ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»

Ігор Деркач
2024.05.04 10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.

***
Воююча частина світу

Леся Горова
2024.05.04 08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за

Віктор Кучерук
2024.05.04 05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леся Горгота (1981) / Проза

 Три галузки спогаду
Хто з нас із теплим щемом не згадує свого дитинства і не мріє хоча б на мить повернутись туди? Бо ж лише у цій дивній країні у січні можуть цвісти підсніжники і добра фея перетворює твої тапочки у мамині туфлі на платформі. Неможливе збувається і життя буває цілющим, як у спекотливий день кринична вода, від якої солодка втома ворушиться на самому дні живота. І кожна галузка спогаду, немов щось дорогоцінне зберігається у шпаринці пам’яті.
Галузка перша
Над лугом виспівують дзвони літа, у гаю витьохкує соловей. А десь там веселка іскриться у росах і жайвір небо торкає крилом.
– А знаєш про що зараз співає жайвір? – запитує бабця у білоголового внучатка.
– А со?
І полилась розповідь про те, як жайвір летить до Бога молотити, і як грудкою падає вниз, бо не зміг втримати ціп.
Аж раптом небо потемніло, десь взявся вітер і розкотисто гуркоче грім. Дитя злякано здригається і міцно тулиться до бабусиних грудей.
– Не бійся, дитинко, то Бозя воду везе...
... Ти згадуєш вранішню росу і ту невимовну радість зустрічі з природою. Ти ще маленький струмочок, а от твоя бабуся - це велика річка життєвого досвіду, віри й любові, яка пройшла через страшні випробування часу.
Галузка друга
Ти чогось раптово прокидаєшся, але ніяк не хочеш розплющувати очі. Чому? Це сон. А, може, це не сон, а правда? Спочатку невідомо звідки доноситься срібний передзвін кришталевих дзвіночків. А далі... Що це? Із неба на золочених санках у супроводі янголят спускається Святий Миколай. І просто під твоє вікно. А ось дідусь вже й біля твого ліжка. Янголята витягують пакунок. А що це? Та це книга твоїх вчинків! Серце якось тривожно стукоче у грудях. А чи завжди ти лиш добре чинив? Що буде далі? Аж ось дідусеве чоло осіняє посмішка... А чи, може, ти помилився? О, Боже, яка це мука.
А що, як ти не заслужив дарунка? Ти збираєш усю силу волі і розплющуєш очі, обережно просуваєш руку під подушку. І вже як радісно стукоче серце і яке щастя наповнює твою душу! І ти щасливий чекаєш зустрічі із цим дивним світом добра і радості. Намагаєшся не грішити, каєшся, коли оступився.
Галузка третя
Про що співає соловей, про що шепоче листя клена? І ще тисяча запитань. Ти, як маленька нишпорка, цікавишся усім довкола, хочеш знати все про все. А час летить золотим падолистом. Крізь весни і літа. І ти на білому крилі снігопаду проносишся і вже за мить зупиняєшся у мами на колінах, відчуваєш ніжний дотик теплої руки і п’янкий запах вишневого варення...
... У пахучих травах купається літо, босі ноги лоскоче трава, то цупка, то м’яка, мов шовкова...
... А зимового вечора гостює казка в тебе вдома. І ти фантазуєш, і мрієш, що казка колись буде не казкою, а твоїм щасливим майбуттям. Фантазуєш і мрієш, і віриш...
2002 р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-07-28 18:37:21
Переглядів сторінки твору 1123
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.550 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.449 / 5.19)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.794
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2014.08.03 17:29
Автор у цю хвилину відсутній