ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.08
06:42
Я написав таємний звіт
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.
Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.
Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,
2024.05.08
05:07
Не боюся сьогодні нічого
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
2024.05.08
00:19
Йому здавалося, що він сходить, як зоря над світом. Насправді він сходив з розуму.
Пітьма для москаля – не просто звичне середовище, але й стан душі.
Росія без України – недодержава з недоісторією.
Що для українця відродження – то для москаля пог
2024.05.07
18:44
«Чи ти знаєш, чому я без остраху бавлюся з тобою?»- спитав якось хлопчик змійку.
«Ані разу не спадало на думку».
«А тому, що, як запевнив тато, із зубів твоїх висотали яд. Це, мабуть, після того, як чоловік із милосердя підібрав і поклав за пазуху напі
2024.05.07
12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
2024.05.07
09:38
Зорані очі
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
2024.05.07
07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
2024.05.07
06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
2024.05.07
01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.30
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.10
2024.04.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Висоцький (1938 - 1980) /
Вірші
1966-1
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
1966-1
Песня-сказка
о старом доме на Новом Арбате
Стоял тот дом, всем жителям знакомый, -
Его еще Наполеон застал, -
Но вот его назначили для слома,
Жильцы давно уехали из дома,
Но дом пока стоял...
Холодно, холодно, холодно в доме.
Парадное давно не открывалось,
Мальчишки окна выбили уже,
И штукатурка всюду осыпалась, -
Но что-то в этом доме оставалось
На третьем этаже...
Ахало, охало, ухало в доме.
И дети часто жаловались маме
И обходили дом тот стороной, -
Объединясь с соседними дворами,
Вооружась лопатами, ломами,
Вошли туда гурьбой
Дворники, дворники, дворники тихо.
Они стоят и недоумевают,
Назад спешат, боязни не тая:
Вдруг там Наполеонов дух витает!
А может, это просто слуховая
Галлюцинация?..
Боязно, боязно, боязно дворникам.
Но наконец приказ о доме вышел,
И вот рабочий - тот, что дом ломал, -
Ударил с маху гирею по крыше,
А после клялся, будто бы услышал,
Как кто-то застонал
Жалобно, жалобно, жалобно в доме.
...От страха дети больше не трясутся:
Нет дома, что два века простоял,
И скоро здесь по плану реконструкций
Ввысь этажей десятки вознесутся -
Бетон, стекло, металл...
Весело, здорово, красочно будет...
1966
Песня
о конькобежце на короткие дистанции,
которого заставили бежать на длинную
Десять тысяч - и всего один забег
остался.
В это время наш Бескудников Олег
зазнался:
Я, говорит, болен, бюллетеню, нету сил -
и сгинул.
Вот наш тренер мне тогда и предложил:
беги, мол.
Я ж на длинной на дистанции помру -
не охну, -
Пробегу, быть может, только первый круг -
и сдохну!
Но сурово эдак тренер мне: мол, на-
до, Федя, -
Главно дело - чтоб воля, говорит, была
к победе.
Воля волей, если сил невпроворот, -
а я увлекся:
Я на десять тыщ рванул, как на пятьсот -
и спекся!
Подвела меня - ведь я предупреждал! -
дыхалка:
Пробежал всего два круга - и упал, -
а жалко!
И наш тренер, экс- и вице-чемпион
ОРУДа,
Не пускать меня велел на стадион -
иуда!
Ведь вчера еще мы брали с ним с тоски
по банке -
А сегодня он кричит: "Меняй коньки
На санки!"
Жалко тренера - он тренер неплохой, -
ну и бог с ним!
Я ведь нынче занимаюся борьбой
и боксом, -
Не имею больше я на счет на свой
сомнений:
Все вдруг стали очень вежливы со мной,
и - тренер...
1966
x x x
Бродят
По свету люди
разные,
Грезят они о чуде -
Будет или не будет!
Стук - и в этот вечер
Вдруг тебя замечу!
Вот это чудо.
Да!
Скачет
По небу всадник -
облако,
Плачет дождем и градом, -
Значит, на землю надо.
Здесь чудес немало
Есть - звезда упала.
Вот и чудо.
Да.
Знаешь!
Я с чудесами -
запросто...
Хочешь, моргни глазами -
Тотчас под небесами!
Я заклятье знаю,
Ну скажи: "Желаю!"
Вот и чудо.
Да!
1966
x x x
Вот и настал этот час опять,
И я опять в надежде,
Но... можешь ты - как знать! -
Не прийти совсем или опоздать!
Но поторопись, постарайся прийти и прийти без опозданья,
Мы с тобой сегодня обсудим лишь самую главную тему из тем.
Ведь пойми: ты пропустишь не только час свиданья -
Можешь ты забыть, не прийти, не прийти, опоздать насовсем.
Мне остается лишь наблюдать
За посторонним счастьем,
Но... продолжаю ждать -
Мне уж почти нечего терять.
Ладно! Опоздай! Буду ждать! Приходи! Я как будто не замечу.
И не беспокойся - сегодня стихами тебе не надоем!
Ведь пойми: ты пропустишь не только эту встречу -
Можешь ты забыть, не прийти, не прийти, опоздать насовсем.
Диктор давно уж устал желать
Людям спокойной ночи.
Парк надо закрывать,
Диктор хочет спать, а я буду ждать.
Ничего, что поздно, я жду. Приходи, я как будто не замечу,
Потому что точность, наверное, - свойство одних лишь королей,
Ведь пойми: ты пропустишь не просто эту встречу!..
Так поторопись, я ведь жду, это нужно, как можно скорей!
1966
x x x
Экспресс Москва - Варшава, тринадцатое место, -
В приметы я не верю - приметы ни при чем:
Ведь я всего до Минска, майор - всего до Бреста, -
Толкуем мы с майором, и каждый - о своем.
Я ему про свои неполадки,
Но ему незнакома печаль:
Материально - он в полном порядке,
А морально... Плевать на мораль!
Майор неразговорчив - кончал войну солдатом, -
Но я ему от сердца - и потеплел майор.
Но через час мы оба пошли ругаться матом,
И получился очень конкретный разговор.
Майор чуть-чуть не плакал, что снова уезжает,
Что снова под Берлином еще на целый год:
Ему без этих немцев своих забот хватает, -
Хотя бы воевали, а то - наоборот...
Майор сентиментален - не выдержали нервы:
Жена ведь провожала, - я с нею говорил.
Майор сказал мне после: "Сейчас не сорок первый,
А я - поверишь, парень! - как снова пережил".
1966
x x x
При всякой погоде -
Раз надо, так надо -
Мы в море уходим
Не на день, не на два.
А на суше - ромашка и клевер,
А на суше - поля залило, -
Но и птицы летят на Север,
Если им надоест тепло.
Не заходим мы в порты -
Раз надо, так надо, -
Не увидишь Босфор ты,
Не увидишь Канады.
Море бурное режет наш сейнер,
И подчас без земли тяжело, -
Но и птицы летят на Север,
Если им надоест тепло.
По дому скучаешь -
Не надо, не надо, -
Зачем уплываешь
Не на день, не на два!
Ведь на суше - ромашка и клевер,
Ведь на суше - поля залило...
Но и птицы летят на Север,
Если им надоест тепло.
1966
о старом доме на Новом Арбате
Стоял тот дом, всем жителям знакомый, -
Его еще Наполеон застал, -
Но вот его назначили для слома,
Жильцы давно уехали из дома,
Но дом пока стоял...
Холодно, холодно, холодно в доме.
Парадное давно не открывалось,
Мальчишки окна выбили уже,
И штукатурка всюду осыпалась, -
Но что-то в этом доме оставалось
На третьем этаже...
Ахало, охало, ухало в доме.
И дети часто жаловались маме
И обходили дом тот стороной, -
Объединясь с соседними дворами,
Вооружась лопатами, ломами,
Вошли туда гурьбой
Дворники, дворники, дворники тихо.
Они стоят и недоумевают,
Назад спешат, боязни не тая:
Вдруг там Наполеонов дух витает!
А может, это просто слуховая
Галлюцинация?..
Боязно, боязно, боязно дворникам.
Но наконец приказ о доме вышел,
И вот рабочий - тот, что дом ломал, -
Ударил с маху гирею по крыше,
А после клялся, будто бы услышал,
Как кто-то застонал
Жалобно, жалобно, жалобно в доме.
...От страха дети больше не трясутся:
Нет дома, что два века простоял,
И скоро здесь по плану реконструкций
Ввысь этажей десятки вознесутся -
Бетон, стекло, металл...
Весело, здорово, красочно будет...
1966
Песня
о конькобежце на короткие дистанции,
которого заставили бежать на длинную
Десять тысяч - и всего один забег
остался.
В это время наш Бескудников Олег
зазнался:
Я, говорит, болен, бюллетеню, нету сил -
и сгинул.
Вот наш тренер мне тогда и предложил:
беги, мол.
Я ж на длинной на дистанции помру -
не охну, -
Пробегу, быть может, только первый круг -
и сдохну!
Но сурово эдак тренер мне: мол, на-
до, Федя, -
Главно дело - чтоб воля, говорит, была
к победе.
Воля волей, если сил невпроворот, -
а я увлекся:
Я на десять тыщ рванул, как на пятьсот -
и спекся!
Подвела меня - ведь я предупреждал! -
дыхалка:
Пробежал всего два круга - и упал, -
а жалко!
И наш тренер, экс- и вице-чемпион
ОРУДа,
Не пускать меня велел на стадион -
иуда!
Ведь вчера еще мы брали с ним с тоски
по банке -
А сегодня он кричит: "Меняй коньки
На санки!"
Жалко тренера - он тренер неплохой, -
ну и бог с ним!
Я ведь нынче занимаюся борьбой
и боксом, -
Не имею больше я на счет на свой
сомнений:
Все вдруг стали очень вежливы со мной,
и - тренер...
1966
x x x
Бродят
По свету люди
разные,
Грезят они о чуде -
Будет или не будет!
Стук - и в этот вечер
Вдруг тебя замечу!
Вот это чудо.
Да!
Скачет
По небу всадник -
облако,
Плачет дождем и градом, -
Значит, на землю надо.
Здесь чудес немало
Есть - звезда упала.
Вот и чудо.
Да.
Знаешь!
Я с чудесами -
запросто...
Хочешь, моргни глазами -
Тотчас под небесами!
Я заклятье знаю,
Ну скажи: "Желаю!"
Вот и чудо.
Да!
1966
x x x
Вот и настал этот час опять,
И я опять в надежде,
Но... можешь ты - как знать! -
Не прийти совсем или опоздать!
Но поторопись, постарайся прийти и прийти без опозданья,
Мы с тобой сегодня обсудим лишь самую главную тему из тем.
Ведь пойми: ты пропустишь не только час свиданья -
Можешь ты забыть, не прийти, не прийти, опоздать насовсем.
Мне остается лишь наблюдать
За посторонним счастьем,
Но... продолжаю ждать -
Мне уж почти нечего терять.
Ладно! Опоздай! Буду ждать! Приходи! Я как будто не замечу.
И не беспокойся - сегодня стихами тебе не надоем!
Ведь пойми: ты пропустишь не только эту встречу -
Можешь ты забыть, не прийти, не прийти, опоздать насовсем.
Диктор давно уж устал желать
Людям спокойной ночи.
Парк надо закрывать,
Диктор хочет спать, а я буду ждать.
Ничего, что поздно, я жду. Приходи, я как будто не замечу,
Потому что точность, наверное, - свойство одних лишь королей,
Ведь пойми: ты пропустишь не просто эту встречу!..
Так поторопись, я ведь жду, это нужно, как можно скорей!
1966
x x x
Экспресс Москва - Варшава, тринадцатое место, -
В приметы я не верю - приметы ни при чем:
Ведь я всего до Минска, майор - всего до Бреста, -
Толкуем мы с майором, и каждый - о своем.
Я ему про свои неполадки,
Но ему незнакома печаль:
Материально - он в полном порядке,
А морально... Плевать на мораль!
Майор неразговорчив - кончал войну солдатом, -
Но я ему от сердца - и потеплел майор.
Но через час мы оба пошли ругаться матом,
И получился очень конкретный разговор.
Майор чуть-чуть не плакал, что снова уезжает,
Что снова под Берлином еще на целый год:
Ему без этих немцев своих забот хватает, -
Хотя бы воевали, а то - наоборот...
Майор сентиментален - не выдержали нервы:
Жена ведь провожала, - я с нею говорил.
Майор сказал мне после: "Сейчас не сорок первый,
А я - поверишь, парень! - как снова пережил".
1966
x x x
При всякой погоде -
Раз надо, так надо -
Мы в море уходим
Не на день, не на два.
А на суше - ромашка и клевер,
А на суше - поля залило, -
Но и птицы летят на Север,
Если им надоест тепло.
Не заходим мы в порты -
Раз надо, так надо, -
Не увидишь Босфор ты,
Не увидишь Канады.
Море бурное режет наш сейнер,
И подчас без земли тяжело, -
Но и птицы летят на Север,
Если им надоест тепло.
По дому скучаешь -
Не надо, не надо, -
Зачем уплываешь
Не на день, не на два!
Ведь на суше - ромашка и клевер,
Ведь на суше - поля залило...
Но и птицы летят на Север,
Если им надоест тепло.
1966
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію