сторінки твору 4451
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.583
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2023.09.11 21:09
Автор у цю хвилину відсутній